Постанова 4857 № 380/4076/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 грудня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/4076/20 пров. № А/857/15387/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Глушка І.В., суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І., за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державного підприємства "Львіввугілля" в особі Відокремленого підрозділу "Шахта "Степова" на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року, ухвалене суддею Карп`як О.О. у м. Львові о 10:51, повний текст якого складений 12 липня 2021 року у справі №380/4076/20 за адміністративним позовом Державного підприємства "Львіввугілля" в особі Відокремленого підрозділу "Шахта "Степова" до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправними і скасування постанов про накладення штрафу, - ВСТАНОВИВ: 27 травня 2020 року позивач - Державне підприємство «Львіввугілля» в особі ВП «Шахта Степова» ДП «Львіввугілля» звернувся до суду з позовом до відповідача Головного управління Держпраці у Львівській області, у якому просив визнати протиправними і скасувати постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ 11269/451/АВ-ЛВ5010/П451/ФС-1 від 10.04.2020 в розмірі 14169,00 грн та № ЛВ 11269/451/АВ-ЛВ5010/П451/ФС-2 від 10.04.2020 в розмірі 9 446,00 грн. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року в задоволенні заявленого позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав. Судом першої інстанції достовірно встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 17 грудня 2019 року проведено інспекційне відвідування у ВП «Шахта «Степова» ДП «Львіввугілля», за результатами якого складено Акт № ЛB5010/451/AB від 18.12.2019 та припис про усунення виявлених порушень № ЛВ5010/451/АВ/П від 17.12.2019. Зазначеним приписом зобов`язано керівника ВП «Степова»» ДП «Львівугілля» усунути у строк до 15.01.2020 наступні порушення вимог: - +5 посилань «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. 13 лютого 2020 року Головним управлінням Держпраці у Львівській області видано наказ № 0474-П та направлення № 0474, якими інспекторів праці уповноважено на проведення позапланового заходу зі здійснення державного контролю у ВП «Степова» ДП «Львіввугілля» в період з 17.02.2020 по 19.02.2020 з метою контролю виконання вимог припису № ЛВ5010/451/АВ/П від 17.12.2019р. За результатами інспекційного відвідування складено Акт № ЛВ11269/451/АВ-5010П-451 від 18.02.2020, який містить висновки про те, що припис ЛВ5010/451/АВ/П від 17.12.2019, внесений т.в.о директора Відокремленого підрозділу «Шахта «Степова» ДП «Львіввугілля» Топорову В.В. не виконано (а.с. 64-66). На підставі Акта інспекційного відвідування № ЛВ11269/451/АВ- ЛВ 5010/П/451 від 18.02.2020 винесено постанову № ЛВ11269/451/АВ -ЛВ5010/П/451/ФС-1 від 10.04.2020 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на ВП «Шахта «Степова» ДП «Львіввугілля» на підставі абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП України за невиконання: -п.1 припису від 17.12.2019 № ЛВ 5010/451/АВ/П, що полягає у порушенні вимог частини першої статті 115 КЗпП України, частини першої статті 24 Закону України «Про оплату праці»: виплата заробітної плати у відокремленому підрозділі «Шахта «Степова» ДП Львіввугілля» проводиться рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що перевищує шістнадцять календарних днів, що призвело до формування заборгованості, яка станом на 01.02.2020 становить 14495, тис. грн перед 1261 працівниками; -п. 2 припису від 17.12.2019 № ЛВ 5010/451/АВ/П, що полягає у порушенні вимог частини 4 статті 115 КЗпП України, статті 21 Закону України «Про відпустки»: заробітна плата працівникам відокремленого підрозділу «Шахта «Степова» ДП «Львіввугілля» за весь час щорічної відпустки виплачується пізніше ніж за три дні до початку відпустки. Так, згідно з запискою про надання відпустки № 68 від 29.11.2019, працівнику ОСОБА_1 надано щорічну відпустку з 15.12.2019, однак заробітна плата станом на день проведення інспекційного відвідування (18.02.2020) не виплачена; -п.4 припису від 17.12.2019 № ЛВ 5010/451/АВ/П, що полягає у порушенні вимог частини 1 статті 116 КЗпП України: при звільненні працівників відокремленого підрозділу «Шахта «Степова» ДП «Львіввугілля» виплата всіх сум, що належить їм від Підрозділу, проводиться не в день звільнення. Зокрема, працівника ОСОБА_2 звільнено з роботи 01.12.2019, відповідно до наказу № 163 від 29.11.2019, а належні при звільненні кошти працівнику станом на 18.02.2020 не виплачено. Також на підставі Акта інспекційного відвідування № ЛB11269/451/АВ-ЛВ 5010П451 від 18.02.2020 винесено постанову № ЛВ11269/451/АВ-ЛВ 5010/П451/ФС -від 10.04.2020 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на ВП «Шахта «Степова» ДП «Львіввугілля» на підставі абз.9 ч.2 ст.265 КЗпП України, за невиконання: -п.3 припису № ЛВ5010/1451/АВ/П від 17.12.2019, що полягає у порушенні вимог ч.5 ст.97 КЗпП України, ч.3 ст.15 Закону України «Про оплату праці»: адміністрацією відокремленого підрозділу «Шахта «Степова» ДП Львіввугілля кошти на оплату праці спрямовується не у першочерговому порядку. Так, станом на 01.02.2020 у Підрозділі має місце порушення строків виплати заробітної плати, яке призвело до формування заборгованості в сумі 14495 тис. грн. Згідно з наданою адміністрацією Підрозділу довідкою про використання коштів, за період з 01.11.2019 по 31.12.2019 на рахунки та в касу Підрозділу надійшли кошти в загальній сумі 54 307,2 тис. грн. Дані кошти частково спрямовані на виплату заробітної плати працівникам в сумі 53261, 8 тис.грн, що становить 98, 07% загальної суми наявних коштів. При цьому кошти в сумі 7,4 тис. грн, скеровано на сплату податків та інших обов`язкових платежів, що становить 0,01 % від загальної суми наявних коштів, 1113 тис.грн використано на придбання сировини та матеріалів для основного виробництва, що становить 2,04 % від загальної суми наявних коштів; - п.5 припису № ЛВ5010/1451/АВ/П від 17.12.2019, що полягає у порушенні вимог статті 4 Закону України № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»: при виплаті заборгованої заробітної плати працівникам відокремленого підрозділу «Шахта «Степова» ДП Львіввугілля, нараховується належна працівникам компенсація втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати, відповідно до індексації зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги. Однак, виплата вказаної компенсації в тому самому місяці коли виплачується заборгована заробітна плата не проводиться. Зокрема, при виплаті заборгованої плати за серпень, вересень 2019 року, яка виплачувалася у січні 2020 року, нараховано компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати, відповідно до приросту індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги, згідно з наказом від 05.02.2020 №

15. Однак, виплату нарахованої компенсації станом на 18.02.2020 не проведено. Позивач, вважаючи постанови Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ11269/451/АВ-ЛВ5010/П451/ФС-1 від 10.04.2020 та № ЛВ 11269/451/АВ-ЛВ5010/П451/ФС-2 від 10.04.2020 протиправними, звернувся до суду з вимогами про їх скасування. Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке. Повноваження щодо нагляду і контролю за додержанням роботодавцями законодавства про працю встановлені КЗпП України та іншими нормативно-правовими актами. Зокрема, відповідно до ч.1 ст.259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування. Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів україни №96 від 11.02.2015, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Згідно з п.4 Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затв. наказом Міністерства соціальної політики України №340 від 27.03.2015, Управління Держпраці відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (пп.5); накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Управління Держпраці (п.49). Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затв. постановою КМ України № 295 від 26.04.2017 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Визначальною обставиною при розгляді цієї справи колегія суддів вважає те, що позивачем не заперечуються виявлені порушення вимог законодавства про працю. Також останнім на підставі припису відповідача не усунуті вказані порушення у визначені строки. Під час судового розгляду справи позивачем не надано, а судом не здобуто достовірних доказів на спростування виявлених на підприємстві порушень законодавства про працю. Слід зазначити, що позивачем не заперечуються допущені порушення законодавства про працю. Разом з тим, скаржник покликається на те, що має місце притягнення відповідачем до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, що суперечить ст.61 Конституції України. З огляду на наведені доводи, також в межах спірних правовідносин підлягає дослідженню питання щодо повторного притягення порушника трудового законодавства спірними постановами до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Такі аргументи позивача ґрунтуються на тому, що аналогічні перевірки (невиїзні інспекційні відвідування) здійснені ГУ Держпраці Львівській області щодо інших відокремлених підрозділів ДП «Львіввугілля» з подальшим складенням постанов та накладенням штрафу на юридичну особу ДП «Львіввугілля» за однією і тією ж підставою для накладення штрафу (абз.4, 9 ч.2 ст.265 КЗпП України) та видом порушення (порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі). Відповідно до ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Наведена норма застосовується за наявністю певних умов; такими умовами є вчинення одного й того самого правопорушення одним суб`єктом. Відповідно ч.1 ст.7 Закону України № 877-V від 05.04.2007 «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід та предмет перевірки. Отже, захід державного нагляду контролю покликаний на проведення перевірки та встановлення фактів дотримання законодавства про працю конкретно визначеного суб`єкта господарювання. В розглядуваному випадку направлення та наказ на проведення перевірки встановлює предмет проведення заходу державного контролю та суб`єкта перевірки, а саме: предметом перевірки є виконання вимог припису № ЛВ5010/451/АВ/П від 17.12.2019, суб`єктом перевірки є ДП «Львіввугілля» в особі ВП «Шахта «Степова», яка, в свою чергу, не має жодного відношення до інших відокремлених підрозділів ДП «Львіввугілля». Пунктом 6 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено, що за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. За результатами заходу державного контролю у ДП «Львіввугілля» в особі ВП «Шахта «Степова» складено Акт проведеного інспекційного відвідування №ЛВ11269/451/АВ-5010П-451 від 18.02.2020, яким зафіксовано невиконання вимог припису №ЛВ5010/451/АВ/П від 17.12.2019. Невиконання вимог кожного пункту припису ДП «Львіввугілля» в особі ВП «Шахта «Степова» містять індивідуальні порушення, які вчинені за певних обставин, в різні періоди та щодо окремо визначених працівників, що, в свою чергу, не може підтверджувати факт вчинення одного й того самого правопорушення іншими відокремленими підрозділами ДП «Львіввугілля». Таким чином, безпідставним слід вважати твердження позивача про те, що по іншим відокремленим підрозділам ДП «Львіввугілля» винесено теж по дві постанови за порушення абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП України, абз.9 ч.2 ст.265 КЗпП України та накладено ті ж самі суми штрафів по ідентичних перевірках, які проводились в один і той же період. Посилання позивача на те, що в оскаржуваних постановах про накладення штрафу зазначено п.8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затв. постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17 липня 2013 року, який виключений на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 823 від 21 серпня 2019 року «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю», не можуть прийматися до уваги, оскільки такий недолік сам по собі не спростовує вчинені позивачем порушень законодавства про працю та не може слугувати окремою самостійною підставою для їх скасування. Зокрема, окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення. У такому разі спірні рішення варто розцінювати як постанови про накладення штрафів уповноваженими посадовими особами за порушення законодавства про працю, що винесені з окремими дефектами, які не змінюють суті спірних рішень. Таким чином, відповідачем правомірно на підставі вимог абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП України притягнуто позивача до відповідальності за допущені порушення норм законодавства про працю. Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає. Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України. Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що справу розглянуто в порядку загального позовного провадження. Так, статтею 193 КАС України визначено строки розгляду адміністративної справи. За правилами частини першої цієї норми суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Провадження у справі відкрито ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2020 року, до судового розгляду суд перейшов ухвалою від 20 серпня 2020 року, що перевищує встановлений законом строк розгляду відповідної категорії справ та не може вважатися розумним. Строк підготовчого провадження судом не продовжувався. Водночас, як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції не було дотримано вимог ч.2 ст. 193 КАС України, згідно з якими суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня з дня початку розгляду справи по суті. Суд перейшов до розгляду справи по суті з 20 серпня 2020 року, а судове рішення ухвалене судом першої інстанції лише 30 червня 2021 року. Такі порушення процесуального законодавства судом першої інстанції не можуть бути залишені поза увагою суду апеляційної інстанції. Як це зазначено у практиці ЄСПЛ, судовий розгляд справи повинен відповідати вимозі «розумного строку» в розумінні частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Обґрунтованість тривалості провадження має оцінюватися з урахуванням конкретних обставин справи та з урахуванням критеріїв, викладених у прецедентній практиці Суду, зокрема, складності справи та поведінку заявника та відповідних органів. (п.41 рішення ЄСПЛ у справі «Зяя проти Польщі» (заява № 45751/10)). Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 310, 315, 316, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державного підприємства "Львіввугілля" в особі Відокремленого підрозділу "Шахта "Степова" залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року у справі № 380/4076/20 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга І. І. Запотічний Постанова складена в повному обсязі 13.12.2021.