Постанова КЦС ВС № 357/16203/15-ц

Постанова Іменем України 27 січня 2021 року м. Київ справа № 357/16203/15 провадження № 61-12393св20 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Луспеника Д. Д., суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В., учасники справи: позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», представник позивача - адвокат Бондаренко Валерій Олегович, відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на постанову Київського апеляційного суду від 02 липня 2020 року у складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Соколової В. В., Поліщук Н. В., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У вересні 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк», банк), правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Позовна заява мотивована тим, що 06 серпня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № K2V4AN24264980, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 11 408,10 дол. США під 15 %, на термін до 05 серпня 2015 року, зобов`язавшись його повернути та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлені кредитним договором. 06 серпня 2008 року для забезпечення виконання зобов`язання за вказаним кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладений договір поруки, відповідно до умов якого поручитель взяв на себе зобов`язання виконувати всі умови договору солідарно із боржником. Зазначав, що ОСОБА_1 належним чином умови кредитного договору не виконував, у зв`язку з чим станом на 26 червня 2015 року у нього утворилася заборгованість у сумі 66 072,99 дол. США, що складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 12 951,33 дол. США, заборгованості за процентами за користування кредитом - 6 693,55 дол. США, комісії - 1 805,34 дол. США, пені за несвоєчасне виконання зобов`язання за договором - 41 465,20 дол. США, а також штрафів відповідно до договору - 11,80 дол. США (фіксована частина) та 3 145,77 дол. США (процентна складова). Ураховуючи зазначене, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за кредитним договором від 06 серпня 2008 року № K2V4AN24264980 у сумі 66 072,99 дол. США, що за курсом Національного банку України (далі - НБУ) від26 червня 2015 року складає 1 400 086,64 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2016 року у складі судді Цуранова А. Ю. позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто солідарно зі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 06 серпня 2008 року № K2V4AN24264980 у розмірі 66 072,99 дол. США, що за курсом 21,19 грн відповідно до службового розпорядження НБУ від 26 червня 2015 року складає 1 400 086,64 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 належним чином умови кредитного договору не виконував, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість, яка підлягає солідарному стягненню з боржника та поручителя на користь банку. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Київського апеляційного суду від 02 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 задоволено частково. Заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2016 року в частині солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором № K2V4AN24264980, укладеним 06 серпня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , з ОСОБА_2 скасовано та постановлено в цій частині нове рішення. Визнано поруку ОСОБА_2 за кредитним договором, укладеним 06 серпня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 за № K2V4AN24264980, за період з 16 червня 2009 року до 17 листопада 2015 року припиненою. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки з 16 грудня 2008 року позичальник припинив погашення кредиту, тому протягом шести місяців банк повинен був пред`явити вимогу до поручителя, однак у судовому порядку банк звернувся до ОСОБА_2 лише 17 листопада 2015 року, тому шестимісячний строк, передбачений статтею 559 ЦК України, позивачем пропущено, а відповідно порука ОСОБА_2 перед банком з 16 червня 2009 року по 17 листопада 2015 року є припиненою. В іншій частині заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2016 року не оскаржувалося, а тому в апеляційному порядку не переглядалося. Короткий зміст вимог касаційної скарги У касаційній скарзі, поданій у серпні 2020 року до Верховного Суду, АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі. У жовтні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2021 року справу призначено до судового розгляду. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд неправильно застосував положення частини четвертої статті 559 ЦК України та не врахував того, що пунктом 12 договору поруки від 06 серпня 2008 року, укладеного між банком та ОСОБА_2 , передбачено, що порука за цим договором припиняється після закінчення п`яти років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором. При цьому згідно з пунктом 17.1.5 кредитно-заставного договору від 06 серпня 2008 року, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , датою погашення кредиту є 05 серпня 2015 року. Таким чином, сторони у договорі встановили строк, після закінчення якого припиняється порука ОСОБА_2 , а саме 05 серпня 2020 року. Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення банк зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі №6-2662цс15, від 20 квітня 2016 року у справі №6-3087цс16, у постановах Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 754/5026/16-ц (провадження № 61-31487св18), від 27 листопада 2019 року у справі № 202/6132/16-ц (провадження № 61-36037св18), від 11 листопада 2019 року у справі № 725/3981/14 (провадження № 61-10358св19), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12 (провадження № 14-145цс18). Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали. Фактичні обставини справи, встановлені судами 06 серпня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладений кредитно-заставний договір № K2V4AN24264980, згідно з умовами якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 11 408,10 дол. США з метою придбання автомобіля та оплати пов`язаних платежів, з процентною ставкою 15 % річних та датою погашення кредиту до 05 серпня 2015 року (а.с. 10-13). Пунктом 2.1 вказаного кредитного договору встановлено, що банк зобов?язується надати позичальникові кредит у розмірі та на умовах, встановлених у цьому договорі, а позичальник зобов?язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов договору. Кредит надається на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 06 серпня 2008 року № K2V4AN24264980 між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 06 серпня 2008 року укладений договір поруки (а.с. 15). Відповідно до пункту 2 цього договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язання за кредитнимдоговором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. У випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (пункт 4 договору поруки). Станом на 26 червня 2015 року за кредитним договором від 06 серпня 2008 року № K2V4AN24264980 у ОСОБА_1 виникла заборгованість у сумі 66 072,99 дол. США, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 12 951,33 дол. США, заборгованості за процентами за користування кредитом - 6 693,55 дол. США, комісії за користування кредитом - 1 805,34 дол. США, пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором - 41 465,20 дол. США, а також штрафів відповідно до договору у розмірі 11,80 дол. США (фіксована частина) та 3 145,77 дол. США (процентна складова). Листом від 28 серпня 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» повідомило позичальника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 про наявну заборгованість (а.с. 7-9). 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу. Касаційна скаргаАТ КБ «ПриватБанк» підлягає частковому задоволенню. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України). За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України, в редакції, чинній на час розгляду справи, передбачено три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки; протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання, якщо кредитор не пред`явить вимоги до поручителя; протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов`язання не встановлено або встановлено моментом пред`явлення вимоги), якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя. Припинення поруки пов`язане, зокрема, із закінченням строку її чинності. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Судами встановлено, що кредитний договір між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено 06 серпня 2008 року, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав у кредит кошти у розмірі 11 408,10 дол. США з метою придбання автомобіля та оплати пов`язаних платежів, з процентною ставкою 15 % річних та датою погашення кредиту - до 05 серпня 2015 року. На забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 06 серпня 2008 року укладено договір поруки, за умовамипункту 12 якого порука за цим договором припиняється зі спливом п`ятироків з дня настання строку повернення кредиту за кредитним договором. Таким чином, у пункті 12 договору поруки визначено, що сторони дійшли згоди про припинення поруки за цим договором після закінчення п`яти років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 725/3981/14 (провадження № 61-10358сво19) зроблено висновок, що «визначений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк припинення поруки (який на момент виникнення спірних правовідносин складав шість місяців) застосовується виключно у тому разі, якщо такий строк не встановлено у самому договорі поруки. Зміна строку виконання основного зобов`язання шляхом реалізації кредитором права на дострокове стягнення суми заборгованості не змінює строк чинності поруки, визначений сторонами у договорі поруки». У разі неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12 (провадження № 14-145цс18), в якій підтримала правову позицію Верховного Суду України, викладену у постановах від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15, від 29 березня 2017 року у справі № 6-3087цс16 та в інших, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 200/15135/14-ц (провадження № 14-23цс19). У разі пред`явлення вимоги до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання, в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку. Разом із тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов`язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов`язань. Вказані висновки викладені у постанові Великої Плати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 758/6863/14-ц (провадження № 14-224цс18). Пунктом 4.4 кредитно-заставного договору, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , визначено, що погашення заборгованості здійснюється шляхом сплати щомісячних платежів відповідно до статті 17.8 договору, до складу яких входять платежі за винагородою (у випадку наявності), процентами та кредитом. Відповідно до розрахунку, наданого ПАТ КБ «ПриватБанк», останній платіж на сплату відсотків позичальником внесений 03 листопада 2008 року. Суд апеляційної інстанції під час розгляду справи в апеляційному порядку не встановив період виникнення заборгованості за кредитом та початок відліку строку, передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), зокрема за простроченими черговими платежами щодо поручителя, не перевірив наявність кредитної заборгованості, яка підлягає стягненню з поручителя з урахуванням строку, визначеного частиною четвертою статті 559 ЦК України, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням; не звернув увагу на те, що у разі пред`явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку. Оскільки кредитним договором передбачено виконання грошових зобов`язань шляхом здійснення щомісячних платежів, суд не з`ясував, чи припинилась порука ОСОБА_2 за окремими платежами, та дійшов передчасного висновку про визнання поруки ОСОБА_2 за кредитним договором, укладеним 06 серпня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 № K2V4AN24264980, припиненою. Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Оскільки до повноважень Верховного Суду не належить установлення фактичних обставин, збирання доказів, надання оцінки чи переоцінки зібраних у справі доказів, що позбавляє Верховний Суд процесуальної можливості ухвалити нове рішення у цій справі, оскаржувані рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції. Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судове рішення апеляційного суду постановлено без додержання норм матеріального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити касаційну скаргу АТ «ПриватБанк», постанову апеляційного суду скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково. Постанову Київського апеляційного суду від 02 липня 2020 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк