Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/11999/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 лютого 2021 рокуЛьвівСправа № 380/11999/20 пров. № А/857/1505/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Улицького В.З. та Кузьмича С.М., з участю секретаря судового засідання - Герман О.В., а також сторін (їх представників): від позивача Микуш Д.М.; розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18.12.2020р. про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про визнання протиправними та скасування постанов про відкриття виконавчих провадження, об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження (суддя суду І інстанції: Кравців О.Р., час та місце ухвалення судового рішення: 18.12.2020р., м.Львів),- В С Т А Н О В И В: Оскаржуваною ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 18.12.2020р. відмовлено в порядку п.1 ч.1 ст.170 Кодексу адміністративного судочинства /КАС/ України у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про визнання протиправними та скасування постанов про відкриття виконавчих провадження, об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, оскільки такий не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. При цьому судом повернуто з державного бюджету позивачу суму сплаченого судового збору за подання позовної заяви, роз`яснено, що розгляд цієї справи належить до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства, а також викладені правові наслідки відмови у відкритті провадження в адміністративній справі (а.с.17-19). Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржив позивач ОСОБА_1 , який в апеляційній скарзі просить скасувати судову ухвалу і направити справу на розгляд до суду першої інстанції, покликаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильної відмови у відкритті провадження у справі (а.с.23-24). Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що виконавчі провадження №№ 6286129, 62896065 та 62911539 стосуються примусового виконання постанови Галицького районного суду м.Львова від 30.04.2020р. у справі № 461/1599/20, відповідно до якої позивача визнано винним у порушенні митних правил згідно ч.1 ст.483 Митного кодексу /МК/ України. Звідси, виносячи спірну ухвалу, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що оскаржувані постанови державного виконавця винесені на підставі судового рішення, прийнятого за правилами Кодексу України про адміністративні правопорушення /КУпАП/, а відтак до розглядуваних правовідносин не можуть застосовуватися приписи Цивільного процесуального кодексу /ЦПК/ України. Також нормами МК України та КУпАП не передбачено можливості оскарження в судовому порядку дій осіб, уповноважених здійснювати примусове виконання такого рішення. За таких обставин вірним буде застосування приписів ч.1 ст.287 КАС України. Підтвердженням наведеного є усталена практика суду касаційної інстанції. Таким чином, судом першої інстанції помилково відмовлено у відкритті провадження по вказаній справі. Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав. Постановляючи оскаржувану ухвалу та приймаючи рішення про відмову у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що вказаний спір повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства, оскільки законом встановлений інший порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця, який виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ. Враховуючи викладене, приймаючи до уваги ту обставину, що спірні виконавчі провадження відкриті з примусового виконання рішення Галицького районного суду м.Львова і не стосуються постанов, вказаних у ч.2 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження», позивачу слід звертатися з відповідним позовом до Галицького районного суду м.Львова в порядку ЦПК України. Між тим, вказані висновки суду першої інстанції слід вважати хибними і неправильними, виходячи з наступного. Як убачається із матеріалів справи, відповідно до постанови Галицького районного суду м.Львова від 30.04.2020р. у справі № 461/1599/20 визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України, і накладено на нього штраф в розмірі 94221 грн.; конфісковано в дохід держави тютюнові вироби і транспортний засіб; стягнуто з ОСОБА_1 витрати за зберігання на складі митниці товарів, що були предметом порушення митних правил, в розмірі 54260 грн. 74 коп., витрати за проведення експертизи у сумі 4396 грн., а також судовий збір в розмірі 420 грн. 40 коп. (а.с.6-7). На підставі вказаної постанови суду державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) винесені наступні постанови: ВП № 62896129 від 28.08.2020р. про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення штрафу в сумі 94221 грн. (а.с.8); ВП № 62896029 від 28.08.2020р. про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення витрат за зберігання на складі митниці товарів, що є предметом порушення митних правил, в сумі 64260 грн. 74 коп. (зворот а.с.8); ВП № 62896129 від 28.08.2020р. про об`єднання виконавчих проваджень №№ 62896029, 62896129 у зведене виконавче провадження № 62911539 (а.с.9). 16.12.2020р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати вищевказані постанови державного виконавця (а.с.1-3). Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Публічно-правовим спором у розумінні п.2 ч.1 ст.4 КАС України є спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України). За правилами п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Відповідно до ч.1 ст.287 КАС учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. За частинами 1 і 2 ст.74 Закону України № 1404-VIII від 02.06.2016р. «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.02.2019р. у справі № 757/62025/17-ц зазначила, що справи про накладення адміністративного стягнення розглядаються районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами, іншими органами (посадовими особами) в порядку, встановленому КУпАП, яким передбачено порядок примусового виконання постанов про накладення адміністративного стягнення. Проте, цим Кодексом не передбачено можливості оскарження в порядку судового контролю за виконанням судових рішень дій осіб, уповноважених здійснювати таке примусове виконання. Оскільки у справі, що розглядалась, позивач оскаржував дії державного виконавця у зв`язку з примусовим виконанням судового рішення про накладення адміністративного стягнення, ухваленим в порядку КУпАП, а не за наслідками розгляду цивільної справи, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що розгляд такої скарги віднесено до юрисдикції адміністративних судів. Таким чином, з урахуванням вищенаведеної правової позиції Великої Палати Верховного Суду, а також того, що нормами МК України не передбачено можливості оскарження в порядку судового контролю за виконанням судових рішень дій осіб, уповноважених здійснювати таке примусове виконання, колегія суддів вважає безпідставними висновки суду про те, що на розглядуваний спір не поширюється юрисдикція адміністративних судів. Окрім цього, правила розмежування предметної юрисдикції визначені нормами ст.20 КАС України. Відповідно до ст.20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності (п.1); адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті (п.4). Спірні постанови державного виконавця стосуються виконання рішення місцевого загального суду щодо притягнення позивача до відповідальності за порушення митних правил, яке було винесено у порядку МК України та КУпАП. В розглядуваному випадку в силу приписів ч.2 ст.522 МК України органом, уповноваженим розглядати справи про порушення митних правил, є районний суд, тому саме суд (а не суб`єкт владних повноважень) прийняв рішення про притягнення до адміністративної відповідальності. Отже, наведена справа, яка була розглянута Галицьким районним судом м.Львова, не стосується оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, як це визначено у п.4 ч.1 ст.20 КАС України. Згідно з ч.2 ст.20 КАС України окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті. Таким чином, розглядуваний публічно-правовий спір повинен розглядатися окружним адміністративним судом. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла до переконливого висновку про те, що спірні постанови державного виконавця можуть бути оскаржені до відповідного окружного адміністративного суду в порядку КАС України, а тому висновок суду першої інстанції про належність цього спору до цивільної юрисдикції є помилковим. При вирішенні наведеного спору колегія суддів враховує правову позицію, висловлену Верховним Судом по аналогічній категорії справ, зокрема, в постанові Великої Палати від 06.02.2019р. у справі № 757/62025/17-ц, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов`язковою під час вирішення наведеного спору. За таких обставин висновки суду першої інстанції про те, що наведений спір може бути розглянутий в межах судочинства, що передбачає вирішення приватно-правового спору, не ґрунтуються на вимогах закону. З урахуванням вищевикладених висновків про належність розглядуваного спору до публічно-правових, колегія суддів вважає, що заявлені позовні вимоги повинні розглядатися судом у порядку КАС України. Згідно ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. З огляду на викладене, враховуючи приписи п.4 ч.1 ст.320 КАС України, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню, як винесена із порушенням судом норм процесуального права, що призвело до неправильної відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. Оскільки вимоги апелянта сформульовані в інший спосіб, ніж передбачені нормами ст.320 КАС України повноваження апеляційного суду за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, тому апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення. Питання відшкодування апелянту понесених судових витрат у вигляді сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги підлягає вирішенню згідно ст.139 КАС України судом першої інстанції за результатами кінцевого розгляду спору по суті. Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.ст.310, 312, п.4 ч.1 ст.320, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18.12.2020р. про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі № 380/11999/20 - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді В. З. Улицький С. М. Кузьмич Дата складення повного тексту судового рішення: 10.02.2021р.