Постанова 4851 № 480/6064/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 грудня 2023 р. Справа № 480/6064/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Макаренко Я.М., Суддів: Жигилія С.П. , Любчич Л.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 04.07.2023, головуючий суддя І інстанції: В.О. Павлічек, м. Суми, 40021, по справі № 480/6064/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу, визнання дій протиправними, ВСТАНОВИВ: У червні 2023 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Сумській області (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу, визнання дій протиправними, в якій просить: - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Сумській області № 1-рг від 13 лютого 2023 року; - визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Сумській області щодо визначення місця роботи ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 04 липня 2023 року у справі № 480/6064/23 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу, визнання дій протиправними, повернуто позивачу, у зв`язку із не усуненням недоліків позову в повному обсязі. Позивач, не погодившись із вказаною ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій вказав, що приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права. Так, суд першої інстанції при залишенні позову без руху не врахував понижений коефіцієнт судового збору, який передбачено частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір», оскільки позов подано до суду через систему «Електронний суд». Застосування приведеної норми також роз`яснено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №916/228/22. Посилаючись на приведене, апелянт просить скасувати оскаржувану ухвалу Сумського окружного адміністративного суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. За положеннями статей 294 та 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції про повернення заяви позивачу (заявникові) (пункт 3 частини першої статті 294 КАС України) розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду із позовною заявою, яку 19 червня 2023 року сформовано за допомогою системи «Електронний суд». Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 26.06.2023 вказану позовну заяву було залишено без руху і окреслено недоліки, які слід усунути позивачу, зокрема: позивачем, із врахуванням набуття чинності Закону України № 1416-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення поетапного впровадження Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи від 26 травня 2021 року, в порушення норм КАС України не подано до суду копії адміністративного позову з додатками для відповідача та не надано доказів направлення копії позовної заяви із додатками на адресу відповідача листом з описом вкладення, а також не було надано суду доказів сплати судового збору за подання позовної заяви до суду. Між тим, у відповідній ухвалі розмір судового збору, який підлягав сплаті позивачем, був визначений у розмірі 2147,20 гривень, оскільки у позові об`єднано дві вимоги немайнового характеру. Крім того, обставини звільнення позивача від сплати судового збору були судом першої інстанції відхилені. 30 червня 2023 року від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якого було додано копію фіскального чеку та опису вкладення щодо направлення копії позовної заяви з додатками відповідачу. При цьому доказів сплати судового збору за подання позовної заяви, суду надано не було. Відтак, ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 04 липня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу, оскільки ухвала про залишення позовної заяви без руху не виконана, а недоліки позовної заяви позивачем повністю не усунуті. З приведеними висновками суду першої інстанції, колегія суддів не може погодитися, виходячи з наступного. Так, за вимогами позовної заяви ОСОБА_1 , останній звернувся до суду із позовом про визнання протиправним і скасування наказу відповідача від 13.02.2023 №1-рг «Про поновлення на роботі», а також визнання протиправними дій відповідача про визнання місця роботи позивача за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування вимог позовної заяви зазначено, що ОСОБА_1 з наказом про поновлення на роботі не погоджується, адже поновлення здійснено з наступної дати за рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 25 січня 2022 року у справі №480/8368/21, що є протиправним, а також визначено місце роботи адресу у м. Суми, що є відмінним від раніше визначеного місця роботи до звільнення (м.Ромни Сумської області). Отже, вимоги вказаної позовної заяви стосуються питання поновлення позивача на роботі. Відповідно до частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Приписами статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011№3674-VI (надалі Закон №3674-VI). Статтею 5 Закону №3674-VI встановлено пільги щодо сплати судового збору. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону №3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. У свою чергу, поновлення на роботі - це повернення працівника в попередній стан, який існував до його незаконного звільнення, а тому правовими наслідками поновлення на роботі працівника є надання йому попередньої роботи (посади), з тими ж функціональними обов`язками, які мали місце до звільнення. Обов`язком боржника є не лише видання наказу (розпорядження) про поновлення працівника на роботі, а й фактичний допуск поновленого працівника до виконання попередніх обов`язків. Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акту органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника. Тобто, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника, вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника. При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов`язків, тобто, створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення. Таким чином, виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника. При цьому мається на увазі не формальне, а фактичне забезпечення поновленому працівнику доступу до роботи і можливості виконання своїх обов`язків. Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові від 26 травня 2022 року у справі № 640/4699/20 (провадження № К/9901/36398/21). Тому оскільки у спірних правовідносинах виник спір з приводу поновлення позивача на роботі, тобто фактичного забезпечення виконання працівником своїх обов`язків за умов, які існували до незаконного звільнення останнього, колегія суддів вважає, що даний спір також охоплюється поняттям поновлення на роботу, а відтак положення пункту 1 частини першої статті 5 Закону №3674-VI (щодо звільнення від сплати судового збору позивачів у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі) розповсюджуються на даний спір. Згідно вимог статті 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Відповідно до частини третьої статті 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Враховуючи вищевказане, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви ґрунтуються на неправильному застосуванні норм процесуального та матеріального права, а тому у відповідності до положень статті 320 КАС України наявні підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 04.07.2023 по справі № 480/6064/23 - скасувати. Справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу, визнання дій протиправними, передати до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко Судді(підпис) (підпис) С.П. Жигилій Л.В. Любчич