LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4807332/3028/19

від 24.02.2020 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 14 листопада 2019 року у цій справі скасувати в частині відмови в задовол…

Дата документу 24.02.2020 Справа № 332/3028/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №332/3028/19 Головуючий у 1 інстанції: Яцун О.С. Провадження № 22-ц/807/639/20 Суддя-доповідач: Дашковська А.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «24» лютого 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Дашковської А.В., суддів: Кримської О.М., Кочеткової І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу з апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 14 листопада 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ВСТАНОВИВ: В серпні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог зазначило, що ОСОБА_1 на підставі заяви б/н від 26 січня 2011 року отримала у ПАТ КБ «ПриватБанк» кредит у розмірі 10000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 договору. При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. В порушення норм закону та умов договору ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, у зв`язку з чим станом на 17 червня 2019 року має заборгованість 519048,01 грн., яка складається з наступного: 10578,11 грн. - заборгованість за кредитом; 504100,56 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 4369,34 грн. - заборгованість за пенею та комісією. На підставі зазначеного просило стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором б/н від 26 січня 2011 року у розмірі 124 139,99 грн., яка складається з наступного: 10578,11 грн. - заборгованість за кредитом; 113561,88 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом з 26 січня 2011 року по 01 жовтня 2017 року, та судові витрати у розмірі 1921 грн. Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 14 листопада 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитом у розмірі 10578,11 грн. Відмовлено АТ КБ «Приватбанк» у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по процентам за користування кредитом з 26.01.2011 року по 01.10.2017 року в розмірі 113561,88 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» судовий збір у розмірі 163,69 грн. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій зазначило, що відповідачем було підписано довідку про умови кредитування, що свідчить про узгодженості істотних умов договору, відповідачем не спростовано розрахунок заборгованості, просило скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні позову та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову, в іншій частині рішення залишити без змін, судові витрати покласти на відповідача. ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що підписана 16.06.2011 року довідка про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна Gold Light» не містить інформації про розмір наданих у кредит грошових коштів, зазначена довідки є складовою іншого кредитного договору №SAMDN34000045557433, анкета-заява від 26.01.2011 року не підтверджує факту укладення між сторонами кредитного договору № б/н від 26.01.2011 року саме на умовах, визначених довідкою про умови кредитування за договором № SAMDN34000045557433, у даній справі підлягає застосуванню правова позиція, зазначена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 27 грудня 2019 року апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито, та ухвалою Запорізького апеляційного суду від 06 лютого 2020 року справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до пункту другого частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (частина четверта статті 376 ЦПК України). Частинами першою, другою, п`ятою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Матеріалами справи підтверджено, що 26 січня 2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. Своїм підписом відповідач підтвердила, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає договір про надання банківських послуг (а.с.7). Факт отримання коштів за кредитним договором відповідачем не заперечується. За розрахунком банку у зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 17 червня 2019 року становить 519 048,01 грн. та складається з: 10578,11 грн. - заборгованість за кредитом; 504100,56 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 4369,34 грн. - заборгованість за пенею та комісією (а.с.5-6). При цьому, звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_1 , АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 124 139,99 грн., яка складається з: 10578,11 грн. - заборгованості за кредитом; 113 561,88 грн. - заборгованості по відсоткам за користування кредитом з 26 січня 2011 року по 01 жовтня 2017 року (а.с.3 зворот.). Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша стаття 627 ЦК України). З матеріалів справи, а саме, Довідки про умови кредитування з використанням кредитної картки по кредитному договору ОСОБА_1 , яка підписана позичальником (а.с.8) вбачається, що сторони узгодили розмір процентів за користування кредитними коштами 2,5% на місяць (30% річних) на залишок заборгованості, штраф при порушенні позичальником строків виконання будь-якого зобов`язання, передбаченого договором більш ніж на 90 днів, в розмірі 500 грн.+5% від суми позову, пеня в розмірі 1% від суми заборгованості, але неменше ніж 50 грн. в місяць за несвоєчасне виконання зобов`язання (а.с.8). Крім того, зазначена Довідка містить розмір мінімального щомісячного платежу (7% від заборгованості але не менш ніж 50 грн. та не більше ніж залишок заборгованості) та строки внесення щомісячних платежів - до 25 числа місяця, наступного за звітнім. Факт переказу банком кредитних коштів на картковий рахунок і факт користування позичальником банківськими коштами підтверджується випискою із карткового рахунку, відкритого на ім`я ОСОБА_1 на виконання її заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг. Згідно з вказаною випискою ОСОБА_1 користувалась кредитним коштами з лімітом 2000 гривень, періодично знімала кредитні кошти та вносила платежі на погашення кредиту (а.с.79-81). Виписки по рахунках/карткам ПАТ КБ «ПриватБанк» є належними та допустимими доказами щодо надання Банком кредитних коштів Клієнту, отримання і використання таких коштів Клієнтом, нарахування Банком відсотків, комісії, пені, а також часткового погашення позичальником заборгованості за кредитним договором, що підтверджується Постановою Вищого Господарського суду України від 13.11.2014 р. у справі № 908/4154/13. За положеннями п. п. 5.1, 5.4, 5.5, 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ № 254 від 18.06.2006 р. інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного). Особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. За приписами статей 2, 81, 89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Матеріали справи не містять та відповідачем не надано іншого кредитного договору, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» в 2011 році за умовами, передбаченими Довідкою про умови кредитування, яка підписана позичальником (а.с.8), а тому помилковим є висновок суду про те, що спірна довідка є складовою іншого договору. За змістом апеляційної скарги банк не погоджується з відмовою суду першої інстанції в частині позовних вимог про стягнення відсотків. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. Аналізуючи умови договору та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку, що за договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (стаття 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (стаття 261 ЦК України). Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 22 жовтня 2014 року по цивільній справі № 6-127 цс14. Довідкою банку від 12.02.2019 року №30.1.0.0/2-20180615РВ0000000827 підтверджується, що ОСОБА_1 отримала три картки: № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 , строк дії останньої - до грудня 2016 року (а.с.85). За наданим банком розрахунком (а.с.5-6) останній платіж в сумі 1530,66 грн. ОСОБА_1 здійснила 31 грудня 2016 року, до суду з позовом банк звернувся 01 серпня 2018 року (а.с.2). Отже, правильним є висновок суду в частині відсутності підстав для застосування позовної давності щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитом. В частині позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитними коштами, пені та штрафів колегія суддів виходить з такого. Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Частиною другою статті 1050 ЦК України визначено, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. У правовому висновку Великої Палати Верховного Суду по справі №444/9519/12, провадження №14-10 цс 18 від 28 березня 2018 року зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Відтак, у межах строку кредитування - до 01 січня 2017 року відповідач мала, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами до 25 числа кожного місяця. Починаючи з 01 січня 2017 року відповідач мала обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування. Отже нарахування позивачем процентів за користування кредитними коштами після 31 грудня 2016 року за кредитним договором, укладеним між сторонами, не відповідає вимогам закону . За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом в розмірі 2,5 % в місяць на суму залишку заборгованості. За приписами статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незміною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений в договорі розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої ставки в односторонньому порядку є нікчемною. За вказаних обставин, нарахування банком процентів за користування кредитними коштами в розмірі 32,40% на рік (2,7% в місяць), починаючи з 01 вересня 2014 року, є необґрунтованим. Отже стягненню на користь банку з ОСОБА_1 підлягають проценти за період з 26.01.2011 року по 31 грудня 2016 року в сумі 8034,36 грн., з яких: 2014,43 грн. - заборгованість за відсотками станом на 31 серпня 2014 року, 6019,93 грн. - заборгованість за відсотками за період з 01 вересня 2014 року по 31 грудня 2016 року (8508,74 грн. (заборгованість за тілом кредиту) : 360 днів х 849 днів (фактична кількість днів за користування кредитними коштами) х 30 % (річна відсоткова ставка) : 100 = 6019,93 грн.). З огляду на зазначене, згідно з ч.ч.1,4 ст.376 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення процентів з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову в цій частині та стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за процентами за кредитним договором № б/н від 26.01.2011 року у сумі 8034,36 грн. В іншій частині рішення суду не оскаржувалось сторонами та в апеляційному порядку не переглядалось. Згідно з частинами першою, тринадцятою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України АТ КБ «ПриватБанк» має право на компенсацію відповідачем суми судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, пропорційно до задоволених вимог в розмірі 288,02 грн., суми судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, пропорційно до задоволених вимог в розмірі 432,03 грн., всього 720,05 грн. Керуючись ст. ст. 279, 368, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 14 листопада 2019 року у цій справі скасувати в частині відмови в задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення заборгованості по процентам та прийняти в цій частині нову постанову наступного змісту. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість по процентам за користування кредитом за кредитним договором б/н від 26 січня 2011 року в сумі 8034 (вісім тисяч тридцять чотири) гривні 36 копійок. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 720 (сімсот двадцять) гривень 05 копійок. В іншій частині рішення суду не переглядалось в апеляційному порядку. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повний текст постанови складений 24 лютого 2020 року. Головуючий А.В. Дашковська Судді: О.М. Кримська І.В. Кочеткова

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»