Постанова 4824 № 752/6717/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа №752/6717/20 Апеляційне провадження №22-ц/824/3342/2021 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 лютого 2021 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах - головуючого Сержанюка А.С., суддів - Березовенко Р.В., Мостової Г.І., із участю секретаря Ткаченко Ю.М., розглянувши матеріали цивільної справи у місті Києві за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2020 року за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест Сервіс», ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович, про визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування державної реєстрації права власності, В С Т А Н О В И В : 04 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу, серія та номер: 12, посвідчений 14 лютого 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О., скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта: 2031694980000, реєстраційний номер майна: 34395672, вчинену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О. на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О., з поновленням реєстрації права власності за ОСОБА_1 . Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 10 квітня 2020 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 15 липня 2020 року, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову за вказаним позовом задоволено частково. Заборонено вчинення будь-яких реєстраційних дій у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяження відносно квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 34395672. В решті заявлених вимог відмовлено. 13 жовтня 2020 року позивач повторно звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив заборонити будь-яким особам, на яких покладені функції зі зняття з реєстрації місця проживання, реєстрації місця проживання Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації вчиняти дії щодо зняття з реєстрації, реєстрації місця проживання, здійснення будь-яких дій щодо виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , інших членів сім`ї позивача з однокімнатної квартири, загальною площею 31,7 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , до вирішення справи по суті та ухвалення рішення у справі, щодо зняття з реєстрації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інших членів сім`ї позивача з однокімнатної квартири, загальною площею 31,7 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 до вирішення справи по суті та ухвалення рішення у справі, щодо вселення будь-яких осіб до однокімнатної квартири, загальною площею 31,7 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , до вирішення справи по суті та ухвалення рішення у справі. Окрім цього, просив заборонити ОСОБА_2 та будь-яким її представникам вчиняти дії щодо вселення та/або зняття з реєстрації ОСОБА_3 , щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_2 та/або будь-яких третіх осіб в однокімнатній квартирі, загальною площею 31,7 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Свою заяву позивач обґрунтовував тим, що 16 вересня 2011 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Астра Банк», як кредитором, було укладено кредитний договір №400102029356901, з кінцевим строком виконання зобов`язань - 16 вересня 2021 року. З метою виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, 16 вересня 2011 року сторони уклали іпотечний договір, предметом якого є належна позивачу на праві власності квартира, що за знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 08 червня 2014 року іпотекодержатель був змінений з ПАТ «Астра Банк» на ПАТ «Дельта Банк». Разом з цим, 04 лютого 2020 року ПАТ «Дельта Банк» відступило право вимоги до позивача за кредитним договором №400102029356901 від 16 вересня 2011 року та за іпотечним договором ТОВ «Мегаінвест Сервіс». Вважає, що 14 лютого 2020 року на підставі договору купівлі-продажу було незаконно зареєстровано право власності на вказану квартиру за ОСОБА_2 . Зазначає, що жодного простроченого платежу за кредитним договором позивач не мав, фактично квартира вибула з власності позивача без його волі, згоди та з значним порушенням законодавства. Разом з цим, приватний нотаріус здійснив державну реєстрацію права власності без обов`язкової наявності документів, які передбачені законом. Вказує, що на час подання заяви про забезпечення позову, в однокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані - ОСОБА_4 та малолітня дитина ОСОБА_3 . Так як, де-юре ОСОБА_1 не є власником зазначеної квартири, однак даний факт він оскаржує шляхом звернення з позовом до ТОВ «Мегаінвест Сервіс», приватного нотаріуса Золотих О.О., ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу і скасування державної реєстрації, то ОСОБА_2 може скористатися тим, що ОСОБА_1 на сьогодні не є власником квартири і зняти з реєстрації дружину ОСОБА_1 , його дитину, мотивуючи це тим, що вони не є членами його сім`ї. Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено. На обґрунтування постановленої ухвали місцевий суд зазначив, що враховуючи предмет позову, а також можливий негативний вплив і наслідки на відновлення порушеного права позивача у разі встановлення неправомірних дій відповідачів, суд дійшов висновку, що подана заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, так як позивачем не доведено, а судом не встановлено підстав для заборони реєстрації будь-яких осіб у вказаній квартирі, а також заборони вселення та виселення будь-яких осіб з вказаної квартири, оскільки заявлені вимоги є неспівмірними заходами забезпечення з огляду на зміст заявлених вимог ( заявлені немайнові вимоги ), а тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви. Не погоджуючись із постановленою ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при її постановленні. Просить скасувати ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2020 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову. Суд, закінчивши з`ясування обставин справи і перевірку їх доказами, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі, у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, керуючись наступним. Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. За заявою сторони у справі, яка передана на розгляд міжнародного комерційного арбітражу, третейського суду, суд може вжити заходів забезпечення позову у порядку та з підстав, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та ( або ) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю ( включаючи догляд за хворою дитиною ), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю, на майно або грошові кошти неплатоспроможного банку, а також на майно або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, заподіяних злочином. Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються. Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обов`язку вчиняти певні дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку. Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення рішень, актів Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України заборони або обов`язку вчиняти певні дії. Не допускається забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії за позовами власників або кредиторів неплатоспроможного банку до такого банку або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Майно або грошові суми клієнта неплатоспроможного банку, на які судом накладено арешт до дня віднесення банку до категорії неплатоспроможних, можуть бути передані приймаючому або перехідному банку чи спеціалізованій установі, утвореній Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, у встановленому законодавством про систему гарантування вкладів фізичних осіб порядку з письмовим повідомленням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб особи, в інтересах якої накладено арешт. При цьому передані майно або грошові суми залишаються обтяженими відповідно до ухвали суду про накладення арешту. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, 04 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із названим позовом, де просив: визнати недійсним договір купівлі-продажу, серія та номер: 12, посвідчений 14 лютого 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О.; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта: 2031694980000, реєстраційний номер майна: 34395672, вчинену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О. на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О., з поновленням реєстрації права власності за ОСОБА_1 ( а.с. 4-18 ). При цьому, разом з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову ( а.с. 22-32 ). Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 10 квітня 2020 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову за вказаним позовом задоволено частково. Заборонено вчинення будь-яких реєстраційних дій у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяження відносно квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 34395672. В решті заявлених вимог відмовлено ( а.с. 47-49 ). Постановою Київського апеляційного суду від 15 липня 2020 року ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 10 квітня 2020 року залишено без змін ( а.с. 124-129 ). 13 жовтня 2020 року позивач повторно звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив заборонити будь-яким особам, на яких покладені функції зі зняття з реєстрації місця проживання, реєстрації місця проживання Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації вчиняти дії щодо зняття з реєстрації, реєстрації місця проживання, здійснення будь-яких дій щодо виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , інших членів сім`ї позивача з однокімнатної квартири, загальною площею 31,7 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , до вирішення справи по суті та ухвалення рішення у справі, щодо зняття з реєстрації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інших членів сім`ї позивача з однокімнатної квартири загальною площею 31,7 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 до вирішення справи по суті та ухвалення рішення у справі, щодо вселення будь-яких осіб до однокімнатної квартири, загальною площею 31,7 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , до вирішення справи по суті та ухвалення рішення у справі. Також просив заборонити ОСОБА_2 та будь-яким її представникам вчиняти дії щодо вселення та/або зняття з реєстрації ОСОБА_3 щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_2 та/або будь-яких третіх осіб в однокімнатній квартирі, загальною площею 31,7 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с. 133-141 ). При розгляді заяви про забезпечення позову місцевий суд встановив, що між сторонами існує спір щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , виданого 14 лютого 2020 року приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Золотих О.О. та скасування рішень про державну реєстрацію права власності квартири, що за адресою: АДРЕСА_3 . Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено ( а.с. 162-164 ). Відмовляючи у задоволенні вказаної заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що подана заява не підлягає задоволенню, так як позивачем не доведено, а судом не встановлено підстав для заборони реєстрації будь-яких осіб у вказаній квартирі, а також заборони вселення та виселення будь-яких осіб з вказаної квартири, оскільки заявлені вимоги є неспівмірними заходами забезпечення з огляду на зміст заявлених вимог ( заявлені немайнові вимоги ), а тому місцевий суд, на переконання суду другої інстанції, дійшов обґрунтованого та правильного висновку про відмову в задоволенні заяви. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. При розгляді даної апеляційної скарги суд другої інстанції виходить з того, що з матеріалів справи вбачається, що об`єкт забезпечення позову не є прямо пов`язаний з предметом спору, а отже - заявлений захід забезпечення позову не є співмірним із заявленими позовними вимогами. Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, визначив відповідно до них правовідносини, і з додержанням норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 5, 10-13, 76-81, 149-150, 259, 263 ЦПК України, ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову. Таким чином, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про незаконність та необґрунтованість судового рішення, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при його ухваленні, зокрема, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 41 Конституції України, ст.ст. 317, 319, 346, 391ЦК України, ст.ст. 71, 72, 109, 110, 116 ЖК УРСР, ст.ст. 149, 150, 154 ЦПК України, з точки зору апеляційного суду та в силу викладеного, не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді скарги. Інші доводи апелянта, зокрема, про співмірність заявленого способу забезпечення позову із заявленими вимогами, відсутність негативних наслідків при його застосуванні, відсутність порушень чиїх-небудь прав та інтересів та порушення його і членів родини - у разі його невжиття, на переконання апеляційного суду, не спростовують висновок місцевого суду про необґрунтованість заявлених вимог ОСОБА_1 . Апеляційний суд також вважає за необхідне відмітити, що Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року ). Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 5, 10-13, 76-81, 263, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2020 року за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест Сервіс», ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович, про визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування державної реєстрації права власності - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає. Головуючий А.С. Сержанюк Судді: Р.В. Березовенко Г.І. Мостова