Постанова 4805 № 291/899/20

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №291/899/20 Головуючий у 1-й інст. Митюк О. В. Категорія 60 Доповідач Трояновська Г. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Трояновської Г.С. суддів: Микитюк О.Ю., Миніч Т.І., з участю секретаря судового засідання Ляшук М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №291/899/20 за позовом ОСОБА_1 до Шпичинецької сільської ради Ружинського району Житомирської області, Вчорайшенської сільської ради Ружинського району Житомирської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 25 березня 2021 року, ухваленого під головуванням судді Митюк О.В. у смт Ружині, в с т а н о в и в : У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із названим позовом та з урахуванням уточнених позовних вимог (а.с. 34) просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на Ѕ частки на земельну частку (пай) земель колективного сільськогосподарського підприємства «Колос» Шпичинецької сільської ради Ружинського району Житомирської області в розмірі 2, 015 в умовних кадастрових гектарах на території Шпичинецької сільської ради Ружинського району Житомирської області, що залишилася після смерті її батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування позовних вимог зазначила, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її батько ОСОБА_3 і після його смерті відкрилася спадщина, яка складається із права на земельну частку (пай) колективного сільськогосподарського підприємства «Колос» Шпичинецької сільської ради Ружинського району Житомирської області, як члена КСП «Колос». ОСОБА_3 не був внесений до списків осіб на отримання земельного паю під час розпаювання земель цього господарства, та в подальшому, з достовірно невідомих причин, не отримав сертифікат про право на земельну частку(пай). Зазначила, що прийняла спадщину, відповідно до вимог п.1.ч.1 ст. 549 ЦК Української РСР 1963 року, оскільки фактично вступила в управління та розпорядження майном батька, доглядала його та проводила поховання. Вказала, що у встановленому законом порядку звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, проте отримала відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину на право на земельну частку (пай) у зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документу на нерухоме майно на ім`я спадкодавця. Виходячи із наведеного просила задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі. Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 25 березня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення - про задоволення позову. Доводи апеляційної скарги є аналогічними мотивам позовної заяви. Крім того, представник позивача зазначає, що суд першої інстанції правильно встановивши обставини справи, дійшов помилкового висновку про відсутність у спадкодавця права на земельну частку (пай), так як ОСОБА_1 вступила в управління та володіння майном померлого та набула право на Ѕ частки земельної ділянки. Станом на час розгляду справи у апеляційному суді відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Від Вчорайшенської сільської ради Шпичинецького старостинського округу Ружинського району Житомирської області надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника старостинського округу, в якій зазначено про відсутність заперечень щодо заявлених вимог. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав. Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що відповідно до спадкової справи №10/2020, наданої приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу, Старовойт Л.М. є спадкоємицею за законом майна померлого батька, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Житомирі (а.с.49-70). ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 19.07.1998 (а.с.9). Обгрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначила, що після смерті батька залишився спадок, до якого входить право на земельну частку (пай) колективного сільськогосподарського підприємства «Колос» Шпичинецьої сільської ради Ружинського району Житомирської області, оскільки її батько працював за життя в колгоспі «ім. Жданова», який потім був реорганізований у колективне сільського господарське підприємство «Колос» (на сьогодні - Приватне сільськогосподарське підприємство «Колос»), але не був внесений до списків осіб на отримання земельного паю під час розпаювання земель цього господарства, та в подальшому, з достовірно невідомих причин не отримав сертифікат про право на земельну частку (пай). Вона фактично вступила в управління та розпорядження майном батька. Довідкою Шпичинецького старостинського округу Ружинського району Житомирської області від 18.04.2019 №129 підтверджується, що ОСОБА_3 проживав до 24.05.1988 в АДРЕСА_1 (а.с.15). Згідно архівного витягу від 29.05.2019 р. до протоколу №1 загальних зборів членів колгоспу ім. Жданова с. Шпичинці Ружинського району Житомирської області від 09.02.1956 року, ОСОБА_3 було обрано членом правління цього колгоспу (а.с.11). Тобто на момент розпаювання земель КСП «Колос» батько позивачки був його членом, та за життя мав право на земельну частку (пай) відповідно до Указу Президента України від 08.08.1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям». Із відповіді Архівного сектору Ружинської районної державної адміністрації від 22.11.2019 №01-26/73, вбачається, що протоколи правління та загальних зборів уповноважених членів колгоспу «Колос» с. Шпичинці за 1997рік, відповідно до актів прийому-передачі, на зберіганні до архівного сектору Ружинської райдержадміністрації не надходили (а.с.14). Згідно відповіді відділу Держгеокадастру у Ружинському районі 10.02.2020 №29-6-0.34-16/120-20 на адвокатський запит роз`яснено, що згідно документації по паюванню земель, переданих у колективну власність колективного сільськогосподарського підприємства «Колос», Ружинського району, Житомирської області громадяни ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в списках відсутні (а.с. 16). 16.03.2020 ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Гаркуші Ольги Леонідівни з заявою про прийняття спадщини за законом після ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.54). Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 16.03.2020 приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Гаркуші Ольги Леонідівни позивачці ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай) КСП «Колос» Шпичинецької сільської ради Ружинського району Житомирської області після смерті батька ОСОБА_3 в зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів (а.с.19). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки спадкодавець ОСОБА_3 за життя не набув права на земельну частку (пай), тому і його спадкоємець ОСОБА_1 - позивач по справі не може набути право на зазначену земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом. При вирішенні спору суд керувався положеннями Цивільного Кодексу 2004 року в частині спадкових відносин. Колегія суддів не повністю погождується із рішенням суду першої інстанції. Так, враховуючи, що правовідносини з прийняття спадщини виникли в 1998 році, апеляційний суд вважає, що необхідно застосовувати до спірних правовідносин ЦК Української РСР від 18.07.1963. Разом з тим, вирішуючи спір суд першої інстанції застосував норми ЦК України 2004 року. Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, на за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави. Відповідно до ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках діти, дружина і батьки померлого. Згідно ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. За правилами ст. 549 ЦК УРСР спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Із Довідки ОСББ «Космос-1971»від 03.03.2020 вбачається, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , разом із дочкою ОСОБА_1 (позивачка), зятем ОСОБА_5 , онуками - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с. 12). Згідно Довідки приватного нотаріуса О.Л. Гаркуші Житомирського міського нотаріального округу №23/02-14 від 16.03.2020, ОСОБА_1 прийняла спадщину але не оформила своїх спадкових прав та є спадкоємицею за законом після смерті ОСОБА_3 (а.с. 62). Таким чином, зазначені докази свідчать, що позивач фактично вступила в управління спадковим майном після смерті батька. Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року № 899-IV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай). За пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. За змістом статей 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта. Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям». Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. Отже, особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. Громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку чи виключено з нього - додатку до державного акта на право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів КСП з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання; у разі ж недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку. У такому випадку особа має звернутися до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) в КСП. До вказаних правових висновків дійшов Верховний Суд у своїй постанові по справі № 396/1683/18-ц від 17.03.2020, на яку обгрунтовано посилався суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення. Встановлено, що ОСОБА_3 не порушував питання про виділення йому земельної частки (паю) і видачу правовстановлюючого документу на нього, а Сертифікат на право на земельну частку (пай) на його ім`я за життя не видавався та не реєструвався. Виходячи із наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши, що ОСОБА_3 був членом КСП «Колос» але не внесений до списків, який є додатком до державного акту на право колективної власності на землі членів КСП, що було встановлено після його смерті, та за життя не звертався до відповідного підприємства чи інших організацій з приводу включення його до списку розпаювання земель КСП і не оскаржував дії підприємства, в тому числі в судовому порядку, а тому за життя не набув права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності. Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спадкоємці не можуть успадкувати те, що не належало спадкодавцю та обгрунтовано відмовив у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 після смерті батька вступила в управління та володіння майном померлого та набула право власності на земельну частку (пай) померлого із земель КСП «Колос» спростовуються наведеним вище. Оскільки позов не обґрунтований, то колегією суддів не розглядається питання застосування позовної давності відповідно до положень ЦК Української РСР 1963 року. Зважаючи на те, що при вирішенні спору судом не було застосовано норми ЦК Української РСР 1963 року рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині правового обґрунтування. В решті рішення суду залишається без змін. Згідно ст.141 ЦПК України, судові витрати, у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають. Керуючись ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390, 391 ЦПК України суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Ружинського районного суду Житомирської області від 25 березня 2021 року змінити в частині правового обґрунтування. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 07.06.2020. Головуючий Судді