Постанова 4802 № 159/3892/20

Справа № 159/3892/20 Головуючий у 1 інстанції: Панасюк С. Л. Провадження № 22-ц/802/53/21 Категорія: 77 Доповідач: Матвійчук Л. В. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 січня 2021 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Матвійчук Л. В., суддів - Федонюк С. Ю., Осіпука В. В., з участю секретаря судового засідання Губарик К. А., позивача - ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представників відповідача Хвиць Р. П., Гарбарчук Н. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Опорного навчального закладу «Люблинецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» Люблинецької селищної ради Волинської області про поновлення на роботі за апеляційною скаргою відповідача Опорного навчального закладу «Люблинецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» Люблинецької селищної ради Волинської області на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 13 жовтня 2020 року, В С Т А Н О В И В: 05 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Опорного навчального закладу «Люблинецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» Люблинецької селищної ради Волинської області (далі ОНЗ «Люблинецька ЗОШ І-ІІІ ступенів» Люблинецької селищної ради Волинської області про поновлення на роботі. Позовні вимоги мотивувала тим, що працювала у відповідача ОНЗ «Люблинецька ЗОШ І-ІІІ ступенів» Люблинецької селищної ради Волинської області на умовах безстрокового трудового договору на посаді вчителя математики. Відповідно до положень Закону України «Про повну загальну середню освіту» безстроковий трудовий договір з нею належало припинити до 01 липня 2020 року і одночасно укласти трудовий договір строком на один рік. Незважаючи на те, що вона не висловлювала свою незгоду з продовженням трудових відносин на умовах строкового трудового договору, відповідач 01 липня 2020 року звільнив її з роботи згідно з п. 9 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України), у зв`язку із відмовою укласти такий договір. Ураховуючи наведене, позивач ОСОБА_1 просила суд скасувати наказ відповідача ОНЗ «Люблинецька ЗОШ І-ІІІ ступенів» Люблинецької селищної ради Волинської області на підставі якого її було звільнено з роботи та поновити її на роботі на посаді вчителя математики на умовах строкового трудового договору з 01 липня 2020 року по 30 червня 2021 року. Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 13 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Поновлено ОСОБА_1 на посаді вчителя математики ОНЗ «Люблинецька ЗОШ І-ІІІ ступенів» Люблинецької селищної ради Волинської області з 02 липня 2020 року на умовах строкового трудового договору з періодом роботи з 01 липня 2020 року по 30 червня 2021 року. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі допущено до негайного виконання. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В апеляційній скарзі відповідач ОНЗ «Люблинецька ЗОШ І-ІІІ ступенів» Люблинецької селищної ради Волинської області, покликаючись на неправильну оцінку судом зібраних доказів та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки судом не було враховано тієї обставини, що у разі незгоди з продовженням трудових відносин на умовах строкового трудового договору педагогічні працівники, яким виплачується пенсія за віком, звільняються згідно з п. 9 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Після закінчення строку трудового договору з такими педагогічними працівниками можуть укладатися строкові трудові договори відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту». Для продовження трудових відносин особа, яка бажає надалі працювати, має висловити свою згоду. Оскільки згоди позивача на укладення строкового трудового договору не було, тому договір не був укладений і адміністрацією навчального закладу було правомірно прийнято рішення про звільнення позивача на підставі п. 9 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.Тому вважає, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позов ОСОБА_1 . У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 , вважаючи оскаржуване рішення правильним по суті і справедливим, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Заслухавши пояснення позивача, її представника, а також представників відповідача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 02 вересня 1982 року працювала на умовах безстрокового трудового договору на посаді вчителя математики в ОНЗ «Люблинецька ЗОШ І-ІІІ ступенів» Люблинецької селищної ради Волинської області. 23 квітня 2020 року директором ОНЗ «Люблинецька ЗОШ І-ІІІ ступенів» Люблинецької селищної ради Волинської області ОСОБА_3 видано наказ, яким зокрема, попереджено позивача ОСОБА_1 про продовження трудових відносин на умовах строкового трудового договору на 1 рік (а.с.41). Згідно повідомлення відповідача № 27 від 23 квітня 2020 року, яке позивач отримала 24 квітня 2020 року, остання була повідомлена про пропозицію навчального закладу укласти строковий трудовий договір (а.с.6). 20 травня 2020 року позивач подала на ім`я директора ОНЗ «Люблинецька ЗОШ І-ІІІ ступенів» Люблинецької селищної ради Волинської області заяву про надання їй відпустки з 01 липня 2020 року, отримавши перед цим попередження про можливе припинення трудових відносин з 01 липня 2020 року. 30 червня 2020 року відповідачем у складі комісії було складено акт про відсутність на робочому місці, зі змісту якого слідує, що 30 червня 2020 року педагогічні працівники, зокрема позивач ОСОБА_1 , були відсутні на роботі цілий день без попередження відсутності і без поважних причин з 08:00 до 17:00 (а.с.63). 01 липня 2020 року комісією у складі трьох осіб відповідача було складено акт про відсутність на робочому місці, зі змісту якого слідує, що 01 липня 2020 року педагогічні працівники, зокрема позивач ОСОБА_1 , були відсутні на роботі цілий день без попередження відсутності і без поважних причин з 08:00 до 17:00 (а.с.64). 01 липня 2020 року комісією у складі трьох осіб ОНЗ «Люблинецька ЗОШ І-ІІІ ступенів» Люблинецької селищної ради Волинської області було складено акт про розгляд заяв вчителів-пенсіонерів, з якого вбачається, що станом на 01 липня 2020 року заява ОСОБА_1 про згоду на укладення строкового трудового договору на 1 рік відсутня (а.с.65). Наказом № 49-к/тр від 01 липня 2020 року позивача ОСОБА_1 було звільнено з посади вчителя математики з 01 липня 2020 року у зв`язку з відмовою укласти строковий трудовий договір на підставі п. 9 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, п. 2 ч. 3 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про повну загальну середню освіту», без вихідної допомоги (а.с.11). Звертаючись до суду з даним позовом, позивач ОСОБА_1 свої вимоги обґрунтовувала тим, що відповідачу належало припинити з нею безстроковий трудовий договір до 01 липня 2020 року і одночасно укласти трудовий договір строком на один рік. Проте, не дивлячись на те, що вона не висловлювала свою незгоду на продовження трудових відносин на умовах строкового трудового договору, відповідач в порушення вимог положень Закону України «Про повну загальну середню освіту» 01 липня 2020 року звільнив її з роботи згідно з п. 9 ч. 1 ст. 36 КЗпП України у зв`язку із відмовою укласти такий договір. Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» педагогічні працівники закладів освіти приймаються на роботу за трудовими договорами відповідно до вимог цього Закону та законодавства про працю. Педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років. Пунктом 2 ч. 3 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про повну загальну середню освіту» передбачено, що набрання чинності цим Законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору з педагогічними працівниками державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, яким виплачується пенсія за віком, згідно з п. 9 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. До 1 липня 2020 року керівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти зобов`язані припинити безстрокові трудові договори з педагогічними працівниками таких закладів освіти, яким виплачується пенсія за віком, з одночасним укладенням з ними трудових договорів строком на один рік. У разі незгоди з продовженням трудових відносин на умовах строкового трудового договору педагогічні працівники, яким виплачується пенсія за віком, звільняються згідно з п. 9 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Після закінчення строку трудового договору з такими педагогічними працівниками можуть укладатися строкові трудові договори відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 22 цього Закону. Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що керівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти до 01 липня 2020 року були зобов`язані припинити безстрокові трудові договори з педагогічними працівниками, яким виплачується пенсія за віком, з одночасним укладенням з ними трудових договорів строком на один рік, а підставою для цього є не згода працівника, а імперативна норма п. 2 ч. 3 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про повну загальну середню освіту». Наведе свідчить, що відповідач мав до 01 липня 2020 року видати наказ про припинення з позивачем безстрокового трудового договору та укласти з нею трудовий договір строком на один рік. Згоди позивача на укладення строкового трудового договору відповідно до п. 2 ч. 3 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про повну загальну середню освіту» не вимагалось. Крім того, Закон України «Про повну загальну середню освіту» не зобов`язує працівника подавати у певний строк адміністрації заяву про згоду укласти строковий трудовий договір та ще й з умовою, що якщо така заява не буде подана, працівник буде звільнений. Закон містить імперативну норму про те, що безстроковий трудовий договір безумовно припиняється, а працівнику гарантується продовження роботи строком на 1 рік, подання заяви працівником не вимагається, та після створення адміністрацією нових умов роботи такий працівник може відмовитися працювати на нових умовах. Для того щоб працівник виявив свою незгоду з новими умовами роботи, адміністрація створює умови роботи (видає наказ про припинення безстрокового трудового договору і укладення строкового трудового договору) і лише після цього з`ясовує, чи бажає працівник продовжувати роботу, чи ні. Як пояснила в суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 , вона подала особисто директору ОНЗ «Люблинецька ЗОШ І-ІІІ ступенів» Люблинецької селищної ради Волинської області письмову згоду на укладення строкового трудового, та крім того, звернувшись 20 травня 2020 року із заявою про надання їй відпустки з 01 липня 2020, цим самим виразила намір продовжувати трудові відносини з відповідачем на умовах строкового трудового договору. При цьому, відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що позивач не була згідна на продовження трудових відносин на умовах строкового трудового договору з ОНЗ «Люблинецька ЗОШ І-ІІІ ступенів» Люблинецької селищної ради Волинської області. В свою чергу представники відповідача в суді апеляційної інстанції пояснювали, що ОСОБА_1 не висловлювала ні згоди, ні незгоди на продовження трудових відносин на умовах строкового трудового договору. Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Отже встановивши, що відповідач ОНЗ «Люблинецька ЗОШ І-ІІІ ступенів» Люблинецької селищної ради Волинської області звільнив ОСОБА_1 в порушення вимог закону, не дотримавшись вимог п. 2 ч. 3 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про повну загальну середню освіту», а позивач не висловлювала незгоду щодо продовження трудових відносин на умовах строкового трудового договору, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову. Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду про задоволення позову ОСОБА_1 відповідає вимогам закону. Доводи апеляційної скарги відповідача ОНЗ «Люблинецька ЗОШ І-ІІІ ступенів» Люблинецької селищної ради Волинської області про те, що ухвалене судом рішення є незаконним і підлягає скасуванню через те, що суд першої інстанції не врахував тієї обставини, що позивач ОСОБА_1 не повідомила про свої наміри, ігнорувала прохання і нагадування колег, адміністрації навчального закладу, її поведінка була розцінена як небажання продовжувати трудові відносини з навчальним закладом і навіть 01 липня 2020 року, в той день коли укладалися строкові контракти з усіма бажаючими продовжувати трудові відносини зі школою, її було ще раз викликано для подання заяви, проте остання не з`явилася на робоче місце, є безпідставними та колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки звільнення відповідачем позивача відбулося без дотримання вимог Закону України «Про повну загальну середню освіту», без припинення безстрокового трудового договору і без одночасного укладенням з нею трудового договору строком на один рік. Разом з тим, сам факт подання 20 травня 2020 року позивачем заяви про надання щорічної відпустки з 01 липня 2020 року по 26 серпня 2020 року свідчить про намір ОСОБА_1 продовжувати роботу на нових умовах. Представниками відповідача не заперечувалася та обставина, що позивача не повідомляли про прийняте адміністрацією навчального закладу рішення щодо вирішення питання про надання відпустки. Таким чином, наведені відповідачем в апеляційній скарзі доводи щодо невідповідності рішення суду першої інстанції фактичним обставинам справи, порушення ним норм матеріального права, не спростовують правильних висновків суду, а є власним суб`єктивним тлумаченням норм права та обставин справи відповідачем і не впливають на законність оскаржуваного рішення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу відповідача Опорного навчального закладу «Люблинецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» Люблинецької селищної ради Волинської області залишити без задоволення. Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 13 жовтня 2020 року в даній справі залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді: