Постанова 4857 № 300/4007/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 серпня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/4007/20 пров. № А/857/9348/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Заверухи О.Б., суддів Качмара В.Я., Ніколіна В.В., за участю секретаря судового засідання Квітовської Ю.С., представника позивача Клебана М.А., розглянувши у судовому засіданні (в режимі відеоконференції) в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року у справі за позовом Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,- суддя (судді) в суді першої інстанції - Микитин Н.М., час ухвалення рішення - не зазначено, місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ, дата складання повного тексту рішення - не зазначено, В С Т А Н О В И В: 30 грудня 2020 року Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області звернулося в суд з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути в дохід бюджету податковий борг в сумі 271963,43 грн. На обґрунтування позовних вимог зазначає, що у відповідача станом на дату подання позовної заяви обліковується податковий борг в загальному розмірі 271963,43 грн, який виник у зв`язку із несплатою: податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються за результатами річного декларування в розмірі 134532,78 грн згідно нарахування за актом перевірки № 218/09-19-55-33-2878107090 від 28 січня 2020 року та податковим повідомленням-рішенням № 0017595533 від 18 лютого 2020 року на суму штрафних санкцій 1144,55 грн та донарахованої пені в розмірі 133388,23 грн в результаті погашення податкового боргу 22 вересня 2020 року; податку на додану вартість - 136884,68 грн, донарахування за актом перевірки № 3181/09-19-13-02-11/2878107090 від 01 серпня 2019 року та податковим повідомленням-рішенням № 0018151302 від 20 серпня 2019 року на суму штрафних санкцій 3712,54 грн та донарахованої пені в сумі 133172,14 грн в результаті погашення податкового боргу 22 вересня 2020 року; податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими, із доходів платника податку у вигляді з/п - 545,97 грн згідно донарахованої пені в сумі 545,97 грн. Враховуючи те, що у встановлений законом строк та ігноруючи податкову вимогу, надіслану відповідачу, сума податкового боргу в розмірі 271963,43 грн, добровільно боржником не сплачена, податковий орган вважає, що таку слід стягнути з відповідача в судовому порядку. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід бюджету податковий борг в розмірі 270818,88 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що податковий борг відповідача підтверджується податковим повідомленням-рішенням № 0018151302 від 20 серпня 2019 року, податковою вимогою форми «Ф» за № 4472 від 18 липня 2011 року, довідкою про борг за платежами від 28 вересня 2020 року та інтегрованими картками платника податку відповідача, а тому сума узгодженого податкового зобов`язання в загальному розмірі 270818,88 грн є податковим боргом відповідача, який ним не сплачено. Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що пеня за несплачені податки нарахована податковим органом 22 вересня 2020 року за період з 18 липня 2011 року по 22 липня 2020 року, тому таке нарахування поза межами строку встановленого ПК України та стягнення такої пені як податковий борг в судовому порядку є порушенням вимог чинного законодавства України. Крім цього, позивачем пропущено строк звернення з позовом про стягнення суми боргу за вищевказаний період. В судовому засіданні представник позивача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції. Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи. Рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог не оскаржене, тому відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України в апеляційному порядку не переглядається. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з 14 вересня 2005 року по 01 лютого 2017 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець, перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС в Івано-Франківській області як платник податків, що покладає на нього обов`язок сплачувати у встановленому порядку і розмірі передбачені законодавством податки та збори. За відповідачем обліковується податковий борг, який виник у зв`язку із несплатою податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються за результатами річного декларування в розмірі 134532,78 грн, що підтверджується винесеним на підставі акту перевірки № 218/09-19-55-33-2878107090 від 28 січня 2020 року податковим повідомленням-рішенням № 0017595533 від 18 лютого 2020 року на суму штрафних санкцій 1144,55 грн та донарахованої пені в розмірі 133388,23 грн, в результаті погашення податкового боргу 22 вересня 2020 року, податку на додану вартість - 136884,68 грн, що підтверджується винесеним на підставі акту перевірки № 3181/09-19-13-02-11/2878107090 від 01 серпня 2019 року податковим повідомленням-рішенням № 0018151302 від 20 серпня 2019 року на суму штрафних санкцій 3712,54 грн та донарахованої пені в сумі 133172,14 грн в результаті погашення податкового боргу 22 вересня 2020 року, а також, податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими, із доходів платника податку у вигляді з/п - 545,97 грн згідно донарахованої пені в сумі 545,97 грн. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення податкового боргу в розмірі 270818,88 грн. Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до п. 6.1 ст. 6 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. Згідно із ст. 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов`язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.. Пунктом 9.1 ст. 9 ПК України передбачено, що до загальнодержавних податків належать: податок на прибуток підприємств; податок на доходи фізичних осіб; податок на додану вартість; акцизний податок; екологічний податок; рентна плата; мито. Враховуючи пп. 9.1.2, пп. 9.1.3 п. 9.1 ст. 9 ПК України, відповідач є платником податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість. Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Згідно із п. 38.1 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Підпунктом 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 ПК України передбачено, що платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так й іноземні доходи. Відповідно до п. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. Згідно із п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Підпунктом 75.1.2. п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу. Відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати. Згідно із п. 86.3 ст. 86 ПК України акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п`яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів). Пунктом 86.8 ст. 86 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків. Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. Підпунктом 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що податкове зобов`язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк). Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Згідно із пп. 14.1.265 п. 14.1 ст. 14 ПК України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. З матеріалів справи слідує, що 01 серпня 2019 року головним державним ревізором-інспектором відділу розгляду звернень платників податків управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС в Івано-Франківській області проведено камеральну перевірку своєчасності сплати грошових зобов`язань по податку на додану вартість ФОП ОСОБА_1 , про що складено акт № 3181/09-19-13-02-11/2878107090 від 01 серпня 2019 року, відповідно до якого встановлено, що платник порушує терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання з податку на додану вартість протягом строків, визначених п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України (а.с.9). На підставі акту перевірки № 3181/09-19-13-02-11/2878107090 від 01 серпня 2019 року позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0018151302 від 20 серпня 2019 року, яким до відповідача застосовано штрафні санкції в розмірі 3712,54 грн за платежем податок на додану вартість (а.с.7). Вказане податкове повідомлення-рішення № 0018151302 від 20 серпня 2019 року направлено ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 та отримане відповідачем, що підтверджується його підписом на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.8) Оскільки, як встановлено судом першої інстанції, що згідно вимог ст. 56 Податкового кодексу України, відповідачем не була порушена процедура адміністративного оскарження податкових зобов`язань, тому застосовані позивачем штрафні санкції в загальній сумі 3712,54 грн є узгодженими та являються податковим боргом відповідача. Згідно із пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов`язання платником податків після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного цим Кодексом; б) при нарахуванні суми грошового зобов`язання контролюючими органами від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом. Відповідно до пп. 129.3.1 п. 129.3 ст. 129 ПК України нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань. На підставі положень ст. 129 ПК України податковим органом нараховано пеню в загальному розмірі 267106,00 грн в тому числі: з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 133388,23 грн; з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів в сумі 133172,01 грн; з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати в сумі 545,97 грн. Також, вказане нарахування пені підтверджується довідкою про борг за платежами від 28 вересня 2020 року та інтегрованими картками платника податку відповідача (а.с.5, 10-11, 16-27). Пунктом 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Згідно із пп. 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України. Підпунктом 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Відповідно до п. 95.3 ст. 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Згідно із п. 95.4 ст. 95 ПК України контролюючий на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Позивачем, на виконання вимог абз. 1 п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, надсилалася ОСОБА_1 податкова вимога форми «Ф» за № 4472 від 18 липня 2011 року, яка 09 серпня 2011 року отримана відповідачем. При цьому, оскільки податкова вимога станом на момент звернення до суду не була погашеною, позивачем не надсилалася нова податкова вимога (а.с.6). Також, податковим повідомленням-рішенням № 0018151302 від 20 серпня 2019 року, податковою вимогою форми «Ф» за № 4472 від 18 липня 2011 року, довідкою про борг за платежами від 28 вересня 2020 року та інтегрованими картками платника податку відповідача підтверджується податковий борг відповідача (а.с.5-7, 10-12, 16-27). Отже, сума узгодженого податкового зобов`язання в загальному розмірі 270818,88 грн є податковим боргом відповідача, який ним не сплачено. В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, та такі не надані відповідачем. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду, то колегія суддів зазначає наступне. Згідно із ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень. Отже, КАС України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду. Спеціальним строком звернення до суду з позовом у спорах цієї категорії справ є строк, визначений ст. 102 ПК України. Відповідно до п. 102.4 ст. 102 ПК України у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним. Згідно із п. 95.1-95.3 ст. 95 і п. 102.4 ст. 102 ПК України контролюючий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу з платників податків із дотриманням відповідних умов, встановлених пунктом 95.2 статті 95 ПК України, які надають право на примусове стягнення податкового боргу, а також строку - 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Строк у 1095 днів є присічним для контролюючого органу, протягом і в межах якого ним можуть бути вжиті заходи щодо погашення податкового боргу, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 25 лютого 2020 року у справі № 1340/5767/18. Колегія суддів зазначає, що у податкового органу для стягнення сум боргу існує 1095 днів з моменту виникнення податкового боргу. Положення наведених вище норм податкового законодавства обумовлюють висновок про те, що у спорах за позовом податкового органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню судами підлягає факт узгодженості грошового зобов`язання, зокрема факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов`язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання, протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу, тощо. Податкове повідомленням-рішенням № 0018151302 від 20 серпня 2019 року не оскаржене та є чинним, податкова вимога форми «Ф» за № 4472 від 18 липня 2011 року також не була оскаржена у порядку встановленому законодавством у зв`язку з чим сума податкового боргу є узгодженою. При цьому, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 не звертався до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області щодо визнання безнадійного податкового боргу згідно податкової вимоги 2011 року, оскільки стосовно цього боргу минув строк давності. З огляду на викладене, позивачем не пропущено строк звернення до суду з цим позовом. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач зобов`язаний погасити податковий борг у в загальному розмірі 270818,88 грн. Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року у справі № 300/4007/20 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді В. Я. Качмар В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 11 серпня 2021 року.