Постанова 4808 № 349/2199/19

Справа № 349/2199/19 Провадження № 22-ц/4808/630/20 Головуючий у 1 інстанції Могила Р. Г. Суддя-доповідач Мелінишин Г.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 травня 2020 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого (суддя-доповідач) Мелінишин Г.П. суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», поданою представником Криловою Оленою Леонідівною, на заочне рішення Рогатинського районного суду в складі судді Могили Р.Г., ухвалене 05 березня 2020 року в м. Рогатині Івано-Франківської області, в справі за позовомакціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в: У грудні 2019 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») звернулось в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що згідно заяви б/н від 17 грудня 2010 року відповідачка отримала в АТ КБ «ПриватБанк» кредит у розмірі 5 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. При цьому підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на сайті www.privatbank.ua, складає між ними договір про надання банківських послуг. В порушення вимог закону та умов договору позичальник належним чином не виконувала зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим станом на 31 жовтня 2019 року утворилася заборгованість на суму 78 824,75 грн. Зокрема: 3805,79 грн заборгованість за тілом кредиту, 68 889,21 грн заборгованість по відсотках за користування кредитом, 1 900,00 грн заборгованість за пенею, 500,00 грн штраф (фіксована частина) та 3 728,75 грн штраф (процентна складова). Посилаючись на зазначені обставини позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 78 824,75 грн та судові витрати. Заочним рішенням Рогатинського районного суду від 05 березня 2020 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто на його користь з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором б/н від 17 грудня 2010 року в розмірі 3 805,79 грн заборгованості за тілом кредиту та 92,20 грн судових витрат. У задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за нарахованими відсотками, пенею та штрафами відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у заяві позичальника від 17 грудня 2010 року не зазначена процентна ставка за користування кредитом, як і відсутні умови договору щодо встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів). Долучені до позовної заяви Тарифи банку, а також Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. З огляду на це відсутні підстави вважати, що сторони в письмовому вигляді обумовили сплату відсотків за користування кредитними коштами та відповідальність у вигляді пені та штрафу за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. А тому прийшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 тільки заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3 805,79 грн. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за процентами та неустойкою скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги товариства задовольнити у повному обсязі. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Апеляційна скарга мотивована тим, що в день підписання анкети-заяви позичальником підписано і Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду». В ній встановлено базову відсоткову ставку за користування кредитом (3 % на місяць), розмір та строк внесення щомісячних платежів, відповідальність у вигляді неустойки (пені та штрафу) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань тощо. Таким чином, при укладенні кредитного договору сторонами були досягнуті усі істотні умови договору. Відповідачка відзиву на апеляційну скаргу не подала. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи. Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення оскаржується в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а тому апеляційним судом переглядається лише в цій частині. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 17 грудня 2010 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, в якій погодилася, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею і банком договір про надання банківських послуг. Крім того підтвердила, що ознайомлена і згідна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані їй в письмовому вигляді для ознайомлення (а.с.11). На підставі цієї заяви банк відкрив відповідачці картковий рахунок та встановив ліміт кредитних коштів, які були доступні для використання нею. Відповідно до наданого позивачем розрахунку станом на 31 жовтня 2019 року заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором складала 78 824,75 грн. З них: 3 805,79 грн заборгованість за тілом кредиту, 68 889,21 грн заборгованість за відсотками на поточну заборгованість, 1 900,00 грн заборгованість по пені, 4 229,75 грн заборгованість по судових штрафах (а.с.9-10). В силу вимог частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За положеннями статей 626, 628 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно приписів частини першої статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Як передбачено частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За статтею 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо розмір процентів договором не встановлений, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). З`ясовано, що у заяві позичальника від 17 грудня 2010 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві відсутні умови договору про встановлення відповідальності, зокрема неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі розмір і порядок нарахування заборгованості, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на витяг з Тарифів банку, а також витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: www.privatbank.ua, як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» і витягом з Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на сайті: www.privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, а також містяться додаткові положення. Разом з тим матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяги з Тарифів та Умов розуміла відповідачка, ознайомилась та погодилась з ними підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк». Як і того, що вказані документи (копії яких долучено до позовної заяви) на момент отримання позичальником кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та саме в зазначених у них розмірах і порядках нарахування. Крім того, не може бути належним доказом і роздруківка з сайту банку, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (позикодавця), що може вносити і вносить відповідні зміни в умови й правила споживчого кредитування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані позичальнику Умови та правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків, пені і штрафів, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно вказаних обставин не доводять. Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження№ 14-131цс19). Враховуючи, що долучені позивачем до матеріалів справи Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» і Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містять підпису позичальника, їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 17 грудня 2010 року шляхом підписання заяви-анкети. Таким чином, у цій справі відсутні підстави вважати, що сторони у письмовій формі обумовили сплату процентів за користування кредитними коштами та відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. За вказаних обставин колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно відмовлено в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за нарахованими відсотками, пенею та штрафами. Доводи апеляційної скарги про те, що позичальник разом з анкетою-заявою підписала Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», відповідно до якої визначено, в тому числі, розмір базової процентної ставки в місяць, пені за несвоєчасне погашення заборгованості та штрафів, не заслуговують на увагу з огляду на наступне. Згідно положень статей 12,81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження і доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності - достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача. Як вбачається із матеріалів справи, Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» не була подана банком до суду першої інстанції. Згідно частини 3 статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Звертаючись до суду АТ КБ «ПриватБанк» на підтвердження обґрунтованості позову про наявність заборгованості, окрім розрахунку заборгованості, покликався на копії анкети-заяви від 17 грудня 2010 року, витяги з Умов та Правил надання банківських послуг, Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна». З поданого його представником до позовної заяви клопотання про розгляд справи у відсутності позивача вбачається, що він підтримує позовні вимоги в повному обсязі, необхідні докази є в матеріалах справи, клопотання та заяви відсутні. Отже, позивач скористався своїм правом щодо подання доказів на власний розсуд та не надав місцевому суду належних доказів на підтвердження узгодження сторонами розміру відсотків за користування кредитом та відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Долучаючи до апеляційної скарги копію Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», як доказ в обґрунтування позовних вимог, апелянт всупереч вимог статі 367 ЦПК України не навів виняткових випадків неподання такого доказу до суду першої інстанції, які б давали суду апеляційної інстанції підстави для прийняття вказаного доказу як належного. Відповідно колегія суддів не приймає додані до апеляційної скарги нові докази, а саме копію вказаної довідки, оскільки такі докази позивачем в ході розгляду справи по суті у встановленому законом порядку суду не подавалися та не були предметом дослідження. Такі додаткові докази зберігалися у нього, а відтак будь-які об`єктивні причини їх неподання суду першої інстанції відсутні. При цьому зауважує, що банком надано копію Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» за договором SAMDN50000039140677, хоча позовні вимоги заявлені за кредитним договором № б/н від 17 грудня 2010 року без зазначення назви договору. За приписами статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, шо судове рішення в оскаржуваній частині ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно підлягає залишенню без змін. Зважаючи на результати перегляду справи судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на особу, яка подала скаргу. Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами. Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то вона відноситься до малозначних справ. В силу вимог пункту другого частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах. Керуючись статтями 374, 375, 381 384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», подану представником Криловою Оленою Леонідівною, залишити без задоволення, а заочне рішенняРогатинського районного суду від 05 березня 2020 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий Г.П. Мелінишин Судді: О.В. Пнівчук О.О. Томин Повний текст постанови виготовлено 21 травня 2020 року