Постанова Житомирський апеляційний суд № 282/1747/19

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №282/1747/19 Головуючий у 1-й інст. Гуцал П. І. Категорія 60 Доповідач Павицька Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 лютого 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого Павицької Т. М., суддів Миніч Т. І., Микитюк О.Ю., за участю секретаря Гарбузюк Ю.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №282/1747/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: відділ у Любарському районі Держгеокадастру Головного управління держгеокадастру у Житомирській області, Любарська державна нотаріальна контора про визнання права на частку у спадковому майні за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Любарського районного суду Житомирської області від 26 листопада 2020 року, ухвалене під головуванням судді Гуцала П.І. в смт Любарі, в с т а н о в и в : У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом, у якому просила визнати за нею право на Ѕ частку у спадковому майні, а саме: право на земельну частку (пай) розміром 3,12 в умовних кадастрових га, що належить ОСОБА_3 на підставі сертифікату на право власності на земельну ділянку частку (пай). Визнати недійсним право власності на земельну ділянку, а саме державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА №144709 з кадастровим №1823182400:03:002:0015, виданий 03.02.2005 на ім`я ОСОБА_2 , стягнути з відповідача судовий збір. Позовні вимоги мотивувала тим, що її мати - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, спадщину після її смерті прийняв її батько ОСОБА_3 та позивач, яка на той час була неповнолітньою та проживала після смерті матері однією сім`єю з батьком. Батько вдруге одружився та до смерті проживав у шлюбі зі ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_2 її батько ОСОБА_3 помер. ОСОБА_1 зазначала, що після смерті батька, ОСОБА_3 , вона продовжувала користуватись належним йому майном, тим самим фактично вступила в управління та володіння майном і прийняла спадщину. Факт прийняття позивачем спадщини після смерті ОСОБА_3 встановлено рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 30.11.2010 (справа №2-о 198/2010). Також вказаним судовим рішенням встановлено, що із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 ніхто не звертався. Вказувала, що її батько ОСОБА_3 мав право на земельну частку (пай) в розмірі 3,12 в умовних кадастрових га, згідно сертифікату ЖТ №0171688 від 01.04.1997 року. Після смерті її батька, позивач та ОСОБА_5 , мали право на рівні частки у спадковому майні батька. Однак, із незалежних від позивача причин, вона не змогла оформити право власності на належну їй частку земельного паю, як спадкоємець за законом. Відповідно до наданої відділом Держгеокадастру у Любарському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області інформацій від 29.11.2018 за №65/0-0.27-70/136-18 та 25.01.2019 за №29-6-0.27-31/106-19, земельний пай ОСОБА_3 в розмірі 3,12 в умовних кадастрових га, переоформлено у державний акт на право власності на земельну ділянку (серія ЯА №144709, кадастровий №1823182400:03:002:0015, виданий 03.02.2005 року) на ОСОБА_2 . Підставою для виготовлення державного акту, як вказано у вищевказаних листах Відділу, став заповіт ОСОБА_5 , яка була дружиною ОСОБА_3 . Також у зазначених листах, було повідомлено, що в державному реєстрі наявні лише сертифікат на право власності на земельну частку (пай), оформленого на ОСОБА_3 із внесеними змінами і додатком до сертифікату та державний акт на право власності на земельну ділянку оформленого на ОСОБА_2 . Інші документи, що стосуються свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого на ОСОБА_5 та свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого ОСОБА_2 , у відділі відсутні. На її звернення, Любарська державна нотаріальна контора листом від 20.12.2010 за №333/2-31 повідомила, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 її батька - ОСОБА_3 , спадкова справа не заводилась. На запит до Любарської державної нотаріальної контори від 05.11.2019 було надано відповідь, що за заявою ОСОБА_5 у Любарській державній нотаріальній конторі заведена спадкова справа №281 від 26.06.2000 та видано свідоцтво про право на спадщину на її ім`я. У відповідності до відомостей, що знаходяться у спадковій справі, ОСОБА_5 є єдиною спадкоємицею за законом. Зазначала, що будь-які відмови від прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 вона до Любарської державної нотаріальної контори не подавала. Разом з тим, ОСОБА_5 на підставі отриманого свідоцтва, одноособово розпорядилася належною їй часткою у спадковому майні батька позивача, а саме земельною часткою (паєм), здійснивши заповіт та передавши право власності на нього - ОСОБА_2 . Рішенням Любарського районного суду Житомирської області від 26 листопада 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення її позовних вимог у повному обсязі. Зазначає, що судом першої інстанції порушено вимоги як матеріального так і процесуального права. Матеріали справи містять всі належні та допустимі докази викладених обставин. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не надала доказів того, що вона прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_3 Проте повністю погодитися з таким висновком суду першої інстанції не можливо, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_6 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 . Із змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 . 05 червня 1958 року ОСОБА_3 та ОСОБА_7 зареєстрували шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про одруження. 27 листопада 1971 року ОСОБА_6 уклала шлюб з ОСОБА_8 , що підтверджується копією свідоцтва про одруження. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, після смерті якого спадкоємцями першої черги були: ОСОБА_5 (дружина померлого) та ОСОБА_1 ( донька померлого). ОСОБА_3 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЖТ № 0171688 від 01.04.1997 належала земельна частка (пай) розміром 3,12 га, у колективній власності КСП ім. Пархоменка с. Вигнанка Любарського району Житомирської області. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Любарською державною нотаріальною конторою 26 червня 2000 року, ОСОБА_5 успадкувала після смерті ОСОБА_3 земельну частка (пай) розміром 3,12 га, у колективній власності КСП ім. Пархоменка с. Вигнанка Любарського району Житомирської області. ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 . На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Любарською державною нотаріальною конторою 11 вересня 2002 року, право власності на земельну частка (пай) розміром 3, 12 га, у колективній власності КСП ім.Пархоменка с. Вигнанка Любарського району Житомирської області після смерті ОСОБА_5 перейшло до ОСОБА_2 . Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 144709, зареєстрованого 03.02.2005, власником земельної ділянки розміром 2,3301 га, з кадастровим номером 1823182400:03:002:0015, яка знаходиться на території Вигнанської сільської ради Любарського району Житомирської області є ОСОБА_2 . Враховуючи те, що правовідносини з прийняття спадщини виникли в 1999 році, апеляційний суд вважає, що необхідно застосовувати до спірних правовідносин ЦК Української РСР від 18.07.1963 року. Разом з тим, вирішуючи спір суд першої інстанції помилково застосував норми ЦК України 2004 року. Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, на за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави. Відповідно до ст.529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках діти, дружина і батьки померлого. Згідно ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття За правилами ст. 549 ЦК УРСР спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 30.11.2010 по справі № 2-о-198/2010, встановлено факт прийняття ОСОБА_1 спадщини, яка відкрилась після смерті її батька ОСОБА_3 . Постановою Житомирського апеляційного суду від 30.06.2020 рішення Богунського районного суду м. Житомира від 30.11.2010 скасовано. Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту прийняття спадщини залишено без розгляду. Згідно довідки виконавчого комітету Вигнанської сільскої ради Любарського району Житомирської області № 297 від 18.09.2010 ОСОБА_1 вступила в фактичне володіння спадковим майном домогосподарством та присадибною земельною ділянкою, яка становить 0,60 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . На підтвердження позовних вимог в апеляційній інстанції позивач також надала свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Любарською державною нотаріальною конторою 09 листопада 2016 року та свідоцтво про право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 . Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, ОСОБА_1 успадкувала після смерті ОСОБА_3 право на пайовий фонд КСП ім. Пархоменка, реорганізоване в ПСП ім. Пархоменка, с. Вигнанка, Любарського району, Житомирської області, частка якого визначена в розмірі 5 450, 00 грн. Таким чином, зазначені докази свідчать що ОСОБА_1 фактично вступила в управління спадковим майном після смерті батька ОСОБА_3 . Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просила визнати за нею після смерті ОСОБА_3 право на Ѕ частку у спадковому майні, а саме: право на земельну частку (пай) розміром 3,12 в умовних кадастрових га, та визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА №144709 з кадастровим №1823182400:03:002:0015, виданий 03.02.2005 на ім`я ОСОБА_2 . Разом з тим, встановлено, що свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 26 червня 2000 року Любарською державною нотаріальною конторою Швед Л.Ф. та свідоцтва про право на спадщину за заповітом, видане 11 вересня 2002 року Любарською державною нотаріальною конторою Швед Л.П. ніким не оспорені, в судовому порядку недійсними не визнавалися. За таких обставин, апеляційній суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 . З огляду на наведене, рішення суду підлягає зміні з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови. Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Любарського районного суду Житомирської області від 26 листопада 2020 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Дата складення повного судового рішення 10 лютого 2021 року. Головуючий Судді