Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/6179/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 лютого 2021 рокуЛьвівСправа № 380/6179/20 пров. № А/857/14434/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Улицького В.З. та Кузьмича С.М., з участю секретаря судового засідання - Герман О.В., а також сторін (їх представників): від позивача Цюзик Л.Д.; розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державного підприємства «Львіввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахтоспецмонтажно-налагоджувальне управління» Державного підприємства «Львіввугілля» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.10.2020р. в адміністративній справі за позовом Державного підприємства «Львіввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахтоспецмонтажно-налагоджувальне управління» Державного підприємства «Львіввугілля» до Головного управління Держпраці у Львівській обл. про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафів уповноваженими посадовими особами за порушення законодавства про працю (суддя суду І інстанції: Сакалош В.М., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 11 год. 00 хв. 22.10.2020р., м.Львів; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 27.10.2020р.),- В С Т А Н О В И В: 31.07.2020р. (згідно з відтиском поштового штемпеля на конверті) позивач Державне підприємство /ДП/ «Львіввугілля» в особі Відокремленого підрозділу /ВП/ «Шахтоспецмонтажно-налагоджувальне управління» ДП «Львіввугілля» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати постанови відповідача Головного управління /ГУ/ Держпраці у Львівській обл. № ЛВ11264/2008/АВ/ФС-1 від 08.04.2020р., № ЛВ11264/2008/АВ/ФС-2 від 08.04.2020р. про накладення штрафів уповноваженими посадовими особами за порушення законодавства про працю (а.с.1-6). Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22.10.2020р. в задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.102-105). Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач ДП «Львіввугілля» в особі ВП «Шахтоспецмонтажно-налагоджувальне управління» ДП «Львіввугілля», який у поданій апеляційній скарзі, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, що у цілому призвело до невірного вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задовольнити (а.с.108-112). Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що аналогічні перевірки (невиїзні інспекційні відвідування) відповідачем проведено також по іншим відокремленим підрозділам ДП «Львіввугілля» із подальшим складанням постанов про накладення штрафів за тими самими підставами. Визначені правопорушення за абз.4 ст.265 КЗпП України, викладені в постанові про накладення штрафів на ДП «Львіввугілля» за невиконання приписів по відокремлених підрозділах, є абсолютно однаковими (тотожними): порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення; та обставини, що стали підставою притягнення до відповідальності за невиконання приписів - юридичну особу ДП «Львіввугілля» за порушення у відокремлених підрозділах ДП «Львіввугілля», є ідентичними (ч.1 ст.115 КЗпП України, ч.1 ст.24 Закону України «Про оплату праці»). Згідно діючого законодавства єдиним суб`єктом, відносно якого здійснюється державний нагляд (контроль) в сфері трудових відносин і який несе відповідальність, є юридична особа, як суб`єкт господарської діяльності. Так, у відповідності до п.3.5 Положення про відокремлений підрозділ «Шахтоспецмонтажно-налагоджувальне управління» ДП «Львіввугілля» фінансові та кредитно-розрахункові операції підрозділу здійснюються підприємством централізовано, включаючи розрахунки за виконані роботи та послуги. ДП «Львіввугілля» як юридична особа забезпечує своєчасну та в повному обсязі виплату заробітної плати працівникам підприємства, своєчасну сплату податків та інших відрахувань згідно з чинним законодавством. Також у спірних постановах відповідач покликається на п.8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затв. постановою КМ України № 509 від 17.07.2013р., який виключений на підставі постанови КМ України № 823 від 21.08.2019р. Відповідачем ГУ Держпраці у Львівській обл. скеровано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та ухвалив законне і справедливе судове рішення, яке також відповідає усталеній практиці суду касаційної інстанції по наведеній категорії справ (а.с.131-135). Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав. Як встановлено під час судового розгляду, 13.12.2019р. проведено інспекційне відвідування у ВП «Шахтоспецмонтажно-налагоджувальне управління» ДП «Львівугілля», за результатами якого складено Акт № ЛB4997/893/AB від 13.12.2019р. та припис про усунення виявлених порушень № ЛВ4997/893/АВ/П від 13.12.2019р. (а.с.7-17). Зазначеним приписом зобов`язано керівника ВП «Шахтоспецмонтажно-налагоджувальне управління» ДП «Львівугілля» усунути у строк до 15.01.2020р. наступні порушення: вимог ч.ч.1, 2 ст.115 КЗпП, ч.1 ст.24 Закону України «Про оплату праці»; вимог ст.4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»; вимог ч.4 ст.115 КЗпП, ст.21 Закону України «Про відпустки»; вимог ч.5 ст.97 КЗпП, ч.3 ст.15 Закону України «Про оплату праці»; вимог ч.1 ст.38, ст.79, ч.1 ст.116, ч.1 ст.117 КЗпП України. 13.02.2020р. відповідачем видано наказ № 0469-П та направлення № 0469, якими інспекторів праці уповноважено на проведення позапланового заходу зі здійснення державного контролю у ВП «Шахтоспецмонтажно-налагоджувальне управління» ДП «Львівугілля» в період з 17.02.2020р. по 19.02.2020р. з метою контролю виконання вимог припису № ЛВ4997/893/АВ/П від 13.12.2019р. (а.с.75-76). За результатами інспекційного відвідування складено Акт № ЛВ11264/2008/АВ від 18.02.2020р., яким встановлено наявність наступних порушень: вимог ч.ч.1, 2 ст.115 КЗпП, ч.1 ст.24 Закону України «Про оплату праці»; вимог ч.5 ст.97 КЗпП, ч.3 ст.15 Закону України «Про оплату праці»; вимог ст.116 КЗпП України (а.с.18-21). На підставі Акта інспекційного відвідування № ЛВ11264/2008/АВ від 18.02.2020р. винесено постанову № ЛВ11264/2008/АВ/ФС-1 від 08.04.2020р. про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на ВП «Шахтоспецмонтажно-налагоджувальне управління» ДП «Львіввугілля» на підставі абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП України за невиконання п.1 припису № ЛВ4997/893/АВ/П від 13.12.2019р., що полягає у порушенні вимог ч.ч.1 і 2 ст.115 КЗпП України, ч.1 ст.24 Закону України «Про оплату праці» - виплата заробітної плати у ВП «Шахтоспецмонтажно-налагоджувальне управління» ДП «Львіввугілля» проводиться рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що перевищує шістнадцять календарних днів, та пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата, що призвело до формування заборгованості із виплати заробітної плати за листопад-грудень 2019 року, яка згідно довідки про оплату праці станом на 17.02.2020р. становить 666,4 тис.грн. перед 166 працівниками (а.с.22). Також на підставі Акта інспекційного відвідування № ЛB11264/2008/АВ від 18.02.2020p. винесено постанову № ЛВ11264/2008/АВ/ФС-2 від 08.04.2020р. про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на ВП «Шахтоспецмонтажно-налагоджувальне управління» ДП «Львіввугілля» на підставі абз.9 ч.2 ст.265 КЗпП України, за невиконання: * п.3 припису № ЛВ4997/893/А/П від 13.12.2019р., що полягає у порушенні вимог ч.5 ст.97 КЗпП України, ч.3 ст.15 Закону України «Про оплату праці» - у ВП «Шахтоспецмонтажно-налагоджувальне управління» ДП «Львіввугілля» адміністрацією підрозділу кошти на оплату праці спрямовуються не у першочерговому порядку. Зокрема, згідно з наданою довідкою про використання коштів підприємства за період з грудня 2019 року по 17.02.2020р. на рахунки та в касу підрозділу надійшли кошти у сумі 2039,0 тис.грн. (залишок на рахунку 19,0 тис.грн.). Дані кошти частково спрямовані на виплату заробітної плати працівникам підрозділу в сумі 1162,0 тис.грн. Водночас, наявні кошти також скеровані на інші видатки, зокрема: сплату податків та інших обов`язкових платежів - 596, тис.грн.; на придбання сировини та матеріалів для основного виробництва - 278,0 тис.грн.; на оплату послуг банківських установ - 6,0 тис.грн. * п.4 припису № ЛВ4997/893/АВ-П від 13.12.2019р., що полягає у порушені вимог ч.1 ст.116 КЗпП України - при звільненні працівників виплата всіх сум, що належать їм від підприємства, не провадиться в день звільнення. Згідно довідки про оплату праці станом па 17.02.2020р. заборгованість перед звільненими двома працівниками становить 34,1 тис.грн. (а.с.23). Приймаючи рішення по справі та відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не заперечуються допущені порушення законодавства про працю. Водночас, останній вважає, що його неодноразово притягнуто відповідачем до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, що суперечить ст.61 Конституції України. Такі аргументи позивача ґрунтуються на тому, що аналогічні перевірки (невиїзні інспекційні відвідування) здійснені ГУ Держпраці Львівській обл. щодо інших відокремлених підрозділів ДП «Львіввугілля» з подальшим складенням постанов та накладенням штрафу на юридичну особу ДП «Львіввугілля» за однією і тією ж підставою для накладення штрафу (абз.4, 9 ч.2 ст.265 КЗпП України) та видом порушення (порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі). Ключовим питанням для вирішення розглядуваного спору є питання про те, чи притягнуто позивача спірними постановами до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Разом з тим, правопорушення, за які позивача притягнуто до відповідальності, мали місце у кількох різних відокремлених підрозділах позивача, вчинені за різних обставин, у різні періоди та щодо окремо визначених працівників цих підрозділів. Кожне з цих порушень було зафіксоване відповідачем в окремому акті інспекційного відвідування, а на їх усунення видано відповідні приписи. У питанні притягнення до подвійної відповідальності основним є поняття одного й того самого правопорушення, а не його виду, що спростовує доводи позивача. Посилання позивача на те, що в оскаржуваних постановах про накладення штрафу зазначено п.8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затв. постановою КМ України № 509 від 17.07.2013р., який виключений на підставі постанови КМ України № 823 від 21.08.2019р. «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю», не можуть прийматися до уваги, оскільки такий недолік сам по собі не спростовує вчинені позивачем порушення законодавства про працю та не може слугувати окремою самостійною підставою для їх скасування. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірних та обґрунтованих висновків, з огляду на наступне. Повноваження щодо нагляду і контролю за додержанням роботодавцями законодавства про працю встановлені КЗпП України та іншими нормативно-правовими актами. Зокрема, відповідно до ч.1 ст.259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування. Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань праці, затв. постановою КМ України № 96 від 11.02.2015р., Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Згідно з п.4 Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затв. наказом Міністерства соціальної політики України № 340 від 27.03.2015р., Управління Держпраці відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (пп.5); накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Управління Держпраці (п.49). Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затв. постановою КМ України № 295 від 26.04.2017р. «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Визначальною обставиною при розгляді цієї справи колегія суддів вважає те, що позивачем не заперечуються виявлені порушення вимог законодавства про працю. Також останнім на підставі припису відповідача не усунуті вказані порушення у визначені строки. Під час судового розгляду справи позивачем не надано, а судом не здобуто достовірних доказів на спростування виявлених на підприємстві порушень законодавства про працю. В частині покликань позивача на порушення відповідачем вимог ст.61 Конституції України (по іншим відокремленим підрозділам ДП «Львіввугілля» винесено теж аналогічні постанови за порушення абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП України, абз.9 ч.2 ст.265 КЗпП України та накладено на ідентичні суми штрафів по перевірках) колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Наведена норма застосовується за наявністю певних умов; такими умовами є вчинення одного й того самого правопорушення одним суб`єктом. Відповідно ч.1 ст.7 Закону України № 877-V від 05.04.2007р. «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід та предмет перевірки. Отже, захід державного нагляду контролю покликаний на проведення перевірки та встановлення фактів дотримання законодавства про працю конкретно визначеного суб`єкта господарювання. В розглядуваному випадку направлення та наказ на проведення перевірки встановлює предмет проведення заходу державного контролю та суб`єкта перевірки, а саме: предметом перевірки є виконання вимог припису № ЛВ4997/893/АВ/П від 13.12.2019р., суб`єктом перевірки є ДП «Львіввугілля» в особі ВП «Шахтоспецмонтажно-налагоджувальне управління», які, в свою чергу, не мають жодного відношення до інших відокремлених підрозділів ДП «Львіввугілля». Пунктом 6 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено, що за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. За результатами заходу державного контролю у ДП «Львіввугілля» в особі ВП «Шахтоспецмонтажно-налагоджувальне управління» складено Акт проведеного інспекційного відвідування № ЛВ11264/2008/АВ від 18.02.2020р., яким зафіксовано невиконання вимог припису № ЛВ4997/893/АВ/П від 13.12.2019р. Невиконання вимог кожного пункту припису ДП «Львіввугілля» в особі ВП «Шахтоспецмонтажно-налагоджувальне управління» містять індивідуальні порушення, які вчинені за певних обставин, в різні періоди та щодо окремо визначених працівників, що, в свою чергу, не може підтверджувати факт вчинення одного й того самого правопорушення іншими відокремленими підрозділами ДП «Львіввугілля». Таким чином, безпідставним слід вважати твердження позивача про те, що по іншим відокремленим підрозділам ДП «Львіввугілля» винесено теж по дві постанови за порушення абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП України, абз.9 ч.2 ст.265 КЗпП України та накладено ті ж самі суми штрафів по ідентичних перевірках, які проводились в один і той же період. Також винесені приписи, щодо контролю виконання яких проводилась перевірки в 2020 році, винесені з різних підстав. Посилання позивача на те, що в оскаржуваних постановах про накладення штрафу зазначено п.8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затв. постановою КМ України № 509 від 17.07.2013р., який виключений на підставі постанови КМ України № 823 від 21.08.2019р. «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю», не можуть прийматися до уваги, оскільки такий недолік сам по собі не спростовує вчинені позивачем порушень законодавства про працю та не може слугувати окремою самостійною підставою для їх скасування. Зокрема, окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення. У такому разі спірні рішення варто розцінювати як постанови про накладення штрафів уповноваженими посадовими особами за порушення законодавства про працю, що винесені з окремими дефектами, які не змінюють суті спірних рішень. З урахуванням наведеного, враховуючи зміст спірних постанов, колегія суддів не вбачає правових підстав для їх скасування з мотивів допущених неточностей в частині покликання на п.8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затв. постановою КМ України № 509 від 17.07.2013р. Наведені обставини в своїй сукупності колегія суддів вважає визначальними при вирішенні наведеного спору, через що відповідь на решта доводів сторін не має принципового значення під час розгляду заявлених позовних вимог. Таким чином, відповідачем правомірно на підставі вимог абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП України притягнуто позивача до відповідальності за допущені порушення норм законодавства про працю. В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача, наведені в позовній заяві, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, згідно яких доводи позивача відхилені. Таким чином, враховуючи підтвердження в судовому засіданні обставин, якими відповідач обґрунтував наявність порушень позивачем законодавства про працю, а відтак покладених в основу оскаржуваних постанов про накладення штрафів уповноваженими посадовими особами за порушення законодавства про працю, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що заявлені позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими. Згідно ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ДП «Львіввугілля» в особі ВП «Шахтоспецмонтажно-налагоджувальне управління» ДП «Львіввугілля». Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування судового рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Державного підприємства «Львіввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахтоспецмонтажно-налагоджувальне управління» Державного підприємства «Львіввугілля» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.10.2020р. в адміністративній справі № 380/6179/20 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін. Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Державне підприємство «Львіввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахтоспецмонтажно-налагоджувальне управління» Державного підприємства «Львіввугілля». Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді В. З. Улицький С. М. Кузьмич Дата складення повного тексту судового рішення: 03.02.2021р.