Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/187/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/187/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Горовенко А.В. Суддя-доповідач - Курко О. П. 03 лютого 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Курка О. П. суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. , за участю: секретаря судового засідання: Яремчук Л.С, представника позивача: Ізвєкова В.В., представника відповідача: Самчук Р.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Управління Держпраці у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року (м. Житомир) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гор.Інвест Агро" до Управління Держпраці у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови, В С Т А Н О В И В : в січні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Гор.Інвест Агро" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року позов задоволено, а саме: визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами управління Держпраці у Житомирській області №ЖИ124/ЖТ2401/94/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 05.12.2019; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань управління Держпраці у Житомирській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гор.Інвест Агро" судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 5633 грн 55 коп. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Відповідач зазначив, що за результатами інспекційного відвідування встановлено, що працівники: ОСОБА_1 з 01.10.2019, ОСОБА_2 з 01.10.2019 та ОСОБА_3 з 01.10.2019 фактично були допущені до роботи без укладення трудового договору в письмовій формі, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу. З огляду на зазначене, підстави накладення штрафу є обґрунтованими, адже договори укладені між позивачем та ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають ознаки трудового договору, а не цивільно-правової угоди. Вказує, що у договорах зазначено не кінцевий результат, а процес виконання роботи, що є однією з ознак трудових відносин фізичних осіб з Товариством з обмеженою відповідальністю "Гор.Інвест Агро". Праця за цими договорами здійснювалася в межах загальної діяльності товариства та не була самостійною. Зазначеними Договорами між сторонами не визначено також обсяги виконуваних робіт (надання послуг). У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив наведені доводи апеляційної скарги, зазначивши про їх необґрунтованість та повне спростування в ході розгляду даної справи судом першої інстанції. В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити її, а рішення суду першої інстанції скасувати. Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши суддю-доповідача, доводи сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Гор.Інвест Арго" (далі - ТОВ "Гор.Інвест Арго") є юридичною особою, основний вид діяльності за КВЕД 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, керівник ОСОБА_4 . Місцезнаходження юридичної особи: АДРЕСА_1 (а.с.10). За зверненням депутата Коростишівської районної ради про порушення законодавства про працю та на підставі наказу управління Держпраці у Житомирській області від 14.11.2019 №2093, першим заступником начальника управління Держпраці у Житомирській області С.Зибаловим видано направлення на проведення заходу державного контролю №1791/04 від 14.11.2019, згідно з якого направлено для проведення позапланового заходу державного контролю щодо дотримання вимог законодавства та нормативно - правових актів у формі інспекційного відвідування з питань додержання законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин у ТОВ "Гор.Інвест Арго" за юридичною адресою: вул.Якубовського, буд.12, с.Торчин, Коростишівський район, Житомирська область. У період з 15.11.2019 по 28.11.2019 службовою особою управління Держпраці у Житомирській області інспектором праці Феськовою Н.В. проведено інспекційне відвідування позивача, за результатами якого складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №ЖТ2401/94/АВ від 28.11.2019 (далі - акт інспекційного відвідування) (а.с.32-43). В акті інспекційного відвідування зазначено, що в ході його проведення встановлено, зокрема, порушення позивачем вимог ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України в частині допущення до роботи працівників - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу. На підставі акту інспекційного відвідування відповідачем 28.11.2019 винесено припис про усунення виявлених порушень №ЖТ2401/94/АВ/П, відповідно до якого приписано ТОВ "Гор.Інвест Арго" до 10.12.2019 усунути порушення ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України в частині допущення до роботи працівника без укладення трудового договору в письмовій формі, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу (а.с.45). 05 грудня 2019 року на підставі акту інспекційного відвідування відповідачем винесено постанову №ЖИ124/ЖТ2401/94/АВ/П/ПТ/ТД-ФС про накладення на ТОВ "Гор.Інвест Арго" штрафу в розмірі 375570 грн за порушення ч.3 ст. 24 Кодексу законів про працю України в частині допущення до роботи працівника без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу. Зазначено, що в ході інспекційного відвідування встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Гор.Інвест Арго" працівники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 01 жовтня 2019 року фактично були допущені до роботи без укладення трудового договору в письмовій формі, оформленого наказом чи розпорядженням керівника та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу. Зазначено, що під час здійснення інспекційного відвідування надано цивільно-правові договори, укладені між товариством та фізичними особами, а саме: ОСОБА_1 цивільно-правовий договір №01/10 від 01.10.2019 та №01/11 від 01.11.2019; ОСОБА_5 цивільно-правовий договір №02/10 від 01.10.2019 та №02/11 від 01.11.2019. У зазначених цивільно-правових договорах містяться ознаки трудових відносин (а.с. 46-47). Судом встановлено, що між ТОВ "Гор.Інвест Арго" ("Замовник") та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ("Виконавець") 01.10.2019, 01.11.2019, з кожним окремо, укладено цивільно-правові договори №01/10, №02/10, №01/11, №02/11 (далі - Договори) про надання послуг з аналогічними умовами (а.с. 17, 20, 23, 26). Відповідно до п.1 Договорів "Виконавець" зобов"язується надати "Замовнику" послуги (виконати роботу) в обсязі і на умовах передбачених даним договором, а "Замовник" зобов`язується прийняти та оплатити дані послуги (роботи). Пунктом 1.2 Договорів передбачено, що "Виконавець" за умовами даного Договору на замовлення "Замовника" здійснює роботи по очистці та сушінню зерна кукурудзи та інших сільськогосподарських культур. Згідно з п.1.4. Договорів "Виконавець" не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, а сам організовує процес надання послуг (виконання робіт), у тому числі використовує власні засоби та матеріали. Відповідно до п. 1.5 Договорів "Виконавець" вправі залучати відповідних фахівців для якісного і своєчасного надання послуг (виконання робіт). Послуги (роботу) зазначених фахівців "Виконавець" оплачує за власний рахунок, згідно з домовленістю з даними особами. Пунктом 1.6. Договорів факт надання відповідних послуг (робіт) з боку "Виконавця" засвідчується Актами прийому наданих послуг (виконаної роботи). Згідно з п.1.7. Договорів акт прийому наданих послуг (виконаної роботи) підписується сторонами після надання послуги (виконання робіт) та є невід`ємною частиною даного договору. У розділі 4 Договорів передбачено, що ціна робіт, які є предметом даного Договору, визначається як сума вартості таких робіт (послуг) наданих "Виконавцем" протягом строку дії даного Договору. Вартість робіт (послуг) розраховується виходячи із кількості часу, витраченого "Виконавцем" на виконання замовлень. Оплата робіт (послуг) "Виконавця" здійснюється протягом 25 банківських днів з дати підписання Актів приймання-передачі. За результатами виконання умов Договорів №01/10, №01/11 та №02/10, №02/11 укладених між "Замовником" та "Виконавцем" з кожним окремо, а саме: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було складено акти приймання-передачі виконаних робіт (а.с.18, 21, 24, 27). На підтвердження оплати "Замовником" вартості наданих послуг у розмірах визначених у Договорах №01/10, №01/11 та №02/10, №02/11 та актах приймання-передачі виконаних робіт позивачем надано суду копію видаткових касових ордерів (а.с.19, 22, 25, 28). Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне. Відповідно до ч.1 статті 21 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. При цьому, Верховний Суд України у пункті 7 Постанови Пленуму від 6 листопада 1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз`яснив, що фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця. Положеннями п.3 статті 24 КЗпП України визначено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Натомість, цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці. При цьому приписами ч. 1 ст. 327 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що у цивільно-правових відносинах діє принцип свободи договору, тобто сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ч. 1ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Разом з тим, у разі виконання робіт чи надання послуг не на підставі трудового договору, а відповідно до договору про виконання робіт чи надання послуг, тобто, цивільно-правового договору, трудові відносини не виникають. Цивільно-правовим договором є договір, який регулюється нормами цивільного законодавства. Договором, відповідно до ст. 626 ЦК України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ст.6 та ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Законодавство не містить обов`язкових приписів, у яких випадках сторони зобов`язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, тому сторони договору вільні у своєму виборі щодо форми оформлення їх правовідносин. Окремо слід зазначити, що чинне законодавство окремо не встановлює критеріїв та ознак за яких розмежовуються трудові і цивільно-правові правовідносини. Згідно ч.2 ст.14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Приписами ст.204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторонами в договорах визначено предмет договору, вартість послуг, строки їх надання, порядок надання та приймання, порядок розрахунків, передання та приймання результатів послуг, відповідальність сторін, строк дії договору та інші умови, які є істотними умовами договору. Приписами ст.901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Як вбачається з матеріалів справи, предметом Договорів №01/10, №01/11 та №02/10, №02/11 є виконання робіт, які не віднесені законодавством до того виду робіт на виконання яких заборонено укладати цивільно-правовий договір, адже характер та умови їх виконання не передбачають необхідності організовувати трудовий процес для виконавця. Суд зазначає, що виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду. Так, згідно змісту Договорів №01/10, №01/11 та №02/10, №02/11 за дорученням "Замовника" "Виконавець" зобов`язується виконати роботи в обсязі і на умовах передбачених договором, а "Замовник" зобов`язується прийняти та оплатити дані роботи. Окрім того передбачено, що "Виконавець" самостійно організовує виконання роботи. З огляду на викладене, у зазначених Договорах не міститься ні посилання на правові норми, ні умови, які б свідчили, що "Виконавець" підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку "Замовника". ОСОБА_1 та ОСОБА_2 при виконанні умов Договорів, як особи, що працюють згідно з цивільно-правовим договором на відміну від працівників, які виконують роботу відповідно до трудового договору не підпорядковувалися правилам внутрішнього трудового розпорядку, про що безпосередньо зазначено у вказаних договорах та самостійно виконували роботи на власний страх та ризик, оскільки результат виконаних робіт, їх повнота та якість була предметом цивільно-правових Договорів №01/10, №01/11 та №02/10, №02/11. "Виконавці" повинні були виконати індивідуально-визначений обсяг робіт за результатами яких, оформлено акти приймання-передачі робіт. Сторони не мали жодних претензій, оплата за виконані роботи була проведена відповідно до видаткових касових ордерів. Додатково, на підтвердження характеру правовідносин, що склалися між позивачем та громадянами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які виконували роботи за цивільно-правовими Договорами №01/10, №01/11 та №02/10, №02/11, позивачем надано суду копії звітів про суми нарахованої заробітної плати та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за листопад та грудень 2019 року. Та обставина, що громадяни ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийняті на виконання робіт за договорами цивільно-правового характеру підтверджується також таблицями №5 до звітів з ЄСВ згідно з яким, зазначені особи прийняті, як особи, які виконують роботи за договорами цивільно-правового характеру (а.с.197-197, 198, 199, 200-202, 203, 204). Окрім того, варто зауважити, що відповідачем не надано доказів подання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заяв про прийняття на роботу до позивача. А тому, судова колегія вважає, що відповідачем не доведено факт прийняття ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на роботу за конкретною кваліфікацією, професією, посадою, поширення на них правил внутрішнього трудового розпорядку, постійний характер трудових відносин між ними та позивачем, тобто що цивільно-правові договори, оформлені з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 містять ознаки трудового договору. При цьому, суд зазначає, що позивач, як суб`єкт господарювання, вправі на власний розсуд організовувати виконання завдань, в тому числі і шляхом укладення договорів цивільного-правового характеру. Зобов`язуючи позивача укласти трудові договори, відповідач не врахував, що затвердження штатного розпису належить до компетенції суб`єкта господарювання. В свою чергу, виникнення, зміна та припинення відносин між позивачем та фізичною особою зумовлені волевиявленням обох сторін і одна із них не вправі в односторонньому порядку змінювати умови щодо яких досягнуто двосторонньої домовленості на врегулювання відносин на підставі цивільного законодавства. Судом встановлено, що в цивільно-правових Договорах зазначено, які саме послуги повинен надати "Виконавець" "Замовнику" без підпорядкування внутрішньому трудовому розпорядку. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що за своїм змістом, укладені з фізичними особами Договори №01/10, №01/11, №02/10, №02/11 є цивільно-правовими договорами, а висновки відповідача про наявність у правовідносинах між "Виконавцем" та "Замовником" ознак трудових правовідносин є необґрунтованими. До того ж, суду не надано доказів про визнання Договорів №01/10, №01/11, №02/10, №02/11 недійсними, удаваними чи неукладеними та існування законодавчо визначеної заборони позивачу укладати зазначені договори. Окрім того, у акті перевірки та в оскаржуваній постанові зазначено про встановлення відповідачем наявність порушень ч.3 ст.24 КЗпП України щодо громадянина ОСОБА_3 . Представник відповідача у судовому засіданні в суді першої інстанції пояснила, що посадовими особами відповідача під час здійснення інспекційного відвідування діяльності ТОВ "Гор.Інвест Агро" встановлено три особи, які виконували роботи на зерносушці товариства, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Вказує, що позивачем надано цивільно-правові договори укладені між ТОВ "Гор.Інвест Агро" та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , однак підтверджуючих документів перебування громадянина ОСОБА_3 у трудових або цивільно-правових правовідносинах уповноваженим особам відповідача надано не було. З метою з`ясування фактичних обставин справи, судом першої інстанції під час судового розгляду справи у судовому засіданні 07.08.2020 заслухано пояснення свідка ОСОБА_1 . Свідок ОСОБА_1 пояснив, що виконував роботу щодо сушіння зерна на зернообробних машинах у ТОВ "Гор.Інвест Агро". Пояснив, що суть його роботи (послуг) складалась із контролювання температурного режиму під час процесу сушіння зерна та полагодження зернообробної машини у випадку її неполадки. Вказав, що обсяг виконаної роботи залежав від наявності сировини. Також свідок пояснив, що про необхідність виконання робіт (послуг) домовлялися із заступником директора "Замовником" у телефонному режимі, в такому ж порядку і вівся облік витраченого часу на виконання зазначеної роботи. Оплата за надані роботи (послуги) обумовлена розмірі 35 грн за годину роботи, розрахунок проводився готівкою. Окрім того, свідок ОСОБА_1 пояснив, що роботи на зерносушці у позивача він виконував разом із ОСОБА_2 . На питання суду чи виконував роботу та/або працював у ТОВ "Гор.Інвест Агро" ОСОБА_3 , свідок відповів, що окрім нього та ОСОБА_2 більше ніхто не виконував роботи на зерносушці. Суд зазначає, що відповідачем не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів на підтвердження достовірності встановлення особи (ідентифікації громадянина) ОСОБА_3 , під час інспекційного відвідування позивача. Отже, відповідач не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт допуску ОСОБА_3 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ТОВ "Гор.Інвес Агро" щодо визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами управління Держпраці у Житомирській області №ЖИ124/ЖТ2401/94/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 05.12.2019. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Управління Держпраці у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 04 лютого 2021 року. Головуючий Курко О. П. Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.