Постанова 4851 № 480/2834/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2021 р. Справа № 480/2834/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Кононенко З.О., Суддів: Бартош Н.С. , Калиновського В.А. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 25.09.2020, головуючий суддя І інстанції: О.О. Осіпова, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 25.09.21 по справі № 480/2834/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про визнання незаконним та скасування наказу, ВСТАНОВИВ: До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління ДФС у Сумській області від 24.04.2019 р. №131-о про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани до старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу організації викриття економічних злочинів оперативного управління Головного управління ДФС у Сумській області Ханенко О.В. Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 25.09.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання незаконним та скасування наказу - повернуто позивачу. Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження . Позивач наголошує, що у зв`язку з тим, що судом першої інстанції судові рішення направлялись з відміткою «судова повістка» поштове відправлення зберігалось лише п`ять днів що унеможливлювало його отримання. Позивач наголошує, що всі поштові відправлення: 4002105700684 (судова повістка); 4002105719920 (судова повістка); 4002Г05750428 (судова повістка); 4002105750703 (судова повістка) здійснені в супереч вимог закону передбачених для направлення судових рішень та були повернуті на п`ятий день зберігання, що свідчить про направлення саме судових повісто, а не судових рішень. Позивач звертає увагу, що рекомендовані повідомлення про вручення, (форма 119) по жодному поштовому відправленню не містять відомостей про причини, та обставини невручення таких відправлень чи будь-яких інших позначок чи підписів співробітників оператора поштового зв`язку зі змісту яких, можливо було б встановити причини невручення таких відправлень. Позивач вважає, що рукописні написи без зазначення посади та прізвища службової особи оператора поштового зв`язку на папірцях не відомого походження «адресата не виявлено» не можуть бути сприйняті як доказ вручення судового рішення оскільки така підстава не передбачена чинним законодавством. Відповідач не скористався своїм правом та не надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ухвалою суду від 26 липня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Сумській області про звизнання незаконним та скасування наказу залишено без руху. Ухвалою суду від 02 серпня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання незаконним та скасування наказу повернуто позивачу. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2020 р. апеляційну скаргу задоволено, ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 02.08.2019 р. по справі №480/2834/19 скасовано, справу передано на розгляд до суду першої інстанції. 04.03.2020 р. справа надійшла до Сумського окружного адміністративного суду після розгляду в апеляційній інстанції. 10.03.2020 року зазначена позовна заява залишена судом без руху, оскільки подана з порушенням ст. 161 КАС України, а саме: до позовної заяви не додано документу про сплату судового збору у відповідному розмірі передбаченому чинним законодавством та надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху була надіслана позивачу на адресу, вказану в позовній заяві - АДРЕСА_1 , однак 28 квітня 2020 року конверт повернувся до суду з відміткою: "за закінченням терміну зберігання". Також копія ухвали про залишення позовної заяви без руху була надіслана позивачу на адресу, вказану в заяві про виправлення описки в тексті позовної заяви щодо зміни адресних даних від 20.03.2020 р. - АДРЕСА_2 , однак 05 травня 2020 року конверт повернувся до суду з відміткою: "за вказаною адресою, адресата не виявлено". Станом на 25.09.2020 року недоліки позовної заяви позивачем не усунуті, заяви про продовження процесуального строку на усунення недоліків позовної заяви, визначеного ухвалою суду від 10.03.2020 р., позивачем не подано. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про повернення позовної заяви з наступних підстав. Відповідно до ст. 8 Конституції України, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України. Отже, право звернення до суду є невід`ємним особистим правом особи, чи правом суб`єкта владних повноважень, яке реалізовується в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи до суду з позовом. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватися у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах. Разом з тим, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду, процесуальної форми та порядку звернення. Форма та зміст позовної заяви встановлені статтею 160 КАС України, а документи, які необхідно додавати до позовної заяви визначені статтею 161 КАС України. Відповідно до частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Згідно з частинами першою, четвертою статті 161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Частиною першою статті 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу (частина третя статті 169 КАС України). Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення. Вищезазначеними правовими нормами передбачено повернення позовної заяви, якщо у встановлений судом строк позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху. Повернення позовної заяви - це процесуальна дія, яка припиняє розгляд конкретної позовної заяви на стадії відкриття провадження без вирішення спору по суті, у випадку неможливості її розгляду з підстав, які можуть бути усунуті особою, яка звернулася до суду. Позивач вважається таким, що не усунув недоліки, якщо до закінчення встановленого судом строку не усунув усіх або хоча б одного недоліку, зазначеного в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху. Матеріалами справи підтверджено, що ухвала про залишення позовної заяви без руху направлялася судом першої інстанції на адреси для направлення кореспонденції: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_3 , однак повернулися до суду з відмітками поштового відділення "за вказаною адресою адресата не виявлено", "за закінченням терміну зберігання". Оскільки ухвала про залишення позову без руху відповідно до ч. 1 ст. 241 КАС України є судовим рішенням, питання вручення судових рішень врегульовано ч. 6 ст. 251 КАС України. При цьому, норми ч. 6 ст. 251 КАС України не передбачають, що днем вручення судового рішення є закінчення строку зберігання поштового відправлення або якщо конверт повернуто суду з незалежних від суду причин, як це передбачено ч. 11 ст. 126 КАС України для судових повісток і повідомлень. Суд першої інстанції не був позбавлений можливості, в разі неотримання позивачем ухвали про залишення позовної заяви без руху, повторно направити таку ухвалу чи скористатися засобами електронної пошти, телефонного зв`язку, що зазначені в адміністративному позові, натомість формальний підхід до можливих способів повідомлення сторін в даному випадку є порушенням прав позивача та неналежне виконання судом своєї функції. Вимога про застосування судом вичерпних заходів для належного повідомлення позивача про необхідність виконання ухвали суду підтверджена ухвалою Верховного Суду від 20.01.2020 по справі № 214/1763/19. Зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів щодо належного повідомлення ОСОБА_1 про залишення без руху позовної заяви, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність доказів вручення позивачу копії ухвали про залишення позову без руху, що унеможливлює застосування приписів п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України. Разом з цим, колегія суддів зазначає, що повертаючи позовну заяву у зв`язку з невиконанням вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, суддя повинен пересвідчитись, що вжив вичерпні заходи для належного повідомлення позивача про необхідність виконання судового рішення та усунення недоліків позовної заяви, зокрема як можливість повторного надіслання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, так і інформування за допомогою засобів зв`язку. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Так, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод у статті 6 гарантує право на справедливий судовий розгляд. Згідно з її положеннями, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Як визначено у статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Колегія суддів звертає увагу на те, що у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права". В рішенні у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції, повертаючи адміністративний позов скаржнику з тих підстав, що останнім не усунуто недоліки, допущені позивачем при поданні позовної заяви, не врахував ті обставини, що позивач ОСОБА_1 не отримав особисто ухвалу суду від 10.03.2020 року. З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви, а тому суд апеляційної інстанції задовольняє апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасовує ухвалу суду та направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Інші доводи учасників справи на висновки колегії суддів не впливають. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010 року). Відповідно до п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 25.09.2020 по справі № 480/2834/19 - скасувати. Адміністративну справу № 480/2834/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про визнання незаконним та скасування наказу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош В.А. Калиновський