Постанова Волинський апеляційний суд № 159/3894/20

Справа № 159/3894/20 Головуючий у 1 інстанції: Панасюк С. Л. Провадження № 22-ц/802/57/21 Категорія: 77 Доповідач: Бовчалюк З. А. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 січня 2021 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бовчалюк З.А., суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К., з участю секретаря судового засідання Концевич Я.О., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Хвиць Р.П., Гарбарчук Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Опорного навчального закладу «Люблинецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» Люблинецької селищної ради Волинської області про визнання незаконним наказу та поновлення на роботі, за апеляційною скаргою відповідача Опорного навчального закладу «Люблинецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» Люблинецької селищної ради Волинської області на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 13 жовтня 2020 року, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Опорного навчального закладу «Люблинецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» Люблинецької селищної ради Волинської області про визнання незаконним наказу та поновлення на роботі. Позов обґрунтовує тим, що вона з серпня 1983 року працювала на умовах безстрокового договору на посаді вчителя зарубіжної літератури в Опорному навчальному закладі «Люблинецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів». 11 березня 2020 року на території України було запроваджено карантин у зв`язку з цим усі вчителі переведені в режим дистанційного навчання без відвідування навчального закладу. В квітні 2020 року адміністрація навчального закладу повідомила, що у зв`язку з змінами в законодавстві їй необхідно надати в адміністрацію навчального закладу заяву-згоду на продовження трудових відносин з 01 липня 2020 року на умовах строкового трудового договору. В усному порядку позивач повідомила, що має намір укласти трудовий договір та продовжити працювати на посаді вчителя та написала відповідну заяву - згоду та для належного вручення передала своєму чоловікові ОСОБА_3 , який працює на посаді директора ЗОШ в с. Мощена, яка є філією Опорного закладу. Згадану заяву, разом з іншими заявами працівників, чоловік позивача передав ОСОБА_5 , який їхав з села Мощена до відділу освіти. ОСОБА_5 запевнив, що усі чотири заяви (в тому числі заява позивача) були передані в.о. начальника освіти ОСОБА_6 , який в наступному мав передати ці заяви директору навчального закладу у якому працює позивач. На адресу проживання позивача 02 травня 2020 року надійшов лист від адміністрації школи у якому знаходилось два примірники повідомлення № 32 від 23.04.2020 року про пропозицію укладення строкового трудового договору з 01 липня 2020 року та запропоновано надати відповідну заяву. З метою належного повідомлення, позивачем власноручно було написано заяву згоду про намір укласти строковий трудовий договір. Вклавши другий примірник підписаного повідомлення та заяву-згоду від 02 травня 2020 року в конверт, відправила їх рекомендованим листом, про що свідчить квитанція про поштове відправлення. Вважає, що нею було виконані усі необхідні дії для належного повідомлення про прийняття пропозиції. Вважає, що саме через бездіяльність адміністрації навчального закладу, направлений позивачем лист був повернутий наприкінці червня 2020 року у зв`язку з закінченням терміну зберігання. Наприкінці травня 2020 року, у зв`язку з тим, що невдовзі розпочинався канікулярний період, позивачем було написано заяву на надання відпустки, яка була передана в адміністрацію школи. Дата початку чергової відпустки була визначена адміністрацією та запропонована з 01 липня 2020 року. Адміністрацією навчального закладу було доведено вчителів про надання відпусток, шляхом вивішування виписки із наказу №1-к/тм від 26.05.2020 року на дверях учительської. На думку позивача усі дії адміністрації навчального закладу вказували на те, що позивач продовжує бути штатним працівником із врахуванням визначеного Законом однорічного строку роботи. 01 липня 2020 року шляхом телефонного дзвінка з позивачем зв`язалась директор навчального закладу ОСОБА_7 , яка повідомила, що їй необхідно прибути до адміністрації навчального закладу, однак не вказали причин. 03 липня 2020 року на адресу позивача було направлено наказ № 51-к/тр від 01 липня 2020 року про звільнення позивача, з яким позивач ознайомилась 06 липня 2020 року. Ознайомившись з наказом про звільнення, позивач звернулась з письмовою заявою до адміністрації навчального закладу де в письмовій формі вказала, що бажає підписати строковий договір і тому прохала надіслати примірник на адресу проживання. Наприкінці липня на адресу позивача надійшла відповідь в якій зазначено, що позивача було звільнено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, чергова відпустка позивачу не надавалась, оскільки була відтермінована до моменту отримання від позивача згоди працювати за строковим трудовим договором. Директором було знову вказано на те, що заява-згода про продовження роботи на умовах строкового трудового договору відсутня в адміністрації школи. Просить скасувати наказ, на підставі якого її звільнено з роботи та поновити її на роботі на умовах строкового трудового договору з 01.07.2020 по 30.06.2021. Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 13 жовтня 2020 року позов задоволено. Поновлено ОСОБА_2 на посаді вчителя зарубіжної літератури Опорного навчального закладу «Люблинецька загальноосвітня школа І-III ступенів» Люблинецької селищної ради Волинської області з 02.07.2020 на умовах строкового трудового договору з періодом роботи з 01.07.2020 по 30.06.2021. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі допущено до негайного виконання. Вирішено питання розподілу судових витрат. В апеляційній скарзі відповідач, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволені позову ОСОБА_2 відмовити. В письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Заслухавши учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судового рішення, яким відмовити в задоволені позову. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Відповідно до статті 5-1 Конституції України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи. Усі трудові правовідносини повинні ґрунтуватися на принципах соціального захисту та рівності для всіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором, що, зокрема, має відображатисьу встановленні вичерпного переліку умов та підстав припинення таких відносин. Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Згідно з частиною першою статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою,за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк, на визначений строк, встановлений за погодженням сторін та таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами. Відповідно до п.9 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є: підстави, передбачені іншими законами. Судом першої інстанції було встановлено, що позивач працювала у відповідача на умовах безстрокового трудового договору на посаді вчителя зарубіжної літератури. Законом України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463-ІХ (далі Закон), яким визначено правові, організаційні та економічні засади функціонування і розвитку системи загальної середньої освіти було визначено, що педагогічні працівники, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, можуть працювати за строковим трудовим договором. Відповідно до підпункту 2 пункту 3 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" набрання чинності цим Законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору з педагогічними працівниками державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, яким виплачується пенсія за віком, згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України. До 1 липня 2020 року керівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти зобов`язані припинити безстрокові трудові договори з педагогічними працівниками таких закладів освіти, яким виплачується пенсія за віком, з одночасним укладенням з ними трудових договорів строком на один рік. Отже, зазначена норма поширюється на педагогічних працівників закладів загальної середньої освіти, яким виплачується пенсія за віком. Повідомленням від 23 квітня 2020 року № 32 Опорний навчальний заклад «Люблинецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів» надіслав на адресу позивача пропозицію укласти строковий трудовий договір. Згідно тексту пропозиції відповідач запропонував позивачу укласти договір з 01 липня 2020 року строком на один рік. Про згоду або відмову від пропозиції просив повідомити заявою навчальний заклад. Також ОСОБА_2 було попереджено, що якщо до 30 червня 2020 року вона не надасть письмової згоди, її буде звільнено у зв`язку з відмовою укласти строковий трудовий договір на підставі п.9 ч. 1 ст. 36 КЗпП України та пункту 2 частини 3 розділу Х Закону № 463 без вихідної допомоги. Дане повідомлення було отримано позивачем завчасно, що нею і не заперечувалось та не спростовувалось. Наказом № 51-к/тр від 01 липня 2020 року позивача було звільнено з 01.07.2020 у зв`язку з відмовою укласти строковий трудовий договір на підставі п.9 ст.36 КЗпП України, п.2 ч.3 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про повну загальну середню освіту» № 463, без вихідної допомоги. Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_2 вважає, що дії відповідача, щодо звільнення її на підставі п.9 ч.1 ст. 36 КЗпП України, п.2 ч.3 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про повну загальну середню освіту» є незаконними. Стверджує, що вона неодноразово повідомляла навчальний заклад про намір укласти трудовий строковий договір, подаючи відповідні заяви та усно, але через карантин вказані заяви передавались через інших осіб та поштою. Крім того, починаючи з травня 2020 року по час звільнення позивачу адміністрацією жодного разу не надавався примірник трудового договору та не пропонувалось його підписати. Такі твердження позивача спростовуються матеріалами справи та не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду даної цивільної справи. Законом України «Про повну загальну середню освіту», який набрав чинності 18 березня 2020 року було визначено механізм переведення працівників, яким виплачується пенсія за віком, з безстрокових трудових договорів на строкові на один рік, після закінчення строку дії яких могли укладатися нові договори строком від 1 до 3 років відповідно до абзацу третього частини другої статті 22 Закону. За змістом перехідних положень педагогічний працівник, який отримує пенсію за віком, міг бути звільнений до 1 липня 2020 року лише у випадку небажання продовжувати свою педагогічну діяльність на основі строкового трудового договору. Листом, який скерований у навчальні заклади, від 08 квітня 2020 року № 1/9-201 «Щодо загальних питань впровадження ЗУ «Про повну загальну середню освіту» Міністерство освіти і науки України виклало рекомендації щодо процедури переведення педагогічних працівників, яким виплачується пенсія за віком з безстрокових трудових договорів на строкові. З змістом ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником. До трудового договору застосовуються загальні положення щодо правочинів, визначені нормами Цивільного законодавства. Загальними засадами цивільного законодавства є зокрема: свобода договору. ( ст. 2 ЦК України). Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ( ч. 1 ст. 627 ЦК України) . Згаданим листом Міністерства освіти і науки України навчальним закладам було рекомендовано повідомити працівника про його переведення на строковий трудовий договір не пізніше ніж за два місяці до дня видання наказу про його переведення (але не пізніше 30 квітня). Таке повідомлення може відбуватися у будь-який зручний і доступний спосіб, у тому числі шляхом надсилання на адресу педагогічного працівника рекомендованого листа з повідомленням про вручення. Наказ про переведення видається керівником закладу освіти виключно на підставі згоди працівника на продовження трудових відносин на умовах строкового трудового договору. Така "згода" має бути надана шляхом написання педагогічним працівником відповідної письмової заяви, або шляхом підписання ним письмового строкового трудового договору (у разі, якщо керівник закладу освіти запропонував підписання такого договору), або в будь-який інший зручний спосіб, погоджений між педагогічним працівником і керівником закладу освіти. У разі ж ненадання педагогічним працівником до 1 липня 2020 року відповідної письмової згоди на продовження трудових відносин на умовах строкового трудового договору керівник закладу освіти має звільнити такого педагогічного працівника на підставі пункту 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України у зв`язку з відмовою продовжувати трудові відносини на умовах строкового трудового договору. Вказані рекомендації у повному обсязі узгоджуються з вимогами трудового та цивільного законодавства щодо свободи договору. Тобто, виключно за поданою заявою працівника з підтвердженням згоди на укладення строкового договору, роботодавець міг виконати вказівки ЗУ «Про повну загальну середню освіту" щодо переведення з безстрокового на строковий договір, враховуючи принципи свободи договору. Відповідно до абзацу третього частини другої статті 22 Закону педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років. Це означає, що при досягненні педагогічним працівником пенсійного віку та отримання ним пенсії за віком керівник закладу освіти має перевести такого працівника з безстрокового трудового договору на строковий відповідно до зазначеної вище процедури. Відповідно до абзацу дев`ятого частини третьої статті 38 Закону України "Про повну загальну середню освіту" керівник закладу загальної середньої освіти має право укладати угоди (договори, контракти) з фізичними та/або юридичними особами відповідно до своєї компетенції згідно з пунктом 3 частини першої статті 24 Кодексу законів про працю України контракт укладається виключно у письмовій формі. Відповідно до норм ЗУ "Про повну загальну середню освіту", адміністрацією закладу 23 квітня 2020 року було видано наказ № 26/ 1-к/тк «Про попередження педагогічних працівників». За змістом наказу попереджено педагогічних працівників ОНЗ «Люблинецька ЗОШ I-ІІІ ступенів» про продовження трудових відносини на умовах строкового трудового договору на 1 рік. В списку осіб, які попереджалися про зміни умов праці була і вчитель зарубіжної літератури ОСОБА_2 . Із наказом вона ознайомилася, проставивши свій підпис, про що свідчить копія вказаного наказу ( а.с. 49). Повідомлення № 32 від 23.04.2020 року було надіслано рекомендованим листом ОСОБА_2 і було нею отримано. В повідомленні вказано, про необхідність надання згоди, або відмову від пропозиції продовжувати співпрацю на умовах строкового трудового договору у письмовому вигляді, шляхом надіслання письмової заяви роботодавцю. Роз`яснено, якщо до 30.06.2020 року така заява не буде подана роботодавцю, то особа буде звільнена в зв`язку з відмовою укласти строковий трудовий договір на підставі пункту 9 ст. 36 КЗпП України та п. 2 ч.3. розділу Х Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16.01.2020 року № 463-ІХ. Аналізуючи зміст наказів та їх своєчасне скерування на адресу працівника, слід дійти висновку, що роботодавець в чіткій відповідності до приписів Закону дотримався процедури щодо переведення працівників з безстрокового на строкові договори, з метою приведення трудових договорів у відповідність Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16.01.2020 року № 463-ІХ. В свою чергу ОСОБА_2 не надала суду переконливих доказів, що нею у передбачений Законом порядок, шляхом надання роботодавцеві письмової заяви, було погоджено укладення строкового трудового договору. В судовому засіданні встановлено, що заяви, які подавалися вчителями, що отримують пенсійні виплати, і бажали продовжувати трудові відносини реєструвалися в журналі реєстрації пропозицій, заяв і скарг громадян при цьому заява ОСОБА_2 не була зареєстрована, оскільки навчальним закладом не отримувалась. З доводів позовної заяви та пояснень представника позивача судом встановлено, що отримавши 2 травня 2020 року лист від адміністрації школи у якому знаходилась два примірники повідомлення від 23.04.2020 року про пропозицію укладення строкового трудового договору з 01.07.2020 року та запропоновано надати відповідну заяву нею власноручно було написано заяву про згоду, заповнено екземпляр повідомлення та скеровано рекомендованим листом на адресу відповідача. Відповідно до листа від 14.08.2020 року Укрпошти ( а.с 34) рекомендований лист від 04.05.2020 року на адресу Люблинецької школи не був вручений адресату та 15.06.2020 року повернутий відправнику за закінченням встановленого терміну зберігання. Факт повернення 15 червня 2020 року згаданого листа без вручення позивачем не заперечувався. За таких обставин слід дійти висновку, що уже 15.06.2020 року ОСОБА_2 було достовірно відомо, що її заява та згода на погодження укладення строкового трудового договору роботодавцем не була отримана. При цьому судом встановлено, що нею повторно така заява не направлялась. Твердження позивача про те, що нею передавалась письмова заява через свого чоловіка ОСОБА_3 є голослівними та бездоказовими. В суді апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_7 , вказуючи, що дійсно директор ЗОШ с. Мощена ОСОБА_3 привозив їй свою заяву та двох інших вчителів, однак в категоричній формі заперечила подання ним заяви від ОСОБА_2 .. Такі пояснення представника не викликають сумніву та узгоджуються з подальшими її діями щодо спонукання позивача в написані відповідної заяви. В суді апеляційної інстанції ОСОБА_7 вказала, що 25 червня ОСОБА_2 була на роботі та вона звертала її увагу на необхідність написання письмової заяви щодо бажання чи не бажання укласти строковий трудовий договір на що позивач ніяк не відреагувала. Такі пояснення представника не спростовувались. Відтак, на думку колегії суддів, ОСОБА_2 достовірно знаючи що її заява, яка скеровувалась поштою відповідачем не отримала, будучи безпосередньо 25.06.2020 року на робочому місці не виконала законних вказівок роботодавця та не висловила у передбачений Законом порядок своєї згоди на укладення строкового трудового договору. Твердження позивача про те, що 01 липня 2020 року в телефонному дзвінку директор школи ОСОБА_7 без будь яких пояснень вказала про необхідність з`явитись на робоче місце є безпідставними та спростовуються прослуханою в судовому засіданні телефонною розмовою, яка відбулась 01.07.2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 . Зокрема: в телефонній розмові ОСОБА_7 просила ОСОБА_2 вирішити питання щодо її подальшої роботи на посаді вчителя, шляхом написання відповідної заяви, на що позивач не дала жодної конкретної відповіді, пообіцявши приїхати 02.07.2020 року в школу. В подальшому в кінці дня позивач повторно зателефонувала та повідомила, що 02.07.2020 року вона не приїде до школи, а з`явиться лише в серпні місяці та напише необхідні заяви. В телефонній розмові ОСОБА_7 повідомила ОСОБА_2 , що у випадку відсутності письмової заяви вона буде змушена звільнити позивача, на що позивач відреагувала байдуже. Досліджені письмові докази, а також зміст телефонної розмови свідчить, що директор навчального закладу послідовно на протязі всього часу з моменту повідомлення про необхідність переукладення трудового договору вказувала ОСОБА_2 про відсутність у навчальному закладі письмової заяви позивача, яка б надала можливість перевести на строковий договір, не порушуючи принципу свободи договору. Беручи до уваги викладене, колегія суддів приходить до висновку, що звільнення позивача у зв`язку з ненадання педагогічним працівником до 1 липня 2020 року відповідної письмової згоди на продовження трудових відносин на умовах строкового трудового договору, відбулось у передбачений законом порядок та на законних підставах, при цьому законні права та інтереси позивача не були порушені. Твердження позивача поро те, що написавши 20 травня 2020 року заяву на відпустку вона вважала, що трудові відносини продовжені є безпідставними, оскільки спростовуються встановленими обставинами справ. Зокрема: тією ж телефонною розмовою 01.07.2020 року, у якій директор наполегливо просила позивача написати відповідну заяву, що само по собі свідчило, що трудові відносини не приведені у відповідність до діючого законодавства. Крім того, як вбачається з резолюції, яка вчинена на заяві про відпустку, питання надання відпустки відкладено у зв`язку з врученням ОСОБА_2 повідомлення № 32 від 23.04.2020року. Твердження позивачки, що вона ознайомилася із наказом про надання щорічної відпустки є безпідставними, оскільки не підтверджено належними доказами. Копія наказу № 1-к/тм від 26.05.2020 року, який доданий до позовної заяви не містить підпису керівника та відповідної печатки, а тому не може вважатись оригіналом документу. При тому в суді апеляційної інстанції представники відповідача вказали, що наказ який надано позивачем є чернеткою, на якій позначено тільки періоди чергових відпусток працівників навчального закладу для того, аби працівники знали, який період вказувати при написанні заяв про надання чергової відпустки. Крім того зразок наказу датований 26.05.2020 року, а дата подання позивачем заяви - 20.05.2020 року. Про те, що заява про згоду на укладення строкового трудового договору вчителем зарубіжної літератури ОСОБА_2 не подавалася, свідчить також акт про розгляд заяв вчителів-пенсіонерів від 01.07.2020 року, де зафіксовано факт, що відсутні заяви таких вчителів: ОСОБА_8 ,- вчителя математики, ОСОБА_9 ,- вчителя біології, ОСОБА_2 ,- вчителя зарубіжної літератури. Акт підписано комісією з трудових спорів в складі заступника директора ОСОБА_10 , завідуючого господарством ОСОБА_11 , вчителем біології, географії ОСОБА_12 . Інші 10 вчителів-пенсіонерів вчасно подали заяви і з ними було укладено строкові трудові договори. Інших доказів, які б стверджували протилежне позивач суду не надала. 01.07.2020 року з усіма педпрацівниками, які отримують пенсій виплати, було заключено строкові трудові договори, оскільки такими були подані письмові заяви. Строковий трудовий договір не може бути укладений без згоди на те працівника. Згоди позивача не було, відтак договір не був укладений. Наказ про звільнення був виданий з врахуванням вимог, як трудового законодавства так і ЗУ «Про повну загальну середню освіту». Доводи суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено відмова позивача в укладенні строкового трудового договору, а отже звільнення відбулось неправомірно і у разі відсутності відмови працівника, слід рахувати, що договір продовжений мовчазною згодою не заслуговує на увагу та зроблений з порушенням норм Закону . Як передбачено ЗУ «Про повну загальну середню освіту» наказ про переведення видається керівником закладу освіти виключно на підставі згоди працівника на продовження трудових відносин на умовах строкового трудового договору. Така "згода" має бути надана шляхом написання педагогічним працівником відповідної письмової заяви, або шляхом підписання ним письмового строкового трудового договору (у разі, якщо керівник закладу освіти запропонував підписання такого договору), або в будь-який інший зручний спосіб, погоджений між педагогічним працівником і керівником закладу освіти. У разі ж ненадання педагогічним працівником до 1 липня 2020 року відповідної письмової згоди на продовження трудових відносин на умовах строкового трудового договору керівник закладу освіти має звільнити такого педагогічного працівника на підставі пункту 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України у зв`язку з відмовою продовжувати трудові відносини на умовах строкового трудового договору. Саме на працівнику, який бажає продовжувати роботу у освітньому закладі, покладено обов`язок подати відповідну згоду, а на роботодавця - видати відповідний наказ, укласти трудовий договір. Відповідно до п.3 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Оскільки рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального права та при неповному з`ясуванні всіх обставин справи, то його необхідно скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволені позову. Керуючись ст.ст. 374, 376, 383, 384, 389-391 ЦПК України, суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу відповідача Опорного навчального закладу «Люблинецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» Люблинецької селищної ради Волинської області задовольнити. Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 13 жовтня 2020 року в даній справі скасувати та ухвалити нове судове рішення. В позові ОСОБА_2 до Опорного навчального закладу «Люблинецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» Люблинецької селищної ради Волинської області про визнання незаконним наказу та поновлення на роботі відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді: