Постанова Рівненський апеляційний суд № 568/565/16-ц

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 жовтня 2021 року м. Рівне Справа № 568/565/16-ц Провадження № 22-ц/4815/1299/21 Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Шимківа С.С., суддів: Ковальчук Н.М., Хилевича С.В., учасники справи: позивач акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк", відповідач ОСОБА_1 , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на заочне рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 02 липня 2021 року (ухвалене у складі судді Троцюк В.О.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- в с т а н о в и в : У липні 2016 року ПАТ КБ "Приватбанк" звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 23.08.2006 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було підписано Заяву № б/н, згідно якої відповідач отримала кредит в розмірі 3000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою" та "Тарифами Банку", що викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Підписавши заяву між сторонами був укладений договір про надання банківських послуг, який за своєю природою є змішаним договором і містить в собі умови банківського рахунку та кредитного договору. ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором не виконує, внаслідок чого станом на 30.04.2016 року виникла заборгованість у розмірі 26 300,42 грн., з яких 2984,33 грн. заборгованість за кредитом, 18587,50 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 3000,00 грн. заборгованість за пенею та комісією і штрафи 500 грн. (фіксована частина), 1228,59 грн. (процентна складова). 22 лютого 2021 року від позивача до суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій Банк просить зменшити розмір позовних вимог та стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 14 984,78 грн., яка складається з 2984,33 грн. - заборгованість за тілом кредиту, у тому числі 2984,33 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту, 3564,58 грн. заборгованість за простроченими відсотками, 8435,87 гривень заборгованість з пені, а також понесені позивачем судові витрати. Заочним рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 02 липня 2021 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором б/н від 23.08.2006 року у розмірі 6548 грн. 91 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 2984 грн. 33 коп., заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 3564 грн. 58 коп.. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що в анкеті-заяві позичальника ОСОБА_1 від 23.08.2006 року зазначена процентна ставка у розмірі 3% на місяць, тобто 36.00% на рік на суму залишку. Тому, враховуючи заяву про зменшення позовних вимог, а також те, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку Банку не повернуті, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з позичальника 2984,33 грн. заборгованості за тілом кредиту та відсотків за користування кредитом у розмірі 3564,58 грн.. Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення пені, місцевий суд виходив з того, що у підписаній сторонами анкеті-заяві відсутні умови щодо встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів). Не погоджуючись із заочним рішенням місцевого суду, АТ КБ "ПриватБанк" оскаржило його в апеляційному порядку. У поданій апеляційній скарзі зазначає, що відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою" та "Тарифами Банку", що викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір, що підтверджується її підписом у заяві. Тому, вважає, що місцевий суд необґрунтовано не взяв до уваги Умови та правила надання банківських послуг, які є складовою кредитного договору. При цьому, заперечує щодо покликання судом на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року (справа №342/180/17). Також стверджує, що суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків по кредиту. Просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. З огляду на те, що позивачем фактично оскаржуються рішення суду щодо незадоволених позовних вимог і враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, апеляційний суд не перевіряє законність рішення у частині, яка не оскаржується. Судом встановлено, що 23.08.2006 року ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, отримавши кредит у вигляді кредитного ліміту на картковий рахунок. У Анкеті-заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. В Анкеті-заяві вказано, що розмір кредитного ліміту встановлено 3000,00 грн. та базова відсоткова ставка за кредитним лімітом на момент підписання договору 3% на місяць з розрахунку 360 днів у році. Умов щодо встановлення відповідальності позичальника у вигляді неустойки (пені, штрафів) підписана сторонами Анкета-заява не містить. Згідно заяви АТ КБ "ПриватБанк" про зменшення розміру позовних вимог, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 14 984,78 грн., яка складається з 2984,33 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 3564,58 грн. заборгованість за простроченими відсотками, 8435,87 грн. заборгованість з пені. Судом першої інстанції вимоги вищевказаної заяви позивача були задоволені у повному обсязі, окрім стягнення з відповідача пені у розмірі 8435,87 грн., оскільки такий вид відповідальності позичальника сторонами не узгоджувався. Пеня була нарахована Банком на підставі Умов та правил надання банківських послуг, які ОСОБА_1 не підписувала, а тому враховуючи правові висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року (справа №342/180/17), місцевий суд відмовив у задоволенні позовних вимог у цій частині. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться у матеріалах даної справи не містить підпису ОСОБА_1 , тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 23.08.2006 року шляхом підписання заяви-анкети про приєднання до них. Тому, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність за порушення виконання кредитного зобов`язання у вигляді неустойки (пені, штрафів). Така позиція суду повністю узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17. Застосування до даного спору зазначеної правової позиції Великої Палати Верховного Суду є правомірним, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту, з огляду на його характер, цільове спрямування та об`єкт кредитування є тотожним - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору. Крім того, апеляційний суд враховує, що договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг. Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про захист прав споживачів", споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09.04.1985 року №39/248 зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями. Конституційний Суд України у рішенні від 11.07.2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема, у договорах про надання споживчого кредиту. Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Установивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_1 пені у розмірі 8435,87 грн.. Наведені в апеляційній скарзі доводи є необґрунтованими, спростовуються встановленими судом обставинами справи та по своїй суті зводяться до незгоди скаржника з висновками суду. За таких обставин, підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують. Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" залишити без задоволення, а заочне рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 02 липня 2021 року - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Суддя-доповідач Шимків С.С. Судді: Ковальчук Н.М. Хилевич С.В.