Постанова 4804 № 236/990/20

Єдиний унікальний номер 236/990/20 Номер провадження 22-ц/804/294/21 Єдиний унікальний номер 236/990/20 Номер провадження 22-ц/804/294/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 лютого 2021 року Донецький апеляційний суд у складі: Судді - доповідача Халаджи О. В. суддів: Азевича В.Б., Кішкіної І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні в м. Бахмут апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 27 жовтня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми позики (суддя першої інстанції Бєлоусов А.Є. повний текст рішення складено 27 жовтня 2020 року), В С Т А Н О В И В: 17 березня 2020 року ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення суми позики. Просив стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму неповернутої позики в розмірі 10000 гривен. Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 27 жовтня 2020 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми позики відмовлено. Із вканим рішенням суду не погодився ОСОБА_1 , та подав апеляційну скаргу, вважає, що судом неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування доводів скарги зазначає, що російською «я беру» це теперішній час дієслова «брать», і ні в якому разі не може свідчити лише про намір відповідача отримати позику, бо в разі намірів це буде майбутній час дієслова, в якому дієслово «брать» відмінюється як «буду брать». Суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення здійснив не дослівний переклад розписки та використав замість дієслова «беру» дієслово «получила», яке в майбутньому часі, якщо суд вказує лише на наміри відповідачі, буде відмінюватися російською «получу», а такого слова у розписці взагалі немає. В розписці, яка була досліджена судом першої інстанції зазначено також «обв`язуюсь вернуть полученую суму 02.09.2019», це вказує на те, що сума вже отримана боржником, та чітко встановлено строк для повернення такої суми, що є обов`язком боржника за розпискою. Факт наявності у позивача, як позикодавця, розписки, написаної відповідачем, як позивальником, підтверджує укладення між ними договору позики. Письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним. У тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладання, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми. ОСОБА_1 просив рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 27 жовтня 2020 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Від ОСОБА_3 відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою «Апеляційне провадження». Згідно частини 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено,що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами,якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. В даній справі ціна позову становить, 10000 гривень, тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму (2270 х 100=227000), а тому справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Судом першої інстанції встановлено, що зі змісту наданих представником позивача копій документів вбачається, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України, документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим 04.12.1997 року Костянтинівським РВ УМВС України в Донецькій області, внесений до Державного реєстру фізичних осіб платників податків (а.с.4-6). У своїй письмовій заяві, складеній 16.09.2020 року в присутності приватного нотаріуса Краматорського міського нотаріального округу Ісаченко М.О.(а.с.43), ОСОБА_2 підтвердив факт укладення 01.08.2019 року між ним та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , договору позики грошових коштів на суму 10000,00 грн., складання позичальницею відповідної розписки; позивач наголошував у цій же письмовій заяві на тому, що ОСОБА_3 дотепер не повернула належних йому коштів, ухиляється від визнання факту виникнення зобов`язання та отримання нею коштів. Судом в присутності учасників справи була досліджена розписка від 01.08.2019 року (оригінал), складена від імені ОСОБА_3 , текст рукописний, виконаний чорнилами чорного кольору, російською мовою, де зазначено: «Я, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , беру в долг у Афонина Анатолия ОСОБА_5 десять тысяч гривен, обязуюсь вернуть полученную суму 02.09.2019…» (а.с.7). Відповідачка в судовому засіданні визнала, що ця розписка складена нею власноручно, однак вона фактично жодних коштів від ОСОБА_2 не отримувала. Відмовляючи в задоволені позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що реальних цивільно-правових відносин позики між сторонами не виникло. Апеляційний суд не погоджується з даним висновком суду першої інстанції. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов`язанням її повернення та дати отримання коштів. Тому у справах про стягнення боргу за договором позики позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання, а суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов. У статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Згідно зі статтею 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема примусове виконання обов`язку в натурі. Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Отже, письмова форма договору позики унаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. З матеріалів справи вбачається, що 01 серпня 2019 року відповідачем ОСОБА_3 була складена розписка про отримання в боргу у ОСОБА_2 10 000 гривень, з обов`язком повернути отриману суму 02.09.2019 року (а.с.7). В розписці вказано, що вона написана власноруч відповідачем також даний факт вона і не заперечувала. в суді першої інстанції. Тобто, факт отримання грошових коштів ОСОБА_3 визнала в розписці, коли вона зобов`язалась повернути отриману суму, а тому суд апеляційної інстанції не погоджується з судом першої інстанції, що дана розписка не підвереджує факту отримання коштів. В апеляційного суду відсутні підстави вважати, що ОСОБА_3 не отримувала у борг у позивача грошові кошти, за допомогою невизнання боргу ОСОБА_3 та хоче уникнути повернення боргу. Вирішуючи спір та належним чином дослідивши надані сторонами докази, з`ясувавши фактичні обставини справи, апеляційний суд, встановивши факт передання позивачем відповідачу в позику коштів та зобов`язання повернути кошти, установили дійсну правову природу правовідносин сторін , що виникли на підставі договору позики. Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, висловленої у постанові від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, а також із висновком, висловленим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18). У постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року у справі № 6-50цс16 зроблено висновок, що договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України). Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику. Установивши, що відповідач відмовляється добровільно повернути кошти за договором позики від 01 серпня 2019 року, що підтверджується розпискою, суд апеляційної інстанцій дійшов висновку про необхідність скасування рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 27 жовтня 2020 року через порушення судом норм матеріального права, та вважає. що позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми позики у розмірі 10 000 гривень, підлягає задоволенню в повному обсязі у зв`язку із доведеністю обставин, на які посилається позивач у своєї позовній заяві. Доводи апеляційної скарги знайшли підтвердження в матеріалах справи. Відповідно до п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційну скаргу задоволено повністю, рішення суду першої інстанції скасовано та задоволено позовну заяву, судовий збір за подання позовної заяви (840,80 грн.) та за апеляційній перегляд справи (1260 грн.) підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 у розмірі 2100,80 грн. Керуючись статтями 374, 376, 381-384, 141,390 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 27 жовтня 2020 року скасувати. Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми позики задовольнити. Стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 РНОКПП НОМЕР_3 заборгованість за договором позики у сумі 10 000 (десять тисяч) гривень. Стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 РНОКПП НОМЕР_3 понесені судові витрати у сумі 2100 (дві тисячі сто)гривень 80 копійок. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст рішення складено 10 лютого 2021 року. Судді: О. В. Халаджи В.Б. Азевич І.В. Кішкіна