Постанова Рівненський апеляційний суд № 569/14576/18

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 лютого 2021 року м. Рівне Справа № 569/14576/18 Провадження № 22-ц/4815/142/21 Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Шимківа С.С., суддів: Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М. учасники справи: позивач Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", відповідач ОСОБА_1 , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 25 жовтня 2020 року (ухвалене у складі судді Ковальова І.М.) у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- в с т а н о в и в : У серпні 2018 року, АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь банку 70 243 грн. 90 коп. заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 06.11.2007 року між сторонами було укладено кредитний договір, який передбачав видачу відповідачу кредиту на суму 52 299 грн. 20 коп. із сплатою відсотків за користування кредитом. Відповідач не виконував договірних зобов`язань, у зв`язку з чим станом на 04.07.2018 року у нього виникла заборгованість у сумі 70 243 грн. 90 коп., яка складається: 7 587,62 грн. заборгованість за тілом кредиту; 507,08 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 2 902,27 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 55 663,89 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; 250 грн. штраф (фіксована частина); 3333,04 грн. штраф (процентна складова). Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 25 жовтня 2020 року позовні вимоги АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором №ROHPAN51755398 від 06 листопада 2007 року у розмірі 70 243 грн. 90 коп.. Покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на рішення суду. У поданій апеляційній скарзі зазначає, що причиною неявки у судове засідання є те, що він був неналежним чином повідомлений про розгляд даної справи. Покликається на те, що у паспорті для виїзду за межі України наявні відмітки, які підтверджують, що у період із 30 червня 2018 року по 24 жовтня 2019 року він перебував на тимчасовому консульському обліку у Генеральному консульстві України у Кракові, тобто перебував за межами України. По суті спору зазначає, що кредитний договір від 06.11.2007 року укладався ним з метою купівлі легкового автомобіля ВАЗ 21093, який 13 листопада 2007 року був викрадений невідомою особою. Досудове слідство по кримінальній справі № 1/899-07 зупинено у зв`язку тим, що не встановлено особу, яка вчинила злочин. Також звертає увагу суду, що автомобіль перебував у заставі банку та був застрахований. Вважає, що звертаючись у 2018 році до суду, позивач допустив порушення строків позовної давності, однак він був позбавлений можливості подати до суду відповідне клопотання, оскільки не був належним чином проінформований про розгляд справи у суді першої інстанції. Крім цього, вказує на неспівмірність розміру заборгованості та штрафних санкцій, у зв`язку з чим покликається на необхідність застосування положень ч. 3 ст. 551 ЦК України до позовних вимог про стягнення пені, оскільки її розмір значно перевищує розмір збитків. Просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Судом встановлено, що 06 листопада 2007 року між сторонами по справі було укладено кредитний договір №ROHPAN51755398. Відповідно до п.1 кредитного договору Приватбанк, в подальшому іменований «Банк» від імені якого діє особа, зазначена у п.8.1. цього договору з одного боку та особа, зазначена у п.8.2. цього договору, в подальшому іменована позичальник, з іншого боку, уклали цей договір про наступне: п.1.1 банк зобов`язується надати позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу чи/або перерахування на рахунок, зазначений в п.7.1 цього договору. Строк, вид, кредиту, цілі, розмір кредиту, відсотків, винагород, розмір місячного платежу, період сплати, порядок погашення заборгованості за цим договором, зазначені у розділі 7 договору. Відповідно до п.1.2. кредитного договору позичальник доручає банку проводити погашення заборгованості по даному кредитному договору в передбачені даним договором строки за рахунок коштів, розміщених на рахунку позичальника, що відповідає платіжній картці, емітованої Приватбанком. Кредит надається в обмін на зобов`язання позичальника по поверненню кредиту, сплаті відсотків, винагороди в зазначені даним договором строки. Відповідно до п.п.2.2.2. кредитного договору позичальник зобов`язується: сплатити відсотки за користування кредитом відповідно до п.п.2.3.1., 2.3.2., 2.3.3., 3.1., 3.2., 7.1., 7.4. даного договору. Повну сплату відсотків за користування кредитом здійснити не пізніше дати фактичного повного погашення кредиту. Відповідно до п.п.2.2.4. кредитного договору позичальник зобов`язується: погашення кредиту зробити у порядку, сумах і строки, передбачені п.2.3.3. та 7.1. цього договору. Відповідно до п.4.1. кредитного договору у випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту, позичальник сплачує банку пеню у розмірі, який зазначений в п.7.4. договору за кожний день прострочки. При цьому, відсотки за користування кредитом на суму простроченої заборгованості додатково до вищезазначеної пені банком не нараховується. Сплата пені здійснюється у гривні. Відповідно до п.4.3. кредитного договору при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених кредитним договором більше ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф у розмірі 250 грн. + 5% від суми позову. Відповідно до п.5.1. кредитного договору даний договір у частині сплати винагороди за надання фінансового інструменту, згідно п.7.1 набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами, а в інших частинах з моменту надання позичальником розрахункових документів або оформлення касових документів з метою використання кредиту у межах зазначених у них сум, і діє в обсязі виданих позичальникові коштів до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором. Відповідно до п.7.1. кредитного договору банк зобов`язується надати позичальникові кредитні кошти на строк з 06 листопада 2007 року по 05 листопада 2012 року включно у вигляді непоновлюваної лінії у розмірі 52299,20 грн. на наступні цілі: 39100,00 грн. на купівлю автомобіля (споживчі цілі), а також у розмірі 34,0 грн. для сплати за реєстрацію предмету застави в державному реєстрі обтяжень рухомого майна шляхом перерахування відповідно до п.1.2.; на сплату страхових платежів за договором страхування ТЗ №ROHPAN51755398 від 06 листопада 2007 року, договором особистого страхування №ROHPLK51755398 від 06 листопада 2007 року на строк до 05 листопада 2008 року у сумі 1998,70 грн., а також винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 1173,00 грн. та у розмірі 9993,50 грн. на сплату страхових платежів у випадках та згідно порядку, передбачених п.п.2.1.3., 2.2.7. даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,43% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, щомісячної винагороди у розмірі 0,14 % від суми виданого кредиту на придбання автомобіля, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п.3.10 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.6.2. даного договору. Відповідно до п.7.4. кредитного договору при порушенні позичальником зобов`язань із погашення кредиту, позичальник сплачує банку пеню у розмірі 0,15% від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожний день прострочки, але не менше 1 гривні. Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Частиною першою ст.1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повертати позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором. Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики та сплати процентів. Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором (ст. 612 ЦК України). Статтею 625 ЦК України регламентовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Станом на 04 липня 2018 року наявна заборгованість за кредитним договором становить 70 243,90 грн. та складається з наступного: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) 7587,62 грн.; заборгованість по відсоткам за користування кредитом 507,08 грн.; заборгованість по комісії за користування кредитом 2902,27 грн.; пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором 55663,89 грн.; а також штрафи відповідно до договору: штраф (фіксована частина) 250,00 грн.; штраф (процентна складова) 3333,04 грн.. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк". Такий висновок відповідає обставинам справи та вимогам закону. Щодо доводів апелянта про застосування строків позовної давності, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Статтею 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. За змістом загальних норм права заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції. У поданій апеляційній скарзі, ОСОБА_1 вказує на порушення позивачем строків позовної давності та наводить відповідні обґрунтування. При цьому, наголошує на тому, що він не був належним чином повідомлений про розгляд справи місцевим судом, а тому був позбавлений можливості подати до суду клопотання про застосування строків позовної давності. Враховуючи, що законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності, апеляційний суд розцінює наведені відповідачем в апеляційній скарзі доводи, як заяву про застосування позовної давності. Разом з цим, 03 лютого 2021 року на електронну адресу апеляційного суду надійшла заява від ОСОБА_1 у якій він просить застосувати до позову позовну давність, а також зменшити розмір неустойки, оскільки він значно перевищує розмір збитків. Судом встановлено, що у ході розгляду справи судом першої інстанції було призначено одне судове засідання, за результатами якого і було ухвалено оскаржуване рішення. Матеріали справи не мітять належних доказів повідомлення відповідача про час і дату судового засідання, яке відбулося 25 жовтня 2018 року, оскільки поштове відправлення із повідомленням про його дату було отримано не відповідачем, а іншою особою, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Справа розглянута судом першої інстанції за відсутності відповідача, чим останній був позбавленим можливості заявити клопотання про застосування строків позовної давності. Внаслідок цього було порушено принципи змагальності та рівності сторін, які є елементами права на справедливий судовий розгляд. Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін. Якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалить у ній рішення, відповідач вправі заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції. Зазначений висновок містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року № 200/11343/14-ц. Разом з цим, підстав для застосування строків позовної давності з матеріалів справи не вбачається. Відповідно до п.7.1. кредитного договору від 06 листопада 2007 року кредитні кошти надавалися відповідачу на строк з 06 листопада 2007 року по 05 листопада 2012 року включно. Пунктом 4.5 кредитного договору від 06 листопада 2007 року сторони погодили, що строк позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди та неустойки становить 5 років. Згідно ч.1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. З наявної у матеріалах справи виписки по рахунку вбачається, що ОСОБА_1 здійснювалося погашення заборгованості за кредитним договором №ROHPAN51755398 від 06 листопада 2007 року у період з 28 серпня 2014 року по 22 травня 2018 року, що свідчить по визнання останнім свого боргу та перебіг строку позовної давності. Позовна заява відправлена на адресу суду засобами поштового зв`язку 02 серпня 2018 року, а тому підстав застосування строків позовної давності не вбачається. Відповідно до ст. 549 ЦК України, штраф, пеня - це є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов`язання. За правилами ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають значення для справи. Істотними обставинами в розумінні ч. 3 ст. 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Положення ст. 616 ЦК України передбачають право суду за певних умов зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. З заявлених АТ КБ "Приватбанк" позовних вимог вбачається, що банк просить стягнути з відповідача, зокрема, пеню у розмірі 55 663,89 грн., яка значно перевищує розмір невиконаного ОСОБА_1 зобов`язання за договором. Сторони кредитного договору погодили, що кредитні кошти надавалися відповідачу на строк з 06 листопада 2007 року по 05 листопада 2012 року включно. Позивач звернувся до суду за захистом порушених прав лише у 2018 році та на протязі цього часу продовжував нараховувати пеню, що є наслідком недобросовісної поведінки кредитора. Враховуючи наведене та позицію Конституційного Суду України, висловлену у рішенні № 1/12-2013 від 11.07.2013 року про те, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема, у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення повернення кредиту, колегія суддів приходить до висновку, що розмір пені за кредитним договором слід зменшити до 15 000 грн., що відповідатиме принципу розумності та справедливості. Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором підлягає зміні, шляхом зменшення її розміру з 55 663,89 грн. до 15 000 грн.. Розподіл судових витрат між сторонами врегульовано статтею 141 ЦПК України. Відповідно до положень частини першої зазначеної статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Якщо за результатом апеляційного розгляду судове рішення змінюється та зменшується сума коштів, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, то відповідач має право на пропорційну компенсацію за рахунок позивача судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги. В іншій частині судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на відповідача. Керуючись ст.ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 25 жовтня 2020 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" розміру пені - змінити, шляхом зменшення визначеної судом загальної суми стягнення з 70 243,90 грн. до 29 580,01 грн.. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 судовий збір за розгляд справи апеляційним судом у розмірі пропорційному до її задоволення 1 530,29 грн.. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Суддя-доповідач Шимків С.С. Судді: Гордійчук С.О. Ковальчук Н.М.