Ухвала КАС ВС № 9901/478/19

ф УХВАЛА 01 лютого 2021 року Київ справа №9901/478/19 адміністративне провадження №П/9901/478/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді Загороднюка А.Г., суддів: Білак М.В., Єресько Л.О., Калашнікової О.В., Радишевської О.Р., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження клопотання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: 30 серпня 2019 року ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі-відповідач, ВККС України, ВККСУ, Комісія) в якому просить: 1) скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 04 липня 2018 року №1031/ко-18; 2) зобов`язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України прийняти рішення за наслідками пройденого первинного кваліфікаційного оцінювання судді Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 відповідно до статті 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з урахуванням висновків Вищої ради правосуддя від 01 серпня 2019 року №2007/0/15-19. Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2019 року відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії. 24 вересня 2019 року до Верховного Суду від Вищої кваліфікаційної комісії суддів України надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Клопотання мотивовано тим, що позивач звернувся до суду 30 серпня 2019 року з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Комісії від 04 липня 2018 року №1031/ко-18, тобто більше ніж через один рік з дня, коли він дізнався про порушення свого права. На переконання відповідача, позивач при належному добросовісному відношенні не був позбавлений можливості звернутися до суду з позовом щодо оскарження рішення Комісії від 04 липня 2018 року №1031/ко-18, ухваленого за результатами його кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді в межах строку, встановленого КАС України, проте таким правом не скористався. Верховний Суд зазначає, що чинним процесуальним законодавством визначено, що реалізувати своє право на звернення до суду за захистом порушених прав можливо лише в межах визначеного законом строку. Так, положеннями статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Абзацом 2 частини другої статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень. Разом з тим, частиною третьою статті 122 КАС України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Водночас положеннями частини п`ятої статті 122 КАС України закріплено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Крім того, частиною третьою статті 123 КАС України визначено, що у разі якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Пропуск строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для залишення позову без розгляду, оскільки процесуальним законодавством передбачено можливість визнання судом причини пропуску таких строків поважними і в такому випадку справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС України. Предметом оскарження у цій справі є рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 04 липня 2018 року №1031/ко-18, яким Комісія вирішила: визначити, що суддя Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді набрав 619,5 бала; визнати суддю Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді; рекомендувати Вищій раді правосуддя розглянути питання про звільнення з посади судді Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 . У частинах сьомій та восьмій статті 101 Закону №1402-VIII закріплено, що рішення Комісії можуть бути оскаржені до суду з підстав, установлених цим Законом. Рішення Комісії щодо надання рекомендацій можуть бути оскаржені тільки разом з рішенням, ухваленим за відповідною рекомендацією. З конструкція цієї норми випливає, що рішення Комісії щодо надання рекомендації може бути оскаржене після того, як його буде актуалізовано через рішення органу, який за законом вправі розглядати рішення з рекомендацією і ухвалювати за ним відповідне рішення. При цьому, встановлення законом такої умови не обмежує і не позбавляє права кожного, хто його має, на оскарження рішень ВККС України до адміністративного суду, а лише визначає із настанням якої події рішення Комісії у частині надання рекомендації можуть оскаржуватися в судовому порядку. Статтею 1 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII) визначено, що Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів. Частиною першою статті 3 Закону № 1798-VIII визначено, що Вища рада правосуддя ухвалює рішення про звільнення судді з посади. Отже, вирішення питання про звільнення судді з посади належить до компетенції саме Вищої ради правосуддя після розгляду на її засіданні подання Комісії про звільнення судді. За результатами такого розгляду Вища рада правосуддя приймає вмотивоване рішення, яке остаточно вирішує питання щодо кар`єри судді, є обов`язковим для виконання та може бути оскаржене в судовому порядку. Тобто вирішення питання про звільнення судді належить виключно до компетенції Вищої ради правосуддя після розгляду на її засіданні подання ВККС України про звільнення судді. За результатами такого розгляду Вища рада правосуддя приймає вмотивоване рішення, яке остаточно вирішує питання щодо кар`єри судді, є обов`язковим для виконання та викликає відповідні правові наслідки і може бути оскаржене в судовому порядку. Водночас за нормами статті 88 Закону № 1402-VIII рішення Комісії, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання суддя, (кандидат на посаду судді) має право оскаржити до адміністративного суду. При цьому рішення ВККС про визнання судді таким, що не відповідає займаній посаді, саме по собі не має наслідком звільнення судді, а є лише підставою для такого звільнення. Під час розгляду подання ВККС про звільнення судді Вища рада правосуддя може і не погодитися з висновком ВККС. Отже, зважаючи на наведене правове регулювання, а також статус та повноваження Вищої ради правосуддя та ВККС у процедурі кваліфікаційного оцінювання судді, Суд уважає, що передбачене частиною першою статті 88 Закону № 1402-VIII оскарження рішення ВККС України в частині рекомендації Вищій раді правосуддя щодо звільнення судді з посади можливе лише після того, як таке рішення було предметом розгляду у Вищій раді правосуддя. У протилежному випадку дублюються функції щодо його перегляду Верховним Судом та Вищою радою правосуддя, що є неприпустимим. Ураховуючи концепцію належного урядування, зміст якої, зокрема, розкритий у практиці Європейського суду з прав людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Ураховуючи викладене Верховний Суд вказує на те, що з урахуванням послідовності (стадійності) прийняття остаточного рішення про звільнення судді, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання і, як наслідок, не відповідає займаній посаді, судовий контроль має здійснюватися після остаточного рішення, яке уповноважена приймати ВРП. Відповідно до матеріалів справи позивач звернувся до суду 30 серпня 2019 року, оскаржуване рішення прийнято Комісією 04 липня 2018 року, Вища рада правосуддя 01 серпня 2019 року прийняла рішення про відмову у задоволенні подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Київського окружного адміністративного суду. Таким чином, оскільки Вища рада правосуддя прийняла остаточне рішення 01 серпня 2019 року, то позивачем не пропущено місячного строку звернення до суду, визначеного КАС України. Ураховуючи викладене, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання відповідача про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду. Керуючись статтями 122, 123, 240, 243, 248, 266 КАС України, Ухвалив: Відмовити у задоволенні клопотання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 . Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий суддя А.Г. Загороднюк судді: М.В. Білак Л.О. Єресько О.В. Калашнікова О.Р. Радишевська