Постанова 4802 № 161/15873/20

Справа № 161/15873/20 Головуючий у 1 інстанції: Філюк Т. М. Провадження № 22-ц/802/95/21 Категорія: 84 Доповідач: Федонюк С. Ю. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 лютого 2021 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Федонюк С. Ю., суддів - Матвійчук Л.В., Осіпука В.В., з участю: секретаря судового засідання - Губарик К. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на постанову головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у м.Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Старенька Василя Анастасійовича про відкриття виконавчого провадження за апеляційною скаргою боржника ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 листопада 2020 року, В С Т А Н ОВ И В: У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із скаргою на постанову про відкриття виконавчого провадження від 27.07.2020 р. Скарга мотивована тим, що на виконанні у Першому відділі Державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) перебуває виконавче провадження про стягнення з неї в користь ТзОВ Фінансова компанія «Довіра та гарантія» 558050, 27 гривень боргу. Зазначає, що їй 22 вересня 2020 року стало відомо про те, що виконавче провадження № 62661867 було відкрито 27 липня 2020 року постановою головного державного виконавця цього відділу ДВС Старенька В. А. Вказує, що постанова про відкриття виконавчого провадження є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки державним виконавцем при відкритті провадження не було взято до уваги ту обставину, що стягувачем у виконавчому листі, виданому 24 травня 2010 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області, є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Волинської обласної дирекції, а боржник жодних документів про заміну сторони в даному зобов`язанні не отримувала. Крім того, покликалась на ту обставину, що пропущено строк пред`явлення виконавчого документа до виконання. З урахуванням викладеного заявниця просила суд визнати неправомірною постанову головного державного виконавця Першого відділу Державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Старенька В.А. від 27 липня 2020 року. Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 листопада 2020 року скаргу залишено без задоволення. Не погоджуючись із даною ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким скаргу задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що в матеріалах справи відсутні копії судових рішень, на які покликається суд у своїй ухвалі. Тобто, вважає, що суд посилається на докази, які відсутні в матеріалах справи та в матеріалах виконавчого провадження, та які безпосередньо судом не досліджувались. Зазначає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, неправильного застосування судом норм матеріального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. У січні 2021 року ТзОВ Фінансова компанія «Довіра та гарантія» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилалось на те, що оскаржувана ухвала є законною і обґрунтованою, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на їх законність не впливають. Стягувачем строк пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання не пропущено, оскільки до травня 2020 року виконавчий лист перебував на виконанні. Учасники справи - боржник, стягувач та державний виконавець, в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи є відповідні розписки. Відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи. Отже, з огляду на зазначене, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для розгляду справи у відсутності учасників справи. Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Перевіряючи законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст.367 ЦПК України - в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Оскаржувана ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що винесена 27.07.2020 року державним виконавцем постанова про відкриття виконавчого провадження № 62661867 є законною і обґрунтованою, строк виконання судового рішення не сплив, оскільки на виконанні виконавчий лист № 2-1293/2010 перебував неодноразово, про що свідчить кількість відміток державного виконавця про виконання рішення, остання із яких датується 18 травня 2020 року. Таким чином, строк для пред`явлення виконавчого документа на примусове виконання не порушено, він переривався, а тому державний виконавець правомірно відкрив виконавче провадження. Також відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження. Крім того, у державного виконавця були законні підстави відкривати виконавче провадження про стягнення боргу в користь ТзОВ Фінансова компанія «Довіра та гарантія», оскільки на підставі ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05.05.2017 року стягувача у виконавчому провадженні ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Волинської обласної дирекції замінено на ТзОВ Фінансова компанія «Довіра та гарантія». Такий висновок суду є правильним з огляду на наступне. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема судових рішень. Згідно з ч. 1 ст. 18 даного Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Відповідно до п.1 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Частина 5 ст. 26 вищезгаданого Закону передбачає, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Судом установлено, що 24 травня 2010 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області ухвалено рішення за позовом ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Волинської обласної дирекції до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, яке набрало законної сили 07 жовтня 2010 року. 07 жовтня 2010 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 558050, 27 гривень боргу (а.с.10-11). 27 липня 2020 року головним державним виконавцем Першого відділу Державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Львів) - Старенько В. А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 62661867 про стягнення з ОСОБА_1 в користь ТзОВ Фінансова компанія «Довіра та гарантія» 558050, 27 гривень боргу. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 21 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час набрання законної сили рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 травня 2010 року, тобто станом на 07 жовтня 2010 року) суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: виконавчі листи та інші судові документи - протягом трьох років. У пункті 1 частини другої статті 21 вказаного Закону встановлено, що строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються: для виконання рішень і вироків судів у частині майнових стягнень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а у випадках, коли рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення. У Закон України № 606-XIV, у тому числі щодо строків пред`явлення виконавчих документів до виконання, було внесено зміни Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)». Пунктом 4 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Закону передбачено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, тобто до 09 березня 2011 року, пред`являються до виконання у строки, встановлені на момент їх видачі. Таким чином, стягувач із дати набрання законної сили судовим рішенням мав право протягом трьох років отримати виконавчий лист та пред`явити його до виконання. З копії виконавчого листа слідує, що 25.06.2011 р., 23.12.2013 р., 23.12.2015 р., 10.06.2016 р. та 18.05.2020 р. виконавчий лист був повернутий на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у зв`язку з відсутністю майна у боржника). Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (пункт 4 Рішення Конституційного Суду України від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001 у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»). 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII. Згідно з пунктом 5 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Зі змісту пункту 5 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону вбачається, що положення цього закону застосовуються лише до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності цим законом. Для пункту 5 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм закону до виконавчих документів, пред`явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності. Частиною 4 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: пред'явлення виконавчого документа до виконання; надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення. Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що виконавчий лист від 07 жовтня 2010 року № 2-1293/2010 неодноразово перебував на примусовому виконанні, що підтверджується відповідними відмітками державного виконавця, дата останньої відмітки - 18 травня 2020 року, виконавчий документ повертався стягувачу на підставі положень п. 2 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». Таким чином, строк пред`явлення до виконання спірного виконавчого листа не сплив на час набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження», тому відповідно до положень статті 12 цього Закону строком пред`явлення його до виконання є три роки. Вказані висновки спростовують доводи апеляційної скарги у цій частині. Ураховуючи викладене, суд, встановивши фактичні обставини у справі, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про те, що строк для пред`явлення виконавчого документа на виконання стягувачем не порушено, унаслідок чого державний виконавець правомірно відкрив виконавче провадження. Доводи ж апеляційної скарги про те, що стягувачем за даним виконавчим листом повинна бути інша юридична особа, а саме банк, а не ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», є також безпідставними. Відповідно до частини 5 статті 8 чинної редакції Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. В матеріалах даної справи міститься постанова про заміну сторони виконавчого провадження від 19 липня 2017 року, винесена при примусовому виконанні виконавчого листа №2-1293/2010 від 07 жовтня 2010 року державним виконавцем Хаканою О. С., і супровідний лист про її надіслання ОСОБА_1 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (а.с.38, 39). В даній постанові вказано, що ухвалою Луцького міськрайонного суду від 15 травня 2017 року замінено стягувача у виконавчому провадженні з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на правонаступника ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» по виконанню зазначеного виконавчого листа. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявник ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», замінивши у виконавчому провадженні первісного стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», прийняло на себе права та обов"язки із вчинення дій у виконавчому провадженні як стягувач. Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Згідно із ч. 3 ст. 451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства. Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення. Відповідно до частини першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для її скасування відсутні. Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст.ст. 268,374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 листопада 2020 року в даній справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 03 лютого 2021 року. Головуючий Судді