Постанова Полтавський апеляційний суд № 552/4126/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 552/4126/20 Номер провадження 33/814/70/21Головуючий у 1-й інстанції Шиян В. М. Доповідач ап. інст. Рябішин А. О. ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 лютого 2021 року м. Полтава Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Рябішин А.О., з секретарем Журою Н.Л., за участю адвоката Якименка В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м. Полтави від 12 жовтня 2020 року щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтави, громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 28.12.2019, не працюючого, ідентифікаційний код не встановлено, про притягнення до адміністративної відповідальності , передбаченої ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - в с т а н о в и в: Зміст оскарженого судового рішення та встановлені суддею суду першої інстанції обставини Постановою судді Київського районного суду м. Полтави від 12 жовтня 2020 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 420,40 грн. в дохід держави. Строк позбавлення права керування транспортними засобами ОСОБА_1 обчислювати з дня набрання постановою законної сили. Згідно з постановою судді , 24.07.2020 року о 01 год. 05 хв. на 343 км автодороги Київ - Харків, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом DAEWOO LANOS д.н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, нечітка мова. Від проходження огляду на стан сп`яніння водій відмовся у встановленому законом порядку у присутності двох свідків. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи , яка її подала Не погодившись з даним рішенням судді місцевого суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу , в якій просив постанову щодо нього скасувати , а провадження закрити за відсутністю події і складу адмінправопорушення , передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. В обґрунтування цих вимог апелянт вказує на те , що транспортним засобом не керував , а керував його приятель. При цьому , працівниками поліції було допущено ряд порушень. Також , апелянт спростовує усі доками з посиланням на їх недопустимість , вказує на безпідставність відмови у виклику свідків , відсутність доказів у відстороненні його від керування. Позиція апелянта в судовому засіданні апеляційного суду В судовому засіданні адвокат апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити з наведених в ній підстав. Мотиви суду Заслухавши пояснення адвоката , вивчивши матеріали провадження , перевіривши доводи апеляційної скарги , апеляційний суд доходить до таких висновків. Згідно з положеннями ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Вказані вимоги закону суддею місцевого суду були виконані в повному обсязі. Так , визнаючи ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення , передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП , суддя суду першої інстанції послався на докази , які були досліджені у повному обсязі, зокрема: протокол про адміністративне правопорушення , згідно якого ОСОБА_1 керував автомобілем з ознаками алкогольного сп`яніння , від огляду на стан сп`яніння відмовився у встановленому законом порядку у присутності двох свідків ; письмовими поясненнями свідків; відеозаписом з нагрудної камери поліцейського. Оцінивши зазначені докази суддя прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Із вказаним висновком судді місцевого суду погоджується і апеляційний суд. Натомість , доводи апеляційної скарги є непереконливими та висновків судді суду першої інстанції не спростовують. Так , позиція апелянта в цілому зводиться до того , що він не керував автомобілем та допущенням ряду процесуальних порушень під час проведення огляду та складання протоколу. З такими доводами автора апеляції апеляційний суд не погоджується через таке. Так , в протоколі про адмінправопорушення ОСОБА_1 власноруч зазначив про те , що він вживав спиртні напої та був зупинений працівниками поліції. Тут же він зізнався , що відмовляється проходити огляд на стан сп`яніння в медичному закладі , з протоколом погоджується. Жодних заперечень з приводу керування саме ним транспортним засобом , ОСОБА_1 не висловлював. Аналогічні обставини поведінки ОСОБА_1 , викладені в письмових поясненнях свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , згідно яких , водій ОСОБА_1 у їх присутності відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння. Підстави визнавати вказані докази недопустимими через те , що вказані свідки не були допитані в суді першої інстанції відсутні , оскільки КУпАП такої вимоги не містить. Оцінюючи показання свідка ОСОБА_4 , які повністю суперечать вищенаведеним доказам , апеляційний суд вважає їх такими , що надані з єдиною метою , допомогти ОСОБА_1 уникнути відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. Безпідставними є доводи апеляції про те , що судом допущено неповноту судового розгляду через не виклик інших свідків. З матеріалів судового провадження вбачається , що судом здійснювався виклик свідків , згідно заявленого адвокатом Якименко В.В. клопотання. У зв`язку з їх неявкою судовий розгляд в суді першої інстанції проведено без них. Порушень у вказаній поведінці апеляційний суд не вбачає , оскільки суд повинен забезпечити баланс між дотриманням повноти і всебічності з`ясування обставин справи та дотриманням строків розгляду справ і притягнення особи до адміністративної відповідальності. Вказаний баланс , на переконання апеляційного суду , судом першої інстанції дотриманий в повному обсязі. Таким чином під час апеляційного розгляду наявними у справі доказами в їх сукупності спростовуються доводи апеляції про те, що ОСОБА_1 не керував автомобілем і не вчиняв правопорушення передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП. Доводи ОСОБА_1 про те , що він зізнався через юридичну не грамотність та повідомлення працівниками поліції , що в суді він не буде притягнутий до адміністративної відповідальності , апеляційний суд розцінює як спробу уникнути відповідальності за вчинене. Переконливих доводів на переконання необхідності відхилення доказів , на які послався суддя суду першої інстанції та прийняття інших , апелянтом не наведено. Процесуальних порушень , допущених під час складання протоколу чи судом під час розгляду справи щодо ОСОБА_1 також не встановлено. В протоколі , з яким повністю погодився ОСОБА_1 , зазначено про те , що він відсторонений від керування транспортним засобом. Вказану обставину , фактично підтвердив і сам апелянт в апеляційні скарзі , зазначивши , що працівники поліції їх відпустили і за кермо сів його приятель - ОСОБА_4 . Будь-яких порушень у вказаних діях апеляційний суд не вбачає , оскільки згідно зі статтею 266 КУпАП , у разі відсторонення особи від керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном можливість керування цим транспортним засобом, річковим або маломірним судном надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія (судноводія) відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном. Отже обставини щодо відсторонення ОСОБА_4 від керування транспортним засобом у повній мірі відповідають вимогам вказаної статті. Враховуючи викладене вище , апеляційний суд вважає , що судовий розгляд проведено з дотриманням вимог законодавства , відповідно до положень статті 245 КУпАП , з своєчасним , всебічним , повним і об`єктивним з`ясуванням кожних обставин. З огляду на викладене , апеляційний суд приходить до висновку , що суддя суду першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини по справі та обґрунтувавши їх належними і допустимими доказами, постановив законне та обґрунтоване судове рішення про наявність в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та притягнення його до адміністративної відповідальності за цією статтею і доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків. Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено з додержанням вимог статті 33 КУпАП, характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини та в межах санкції частини статті за дане правопорушення. Порушень законодавства про адміністративні правопорушення, суддею суду першої інстанції, які ставили б під сумнів його висновки, в ході апеляційного розгляду не встановлено. Зважаючи на вищевикладене, не вбачаю підстав для задоволення апеляційної скарги. Керуючись ст. 293, 294 КУпАП,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення , а постанову судді Київського районного суду м. Полтави від 12 жовтня 2020 року щодо нього за ч. 1 ст. 130 КУпАП - без змін; Постанова є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає. Суддя А.О. Рябішин