Постанова 4818 № 646/5322/16-ц

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 03 лютого 2021 року м. Харків справа № 646/5322/16-ц провадження № 22-ц/818/909/21 Харківський апеляційний суд у складі: головуючого - Пилипчук Н.П., суддів - Маміної О.В., Тичкової О.Ю., за участю секретаря - Плахотнікової І.О. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , відповідач: ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скарго ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_3 , на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13 липня 2020 року, ухвалене суддею Єжовим В.А., - В С Т А Н О В И В: У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. В обгрунтування позову зазначає, що 21 січня 2016 року ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки Hyundai, реєстраційний номер НОМЕР_1 , виїхав на зустрічну смугу руху та допустив зіткнення з автомобілем марки Honda, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 , внаслідок чого належний їй автомобіль отримав механічні ушкодження. Цивільна відповідальність ОСОБА_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована ПрАТ «Страхова компанія «Еталон». Вона надала всю необхідну інформацію страховику для отримання страхового відшкодування, автомобіль був оглянутий представником страховика, але чи проводилось визначення вартості матеріального збитку та страхового відшкодування позивачу невідомо, у зв`язку з чим вона була змушена звертатися до сертифікованого фахівця, яким було визначено вартість відновлювального ремонту в сумі 396 117,28грн. Відповідачам було повідомлено про час та місце проведення огляду автомобіля шляхом направлення телеграм вартістю 360грн, проте відповідачі на огляді не були присутні. Оскільки відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля не був доцільним, вона вимушена його продати за 130 000грн, висновком спеціаліста визначено вартість залишків автомобіля марки Hyundai, реєстраційний номер НОМЕР_2 в сумі 142 402грн. Нею після проведення судової експертизи було остаточно визначено розмір матеріальної шкоди, яка складається з визначеного експертом розміру матеріальної шкоди за відрахуванням вартості автомобіля після ДТП - 243 476,66грн. (385 878,66грн. - загальна вартість матеріального збитку - 142 402грн. - вартість авто у пошкодженому стані), додаткові витрати - оплата висновку спеціаліста та вартість направлення телеграм - 1360грн. Первісно просила суд стягнути з ПАТ «Страхова компанія «Еталон» на свою користь страхове відшкодування в сумі 50000грн, додаткові витрати в розмірі 1360 грн, пеню за затримку платежу в сумі 17842,47 грн. та стягнути з ОСОБА_2 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 193476,66 грн, а також стягнути з відповідачів понесені позивачем судові витрати. У подальшому вона зменшила позовні вимоги і залишила тільки вимоги до ОСОБА_2 . Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13 липня 2020 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригодою у сумі 193 476,66грн. та сплачений судовий збір в сумі 1934,76грн. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення на її користь витрат на правничу допомогу у сумі 6000грн - відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції прийняв як доказ звіт експертного автотоварознавчого дослідження №1033 від 08 лютого 2016 року, в якому вартість матеріального збитку в наслідок ДТП складає 396 117,28грн.; висновок судової автотоварознавчої експертизи №16959 від 17 квітня 2018 року в якому вартість матеріального збитку внаслідок ДТП є рівною залишкової вартості автомобіля та консультаційне повідомлення №1033/1 від 15 травня 2019 року оцінювача ОСОБА_5 в якому вартість автомобіля у пошкодженому стані становить 142 402грн. В зазначеному звіті та висновку експертизи також зазначено, що економічно недоцільно відновлювати пошкоджений автомобіль, а тому величина матеріального збитку прирівнюється до його ринкової вартості. Вказує що вході визначення залишкової вартості автомобіля ані при виконанні судової автотоварознавчої експертизи №16959 від 17 квітня 2018 року, ані в ході оцінювання звіту №1033 не було проведено розрахунок вартостей деталей, які не були пошкоджені та не вказані в протоколі. Вважає, що звіт, та зроблена на підставі нього експертиза не можуть бути достовірними доказами по справі, оскільки викладені в них висновки щодо недоцільності економічно відновити автомобіль не відповідають об`єктивному стану речей. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказує, що судом першої інстанції правомірно вирахувано суму, яка підлягає стягненню з відповідача в рахунок відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП в розмірі 193 476,66грн., взявши за основу суму висновки експертів, оскільки жодних доказів на їх спростування відповідачем не надано. Вказані висновки надані до суду своєчасно та є належними доказами у справі. У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки рішення суду оскаржується лише в частині задоволених позовних вимог, тому в іншій частині рішення суду колегією не переглядається. Позивачем рішення суду не оскаржується. Особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином, про що у справі є докази. Від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 надійшла до суду заява, в якій він просить суд відкласти розгляд справи, посилаючись на зайнятість у інших справах. Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні, а явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою. Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі "Мусієнко проти України", № 26976/06). Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Причиною неявки до суду апеляційної інстанції представника позивача є надання переваги участі у розгляді іншої справи. Оскільки поважність причин неявки представника відповідача судом апеляційної інстанції не встановлена, заявник реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13 липня 2020 року та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України) суд визнає повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає розглядові справи. Вказана позиція апеляційного суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18. Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з`явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає задоволенню з наступних підстав. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову та стягуючи з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 193 476грн., суд першої інстанції виходив з того, що відновлення пошкодженого транспортного засобу, який належить позивачеві є економічно необгрунтованим, оскільки вартість його відновлення перевищує ринкову вартість останнього. Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована, з останнього підлягає стягненню матеріальна шкода із розрахунку ринкової вартості автомобіля, за вирахування ліміту страхового відшкодування передбаченого полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності в розмірі 50 000грн. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим права фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання, або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України). Відповідно до роз`яснень, які містяться в п.4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року №4, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що21 січня 2016 року о 22 год. 10 хв. сталася дорожньо-транспортна пригоду за участі транспортного засобу марки Hyundai Sonata, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та транспортного засобу марки Honda CRV, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 . Постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22 березня 2016 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Згідно ч.6 ст.82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Власником пошкодженого транспортного Honda CRV, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , є ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 . Під час ДТП автомобіль ОСОБА_1 отримав значні механічні пошкодження. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , як власника наземного транспортного засобу марки Hyundai Sonata, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахована у відповідності до положень Закону України «Про обов`язкове державне страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон) від 01.07.2004 року № 1961 -VІ, в ПАТ «СК «Еталон». Страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого становить 50 000грн. - за шкоду заподіяну майну. Розмір франшизи 0грн. Згідно вимог ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. За ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Відповідно до положень ст.1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України регулюється Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон). Статтею 6 Закону передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Згідно п.9.1. ст.9 Закону страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Пунктом 22.1 ст.22 Закону передбачено, що уразі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до положень ст.29 Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. При цьому, відповідно до п.32.7. ст.32 Закону страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, пов`язану із втратою товарної вартості транспортного засобу Статтею 36 Закону передбачено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. За кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня. Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону, відповідно до якої транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Отже, якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. У разі, якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди. Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди здійснюється у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик чи моторне транспортне страхове бюро. З аналізу змісту наведених норм можна дійти висновку, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є економічно необгрунтваним, витрати на ремонт перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. У разі, якщо власник не згоден із визначенням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця пригоди. Матеріали справи свідчать, що 22 січня 2016 року, на наступний день після ДТП, водієм належного позивачу автомобіля ОСОБА_4 на адресу Страховика направлено повідомлення про настання страхового випадку за участю забезпеченого транспортного засобу, подані необхідні для виплати страхового відшкодування документи. 13 квітня 2016 року ОСОБА_1 подано Страховику заяву про виплату страхового відшкодування. Як вбачається зі звіту автотоварознавчого дослідження щодо визначення суми матеріальної шкоди №1033 від 08 лютого 2016 року, виготовленого ФОП ОСОБА_6 , розмір вартості матеріальної шкоди, спричиненої власнику автомобіля Honda CRV, реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає 396 117,28грн. У мотивувальній частині звіту зазначено, що вартість відновлювального ремонту становить 543 267,11грн. Згідно консультаційного повідомлення 1033/1, складеного 15 травня 2019 року суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_5 , вартість транспортного засобу марки Honda CRV, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , у пошкодженому стані після дорожньо-транспортної пригоди складає 142 402грн. При цьому, як зазначає, позивач вказаний транспортний засіб був ним відчужений на користь ОСОБА_8 за 130 000грн., посилаючись на договір купівлі-продажу від 09 лютого 2016 року та розписку від 09 лютого 2016 року. Висновком судової автотоварознавчої експертизи №16959 від 17 квітня 2018 встановлено, що вартість матеріальної шкоди, спричиненої власнику автомобіля Honda CRV, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті дорожньо-транспортної пригоди приймається у розмірі ринкової вартості автомобіля на момент дорожньо-транспортної пригоди та складає 385 878,66грн. З викладеного вбачається, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу 543 267,11грн. перевищує ринкову вартість автомобіля на момент дорожньо-транспортної пригоди 385 878,66грн. Отже, ремонт транспортного засобу марки Honda CRV, реєстраційний номер НОМЕР_2 є економічно необґрунтованим. Таким чином, апеляційним судом встановлено, що розмір завданої в результаті ДТП майнової шкоди становить 385 878,66грн. З урахування викладеного позивачу має бути відшкодовано різницю між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а саме 243 476,66грн (385878,66 грн - 142402,00 грн). Між тим, оскільки, як вже зазначалось вище, цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТМ була застрахована, з лімітом відповідальності (страховою сумою) на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну в розмірі 50 000грн., тому сума в розмірі 243 476,66грн. підлягає зменшенню на страхову суму 50 000грн., що становитиме суму 193 476,66грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування матеріальної шкоди завдано ДТП. Доводи апелянта, що в ході визначення залишкової вартості автомобіля, ані при проведенні судової автотоварознавчої експертизи №16959 від 17 квітня 2018 року, ані в ході оцінювання - звіт №1033, консультаційного повідомлення 1033/1, не було проведено розрахунок вартостей деталей, які не були пошкодженні, що експертами у відповідності до вимог п.7.20 Методики товарознавчої експертизи колісних транспортних засобів, затвердженої Міністерством юстиції України 24 листопада 2003 року №1074/8395) не було проведено розбірки автомобіля за участі зацікавлених осіб в умовах спеціалізованого для даного автомобіля підприємстві автосервісу з метою визначення технічно справних складників шляхом їх діагностування та дефектування, що докази вартості транспортного засобу марки Honda CRV, реєстраційний номер НОМЕР_2 до та після ДТП були одержані з порушенням порядку встановленого законом, а тому не повинні враховуватися судом - колегією суддів не приймаються. Матеріали справи свідчать, що автомобіль Honda CRV, реєстраційний номер НОМЕР_2 на момент проведення судової автотоварознавчої експертизи №16959 та оцінювання - звіт №1033, консультаційного повідомлення 1033/1, не перебував у володінні позивача, а тому проведення розборки досліджуваного колісного транспортного засобу в умовах спеціалізованого СТО з метою визначення технічно справних складових шляхом їх діагностування та дефектування неможливо, у зв`язку з цим визначити вартість не пошкоджених деталей та остаточну (утилізаційну) вартість автомобіля Honda CRV, реєстраційний номер НОМЕР_2 не являється можливим, про що було зазначено експертом у висновку автотоварознавчої експертизи №16959. Будь-яких належних та допустимих доказів на спростування вищевказаного висновку та звітів експертів відповідачем не надано. За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування або зміни рішення, яке ухвалено з дотримання вимог закону. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Згідно положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.374 ч.1п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_3 - залишити без задоволення. Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13 липня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий - Н.П. Пилипчук Судді - О.В. Маміна О.Ю. Тичкова