Постанова 4815 № 562/1914/19

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 лютого 2021 року м. Рівне Справа № 562/1914/19 Провадження № 22-ц/4815/100/21 Головуючий у Здолбунівському районному суді Рівненської області: суддя Шуляк А.С. Час, дата і місце ухвалення рішення суду першої інстанції: 15 год. 22 хв. 30.10.2020 в м. Здолбунів Рівненської області Дата складення повного тексту рішення: не зазначено Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючий: суддя Хилевич С.В. судді: Боймиструк С.В., Ковальчук Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 30 жовтня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в с т а н о в и в : У червні 2019 року в суд звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Мотивуючи свої вимоги, покликався на дорожньо-транспортну пригоду (далі ДТП), яка сталася 03 квітня 2019 року о 16 год. 40 хв. на автодорозі Київ-Чоп з вини відповідача, оскільки він, керуючи автомобілем Mitsubish Outlаnder, номерний знак НОМЕР_1 , не впевнився в безпечності маневру поза перехрестям і спричинив пошкодження автомобілю Toyota Land Cruiser, номерний знак НОМЕР_2 , що рухався в зустрічному напрямку. Постановою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 15 квітня 2019 року в справі 562/1166/19 ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Внаслідок ДТП належний позивачу автомобіль зазнав пошкоджень на загальну суму 183 677,51 гривень, що підтверджується висновком експертного дослідження №3.3-1/19 від 15 квітня 2019 року. Згідно з полісом №АМ2016580 від 11 квітня 2018 року цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована ПрАТ "Українська Пожежно-страхова Компанія", яка виплатила позивачу 100 000 гривень страхового відшкодування. Однак решту завданих збитків відповідач не бажає відшкодувати, незважаючи на те, що він має такі зобов`язання. Крім того, позивач зазначав, що внаслідок ДТП йому була заподіяна й моральна шкода, яка полягала у душевних стражданнях, погіршенні повсякденного життя та реалізації певних планів. З наведених мотивів просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 94 692,71 гривень, з яких: 83 677,51 гривень сума різниці відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП; 1015,20 гривень вартість проведення експертного дослідження; 10 000 гривень моральної шкоди. У поданому відзиві ОСОБА_2 позовні вимоги визнавав частково, в сумі 27 284,11 гривень матеріальної шкоди, оскільки відповідно до дослідження спеціаліста автотоварознавця №772Е від 03 вересня 2019 року, виконаного Приватним підприємством "Експерт-Сервіс-Альфа" на замовлення відповідача, сума завданих позивачу збитків становить лише 127 284,11 гривень. Вимоги щодо відшкодування моральної шкоди не визнав, адже вона не підтверджувалась жодними належними та допустимими доказами. Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 09 грудня 2019 року призначено в справі судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру Міністерства внутрішніх справ. На вирішення експертизи поставлено питання: яка реальна вартість матеріального збитку (шкоди), завданого власнику автомобілю "Toyota", номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 03 квітня 2019 року? Витрати пов`язані з проведенням судової експертизи покладено на відповідача. Попереджено експерта про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України. Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 20 січня 2020 року провадження в справі поновлювалось у зв`язку із надходженням клопотання експерта про необхідність проведення попередньої оплати за проведення експертизи та надання для неї додаткових матеріалів. Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 12 лютого 2020 року направлено Київському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС для проведення судової автотоварознавчої експертизи матеріали цивільної справи. Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 25 травня 2020 року провадження в справі поновлено та призначено до розгляду в судовому засіданні. Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 30 жовтня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 41 356,89 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди заподіяної внаслідок ДТП, 6 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, 1 999,53 гривень в рахунок відшкодування понесених судових витрат по оплаті судового збору та 1 015,20 гривень в рахунок відшкодування вартості проведення експертного дослідження. В решті позовних вимог відмовлено. Ухвалюючи рішення, суд попередньої інстанції виходив з того, що до стягнення з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування матеріального збитку підлягає сума різниці між сумою збитків, встановлених висновком експерта від 12 травня 2020 року № 13-3/128, проведеного на виконання ухвали суду, та виплаченою сумою страхового відшкодування, а саме 41 356,89 гривень (141 356,89 гривень 100 000 гривень). Надані ж сторонами експертні дослідження суд відхилив через невідповідність вимогам ст. 106 ЦПК України. Відшкодовуючи позивачу моральну шкоду, суд виходив із глибини та характеру душевних страждань, які завдані пошкодженням майна, та засад розумності, виваженості та справедливості, що спонукало до визначення розміру моральної шкоди в сумі 6 000 гривень. На рішення суду позивачем подано апеляційну скаргу, де він покликався на його незаконність та необґрунтованість в частині відшкодування матеріальної шкоди. На її обґрунтування зазначалось, що задовольняючи позовні вимоги частково та стягуючи розмір збитків, які визначені у висновку експерта від 12 травня 2020 року № 13-3/128, суд належним чином не перевірив, що на час розгляду справи автомобіль був повністю відновлений і у відповідності до ст. ст. 22, 1192 ЦК України та у порушення ст.ст. 12, 81, 89 ЩІК України, не встановив розміру понесених реальних збитків. Тому суд дійшов до передчасного висновку про відшкодування шкоди саме в тому розмірі, який визначений у висновку експерта від 12 травня 2020 року № 13-3/128. Позивач посилався на те, що 02 вересня 2019 року між ним та фізичної особою підприємцем ОСОБА_3 було укладено договір №2 на ремонт транспортного засобу, згідно з яким вартість робіт, запасних частин та матеріалів на ремонт автомобіля Toyota Land Cruiser, складає 183 677,51 гривень. За вказаним договором були сплачені кошти в повному обсязі, а відповідно до акту приймання-передачі транспортного засобу від 02 листопада 2019 року транспортний засіб передано виконавцем замовнику та сторонами підтверджено, що автомобіль відремонтований відповідно до Договору №2 від 02 вересня 2019 року і до Додатку №2 Висновку експертного дослідження №3.3-1/19. Отже, аргументація суду першої інстанції про те, що до даного договору не долучено перелік автозапчастин, які були використані на ремонт автомобіля з зазначенням їхньої ціни, а також про відсутність інформації щодо того, які саме роботи та їх вартість проводилися по ремонту автомобіля, суперечить матеріалам справи. Щодо висновку судової експертизи, з якої при визначенні розміру матеріальної шкоди виходив суд, позивач зазначав, що такий висновок експерта фактично є лише припущенням, а тому враховуватись не може. З викладених міркувань просив оскаржуване рішення скасувати в частині заявлених вимог про відшкодування матеріальної шкоди спричинених внаслідок ДТП та прийняти в цій частині нове, яким цю позовну вимогу задовольнити повністю, стягнувши шкоду у розмірі 84 692,71 гривень. У поданому відзиві ОСОБА_2 просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Зазначав, що відсутність акту приймання-передачі виконаних робіт позбавляє можливості зробити достовірний висновок про вартість відновлюваного ремонту автомобіля. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи позивача та заперечення відповідача, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги. Оскільки рішення суду попередньої інстанції оскаржується лише в частині визначення розміру матеріальної шкоди, спричиненої ушкодженням автомобіля позивача внаслідок ДТП, тому в іншій частині воно апеляційним судом не перевіряється. Так, згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (ст. 1188 ЦК України). Стаття 1192 ЦК України встановлює, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Поняття збитків визначено у ст. 22 ЦК України. Так, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що у разі здійснення відновлювального ремонту пошкодженої речі розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення, а у разі непроведення ремонту - як вартість матеріалів і робіт, необхідних для її відновлення у майбутньому. Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Матеріалами справи з`ясовано, що постановою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 15 квітня 2019 року в справі № 562/1166/19 ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено штраф в розмірі 340 гривень. Судом встановлено, що 03 квітня 2019 року о 16 год. 40 хв. на автодорозі Київ-Чоп, М06.334+400 м ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом Mitsubishi Outlander, номерний знак НОМЕР_1 , здійснив маневр розвороту поза перехрестям, не впевнився, що це буде безпечно та не створить перешкоду іншим учасникам дорожнього руху та здійснив зіткнення з транспортним засобом Toyota Land Cruiser, номерний знак НОМЕР_2 , який рухався в зустрічному напрямку, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п. 10.4. "Правил дорожнього руху", затверджених постановою Кабінету Міністрів України No1306 від 10 жовтня 2001 року. Викладені обставини правопорушення підтверджувалися протоколом про адміністративне правопорушення серії БД №097079 від 03 квітня 2019 року, долученого до нього схемою місця ДТП від 03 квітня 2019 року, та не заперечувалися правопорушником у своїх поясненнях (а.с. 10). Відповідно до страхового акту №ОЦ/175/007/19/1347 (аварійний сертифікат) відділу врегулювання збитків моторних ризиків Департаменту врегулювання збитків Головного офісу Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" ДТП, що сталася, визнано страховим випадком. Вартість відновлюваного ремонту Toyota Land Cruiser, з урахуванням фізичного зносу деталей без податку на додану вартість визначено у розмірі 233 367,12 гривень. Суму, яка належить до відшкодування позивачу на підставі договору страхування, визначено в розмірі 100 000 гривень та перераховано на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 (а.с. 11). Згідно з доданим до позову висновком експертного дослідження, проведеного Рівненським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром, матеріальний збиток, завданий власнику Toyota Land Cruiser, номерний знак НОМЕР_2 у результаті пошкодження під час ДТП станом на 03 квітня 2019 року складав 183 677,51 гривень (а.с. 12-24). Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 вимагав стягнути з винуватця ДТП на свою користь різницю між фактично завданою матеріальною шкодою, тобто визначеною доданим до позову висновком експертного дослідження, та сумою виплаченого страхового відшкодування, що склало 83 677,51 гривень. Щодо позиції ОСОБА_2 , то він визнавав цю позовну вимогу частково, а саме в сумі 27 284,11 гривень, а до суду надав дослідження спеціаліста автотоварознавця Приватного підприємства "Експертний центр післяаварійного захисту "Експерт-Сервіс-Альфа" відповідно до якого вартість матеріального збитку, завданого власнику Toyota Land Cruiser, номерний знак НОМЕР_2 , в результаті пошкодження при ДТП, виходячи з наданих замовником вихідних даних, складає 127 284,11 гривень (а.с. 51-65). Згодом позивачем було надано укладений між ним та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 від 02 вересня 2019 року договір на ремонт його транспортного засобу, вартість якого з урахуванням запасних частин та матеріалів складала 183 677,51 грн. Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордера № 10 від 02 вересня 2019 року на суму 83 677,51 гривень та квитанції до прибуткового касового ордера № 12 від 02 листопада 2019 року на суму 100 000 гривень зазначені грошові були сплачені замовником підприємцю в порядку виконання договору про ремонт транспортного засобу. Актом приймання-передачі транспортного засобу від 02 листопада 2019 року стверджується, що виконавець передав позивачу його автомобіль, він відремонтований відповідно до Додатку №2 висновку експертного дослідження №3.3.-1/19 від 15 квітня 2019 року, будь-яких претензій щодо ремонту транспортного засобу сторони не мають (а.с. 87-103). Наданим на виконання ухвали суду про призначення судової автотоварознавчої експертизи висновком експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, визначено, що матеріальний збиток, завданий власнику Toyota Land Cruiser, номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок ДТП, яка сталася 03 квітня 2019 року, міг становити 141 356,89 гривень (а.с. 144-151). Тобто фактично лише однією із трьох проведених оцінок завданої позивачу матеріальної шкоди визначено детальний її розмір, вартість запчастин та відновлюваного ремонту, а саме доданим позивачем до позову висновком експертного дослідження №3.3-1/19 від 15 квітня 2019 року, проведеним Рівненським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром. Як видно з матеріалів справи, в наданих відповідачем дослідженні спеціаліста- автотоварознавця та висновку судової експертизи розмір заподіяної позивачу шкоди визначений орієнтовно, тобто, як правильно зазначає заявник, є імовірними припущеннями. Хоча, визначаючи розмір заподіяної шкоди, суди у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Системний аналіз змісту вказаних норм процесуального законодавства вказує на те, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, на рівні з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом ст. 89 ЦПК України. Відповідно до ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 89 ЦПК України. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні. Чинним цивільним процесуальним законодавством не передбачено, що розмір майнової шкоди має підтверджуватись виключно висновком судової експертизи. Тому приходячи до переконання про часткове скасування оскаржуваного рішення, колегія суддів бере до уваги, що саме висновок №3.3.-1/19, який наданий ОСОБА_1 , є повним і об`єктивним доказом з точки зору економічної обґрунтованості ремонту автомобіля та узгоджується з обставинами справи, оскільки враховує повну вартість ремонту пошкоджених частин. Поготів, якщо транспортний засіб фактично відремонтований, то розмір збитку визначається як вартість затрачених на відновлювальний ремонт коштів, тобто як вартість реально витрачених матеріалів і проведених робіт. Суд повинен визначати розмір відновлювального ремонту на підставі саме документів, які підтверджують здійснення такого ремонту. Як зазначалося, згідно з квитанціями до прибуткового касового ордера позивач витратив на ремонт свого автомобіля 183 677,51 гривень в порядку виконання договору про ремонт транспортного засобу. Автомобіль був відремонтований відповідно до Додатку №2 висновку експертного дослідження №3.3.-1/19 від 15 квітня 2019 року. Так, особою, яка має право на відшкодування збитків у разі проведення відновлювального ремонту, є саме та особа, що понесла відповідні витрати. Позивач надав суду докази щодо розміру завданої майнової шкоди, що відповідає вартості відновлюваного ремонту, які не спростовано відповідачем, і сумнівів у достовірності наданих доказів не виникає. Ремонтно-відновлювальні роботи щодо автомобіля, проведені фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 , який зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності та має право здійснювати технічне обслуговування і ремонт автотранспортних засобів (а.с.92-93). Факт проведення відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля саме даним підприємцем та проведення позивачем оплати за його проведення підтверджується актом виконаних робіт та квитанціями про сплату грошових коштів. Як убачається, суд першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин уваги на наведені обставини не звернув, що призвело до ухвалення рішення в частині відмови в позові, яке не може залишатися чинним. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість апеляційної скарги та, як наслідок, прийняття нового судового рішення у відповідній частині про задоволення вимоги про відшкодування матеріальної шкоди. Щодо стягнення з відповідача 1 015,20 гривень витрат, пов`язаних із проведенням експертного дослідження, то ці витрати уже були стягнуті з відповідача оскаржуваним рішенням, тому апеляційний суд задовольняє вимогу без врахування цих грошових коштів, адже вказана в апеляційній скарзі сума 84 692, 71 гривня (83 677,51 гривень + 1 015, 20 гривень) розцінюється як механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка. Мотивом для ухвалення нової постанови - про задоволення позову в частині цій частині відповідно до пунктів 2, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є невідповідність висновків суду обставинам справи, що спонукало до неправильного застосування норм матеріального права. Справедливість, добросовісність та розумність згідно із п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003). На підставі ст.ст. 22, 1166, 1188, 1194 ЦК України, керуючись ст.ст. 374, 376, 381-383, 389-390 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 30 жовтня 2020 року в частині стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 41 356, 89 гривень матеріальної шкоди скасувати. Позов в цій частині задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 83 677 (вісімдесят три тисячі шістсот сімдесят сім) гривень 51 копійку матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий: С.В. Хилевич Судді: С.В. Боймиструк Н.М. Ковальчук