Постанова 4811 № 461/9587/18

Справа № 461/9587/18 Головуючий у 1 інстанції: Фролова Л.Д. Провадження № 22-ц/811/1086/20 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М. Категорія:38 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 січня 2021 року м.Львів Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., секретаря Юзефович Ю.І., з участю: представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 , представника позивача ОСОБА_3 ОСОБА_4 , представника відповідача ТОВ «Телерадіокомпанія «Нові комунікації» Гомзяка І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 04 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Нові комунікації», товариства з обмеженою відповідальністю «Західна інформаційна корпорація», товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Міст-ТБ» про визнання інформації недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права, зобов`язання спростувати поширену недостовірну інформацію, вилучити інформацію з мережі Інтернет, в с т а н о в и л а: У грудні 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом, в якому просили: визнати недостовірною й такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на повагу до честі, гідності та на недоторканість ділової репутації, інформацію, розміщену ІНФОРМАЦІЯ_1 у глобальній комп`ютерній мережі Інтернет, на сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресами: ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_4 в публікації: « ІНФОРМАЦІЯ_5 » про здійснення спроби рейдерського захоплення телеканалу ZIK ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від імені Адміністрації Президента України, а саме, в повідомленні «З такою пропозицією нещодавно до львівського бізнесмена, який зараз перебуває за кордоном, звернулися від імені Адміністрації Президента України народний депутат Блоку Петра Порошенка ОСОБА_5 з дружиною ОСОБА_6 . Саме після цієї невдалої рейдерської спроби розпочалися чергові маніпуляції громадською думкою з боку правоохоронних органів про причетність ОСОБА_7 до ДТП»; зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю «Західна інформаційна корпорація» протягом 10 (десяти) календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду спростувати поширену ним недостовірну інформацію, шляхом розміщення на веб-сайті https://zik.ua після набрання законної сили рішенням суду повідомлення такого змісту: «Спростування. Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна інформаційна корпорація» повідомляє, що поширена 15.12.2017 року товариством з обмеженою відповідальністю «Західна інформаційна корпорація» у глобальній комп`ютерній мережі Інтернет інформація, на сайті https://zik.ua/ за адресами: ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_4 в публікаціях: « ІНФОРМАЦІЯ_5 » та « ІНФОРМАЦІЯ_6 » про здійснення спроби рейдерського захоплення телеканалу ZIK ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від імені Адміністрації Президента України, є недостовірною, тобто такою, що не відповідає дійсності»; зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Нові комунікації» протягом 10 (десяти) календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду спростувати поширену ним недостовірну інформацію, шляхом розміщення на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомлення такого змісту: «Спростування. Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Нові комунікації» повідомляє, що поширена 15.12.2017 року товариством з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Нові комунікації» у глобальній комп`ютерній мережі Інтернет інформація, на сайті https://zik.ua/ за адресами: ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_4 в публікаціях: « ІНФОРМАЦІЯ_5 » та « ІНФОРМАЦІЯ_6 » про здійснення спроби рейдерського захоплення телеканалу ZIK ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від імені Адміністрації Президента України, є недостовірною, тобто такою, що не відповідає дійсності»; зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Міст ТБ» протягом 10 (десяти) календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду спростувати поширену ним недостовірну інформацію, шляхом розміщення на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомлення такого змісту: «Спростування. Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Міст ТБ» повідомляє, що поширена 15.12.2017 року товариством з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Міст ТБ» у глобальній комп`ютерній мережі Інтернет інформація, на сайті https://zik.ua/ за адресами: ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_4 в публікаціях: « ІНФОРМАЦІЯ_5 » та « ІНФОРМАЦІЯ_6 » про здійснення спроби рейдерського захоплення телеканалу ZIK ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від імені Адміністрації Президента України, є недостовірною, тобто такою, що не відповідає дійсності»; зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю «Західна інформаційна корпорація» протягом 10 (десяти) календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили вилучити недостовірну інформацію про ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що була розміщена ІНФОРМАЦІЯ_1 у глобальній комп`ютерній мережі Інтернет, на сайті https://zik.ua/ за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 в публікації: « ІНФОРМАЦІЯ_5 »; зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Нові комунікації» протягом 10 (десяти) календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили вилучити недостовірну інформацію про ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що була розміщена ІНФОРМАЦІЯ_1 у глобальній комп`ютерній мережі Інтернет, на сайті https://zik.ua/ за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 в публікації: « ІНФОРМАЦІЯ_5 »; зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю «Західна інформаційна корпорація» протягом 10 (десяти) календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили вилучити недостовірну інформацію про ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що була розміщена ІНФОРМАЦІЯ_1 у глобальній комп`ютерній мережі Інтернет, на сайті https://zik.ua/ за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 в публікації: « ІНФОРМАЦІЯ_6 »; зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Нові комунікації» протягом 10 (десяти) календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили вилучити недостовірну інформацію про ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що була розміщена ІНФОРМАЦІЯ_1 у глобальній комп`ютерній мережі Інтернет, на сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 в публікації: « ІНФОРМАЦІЯ_6 ». Свої вимоги позивачі обгрунтовували тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у глобальній комп`ютерній мережі Інтернет, на сайті https://zik.ua/ за адресами: ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_4 в публікаціях: « ІНФОРМАЦІЯ_5 » та « ІНФОРМАЦІЯ_6 », відповідно, українською та російською мовами було розміщено інформацію наступного змісту: «Керівництво телеканалу ОСОБА_8 називає причиною останніх подій навколо розслідування смертельного ДТП в Ямельні за участю авто з кортежу інвестора ZIKy Петра Димінського, а саме вручення підозри та потенційне подання в міжнародний розшук, відмову власника «віддати телеканал в управління на 3 роки». З такою пропозицією нещодавно до львівського бізнесмена, який зараз перебуває за кордоном, звернулися від імені Адміністрації Президента України народний депутат Блоку Петра Порошенка ОСОБА_5 з дружиною ОСОБА_6 . Саме після цієї невдалої рейдерської спроби розпочалися чергові маніпуляції громадською думкою з боку правоохоронних органів про причетність ОСОБА_7 до ДТП.». Позивачі зазначають, що зміст вказаної інформації містить твердження про те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_9 діяли від імені Адміністрації Президента України і їхні дії носили протиправний характер, зокрема, у висловлюванні відповідачів про «невдалу рейдерську спробу» міститься твердження, що дії позивачів були спрямовані, ніби то, на протиправне заволодіння телеканалом ЗІК. Позивачі стверджують, що ОСОБА_9 діяла виключно в приватних інтересах, жодних доручень від Адміністрації Президента України не отримувала, жодних протиправних дій відносно відповідачів нею не вчинялось, а ОСОБА_5 супроводжував дружину під час зустрічі з ОСОБА_10 , жодних дій в інтересах будь-яких осіб, в тому числі і в інтересах Адміністрації Президента України, а також жодних протиправних дій не вчиняв, тобто жодних рейдерських спроб заволодіння телеканалом ЗІК не відбувалось. Позивачі стверджують про відсутність наступних подій, а саме: «позивачі звертались до ОСОБА_11 від імені Адміністрації Президента України»; «здійснення рейдерської спроби», тобто вчинення протиправних дій по заволодінню телеканалом ZIK, і дані обставини підтверджуються публікацією їхньої позиції, яка висвітлена Інформаційному агенству «Interfax-Україна» 20.12.2017 року. Позивачі зазначають, що факт поширення оспорюваної ними недостовірної інформації в мережі Інтернет на сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 за вказаними вище адресами та серед значної кількості осіб підтверджується консультативним висновком №01/18 від 11.01.2018 року експертного комп`ютерно-технічного дослідження інформації, розташованої у глобальній комп`ютерній мережі Інтернет, експертними висновками за результатами проведеної фіксації та дослідження змісту веб-сторінки в мережі Інтернет від 23.04.2018 року №86/2018-ЕВ-ЦК та 30.08.2018 року №191/2018-ЕВ-ЦК. Позивачі вважають, що належними відповідачами, які мають нести цивільно-правову відповідальність за поширення недостовірної про них інформації, є співвласники веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: реєстрант доменного імені https://zik.ua/ ТОВ «Телерадіокомпанія «Нові комунікації», а також власник розміщеної на цьому сайті інформації ТОВ «Західна інформаційна корпорація», що підтверджується довідкою з відомостями про власника веб-сайту або інформацією про його встановлення від 16.05.2018 року №85/2018-Д-ЦК, виданої Департаментом «Центр компетенції» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес», а також ТОВ «Телерадіокомпанія «Міст ТБ», яка використовує логотип ZIK, що підтверджується інформацією з державного реєстру суб`єктів інформаційної діяльності у сфері телебачення і радіомовлення, розміщеного на веб-сайті Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення. Позивачі наголошують, що поширена про них недостовірна інформація за своїм змістом є негативною і містить фактичні твердження про вчинення ними протизаконних, суспільно осудних дій, а саме, про їх причетність до спроби незаконного захоплення телеканалу ZIK, як виконавців доручення Адміністрації Президента України, а відповідачі переслідували мету публічно образити позивачів, принизити їх ділову репутацію, створити як у широкого загалу, так і у ділових партнерів позивачів негативне ставлення до позивачів, як осіб, що вчиняють протиправні дії, і це підтверджується експертним висновком ДП «Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України». Крім того, просять врахувати вимоги закону про те, що саме відповідачі, як поширювачі оспорюваної інформації, повинні довести її достовірність. Вказують, що факт поширення відповідачами негативної недостовірної інформації про позивачів здатен викликати до них недовіру та неповагу, є принизливим для їхньої честі і людської гідності та ділової репутації. Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 04 лютого 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду оскаржили позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , просять його скасувати з підстав неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апелянти зазначають, що судом встановлено і не заперечується відповідачами факт поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет на сайті https://zik.ua/, однак, на їх переконання, суд дійшов помилкового висновку про те, що оспорювана інформація містить оціночні судження, оскільки суд не дав належної правової оцінки змісту поширеної інформації та не дослідив належним чином і безпідставно не врахував висновок лінгвістичної експертизи від 16.02.2018 року №056/59, яким підтверджено, що оспорювана інформація містить фактологічні твердження і є негативною для позивачів. Так, зокрема, у цьому висновку експертизи вказано, що аналіз змісту публікації дає лінгвістичні підстави стверджувати, що в аналізованому текстовому матеріалі є негативна інформація про ОСОБА_12 і його дружину ОСОБА_6 , а саме про їх причетність до спроби незаконного захоплення телеканалу ZIK як виконавців доручення Адміністрації Президента України. Апелянти звертають увагу, що відповідачі переслідували мету публічно образити позивачів, публічно принизити їх ділову репутацію, викликати як у широкого загалу, так і у ділових партнерів негативне ставлення до позивачів, як осіб, що вчиняють протиправні дії. Апелянти вважають помилковими висновки суду про те, що в результаті поширення спірної інформації не було допущено порушення прав позивачів, оскільки застосування образливих негативних висловлювань щодо будь-якої людини саме по собі є посяганням на її честь та гідність. Крім того, зазначають, що після розповсюдження відповідачами недостовірної інформації у засобах масової інформації було сформовано враження, що зі сторони позивачів мали місце протиправні дії по відношенню до телеканалу ЗІК, що підтверджується, зокрема, розміщенням в мережі Інтернет на інших веб-сайтах ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , https://ru.tsn.ua/ukrayina/) публікацій про заяву телеканалу ОСОБА_8 щодо спроби рейдерського захоплення телеканалу зі сторони народного депутата з фракції «Блок ОСОБА_13 » ОСОБА_12 . Апелянти наголошують, що відповідачами не було надано належних доказів на підтвердження достовірності поширеної ними інформації та вчинення позивачами протиправних дій відносно телеканалу ЗІК, і вважають, що в діях відповідачів наявні всі елементи юридичного складу правопорушення, що є підставою для задоволення позову. Вважають, що суд безпідставно дійшов висновку, що поширена відповідачами інформація стосується публічної діяльності позивачів, оскільки відносини щодо переговорів з придбання корпоративних прав або укладення договору управління корпоративними правами не відноситься до публічних відносин, а є приватноправовими. Апелянти посилаються на практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, якщо журналіст заявляє про вчинення конкретною особою конкретних правопорушень, а особливо злочинів, він має надати цьому серйозну доказову базу. Статус публічних осіб не скасовує права на захист честі, гідності та ділової репутації, а лише визначає певні особливості його захисту. Представники ЗМІ користуються свободою вираження думок лише доти, доки добросовісно поширюють лише перевірену, надійну інформацію. Також зазначають, що судом безпідставно було відмовлено у клопотанні про зобов`язання відповідачів дати відповіді на поставлені позивачами питання та у витребуванні від відповідачів необхідних документів для повного встановлення обставин, що мають значення для справи. Відповідач товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Телерадіокомпанія «Нові комунікації» подав відзив на апеляційні скарги, в яких заперечує доводи та вимоги апелянтів. Відповідач вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що позивачі є публічними особами і щодо них можлива більш ширша критика, а оспорювана позивачами інформація є оціночним судженням, оскільки термін «рейдер» не містить фактичних даних і в КК України відсутнє кримінальне правопорушення під назвою «рейдерство». Звертає увагу, що згідно зі статтею 110 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами, за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. В судове засідання апеляційного суду інші відповідачі, окрім представника відповідача ТОВ «Телерадіокомпанія «Нові комунікації», не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи всі були належним чином повідомлені, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, а тому справу розглянуто апеляційним судом відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України у їхній відсутності. Заслухавши пояснення представників позивачів в підтримання апеляційних скарг, заперечення представника відповідача ТОВ «Телерадіокомпанія «Нові комунікації», перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційних скарг з наступних підстав. Стаття 3 та стаття 28 Конституції України визнає гідність і честь людини найвищою соціальною цінністю та передбачає, що кожен має право на повагу до його гідності. Статтею 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї. Конституцією України (ст.34) також гарантується право кожного на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір. Разом з тим, відповідно до частини першої статті 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, гідність і честь інших людей. Згідно із частиною четвертою статті 32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації. Статтею 297 ЦК України передбачено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду із позовом про захист її гідності та честі. Право на повагу до гідності та честі відноситься до особистих немайнових прав фізичної особи, які не мають економічного змісту (статті 269, 270 ЦК). Відповідно до статті 299 ЦК України, фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у своїй постанові №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (п.1), беручи до уваги зазначені вище конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку. Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. При спростуванні поширена інформація визнається недостовірною, а при реалізації права на відповідь особа має право на висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права без визнання її недостовірною. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію, у такий же спосіб, у який вона була поширена (ч.ч.4, 7 ст.277 ЦК). Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Негативна інформація поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (порушення норм моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Згідно з положеннями статті 277 ЦК України, роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України у пункті 18 названої вище постанови, обов`язок довести, що інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, необхідно визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості (п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України). Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію», оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Отже, за змістом статті 277 ЦК України, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції. Відповідно до пункту 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», при вирішенні спорів, пов`язаних з поширенням інформації стосовно приватного життя публічних осіб, суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) про право на недоторканість приватного життя. У вказаній Резолюції зазначено, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи будь-якій іншій галузі). У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорення, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому, зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв`язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати (абзац п`ятий пункту 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»). Європейський суд з прав людини, практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейський суд з прав людини» є джерелом права в Україні, неодноразово наголошував, зокрема у рішенні від 28 березня 2013 року у справі «Нова газета» та Бородянський проти Росії», що втручання в свободу вираження власних думок та поглядів порушує свободу висловлення думки в трьох випадках: якщо воно здійснено не на підставі закону, якщо воно не переслідує допустимої мети або якщо воно порушує баланс між метою, заради якої здійснено втручання, і свободою вираження думки. Європейський суд з прав людини також підтвердив, що правдивість оціночних суджень не припускає можливості доказування, і оціночні судження дійсно слід відрізняти від фактів, існування яких може бути підтверджене, та виділив три можливі варіанти фундаменту, на якому можна побудувати свою оцінку: факти, що вважаються загальновідомими; підтвердження висловлювання яким-небудь джерелом; посилання на незалежне дослідження. Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у глобальній комп`ютерній мережі Інтернет, на сайті https://zik.ua/ за адресами: ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_4 в публікаціях: « ІНФОРМАЦІЯ_5 » та « ІНФОРМАЦІЯ_6 », відповідно, українською та російською мовами було розміщено інформацію наступного змісту: «Керівництво телеканалу ОСОБА_8 називає причиною останніх подій навколо розслідування смертельного ДТП в Ямельні за участю авто з кортежу інвестора ZIKy Петра Димінського, а саме вручення підозри та потенційне подання в міжнародний розшук, відмову власника «віддати телеканал в управління на 3 роки». З такою пропозицією нещодавно до львівського бізнесмена, який зараз перебуває за кордоном, звернулися від імені Адміністрації Президента України народний депутат Блоку Петра Порошенка ОСОБА_5 з дружиною ОСОБА_6 . Саме після цієї невдалої рейдерської спроби розпочалися чергові маніпуляції громадською думкою з боку правоохоронних органів про причетність ОСОБА_7 до ДТП.». Оспорюваною є інформація, яку позивачі просять визнати недостовірною й такою, що порушує їхні особисті немайнові права на повагу до честі, гідності та на недоторканість ділової репутації, спростувати її та вилучити з мережі Інтернет, наступного змісту: «З такою пропозицією нещодавно до львівського бізнесмена, який зараз перебуває за кордоном, звернулися від імені Адміністрації Президента України народний депутат Блоку Петра Порошенка ОСОБА_5 з дружиною ОСОБА_6 . Саме після цієї невдалої рейдерської спроби розпочалися чергові маніпуляції громадською думкою з боку правоохоронних органів про причетність ОСОБА_7 до ДТП». Поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет на сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресами: ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_4 в публікаціях: « ІНФОРМАЦІЯ_5 » та « ІНФОРМАЦІЯ_6 » підтверджується письмовими доказами, а саме: роздруківкою файлу фіксації, збереженого у форматі PDF, що містить відображення змісту веб-сторінки, а також консультативним висновком №01/18 від 11.01.2018 року експертного комп`ютерно-технічного дослідження інформації, розташованої у глобальній комп`ютерній мережі Інтернет, та експертними висновками за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет від 23.04.2018 року №86/2018-ЕВ-ЦК та 30.08.2018 року №191/2018-ЕВ-ЦК (а.с.44-51, 53-61, 85-92 т.1, а.с.74-79, 90-104 т.3), та не заперечується самими відповідачами. Отже, позивачами, як того вимагають наведені вище норми матеріального права, доведено факт поширення оспорюваної інформації публічно, а саме, в мережі Інтернет серед значної кількості осіб. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що оспорювана позивачами інформація містить оціночні судження, що виключає цивільно-правову відповідальність за поширення такої інформації. Однак, такого висновку суд першої інстанції дійшов без належного аналізу змісту поширеної інформації та належної правової оцінки доказів, які позивачі подали на підтвердження своїх вимог, а відтак, не дотримався наведених вище вимог закону щодо встановлення предмету судового захисту в даній справі. Згідно з висновком лінгвістичної експертизи №056/59 від 16.02.2018 року, проведеної державним підприємством (далі ДП) «Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України» (а.с.96-115 т.1, а.с.105-128 т.3), оспорювана інформація є негативною для позивачів і виражена у формі твердження. Даючи висновок про негативність для позивачів оспорюваної інформації, експерт у дослідницькій частині зазначає, що з контексту аналізованої публікації недвозначно випливає, що слово рейдерство в її заголовку і прикметник рейдерський у подальшому використанні в тексті публікації вживаються для позначення протизаконних, суспільно осудних дій, тобто в негативному оцінному значенні. У публікації зазначено, що для протидії таким діям медіа-холдинг ZIK має намір звернутися «за підтримкою та захистом до міжнародних інституцій, які стоять на сторожі свободи слова». Також експерт зазначає, що розкриття заявленої в заголовку теми про спробу рейдерського захоплення, ціллю якого, судячи зі змісту публікації, став телеканал ZIK, було б неповним без виявлення дійових осіб, причетних до спроби рейдерства, виявлення його причин і способу його здійснення. Як зазначено в тексті, керівництво телеканалу ZIK називає причиною вручення підозри інвесторові ZIKу львівському бізнесменові ОСОБА_14 , його відмову «віддати телеканал в управління на 3 роки». Зазначена пропозиція (вислів наводиться в лапках, тобто як цитування) кваліфікується автором статті як рейдерська спроба, щоправда невдала, оскільки ОСОБА_15 її відхилив, і, судячи з тексту публікації, пропозицію було зроблено від імені Адміністрації Президента України, а дійовими особами, які донесли зазначену пропозицію до ОСОБА_16 , стали «народний депутат Блоку Петра Порошенка ОСОБА_5 з дружиною ОСОБА_6 ». Згідно з висновком експерта, усе зазначене вище дає лінгвістичні підстави стверджувати, що в аналізованому текстовому матеріалі є негативна інформація про ОСОБА_12 і його дружину ОСОБА_6 , а саме про їх причетність до спроби незаконного захоплення телеканалу ZIK як виконавців доручення Адміністрації Президента України. Висновок про те, що оспорювана інформація є фактологічним твердженням, експерт обгрунтовує тим, що інформація про дії позивачів, через які відбувалася описана в тексті спроба рейдерства, представлена як інформація про подію, що мала місце насправді, тобто про факт, який можна підтвердити або спростувати. Експерт зазначає, що вказівки на фактологічний характер оспорюваної інформації є і в подальшому контексті публікації, зокрема, із зазначеною подією, яка в тексті названа невдалою спробою рейдерства, пов`язуються подальші події, про які в тексті сказано таке: «розпочалися чергові маніпуляції громадською думкою з боку правоохоронних органів про причетність ОСОБА_7 до ДТП». На те, що інформація про спробу рейдерства має фактологічний характер, а не форму суб`єктивного судження, як стверджує експерт, вказує також слово подія в одному з подальших висловлень, що узагальнює попередній контекст: «Ці події жодним чином не повпливають на нашу позицію та редакційну політику телеканалу». Підсумовуючи, експерт зазначає, що є лінгвістичні підстави констатувати, що негативну інформацію про ОСОБА_12 і ОСОБА_17 в аналізованому висловленні виражено у формі фактологічного твердження. Відповідно до вимог ст.ст.76-78 ЦПК України, колегія суддів враховує вказаний вище висновок експерта, як належний і допустимий доказ у справі. При цьому, необхідно зазначити, що згідно із ч.1 ст.106 ЦПК України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Відповідно до ст.72 ЦПК України, експертом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з`ясування обставин справи. ЦПК України не містить норми, за якою експертом може бути лише атестований Міністерством юстиції України фахівець. З дослідженого висновку експерта встановлено, що такий висновок складений експертом ОСОБА_18 , директором Українського бюро лінгвістичних експертиз НАН України, доктором філологічних наук, професором, загальний стаж наукової роботи якого становить 35 років. Крім цього, у висновку експерт зазначив, що у відповідності до ч.5 ст.106 ЦПК України висновок підготовлено для подання в суд і він, як експерт, обізнаний з положенням про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок відповідно до ст.384 та ст.385 КК України. Отже, з урахуванням викладеного, колегія суддів вважає доведеними позивачами тих обставин, що оспорювана інформація є негативною для позивачів, оскільки нею стверджується про вчинення позивачами протизаконних діянь, й такою, що підлягає спростуванню, оскільки містить фактологічні твердження, які можна перевірити на предмет їх достовірності, а не оціночні судження. Окрім того, в силу наведених вище норм матеріального права, оспорювану позивачами інформацію слід визнати недостовірною, оскільки доказів на підтвердження правдивості зазначених у ній тверджень відповідачем не надано, а тому ця інформація підлягає спростуванню в такий же спосіб, як була поширена, шляхом розміщення відповідного повідомлення на вказаному вище веб-сайті, та вилученню цієї інформації з мережі Інтернет. Також необхідно зазначити, що позивачі скористались своїм правом на висвітлення власної позиції щодо поширеної про них недостовірної інформації, зокрема, на власній сторінці ОСОБА_19 в соціальній мережі Facebook, яка оприлюднена Інформаційним агенством «Interfax-Україна» 20.12.2017 року (а.с142 т.1), однак, відповідно до ст.277 ЦК України вони мають право на спростування недостовірної інформації в судовому порядку, оскільки їхні вимоги про спростування недостовірної інформації, адресовані відповідачам, залишились без належного реагування (а.с.144-149 т.1). Разом з тим, на переконання колегії суддів, відповідальним за поширення недостовірної інформації про позивачів є відповідач ТОВ «Телерадіокомпанія «Нові комунікації», оскільки відповідно до довідки Департаменту «Центр компетенції» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» від 16.05.2018 року №85/2018-Д-ЦК (а.с.62-72 т.1, а.с.80-89 т.3), саме ТОВ «Телерадіокомпанія «Нові комунікації» є реєстрантом доменного імені zik.ua та власником веб-сайту: https://zik.ua/, тобто особа, яка є володільцем облікового запису (володілець веб-сайту є особою, відповідальною за зміст веб-сайту) та встановлює порядок і умови використання веб-сайту, оскільки договору, яким би було визначено інші умови, укладеного між ТОВ «Телерадіокомпанія «Нові комунікації» та/або отримувачем послуг хостингу та/або володільцем облікового запису (зокрема, ТОВ «Західна інформаційна корпорація»), немає, що було підтверджено представником ТОВ «Телерадіокомпанія «Нові комунікації» у судовому засіданні в апеляційному суді. Безпідставними є доводи сторони відповідача ТОВ «Телерадіокомпанія «Нові комунікації» про те, що позивачами не доведено факту порушення їхніх особистих немайнових прав на повагу до честі, гідності та на недоторканість ділової репутації, оскільки оспорювана інформація містить твердження про вчинення позивачами, відомими серед широкого кола громадськості особами (позивач ОСОБА_1 народний депутат України VIII скл., обраний по загальнодержавному багатомандатному округу від партії «Блок Петра Порошенка» (а.с.152 т.3), а його дружина ОСОБА_3 колишній член Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (з 04.07.2014 по 02.08.2016) (а.с.27 т.2) та керівник благодійної організації «Фонд родини Загорій», засновником якого є її чоловік (а.с.143 т.1)), протизаконних, суспільно осудних дій, а саме, про їх причетність до спроби незаконного захоплення телеканалу ОСОБА_8 , як виконавців доручення Адміністрації Президента України, і оспорювана інформація з її цитуванням, в подальшому, була розміщена в мережі Інтернет на інших веб-сайтах (а.с.138, 142-146 т.3), що свідчить про неабиякий інтерес у медійних колах до оприлюдненої телеканалом ZIK заяви про спробу рейдерського захоплення телеканалу, інформація про яку міститься у названих вище публікаціях і становить предмет спору в даній справі. При цьому, необхідно зазначити, що на час поширення оспорюваної інформації позивач ОСОБА_1 був народним депутатом України, однак, такою інформацією не зачіпається питання виконання ним своїх посадових обов`язків, відтак, відповідачем оприлюднено інформацію, яка стосується приватного життя позивача ОСОБА_1 та його дружини позивачки ОСОБА_3 , яка на момент виникнення спірних правовідносин не обіймала жодних державних посад. Отже, позивачами, як того вимагають наведені вище норми матеріального права, доведено факт поширення відповідачем оспорюваної інформації публічно, поширена інформація є негативною для позивачів, оскільки нею стверджується про вчинення ними протизаконних діянь, оспорювана інформація містить чіткі твердження про факти (події), тобто містить повідомлення про факти, які можуть бути перевірені на предмет їх достовірності, а тому така інформація за своїми стилістичними ознаками не може вважатись оціночними судженнями, що підтверджується зазначеним вище висновком лінгвістичної експертизи, і підлягає спростуванню у спосіб, аналогічний способу поширення цієї інформації, з посиланням на визнання цієї інформації недостовірною рішенням суду, та вилученням оспорюваної інформації з відповідного веб-сайту в мережі Інтернет. Суд першої інстанції не в повній мірі визначився з характером спірних правовідносин та предметом судового захисту в даній справі, не давши належної правової оцінки доказам, які сторони подали на підтвердження своїх вимог та заперечень, та допустивши порушення норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що призвело до помилкових висновків суду по суті вирішення спору, а тому оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про часткове задоволення позовних вимог позивачів, лише тих, які звернені до відповідача ТОВ «Телерадіокомпанія «Нові комунікації», з наведених вище мотивів. В решті, позовні вимоги є безпідставними і задоволенню не підлягають. Відповідно до ст.141 ЦПК України, у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог позивачів, з відповідача ТОВ «Телерадіокомпанія «Нові комунікації» підлягають до стягнення понесені позивачами судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційних скарг, по 5286 грн. кожному з них. Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.п.3,4, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів п о с т а н о в и л а: апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 04 лютого 2020 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 та ОСОБА_3 задовольнити частково. Визнати недостовірною й такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на повагу до честі, гідності та на недоторканість ділової репутації, інформацію, розміщену ІНФОРМАЦІЯ_1 у глобальній комп`ютерній мережі Інтернет, на сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресами: ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_4 в публікаціях: « ІНФОРМАЦІЯ_5 » та « ІНФОРМАЦІЯ_6 » про здійснення спроби рейдерського захоплення телеканалу ZIK ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від імені Адміністрації Президента України, наступного змісту: «З такою пропозицією нещодавно до львівського бізнесмена, який зараз перебуває за кордоном, звернулися від імені Адміністрації Президента України народний депутат Блоку Петра Порошенка ОСОБА_5 з дружиною ОСОБА_6 . Саме після цієї невдалої рейдерської спроби розпочалися чергові маніпуляції громадською думкою з боку правоохоронних органів про причетність ОСОБА_7 до ДТП». Зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Нові комунікації» протягом 10 (десяти) календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати поширену недостовірну інформацію, шляхом розміщення на веб-сайті https://zik.ua/ наступного тексту спростування: «Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Нові комунікації» повідомляє, що постановою Львівського апеляційного суду від 26 січня 2021 року визнано недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на повагу до честі, гідності та на недоторканість ділової репутації, інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 у глобальній комп`ютерній мережі Інтернет, на сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресами: ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_4 в публікаціях: « ІНФОРМАЦІЯ_5 » та « ІНФОРМАЦІЯ_6 » про здійснення спроби рейдерського захоплення телеканалу ZIK ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від імені Адміністрації Президента України, наступного змісту: «З такою пропозицією нещодавно до львівського бізнесмена, який зараз перебуває за кордоном, звернулися від імені Адміністрації Президента України народний депутат Блоку Петра Порошенка ОСОБА_5 з дружиною ОСОБА_6 . Саме після цієї невдалої рейдерської спроби розпочалися чергові маніпуляції громадською думкою з боку правоохоронних органів про причетність ОСОБА_7 до ДТП». Зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Нові комунікації» протягом 10 (десяти) календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили вилучити недостовірну інформацію про ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , розміщену ІНФОРМАЦІЯ_1 у глобальній комп`ютерній мережі Інтернет, на сайті https://zik.ua/ за адресами: ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_4 в публікаціях: « ІНФОРМАЦІЯ_5 » та « ІНФОРМАЦІЯ_6 ». В задоволенні решти вимог відмовити. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Нові комунікації» у користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 5286 гривень. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Нові комунікації» у користь ОСОБА_3 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 5286 гривень. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 04 лютого 2021 року. Головуючий: Бойко С.М. Судді: Копняк С.М. Ніткевич А.В.