Постанова 4803 № 205/1821/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1294/21 Справа № 205/1821/20 Суддя у 1-й інстанції - Остапенко Н. Г. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 лютого 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого судді Демченко Е.Л. суддів Куценко Т.Р., Макарова М.О. при секретарі Кругман А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 24 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування,- в с т а н о в и л а: У березні 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування. Ухвалою Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 24 вересня 2020 року дану справу передано на розгляд по підсудності до Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить ухвалу Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 24 вересня 2020 року скасувати та направити справу на розгляд Ленінському районному суду м.Дніпропетровська, зазначаючи, що ухвала суду винесена з порушенням норм процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для передачі справи по підсудності Амур-Нижньодніпровському районному суду м.Дніпропетровська, оскільки спір у даній справі має виключну підсудність. Правом на надання відзиву сторони по справі не скористались. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Передаючи справу на розгляд за підсудністю до Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрована у АДРЕСА_1 , а тому дана справа має розглядатись саме Амур-Нижньодніпровським районним судом м.Дніпропетровська. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Зі змісту статті 4 ЦПК України вбачається, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Згідно п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Відповідно до ч.1 ст.30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Як роз`яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України в п.2 своєї постанови «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року №5, спори, пов`язані із захистом права власності та інших речових прав, розглядаються судами відповідно до визначеної процесуальним законом юрисдикції. Відповідно до Цивільного процесуального кодексу (в попередній редакції) позови, що виникають з приводу захисту права власності та інших речових прав на нерухоме майно пред`являються за місцем знаходження майна або основної його частини (виключна підсудність). До позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про визнання права на таке майно, про витребування майна із чужого незаконного володіння, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, не пов`язаних із позбавленням володіння, про встановлення сервітуту, виключення майна з-під арешту, визнання правочину недійсним (незалежно від заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину) тощо. Правила виключної підсудності поширюються також на спори щодо майнових прав на незавершені будівництвом об`єкти нерухомості, об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни призначення. Крім того, відповідно до постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 01 березня 2013 року №3, зокрема п.42 виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК (в попередній редакції)). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним; про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364,367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370,372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись з позовом до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування та просили встановити факт ухилення ОСОБА_3 від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця; усунути ОСОБА_3 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 . До спадкової маси включено: гараж № НОМЕР_1 , розташований в м.Дніпро, гаражний кооператив Комунар; квартира АДРЕСА_2 ; легковий автомобіль. Тобто, позовні вимоги мають явний, очевидний правовий зв`язок із нерухомим майном, відповідно, і позов має розглядатися за правилами виключної підсудності. Таким чином, враховуючи діючі положення цивільного процесуального законодавства та кореспондуючі їм роз`яснення суду вищої інстанції, оскільки фактично спір між сторонами виник щодо нерухомого майна на яке розповсюджується виключна підсудність відповідно до ст.30 ЦПК України, даний позов повинен розглядатись за місцем знаходження нерухомого майна. З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про помилковість висновку суду першої інстанції про те, що даний спір не підсудний Ленінському районному суду м.Дніпропетровська та передачу справи на розгляд до Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська. Відповідно до ч.6 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно ч.1 ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1)неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2)недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3)невідповідність висновків суду обставинам справи; 4)порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, ухвала Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 24 вересня 2020 року про передачу справи на розгляд іншому суду постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому за правилами ст.379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст.367,374,379,381-383 ЦПК України, колегія суддів, п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 24 вересня 2020 року скасувати і справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий: Демченко Е.Л. Судді: Куценко Т.Р. Макаров М.О.