Постанова 4818 № 623/322/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 січня 2021 року м. Харків справа № 623/322/20 провадження № 22-ц/818/953/21 Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді - Тичкової О.Ю., суддів - Маміної О.В., Пилипчук Н.П., за участю секретаря судового засідання - Супрун Я.С., сторони справи: позивач - акціонерне товариство «КРИСТАЛБАНК», відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Єпікової Світлани Валеріївни, яка діє в інтересах акціонерного товариства «КРИСТАЛБАНК», на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 9 жовтня 2020 року, ухвалене у складі судді Бєссонової Т.Д. (повний текст рішення складений 15 жовтня 2020 року), - установив: Двадцять четвертого січня 2020 року Гайдай Тетяна Вікторівна, яка діяла в інтересах акціонерного товариства «КРИСТАЛБАНК», звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «КРИСТАЛ БАНК» заборгованість за кредитним договором № 0039/08/12-N від 26.02.2008 в розмірі 4929 доларів США 41 цент та 3620 грн 57 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 4373,83 доларів США; проценти, нараховані за користування кредитом - 60,75 доларів США; прострочені проценти, нараховані за користування кредитом - 494,83 доларів США; пеня за несвоєчасну сплату процентів - 3620,57 гривень. Також просила стягнути з відповідачів сплачений при подачі позовної заяви судовий збір. В обґрунтування посилалася на те, що 26 лютого 2008 року між Акціонерним комерційним банком (надалі АКБ) «Форум» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство (надалі ПАТ) «БАНК «ФОРУМ») і ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 0039/08/12-N (надалі Договір кредиту), за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 32 000 доларів США, які зобов`язався повернути до 25 лютого 2028 року. За користування кредитними коштами ОСОБА_1 зобов`язався сплачувати проценти в розмірі 12,5 процентів річних. 26.02.2008 Акціонерний комерційний банк «Форум» уклав зі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договори поруки № 0039/08/12-N (П-1) та № 0039/08/12-N (П-2), за умовами яких останні зобов`язалися перед банком відповідати за виконання ОСОБА_1 зобов`язань за Договором кредиту. 11.04.2019 між Публічним акціонерним товариством «БАНК «ФОРУМ» та акціонерним товариством «КРИСТАЛБАНК» (надалі АТ «КРИСТАЛБАНК», Товариство) укладений Договір № 0004/19-ВБ про відступлення прав вимоги, за умовами якого АТ «КРИСТАЛБАНК» набуло права вимоги за Договором кредиту; за договорами поруки № 0039/08/12-N (П-1) і № 0039/08/12-N (П-2) від 26.02.2008. У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 обов`язків по поверненню кредитних коштів станом на 11.12.2019 у нього утворилася заборгованість у розмірі 4 929 доларів США 41 цент та 3 620 грн. 57 коп. (три тисячі шістсот двадцять гривень 57 копійок), яку позивач просив стягнути з відповідачів як солідарних боржників. Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 9 жовтня 2020 року у задоволенні позову Товариства відмовлено. Судове рішення мотивоване тим, що Товариство вже зверталося до відповідачів із позовом про стягнення заборгованості за Договором кредиту у 2016 році, у задоволенні якого було відмовлено (цивільна справа № 623/24/16-ц). Судовим рішенням у цивільній справі № 623/24/16-ц установлено, що 09.07.2015 ОСОБА_1 направлялася вимога про дострокове виконання зобов`язань за Договором кредиту у повному обсязі. Направивши таку вимогу, банк скористався правом дострокового повернення кредитних коштів та звернувся до суду із вимогою про стягнення всієї суми заборгованості за кредитним договором у позовному провадженні, внаслідок чого змінив строк виконання основного зобов`язання. Зі спливом строку кредитування припинилося право АТ «КРИСТАЛБАНК» нараховувати проценти за Договором кредиту. Станом на час набрання чинності рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 08 червня 2017 року у цивільній справі № 623/24/16-ц у ОСОБА_1 перед Товариством була відсутня заборгованість за основною сумою кредиту, бо вона погашалася достроково і найближчим строком наступного обов`язкового платежу за основною сумою був листопад 2023 року. Врахувавши розрахунок заборгованості по тілу кредиту за Договором кредиту ОСОБА_1 , копії квитанцій, наданих ОСОБА_1 за період з липня 2015 року по січень 2019 року, виписку по особовому рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 за період з 11.04.2019 по 11.12.2019, надану АТ «КРИСТАЛБАНК», суд першої інстанції уважав доведеним, що всього за період з липня 2015 року по січень 2019 року позичальником було сплачено 5675,56 доларів США, станом на липень 2015 року загалом було сплачено 24910,32 доларів США , а всього з 2008 по 2019 роки сплачено 30585,88 доларів США. Врахувавши зазначене, суд визначив, що залишок строкової заборгованості по тілу кредиту за Договором кредиту склав 1414, 12 доларів США, отже, підстави для задоволення позову Товариства відсутні. Заявлена ОСОБА_1 вимога про застосування наслідків спливу строків позовної давності судом не розглядалася з огляду на відсутність підстав для задоволення позовних вимог АТ «КРИСТАЛБАНК». В апеляційній скарзі Єпікова Світлана Валеріївна, яка діє в інтересах АТ «КРИСТАЛБАНК», посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати, задовольнити позовні вимоги Товариства в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що згідно з чинним на час направлення досудової вимоги від 22.07.2015 законодавством, така вимога втрачала чинність у випадку усунення порушень умов договору про надання споживчого кредиту в установлений вимогою строк. ОСОБА_1 усунув порушення умов Договору кредиту у визначений вимогою від 22.07.2015 строк, тому така вимога втратила чинність і не створила правових наслідків. Рішенням суду від 08.06.2017 у цивільній справі № 623/24/16-ц була встановлена незаконність вимоги дострокового стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості за Договором кредиту станом на дату ухвалення рішення суду, тому подача позову у 2016 році не змінила строк кредитування, отже, не вплинула на право Банку нараховувати проценти за користування кредитним коштами. Суд першої інстанції помилково виходив із того, що рішенням суду від 08.06.2017 у цивільній справі № 623/24/16-ц була встановлена переплата по основній сумі заборгованості та сплаті процентів, оскільки вказаним рішенням суду зазначений факт не встановлювався. Суд також помилково при ухваленні рішення врахував наданий ОСОБА_1 розрахунок заборгованості та не врахував надані Товариством докази розміру заборгованості за Договором кредиту. З наданого ОСОБА_1 розрахунку вбачається, що сплачені ним кошти за Договором кредиту він зараховував виключно на погашення заборгованості за тілом кредиту, без сплати відсотків, хоча обов`язок ОСОБА_1 сплачувати проценти за користування кредитними коштами не припинився. Встановивши наявність у ОСОБА_1 строкової заборгованості за Договором кредиту в розмірі 1414, 12 доларів США суд не мотивував відмову у стягненні зазначеної суми. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 проти задоволення апеляційної скарги представника Товариства заперечує. Посилається на те, що з наявних у суду копій вимоги від 09.07.2015 № 8918/12 та квитанцій вбачається, що у вимозі банк просить повернути не лише прострочену заборгованість за Договором кредиту, а й весь залишок заборгованості за тілом кредиту за Договором кредиту. З наданих відповідачем квитанцій убачається, що боржник зазначеної вимоги банку в повному обсязі не виконав, весь залишок заборгованості за тілом кредиту протягом 60 днів з отримання досудової вимоги від 09.07.2015 не сплатив, тому не можливо вважати, що досудова вимога втратила свою чинність. На підставі зазначеної досудової вимоги банк у 2016 році звернувся до відповідачів із позовом про стягнення в повному обсязі заборгованості за Договором кредиту, чим також змінив строк виконання основного зобов`язання. Наданий ОСОБА_1 розрахунок заборгованості за Договором кредиту є належним доказом у справі. Тоді як Товариство в порушення вимог ухвали суду від 12.03.2020 надало суду не виписку про рух коштів на рахунку ОСОБА_1 за період з 01.07.2015 по 11.12.2019, а виписку за період з 11.04.2019 по 11.12.2019. Розмір заборгованості ОСОБА_1 за Договором кредиту, визначений договором № 0004/19-ВБ про відступлення прав вимоги, не може вважатися належним доказом такої заборгованості, оскільки договір № 0004/19-ВБ не є первинним бухгалтерським документом. Підстави для стягнення з відповідачів 1414 доларів США 12 центів залишку заборгованості за Договором кредиту відсутні, оскільки істотних порушень виконання умов Договору кредиту по поверненню кредитних коштів ОСОБА_1 не допускав. Сплата ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту не свідчить про визнання ним заборгованості за процентами та пенею, тому строку позовної давності не перериває. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга представника Товариства підлягає задоволенню, виходячи з такого. Відповідно до п.п. 1,4 ч.1, ч.2 ст. 376 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Як установлено судовим розглядом і вбачається із матеріалів справи, 26.02.2008 АКБ «Форум» уклало з ОСОБА_1 Договір кредиту, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 32 000 доларів США на придбання квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Пункт 1.2 договору закріпив, що кредитні кошти надаються строком по 25 лютого 2028 року. Пункт 1.3 договору визначив, що плата ща користування кредитними коштами встановлена у розмірі 12,5 процентів річних (т.1 а.с. 7-10) В цей же день, 26.02.2008, АКБ «Форум» уклав зі ОСОБА_2 договір поруки № 0039/08/12-N (П-1), відповідно до якого ОСОБА_2 поручилася перед кредитором за виконання ОСОБА_1 зобов`язань за Договором кредиту як солідарний боржник (т.1 а.с. 11-12). Двадцять шостого лютого 2008 року АКБ «Форум» уклав договір поруки також із ОСОБА_3 за № 0039/08/12-N (П-2), за умовами якого ОСОБА_3 поручився перед банком за виконання ОСОБА_1 зобов`язань за Договором кредиту (т. 1 а.с. 13-14). Дев`ятого липня 2015 року ПАТ «Банк Форум» (правонаступник АКБ «Банк Форум») направило ОСОБА_1 вимогу про дострокове виконання зобов`язань за Договором кредиту. У вимозі ОСОБА_1 повідомлено, що він порушив обов`язок сплати процентів та кредиту у строки, визначені Договором кредиту, порушив умову страхування предмету застави. Тому протягом семи робочих днів ОСОБА_1 був зобов`язаний повернути основну суму кредиту за Договором кредиту в розмірі 7089,68 доларів США; сплатити заборгованість за простроченими процентами, що станом на 02.07.2015 становила 196,09 доларів США; сплатити заборгованість за строковими процентами, яка станом на 02.07.2015 становила 76,31 доларів США; сплатити пеню за несвоєчасне повернення кредитних коштів та несвоєчасну сплату процентів, що станом на 02.07.2015 становила 27,36 доларів США; сплатити штрафи за несвоєчасне страхування предмета іпотеки, що станом на 02.07.2015 становили 5000 гривень; сплати проценти , що будуть нараховані станом на дату повернення основної суми боргу та пеню за несвоєчасне повернення кредитних коштів і несвоєчасну сплату процентів (т.1 а.с.80-81) У січні 2016 року ПАТ «Банк Форум» звернулося до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 з позовом про стягнення заборгованості за Договором кредиту. Чотирнадцятого березня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «Банк Форум» із зустрічним позовом, у якому просив визнати протиправними дії щодо нарахування процентів за кредитним договором (цивільна справа № 623/24/16-ц). Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 08 червня 2017 року у справі № 623/24/16-ц в задоволенні позовних вимог ПАТ «БАНК ФОРУМ» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» Ларченко Ірини Миколаївни до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ «БАНК ФОРУМ» про визнання протиправними дій щодо нарахування процентів за Договором кредиту відмовлено (т.1 а.с. 82-92). Рішення суду у цивільній справі № 623/24/16-ц жодним із учасників справи в апеляційному порядку не оскаржувалося, тому є чинним. Зазначеним рішенням суду встановлено, що згідно з наданим банком розрахунком заборгованості за Договором кредиту прострочена заборгованість ОСОБА_1 по нарахованим процентам станом на 23.12.2015 становила 136,21 дол. США, що склало не більше як 0,426 відсотків суми кредиту. Кожне порушення ОСОБА_1 строків повернення кредитних коштів не тривало більше трьох місяців, отже, у ПАТ «Банк Форум» було відсутнє право на пред`явлення вимоги про стягнення всієї суми заборгованості за кредитним договором. Також суд вказав, що з наданої відповідачем копії листа ПАТ «Банк Форум» від 07 квітня 2016 року за вих. № 3229/4 вбачається, що у ОСОБА_1 прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів та процентів відсутня. І дії банку є вочевидь несправедливими та недобросовісними, оскільки ОСОБА_1 має суттєву переплату по сплаті основної суми заборгованості за Договором кредиту, тобто достроково погашає суми заборгованості. Заборгованість за процентами станом на момент розгляду справи № 623/24/16-ц відсутня. При цьому суд зазначив, що банк не позбавлений права вимагати стягнення у позовному провадженні поточної заборгованості у разі порушення кредитором своїх зобов`язань, однак вимоги щодо стягнення всієї суми заборгованості свідчить не про намір банку забезпечити виконання кредитного договору, а є незаконним та несправедливим намаганням в скорочені терміни стягнути всю суму заборгованості за кредитним договором. Одинадцятого квітня 2019 року ПАТ «БАНК ФОРУМ» уклало з АТ «КРИСТАЛ БАНК» договір № 0004/19-ВБ про відступлення прав вимоги, за умовами якого ПАТ «БАНК ФОРУМ» передав АТ «КРИСТАЛ БАНК» права вимоги банку до позичальників за Договором кредиту, де заборгованість ОСОБА_1 складала 4558,85 доларів США (4373, 83 долари США за тілом кредиту та 185,02 доларів США за процентами), та по договорам поруки № 0039/08/12-N (П-1) від 26.02.2008 й № 0039/08/12-N (П-2) від 26.02.2008 (т.1 а.с. 31-34). Дев`ятнадцятого липня 2019 року АТ «КРИСТАЛ БАНК» направило ОСОБА_1 вимогу про усунення порушень кредитних зобов`язань, у якій вимагало негайно протягом 5 календарних днів погасити прострочену заборгованість за процентами у розмірі 262,47 доларів США (т.1 а.с. 29-30). Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 526 та частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України)). Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до частин 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до частини 1 статті 598 та статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Поняття "строк договору", "строк виконання зобов`язання" та "термін виконання зобов`язання" згідно з положеннями ЦК України мають різний зміст. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина 1 статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина 2 вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина 3 цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина 4 статті 631 ЦК України). Відтак закінчення строку договору, належно виконаного лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору. Поняття "строк виконання зобов`язання" і "термін виконання зобов`язання" охарактеризовані у статті 530 ЦК України, згідно з частиною 1 якої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання (вказана правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 по справі №444/9519/12). Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що у разі якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 по справі №444/9519/12 висловила правову позицію про те, що припис абзац 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. Суд першої інстанції, застосовуючи вказану позицію Великої Палати Верховного Суду, не врахував, що рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 08 червня 2017 року у справі № 623/24/16-ц встановлено, що на час направлення ОСОБА_1 досудової вимоги № 8918/12 від 09.07.2015 та пред`явлення позову у справі № 623/24/16 у банку було відсутнє право на пред`явлення вимоги про стягнення всієї суми заборгованості за Договором кредиту. Колегія суддів уважає, що оскільки судовим рішенням у справі № 623/24/16-ц встановлено, що .у Банку не було права вимагати повернення заборгованості достроково № 8918/12 від 09.07.2015, такі дії банку не призвели до зміни визначеного Договором кредиту строку кредитування і не призвели до припинення права нараховувати проценти за користування коштами. Також суд не врахував, що відповідно до ч.10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, що діяла станом на 09.07.2015, якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі: 1) затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла щонайменше - на три календарні місяці; або 2) перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; або 3) несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п`ять відсотків суми кредиту; або 4) іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту. Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 помилково вважає, що оскільки він вимогу від 09.07.2015 не виконав в частині повернення 7089, 68 доларів США, вона не втратила чинність на підставі ч.10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів». З аналізу ч.10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» вбачається, що вимога кредитодавця про повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, втрачає чинність не у випадку здійснення боржником внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, а у випадку усунення порушень умов договору. З тексту вимоги № 8918/12 від 09.07.2015 вбачається, що порушенням умов Договору кредиту визначена заборгованість зі сплати процентів та штраф за несвоєчасне страхування предмета іпотеки. Рішенням суду від 08 червня 2017 року у справі № 623/24/16-ц зазначено, що в листі банку від 07 квітня 2016 року за вих. № 3229/4 на ім`я ОСОБА_1 зазначено про відсутність у нього простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів та процентів. Тобто визначені вимогою № 8918/12 від 09.07.2015 порушення умов Договору кредиту ОСОБА_1 станом на 07.04.2016 усунуті. Тобто вимога № 8918/12 від 09.07.2015 втратила чинність. Відповідно до п. 2.3 Договору кредиту позичальник здійснює повернення кредиту частинами щомісячно, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту в сумі не менше 134,00 доларів США. Проценти за користування кредитними коштами сплачуються позичальником згідно з п. 2.7 цього Договору. Несплата Позичальником процентів в терміни, встановлені п. 2.7 цього Договору дати» є підставою для вимоги дострокового повернення кредитних коштів, стягнення процентів за користування кредитними коштами, неустойки та є підставою для дострокового звернення Банком стягнення на заставлене майно та майно, яке передане в іпотеку (п.2.5 Договору кредиту). Пункт 2.7 Договору кредиту встановлює, що проценти за користування кредитними коштами Позичальник сплачує самостійно на рахунок № НОМЕР_2 в Харківській філії АКБ «Форум», МФО 350772, щомісячно, не пізніше 20-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитними коштами, якщо цей день випадає на вихідні або святкові дні, проценти за користування кредитом Позичальник сплачує у перший робочий банківський день після вихідних або святкових днів. Проценти за останній місяць користування кредитними коштами сплачуються в день повернення кредиту. При цьому пунктом 2.8 Договору кредиту визначено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання зобов`язань позичальника по цьому Договору кредиту у повному обсязі, вимоги Банку погашаються у наступній черговості: в першу чергу сплачуються прострочені проценти та комісії, в другу - прострочена заборгованість за кредитом; в третю - строкові проценти та комісії, в четверту - строкова заборгованість за кредитом, в п`яту - можливі неустойка, штраф та пеня, потім - інші вимоги Банку. ОСОБА_1 не заперечував, що з 28.07.2015 він проценти за користування коштами банку не здійснював, оскільки вважав, що Банк втратив право їх нараховувати. Це ж підтверджується і наданим ОСОБА_1 контр розрахунком своєї заборгованості за Договором кредиту, з якого вбачається, що щомісячна сума його сплат як правило не перевищувала 100 доларів США, що вочевидь менше за обов`язковий платіж у 134,00 доларів США на погашення тіла кредиту, визначений п. 2.3 Договору кредиту (т.1 а.с. 93-94). Також з наданого ОСОБА_1 контр розрахунку та копій квитанцій (а.с. 95-111) вбачається, що останній платіж зроблений ним 15.01.2019 на суму 1500 грн або 53,25 доларів США (т.1 а.с. 94). З наданого Товариством розрахунку заборгованості вбачається, що прострочена заборгованість за процентами нарахована ОСОБА_1 за період з 11.04.2019 по 01.12.2019, пеня за несвоєчасну сплату процентів - за період з 08.05.2019 по 10.12.2019. За цей період ОСОБА_1 не платив ні тіло кредиту, ні проценти за користування коштами, тому надані ним контр розрахунок заборгованості та квитанції наданого Товариством розрахунку заборгованості не спростовують. Колегія суддів також не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що отримавши в АКБ «Банк Форум» 32 000 доларів США у кредит і сплативши за період з 2008 року по 2019 рік 30585,88 доларів США, ОСОБА_1 має переплату по графіку (сума щомісячного платежу 134,00 доларів США) до 2027 року, а залишок строкової заборгованості по тілу кредиту, строк виплати якої не настав, склав 1414, 12 доларів США. Текст Договору кредиту не містить загальної суми коштів, які ОСОБА_1 мав повернути за весь час користування кредитними коштами з урахуванням процентів, які він мав сплатити за цей час. Право банку нараховувати проценти за користування кредитними коштами за Договором кредиту та обов`язок ОСОБА_4 сплачувати проценти не припинився. Яка частина зі сплачених 30585,88 доларів США була спрямована на погашення тіла кредиту, а яка - на проценти судом не встановлено. Тому вважати, що зі сплачених позичальником 30 585 доларів США 88 центів при отриманих 32 000 доларах США в кредит не повернутими залишилися 1414 доларів США 12 центів (30585,88-32000) підстав не має. Відповідно до п.3.2.2 Договору кредиту банк має право вимагати дострокового повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами у випадку невиконання чи неналежного виконання Позичальником своїх зобов`язань за цим Договором а також, у випадку невиконання чи неналежного виконання Позичальником та/або Поручителем зобов`язань за договорами, які є забезпеченням виконання зобов`язань. Пунктом 4.1 Договору кредиту встановлені санкції за неналежне виконання грошових зобов`язань: за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів Позичальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі 0,2 процентів за кожен день прострочення, що обчислюється з суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів. Сплата пені не звільняє Позичальника від сплати процентів за користування кредитними коштами до моменту фактичного погашення заборгованості. Оскільки ОСОБА_1 допустив прострочення сплати процентів за період з 11.04.2019 по 01.12.2019, Товариство набуло право вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту, що залишилася не повернутою, та санкцій за невиконання грошових зобов`язань, колегія суддів уважає, що з відповідачів належить стягнути 4929 доларів США 41 цент заборгованості за Договором кредиту, з яких: заборгованість за кредитом - 4373,83 доларів США; проценти, нараховані за користування кредитом - 60,75 доларів США; прострочені проценти, нараховані за користування кредитом - 494,83 доларів США; а також пеню за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 3620,57 гривень. Заявлене у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 клопотання про застосування наслідків спливу строків позовної давності не підлягає задоволенню, оскільки Товариство не пропустило строк пред`явлення вимог до відповідачів. Відповідно до частини першої статті 256 ЦК України позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно з частиною першою статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п.1 ч.2 ст.258 ЦК України). Стаття 261 ЦК України передбачає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Заявлене Товариством у позовній заяві порушення ОСОБА_1 обов`язку сплати процентів відбулося згідно з розрахунком з 11.04.2019 по 01.12.2019, з позовом Товариство звернулося 24.01.2020 (т.1 а.с. 1-3, 43), тобто трирічний строк звернення до суду не пропустило. Враховуючи викладене, колегія суддів уважає, що апеляційну скаргу представника Товариства належить задовольнити, рішення суду першої інстанції - скасувати з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог Товариства в повному обсязі. Відповідно до ч.ч. 1,13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Товариство при подачі позовної заяви сплатило 2102 грн судового збору (т.1 а.с. 4), при подачі апеляційної скарги - 3153 грн. Тому з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Товариства належить стягнути по 1751 грн 67 коп. судового збору з кожного ((2102+3153)/3). Керуючись статтями 367, 368, 369, 376, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Єпікової Світлани Валеріївни, яка діє в інтересах акціонерного товариства «КРИСТАЛБАНК», задовольнити. Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 9 жовтня 2020 року скасувати. Ухвалити нову постанову. Позов акціонерного товариства «КРИСТАЛБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь акціонерного товариства «КРИСТАЛБАНК» заборгованість за кредитним договором № 0039/08/12-N від 26 лютого 2008 року в розмірі 4929 (чотири тисячі дев`ятсот двадцять дев`ять) доларів США 41 (сорок один) цент та 3620 (три тисячі шістсот двадцять) гривень 57 (п`ятдесят сім) копійок, з яких: заборгованість за кредитом - 4373,83 доларів США; проценти, нараховані за користування кредитом - 60,75 доларів США; прострочені проценти, нараховані за користування кредитом - 494,83 доларів США; пеня за несвоєчасну сплату процентів - 3620,57 гривень. Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь акціонерного товариства «КРИСТАЛБАНК» по 1751 (одній тисячі сімсот п`ятдесят одній) гривні 67 (шістдесят сім) копійок судового збору з кожного. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 02 лютого 2021 року. Головуючий О.Ю. Тичкова Судді О.В. Маміна Н.П. Пилипчук