Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/2093/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 лютого 2021 рокуЛьвівСправа № 500/2093/20 пров. № А/857/15592/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Кушнерика М.П. суддів Курильця А.Р., Пліша М.А. розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу приватного підприємства «Ауса Бережани» на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року, прийняте суддею Мандзій О.П., в м.Тернополі, за правилами спрощеного позовного провадження, у справі № 500/2093/20 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Тернопільській області до приватного підприємства «Ауса Бережани» про стягнення податкового боргу, - В С Т А Н О В И В: Головне управління ДПС у Тернопільській області звернулося в суду з позовом до приватного підприємства «Ауса Бережани», в якій просило стягнути з рахунків у банках приватного підприємства «Ауса Бережани», що обслуговують такого платника, та за рахунок готівки, що належить приватному підприємству «Ауса Бережани», кошти у розмірі податкового боргу в сумі 492505,87 грн. Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.10.2020 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення податкового боргу в сумі 99026,35 грн (а. с. 122-123). Позовні вимоги мотивує тим, що станом на 19.10.2020 за відповідачем рахується заборгованість по платежу орендна плата з юридичних осіб в сумі 393479,52 грн. Податковий борг виник по узгоджених податкових зобов`язаннях, самостійно визначених платником у податковій декларації, та штрафних санкціях, застосованих податковими повідомленнями-рішеннями за результатами перевірки. Контролюючим органом вживалися заходи для його погашення, проте податковий борг відповідачем не сплачено у повній мірі, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року позов задоволено повністю. Стягнуто з рахунків у банках приватного підприємства «Ауса Бережани», обслуговуючих платника податків, та за рахунок готівки, що належить приватному підприємству «Ауса Бережани», кошти у розмірі податкового боргу в сумі 393479 (триста дев`яносто три тисячі чотириста сімдесят дев`ять) гривень 52 (п`ятдесят дві) копійки по платежу орендна плата з юридичних осіб, з них: 344503 (триста сорок чотири тисячі п`ятсот три) гривні 77 (сімдесят сім) копійок на р/р UA068999980334109812000019016, код одержувача 37737751, МФО 899998, код бюджетної класифікації 18010600; 48975 (сорок вісім тисяч дев`ятсот сімдесят п`ять) гривень 75 (сімдесят п`ять) копійок на р/р UA788999980334149812000019018, код одержувача 37737751, МФО 899998, код бюджетної класифікації 18010600. Не погодившись з рішенням суду, приватне підприємство «Ауса Бережани» подало апеляційну скаргу, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що скаржник не погоджується із розміром нарахованих позивачем штрафних санкцій, який вважає необґрунтованим, а відтак рішення суду першої інстанції в частині стягнення штрафних санкцій вважає незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Просить частково скасувати рішення суду у частині стягнення з ПП «Ауса Бережани» штрафних санкцій у розмірі 97023, 69 грн. Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи по суті. Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволення з таких підстав. Судом встановлено, що ПП «Ауса Бережани» (код ЄДРПОУ 35999940) з 09.10.2008 зареєстроване як юридична особа та знаходиться на обліку в Козівському управлінні Головного управління ДПС у Тернопільській області як платник податків, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 07.07.2020 (а. с. 8-14). Згідно з довідки Головного управління ДПС у Тернопільській області за ПП «Ауса Бережани» станом на 19.10.2020 рахується податковий борг по платежу орендна плата з юридичних осіб в сумі 393479,52 грн., з них: стаття 16 344503,77 грн. (податкові зобов`язання 296455,83 грн. та штрафні санкції 48047,94 грн.) та стаття 18 48975,75 грн. (а.с.111), що також підтверджується розрахунками суми податкового боргу (а.с.112-113) та відображений в інтегрованій картці платника податків (а.с.114-116). Податковий борг виник у зв`язку з несплатою відповідачем узгодженого податкового зобов`язання, самостійно визначеного у податкових деклараціях з плати за землю на 2019 та 2020 роки (а.с.46-57) та визначених контролюючим органом податковим повідомленнями-рішеннями від 10.02.2020 №0004285104, №0004315104 (а.с.23-24), винесених на підставі акта перевірки від 23.01.2020 №362/19-00-51-04/35999940 (а.с.33-35). Вказані податкові повідомлення-рішення не було оскаржені ні в адміністративному, ні в судовому порядку. Узгоджені суми грошових зобов`язань ПП «Ауса Бережани» своєчасно не були сплачені та набули статусу податкового боргу. З метою погашення заборгованості контролюючим органом була виставлена податкова вимога форми «Ю» від 08.05.2019 №22301-51, яка 29.05.2019 вручена відповідачу особисто (а.с.22), проте вжиті заходи не призвели до повної сплати податкового боргу платником податків. При цьому, з часу виставлення податкової вимоги податковий борг не переривався. Заперечень щодо суми податкового боргу або доказів його сплати відповідачем не надано. Враховуючи зазначенні обставини контролюючий орган звернувся з даним позовом до суду з метою стягнення податкового боргу платника податку ПП «Ауса Бережани». Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Частина 2 статті 19 Конституція України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частина 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України (далі ПК України) платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків (п.56.11. ст.56 ПК України). Згідно з п. 288.7 ст.288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу. У відповідності до п.285.1 ст. 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Пунктом 286.2 статті 286 ПК України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. Податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п.287.3 ст.287 ПК України). Матеріалами справи підтверджується, що податкове зобов`язання по платежу орендна плата з юридичних осіб є узгодженим. Відповідно до положень п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання. Враховуючи зазначену норму та факт несплати відповідачем податкового зобов`язання по платежу орендна плата з юридичних осіб в установлений чинним законодавством строк, таке зобов`язання є податковим боргом. Згідно із п.п.20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Пунктом 95.1 статті 95 ПК України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Відповідно до абз.1 п.95.3 ст.95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Згідно із п.95.4 ст.95 ПК України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Враховуючи те, що під час розгляду справи встановлено те, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував узгодженні суми податкових зобов`язань по платежу орендна плата з юридичних осіб, що призвело до виникнення податкового боргу станом на 19.10.2020 на загальну суму 393479,52 грн, відтак з врахуванням наведених законодавчих норм даний податковий борг підлягає до стягнення в судовому порядку, шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить платнику податків. Відносно незгоди апелянта щодо розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій, який він вважає необґрунтованим, слід зазначити, що питання правомірності застосованих контролюючим органом фінансових санкцій не охоплюється предметом даного позову, оскільки податкові повідомлення-рішення суб`єкта владних повноважень, згідно з якими відповідні штрафи застосовано, не є предметом позову у справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз. Аналогічна правова позиція викладена у числених постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №826/18379/14, від 31.08.2018 у справі №821/381/17, від 11.09.2018 у справі №810/4417/16, від 13.10.2020 у справі № 807/2206/16. Встановлені обставини у своїй сукупності підтверджують, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, відтак підлягають повному задоволенню. Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то воно не може бути скасоване чи змінене з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Керуючись ст.ст.243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу приватного підприємства «Ауса Бережани» - залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 500/2093/20, - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя М. П. Кушнерик судді А. Р. Курилець М. А. Пліш