Постанова 4818 № 646/2045/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А Іменем України 07 квітня 2026 року м. Харків справа № 646/2045/25 провадження № 22-ц/818/1592/26 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Тичкової О.Ю., Яцини В.Б. за участю секретаря: Шнайдер Д.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України, ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Летючого Віктора Петровича на рішення Основ`янського районного суду м. Харкова від 25 серпня 2025 року, постановлене суддею Шиховцовою А.О. в с т а н о в и в : У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 регламентну виплату у розмірі 160000,00 грн; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 126546,42 грн.; витрати на оплату послуг суб`єкта оціночної діяльності у розмірі 6600,00 грн.; моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн.; стягнути відповідачів на користь позивача витрати з оплати судового збору у сумі 3314,13 грн та витрати на правничу допомогу у сумі 20000,00 грн. Рішенням Основ`янського районного суду м. Харкова від 25 серпня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 126546 грн. 42 коп.Стягнут з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату послуг суб`єкта оціночної діяльності у розмірі 6600 грн. 00 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5000 грн. 00 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати з оплати судового збору у сумі 1505 грн. 28 коп. Ухвалою Основ`янського районного суду м. Харкова від 07листопада 2025 року в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовлено. Виправлено описку в рішенні від 25.08.2025 року, резолютивну частину якого доповнено шостим абзацом, який викладенов наступній редакції: «В задоволенні решти позовних вимог відмовити». В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Летючий Віктор Петрович просить рішення суду в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення регламентної виплати скасувати, та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині, а також змінити рішення в частині визначеного розміру моральної шкоди, збільшивши суму до 50000,00 грн. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення помилково не врахував, що пошкоджений автомобіль відповідача був відновлений у вересні-жовтні 2023 р., тобто через понад 2 місяці після зазначеного повідомлення МТСБУ. За таких обставин ОСОБА_1 приписи п. 33.3 ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - не порушив. Суд в рішенні не зазначив про підстави, з яких вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди задоволені частково, обмежившись лише застереженням про загальні засади справедливості, добросовісності та розумності. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення суду оскаржується в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення регламентної виплати та стягнення моральної шкоди. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню різниця між вартістю відновлювального ремонту та регламентною виплатою 286546,42 - 160000,00 (лімітом регламентної виплати) = 126546,42 грн. Також з ОСОБА_2 підлягають стягненню витрати на оплату послуг суб`єкта оціночної діяльності у розмірі 6600,00 грн. та 5000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. У задоволенні позовних вимог про стягнення регламентної виплати з МТСБ відмовлено, з підстав ненадання транспортного засобу, для огляду з метою визначення пошкоджень та вирахування вартості ремонтних робіт. Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Судом встановлено, що 16.05.2024 о 08 год. 00 хв. в м. Харкові, на перехресті вул. Університетська та вул. Гімназійна набережна, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Subaru Legacy», д.н.з. НОМЕР_1 , не дотримався безпечної швидкості руху, виїхав на перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора, внаслідок чого відбулося зіткнення з транспортним засобом «Chery Tiggo», д.н.з. НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_1 . Постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20.06.2024 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. На момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди цивільно правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована не була. 31.10.2024 року ОСОБА_1 звернувся до МТСБУ із заявою про виплату регламентної виплати. 09.11.2024 незалежний експерт МТСБУ отримав завдання на проведення огляду пошкодженого автомобіля з метою проведення оцінки завданого матеріального збитку. 18.11.2024 адвокат Летючий В.П. повідомив МТСБУ, що надати для проведення технічного огляду та фіксації пошкоджень автомобіль «CHERY TIGGO», реєстраційний номер НОМЕР_3 , немає можливості, оскільки автомобіль відновлений. Власник автомобіля ОСОБА_1 є військовослужбовцем ЗСУ. Відновлення автомобіля здійснено у зв`язку з необхідністю виконання службових обов`язків. Оцінювач та директор суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 склав рапорт від 19.11.2024 про неможливість огляду автомобіля через його відновлення. 29.11.2024 від МТСБУ надійшла відповідь на звернення представника позивача адвоката Летючого В.П., згідно з якою МТСБУ просило для розгляду заяви надати перелік документів, потрібних для відшкодування. 01.12.2024 адвокат Летючий В.П. у відповідь на лист МТСБУ від 29.11.2024 надав затребувані документи. 19.12.2024 МТСБУ направило адвокату Летючому В.П. повідомлення про відмову у відшкодуванні заподіяної ДТП шкоди, оскільки 09.11.2024 незалежний експерт отримав від МТСБУ завдання на проведення огляду пошкодженого автомобіля з метою проведення оцінки завданого матеріального збитку в результаті ДТП. Відповідно до рапорту незалежного експерта від 19.11.2024 транспортного засобу марки «Chery Tiggo» з номерним знаком НОМЕР_2 є відновленим, тому оскільки позивачем не виконано вимогу п.33.3 ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме не збережено пошкоджений транспортний засіб у такому стані, в якому він знаходився після ДТП та не надано можливість представнику МТСБУ зафіксувати пошкодження, отримані транспортного засобу в результаті згаданої ДТП. Також роз`яснено ст. 1187 ЦК України звернутися з вимогою про відшкодування шкоди з особи, відповідальної за скоєння ДТП. З метою встановлення вартості матеріального збитку 24.05.2024 року ОСОБА_1 уклав договір з ФОП ОСОБА_4 щодо проведення оцінки вартості матеріального збитку. Загальна вартість послуг становить 6600,00 грн. Відповідно до висновків щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу з доданими матеріалами, складеного на замовлення ОСОБА_1 від 01.06.2024 вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «CHERY TIGGO», реєстраційний номер НОМЕР_3 , на дату огляду 27 травня 2024 року становить: 286 256,42 грн. Вартість відновлювального ремонту легкового автомобіля «CHERY TIGGO», реєстраційний номер НОМЕР_3 , без урахування фізичного зносу вузлів і деталей, на дату огляду 27 травня 2024 р., становить: 273 440,12 грн. Ринкова вартість автомобіля, до моменту пригоди, марки «CHERY TIGGO», реєстраційний номер НОМЕР_4 , на дату огляду 27 травня 2024 року становить: 458 920,00 грн. Щодо стягнення регламентної виплати судова колегія зазначає наступне. Загальні підстави відшкодування шкоди визначені ст.1166 ЦК України. Згідно з частинами першою, другою якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини. Згідно із частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. В силу ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Статтею 25 ЗУ «Про страхування» передбачено, що здійснення страхових виплат проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою особою, у формі, що визначається страховиком. В силу ст.3 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст.5 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Згідно зі ст.6 вказаного Закону страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Настання страхового випадку є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Приписами підпункту а) п.41.1. ст.41 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обумовлено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі. Відповідно до п.22.1 ст.22 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на це, подає страховику відповідну заяву. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу (ст.35 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Стаття 33 зазначеного Закону обумовлено дії осіб у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати). Пункт 33.1. вказує на те, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний, крім іншого: 33.1.3. поінформувати інших осіб, причетних до цієї пригоди, про себе, своє місце проживання, назву та місцезнаходження страховика та надати відомості про відповідні страхові поліси; 33.1.4. невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально. Згідно з п.33.3. водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов`язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів). Особи, зазначені в цьому пункті, звільняються від обов`язку збереження пошкодженого майна (транспортних засобів) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, у разі якщо не з їхньої вини протягом десяти робочих днів після одержання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду його уповноважений представник не прибув до місцезнаходження такого пошкодженого майна. У п.33.4. зазначається, що у разі оформлення працівниками відповідних підрозділів Національної поліції відповідних документів про дорожньо-транспортну пригоду вони також встановлюють та фіксують необхідні відомості щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності учасників цієї пригоди і сприяють представникам страховиків (МТСБУ) у проведенні огляду місця дорожньо-транспортної пригоди і транспортних засобів, причетних до неї. Відповідно до вимог п. 33-1.1. ст.33-1 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальник, інша особа, відповідальність якої застрахована, водій транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди, особа, яка має право на отримання відшкодування (потерпілий), зобов`язані сприяти страховику та МТСБУ в розслідуванні причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди, а саме: надати для огляду належний їй транспортний засіб або інше пошкоджене майно, повідомити страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) про всі відомі їй обставини та надати для огляду та копіювання наявні у неї документи щодо цієї дорожньо-транспортної пригоди протягом семи робочих днів з дня отримання нею відповідної інформації або документа. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати ці дії, вони мають підтвердити це документально. Стаття 34 вказаного Закону конкретизує дії страховика та МТСБУ після отримання інформації про дорожньо-транспортну пригоду, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати). У п.34.1. вказано, що страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування, а в силу п.34.2. протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Згідно з п.34.3. якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження). В силу п.36.1. ст.36 Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Відмова у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) визначена ст.37 Закону. Зокрема, згідно п.37.1.3. ст.37 Закону невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Відповідно звернення позивача до МТСБУ після того, як він відремонтував свій автомобіль, є порушенням пункту 33.1.4. ст.33 Закону, що позбавило відповідача МТСБУ можливості самостійно визначити розмір шкоди, оскільки Законом чітко визначено, що саме страховик/МТСБУ здійснює організацію процедури встановлення розміру шкоди та розслідування причин і обставин ДТП. Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 26 вересня 2019 року, справа № 522/6853/16-ц. Таким чином, МТСБУ на підставі ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» звільняється від здійсненні регламентної виплати ОСОБА_1 , оскільки останній не дотримався вимог, передбачених цим Законом, не зберіг транспортний засіб у пошкодженому стані, що позбавило МТСБУ встановити розмір завданої шкоди власнику пошкодженого автомобіля. Доводи апеляційної скарги про те, що ремонт транспортного засобу здійснено через місяці після ДТП, не спростовують висновків суду. Оскільки ОСОБА_1 звернувся до МТСБУ вже після ремонту транспортного засобу. Щодо стягнення моральної шкоди судова колегія зазначає наступне. За приписами ст.23ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому ця шкода полягає, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Відповідно до статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У відповідності до статті 89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Відповідно до вимог ч. 6ст.82ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Матеріали справи свідчать про те, що доведеним є факт вини відповідача у вчиненні дорожньо транспортної пригоди, під час якої було пошкоджено автомобіль позивача та не заперечується сторонами у справі. Колегія суддів враховує, що визначення розміру моральної шкоди є правом суду, розмір грошового відшкодування визначається судом з урахуванням обсягу страждань, у зв`язку з ушкодженням здоров`я; у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя; у порушенні стосунків з оточуючими людьми; при настанні інших негативних наслідків та інших істотних обставин. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді. Разом з тим, з огляду на моральну зумовленість виникнення інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності. Отже, беручи до уваги обставини справи, встановлені під час перегляду справи, ймовірну глибину душевних страждань позивача, а також засади розумності, співмірності, виваженості та справедливості, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що достатнім для компенсації негативних наслідків морального характеру є відшкодування у розмірі 5000,00 грн. Підстав для визначення розміру моральної шкоди у сумі 50000,00 грн, про яку просить позивач, не вбачається. Висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи. Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно дост. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст.367,368,369,375,381,382,383,384 ЦПК Українисуд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Летючого Віктора Петровича -залишити без задоволення. Рішення Основ`янського районного суду м. Харкова від 25 серпня 2025 року,залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: О.В. Маміна Судді: О.Ю. Тичкова В.Б. Яцина