Постанова 4857 № 380/12317/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 листопада 2021 рокуЛьвівСправа № 380/12317/20 пров. № А/857/15912/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Запотічного І.І., суддів: Довгої О.І., Матковської З.М., при секретарі судового засідання: Пославському Д.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Львів) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 липня 2021 року (суддя Карп`як О.О., ухвалене в м. Львові о 13:42) у справі № 380/12317/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Львів) про визнання протиправними і скасування постанов,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Львів) та просила визнати протиправними та скасувати постанову Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №63109264 від 03.11.2020 та постанову Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №63109264 від 03.11.2020. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 липня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову про стягнення виконавчого збору від 03.11.2020 ВП №63109264. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, який в апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить його скасувати в частині визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 03.11.2020 ВП №63109264, та стягнення судового збору з відповідача та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що при винесені оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору ВП № 63109264 та постанови про відкриття виконавчого провадження на підставі даної постанови про стягнення виконавчого збору головний державний виконавець відділу Осадець М.О. діяла чітко до вимог Закону України «Про виконавче провадження». Позивач у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з доводами апелянта, вважає їх необґрунтованими та просить залишити без змін судове рішення. Клопотання апелянта про відкладення розгляду справи судом відхилено у зв`язку з його необґрунтованістю. Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечив, просив таку відхилити. Протокольною ухвалою суду від 11.11.2021 продовжено строк розгляду справи на 15 днів. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги, відзиву, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 24.09.2020 головним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) Осадець Мар`яною Олександрівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №63109264 з примусового виконання виконавчого листа №466/8575/18, виданого 16.09.2020 Шевченківським районним судом м. Львова про зобов`язання ОСОБА_1 не перешкоджати ОСОБА_2 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні із сином ОСОБА_3 ; встановлено час та дні для зустрічей ОСОБА_2 із сином ОСОБА_3 а саме: перший та третій тиждень місяця з п`ятниці з 17:00 до неділі 16:00, інші дні тижня за погодженням з матір`ю дитини ОСОБА_1 ; стягнуто з боржника виконавчий збір / основну винагороду приватного виконавця в розмірі 10000грн. В подальшому, 03.11.2020 головним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) Осадець Мар`яною Олександрівною винесено постанову про стягнення виконавчого збору ВП №63109264, стягнуто з боржника ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 10000 грн. Також, 03.11.2020 головним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) Осадець Мар`яною Олександрівною винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП №63109264, визначено для боржника ОСОБА_1 розмір мінімальних витрат виконавчого провадження: винесення постанови про стягнення витрат виконавчого провадження 12 грн., плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження 69 грн., винесення постанови про відкриття виконавчого провадження 30 грн., винесення постанови про стягнення виконавчого збору 12 грн., винесення постанови про закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документу стягувачу) 12 грн., загальна сума мінімальних витрат 115 грн. В подальшому, 30.12.2020 головним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) Осадець Мар`яною Олександрівною винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №63109264. Не погоджуючись з постановами про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, позивач звернулась в суд з даним позовом. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Оскільки учасники справи не оскаржують рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, то в силу приписів статті 308 КАС України, рішення суду першої інстанції в цій частині не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції. Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України Про виконавче провадження, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів. Частинами 1, 5 ст.26 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. Як передбачено ст.64-1 Закону України Про виконавче провадження, виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем. У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Нормами ст.27 Закону України Про виконавче провадження зокрема визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби. Виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом. Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Враховуючи наведені норми законодавства судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження останній повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. Також судом першої інстанції вірно зазначено, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання (відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 20.11.2019 року по справі №480/1558/19). Приписами ст.63 Закону України Про виконавче провадження, визначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Проаналізувавши наведені норми законодавства судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що під час виконання рішень про встановлення побачення з дитиною та про усунення перешкод у побаченні з дитиною державний виконавець фактично надає боржнику строк на добровільне виконання рішення, а у випадку повторного невиконання боржником рішення протягом наданого строку законодавець диференціює подальші дії державного виконавця залежно від участі боржника в процесі виконання рішення. Як вірно зазначено судом першої інстанції, обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання судового рішення; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, постановою від 24.09.2020 про відкриття виконавчого провадження, боржнику надано строк для добровільного виконання рішення протягом 10 робочих днів, тобто до 08.10.2020. Актами державного виконавця від 16.10.2020, 18.10.2020, 04.12.2020 підтверджено виконання рішення суду боржником. Позивач стверджує, що до відкриття виконавчого провадження добровільно виконувала рішення суду. На підтвердження вказаних обставини покликається на численні звернення в правоохоронні органи, щодо порушення умов виконання рішення суду саме стягувачем а не боржником, а саме від 06.12.2019, 17.05.2020, 28.12.2019, 21.12.2019 (а.с.82,83). Так, відповідно до листа від 14.01.2020 Шевченківського відділу поліції ГУ НП у Львівські області (а.с.84) повідомлено позивача про те, що на її заяву щодо прийняття мір до колишнього чоловіка гр. ОСОБА_2 , який 21.12.2019 забрав спільного сина з групи продовженого дня раніше часу, встановленого рішенням суду, внесено до інформаційної- телекомунікаційної системи Інформаційний портал Національної поліції України Шевченківського ВП ГУ НП у Львівській області за №30794 від 21.12.2019. Апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що наведені вище обставини підтверджують факт добровільного виконання ОСОБА_1 рішення у справі №466/8575/18 до відкриття виконавчого провадження. Частиною 9 ст.27 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Судом першої інстанції вірно зазначено, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження останній повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання. З матеріалів справи вбачається, що спірна постанова про стягнення виконавчого збору ВП 63109264 від 03.11.2020 була прийнята відповідачем після відкриття виконавчого провадження. Разом з тим колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вказана постанова була винесена безпідставно, оскільки як вже зазначалось вище, позивачем виконувалось рішення суду у добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження, а відтак у відповідача не було підстав для стягнення виконавчого збору, тому оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору від 03.11.2020 вірно скасована судом першої інстанції. Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції. За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат. Керуючись ст.ст. 287, 308, 310, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Львів) залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 липня 2021 року у справі №380/12317/20 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. На постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя І. І. Запотічний судді О. І. Довга З. М. Матковська Повне судове рішення складено 22.11.2021