Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 345/4648/21

Справа № 345/4648/21 Провадження № 22-ц/4808/508/22 Головуючий у 1 інстанції Кардаш О. І. Суддя-доповідач Бойчук ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 березня 2022 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: судді-доповідача Бойчука І.В., суддів: Пнівчук О.В., Девляшевського В.А., секретарів Петріва Д.Б., з участю ОСОБА_1 та представника відповідача, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Добровлянського ліцею Новицької сільської ради Калуського району Івано-Франківської області про визнання незаконним переведення на строкові умови роботи, визнання договору недійсним, визнання незаконним звільнення та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Калуського міськрайонного суду від 12 січня 2022 року під головуванням судді Кардаш О.І. у м. Калуш, в с т а н о в и в: У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Добровлянського ліцею Новицької сільської ради Калуського району Івано-Франківської області про визнання незаконним переведення на строкові умови роботи, визнання договору недійсним, визнання незаконним звільнення та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку. Позов обґрунтовувала тим, що 02.09.1977 вона прийнята на роботу в Добровлянську восьмирічну школу вихователем групи продовженого дня, а 01.09.1989 переведена на посаду вчителя математики цієї школи, де пропрацювала до 05.06.2020. Вона 04.06.2020 отримала письмове повідомлення від директора Добровлянського ліцею про те, що необхідно приїхати на роботу для підписання договору про переведення її на строковий договір терміном на один рік, на що письмової згоди не надавала, з відповідним договором ознайомлена не була та не підписувала. Фактично під час звільнення з роботи вона дізналася, що була переведена з постійної роботи на умови строкового договору, що є порушенням ст. 21-24 КЗпП України, оскільки згоду на таке переведення вона не надавала. При цьому, хоча строковий договір закінчувався 05.06.2021, її 01.06.2021 відправили у відпустку під час якої вона захворіла і перебувала на лікуванні до 09.09.2021. Поряд з цим, 03.09.2021 від посторонніх людей вона дізналася, що з роботи звільнена. Закінчивши лікування вона звернулася до директора ліцею, який підтвердив факт її звільнення, видав трудову книжку та наказ про звільнення від 22.08.2021. Посилаючись на те, що такі дії є незаконними, вчинені з грубими порушеннями вимог трудового законодавства, строковий трудовий договір із нею не був укладений, звільнення відбулося під час перебування її на лікуванні, просила: визнати її переведення на строкові умови роботи незаконним, а договір недійсним; визнати її звільнення незаконним та скасувати наказ про звільнення; поновити її на роботі на посаді вчителя математики Добровлянського ліцею; виплатити середньомісячну зарплату за вимушений прогул. Рішенням Калуського районного суду від 12 січня 2022 року задоволено частково позов ОСОБА_1 до Добровлянського ліцею Новицької сільської ради Калуського району Івано-Франківська область про визнання переведення на строкові умови роботи незаконним, а договір недійсним, визнання звільнення незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягненні середнього заробітку. Змінено дату звільнення ОСОБА_1 з посади вчителя математики Добровлянського ліцею Новицької сільської ради на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України у зв`язку з закінченням дії строкової трудової угоди з 22.08.2021 на 10.09.2021. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. У апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду. Зазначає, що хоча вона написала заяву на продовження трудових відносини, підставою для відмови у задоволенні позову суд першої інстанції вказав про звільнення у зв`язку із закінченням строкового трудового договору. Суд першої інстанції не взяв до уваги факт, що вона є постійним працівником, а не тимчасовим, і заяву на звільнення не писала. Вона була переведена наказом на строковий трудовий договір, але цього договору не бачила та не підписувала. Також відповідно до Закону України «Про повну загальну середню освіту» у подальшому із працівником можуть укладатися строкові трудові договори від одного до трьох років. Суд першої інстанції вважав, що не є підставою для поновлення на роботі звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а лише підставою зміни дати звільнення, хоча в ч. 3 ст. 40 КЗпП України закріплені гарантії від такого звільнення. Також суд першої інстанції не вирішив питання оплати праці, хоча вона наголошувала на тому, що розрахункові кошти вона не отримувала. Просить рішення суду скасувати. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує, що 23.04.2020 видано наказ № 41-к\тр «Про попередження працівників щодо продовження трудових відносин на умовах строкового трудового договору», зі змісту якого вбачається, що відповідно до п.п. 2,3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України « Про повну загальну середню освіту» вчитель ліцею ОСОБА_1 попереджена про продовження трудових відносин на умовах строкового договору на один рік. ОСОБА_1 24.04.2020 у власноруч написаній заяві дала згоду на продовження трудових відносин на умовах строкової трудової угоди терміном на один рік. Наказом на підставі Закону України «Про повну загальну середню освіту» 05.06.2020 трудові відносини з ОСОБА_1 продовжено на умовах строкової трудової угоди терміном на один рік. З даним наказом ОСОБА_1 ознайомлена, про що свідчить її підпис. Надалі ОСОБА_1 надано щорічну основну оплачувану відпустку тривалістю 56 календарних днів з 01.06.2021 по 28.07.2021 з виплатою допомоги на оздоровлення та продовжено дію поточної строкової угоди на час відпустки до 28.07.2021. Дирекцією ліцею 28.05.2021 ОСОБА_1 було повідомлено про те, що трудова угода з нею продовжуватися не буде. Ознайомившись зі змістом повідомлення, ОСОБА_1 від підпису відмовилася. Отже, посилання позивача в позовній заяві на незаконність її звільнення не відповідає дійсним обставинам справи та не доведені доданими до матеріалів справи доказами, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Також ОСОБА_1 було пропущено місячний термін звернення до суду з позовом про порушення її трудових прав. В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 вимоги апеляційної скарги підтримала з мотивів, наведених у ній. Представник Добровлянського ліцею Новицької сільської ради Калуського району Івано-Франківської області вимоги апеляційної скарги заперечила, покликаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, ОСОБА_1 та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з таких підстав. Відповідно до копії трудової книжки позивачка ОСОБА_1 (колись ОСОБА_1 ) 01.09.1989 переведена на посаду вчителя математики Добровлянської школи та згідно відмітки у трудовій книжці їй призначено пенсію (а.с. 40). Згідно ст. 1 Закону України «Про загальну середню освіту» законодавство України про загальну середню освіту базується на Конституції України і складається із Закону України «Про освіту» та інших нормативно-правових актів та міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до п.п. 2 п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про повну загальну середню освіту», який набрав чинності 18.03.2020, установлено, що набрання чинності цим Законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору з педагогічними працівниками державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, яким виплачується пенсія за віком, згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України. До 1 липня 2020 року керівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти зобов`язані припинити безстрокові трудові договори з педагогічними працівниками таких закладів освіти, яким виплачується пенсія за віком, з одночасним укладенням з ними трудових договорів строком на один рік. У разі незгоди з продовженням трудових відносин на умовах строкового трудового договору педагогічні працівники, яким виплачується пенсія за віком, звільняються згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України. Після закінчення строку трудового договору з такими педагогічними працівниками можуть укладатися строкові трудові договори відповідно до абзацу третього частини другої статті 22 цього Закону. Наказом КНЗ Добровлянського ліцею Новицької сільської ради від 23.04.2020 № 41-к/тр «Про попередження працівників щодо продовження трудових відносин на умовах строкового трудового договору» ОСОБА_1 попереджено про продовження трудових відносин на умовах строкового трудового договору на один рік, з яким позивач ознайомлена про що свідчить її підпис (а.с. 80). ОСОБА_1 24.04.2020 подала директору навчального закладу заяву, згідно якої вона дає згоду на продовження трудових відносин на умовах строкової трудової угоди на один рік (а.с. 79). Згідно умов строкового договору від 06.06.2020, з урахуванням вимог Закону України «Про повну загальну середню освіту», ОСОБА_1 продовжувала працювати на посаді вчителя математики з 06.06.2020 по 05.06.2021 (а.с. 9), який позивачем не підписаний, однак згідно п. 1.6 даний договір набуває чинності на підставі наказу по закладу №49-к/тр від 05.06.2020 та діє по 05.06.2021. Згідно наказу № №49-к/тр від 05.06.2020 «Про продовження трудових відносин із ОСОБА_1 на умовах строкової трудової угоди», з яким ОСОБА_1 ознайомлена про що свідчить її підпис, зі вступом в дію Закону України «Про повну загальну середню освіту» трудові відносини з позивачем продовжено на умовах строкової угоди на один рік (а.с. 78). Так як ОСОБА_1 працювала за строковою трудовою угодою і тривалість її основної оплачуваної відпустки виходила за межі дії строкової угоди, то наказом КНЗ Добровлянський ліцей № 59-к/тр від 23.04.2021 надано основну оплачувану відпустку з 01.06.2021 по 28.07.2021 та продовжено внаслідок цього дію строкової трудової угоди по 28.07.2021 (а.с. 77). Дирекція Добровлянського ліцею Новицької сільської ради 28.05.2021 нагадувала та попереджала ОСОБА_1 про те, що 28.07.2021 закінчується строкова угода, яка продовжуватися не буде, однак позивач в повідомленні, підписаному директором навчального закладу ОСОБА_3 , підписуватися відмовилася в присутності двох свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с. 66). У зв`язку з перебуванням ОСОБА_1 на лікуванні, щорічну основну оплачувану відпустку останній було продовжено з 28.07.2021 по 06.08.2021, з 07.08.2021 по 14.08.2021, з 15.08.2021 по 22.08.2021, а також на цей період продовжено дію строкового трудового договору (а.с. 59, 60, 61). Головним спеціалістом відділу освіти Х. Струтинською 13.07.2021 за № 487/13-05 у відповідь на звернення позивача, зареєстроване 17.06.2021, надіслано останній копію строкового трудового договору від 06.06.2020 (а.с. 8). Згідно наказу КНЗ Добровлянський ліцей Новицькоїсільської ради № 86-к/тр від 22.08.2021 «Про закінчення дії строкової трудової угоди (строкового трудового договору) із ОСОБА_1 » згідно з умовами укладання та продовження дії строкової трудової угоди із вчителями-пенсіонерами вирішено ОСОБА_1 дію строкової трудової угоди не продовжувати, звільнити ОСОБА_1 з 22.08.2021 із виплатою грошової вихідної допомоги у розмірі посадової ставки у зв`язку із закінченням дії строкової трудової угоди (п. 2 ст. 36 КЗпП України) (а.с. 58). Частиною 5 ст. 43 Конституції України громадянам України гарантовано що захист від незаконного звільнення. Судом встановлено, що в цьому випадку позивачку звільнено не з підстав досягнення нею пенсійного віку, а з підстав закінчення строкового трудового договору. Згідно ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Відповідно до ч. 3 ст. 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення. Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Слід зазначити, що чинним трудовим законодавством України не передбачено обов`язку власника повідомляти працівника про закінчення дії строкового трудового контракту. Закінчення строку трудового договору (контракту) припиняє трудові відносини тоді, коли вимогу про звільнення заявила одна з сторін трудового договору - працівник чи власник або уповноважений ним орган. При такому волевиявленні однієї зі сторін друга сторона не може перешкодити припиненню трудових відносин, зокрема, до такого висновку дійшов у своїй постанові від 22.01.2020 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в справі №607/18964/18. Поряд з цим, абз. 2 п.п. 2 п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про повну загальну середню освіту» передбачено, що після закінчення строку трудового договору з такими педагогічними працівниками можуть укладатися строкові трудові договори відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 22 цього Закону. Наведене вказує, що укладення строкових договорів після закінчення їх попереднього строку, не є обов`язком керівника установи на укладення трудового договору на інший новий строк. В наказі керівника Добровлянського ліцею № 41-к/тр від 23.04.2020 ОСОБА_1 попереджено, що після закінчення строку трудового договору можуть укладатися строкові трудові договори, однак таке право роботодавцем позивачу також не гарантовано. Тому не заслуговують на увагу доводи апелянта щодо незаконності оскаржуваного рішення суду першої інстанції, оскільки відповідно до Закону України «Про повну загальну середню освіту» у подальшому із працівником можуть укладатися строкові трудові договори від одного до трьох років. Суд першої інстанції, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання переведення ОСОБА_1 на строкові умови роботи незаконним, а договір недійсним, визнання звільнення незаконним та поновлення її на роботі на посаді вчителя математики Добровлянського ліцею, а також виплатити середньомісячну зарплату за вимушений прогул. Посилання апелянта на те, що вона є постійним працівником, а не тимчасовим, і заяву на звільнення не писала є необґрунтованими, а доводам щодо не підписання нею строкового трудового договору суд дав належну правову оцінку в оскаржуваному рішенні і такі посилання не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Позивачка надала згоду на продовження трудових відносин на умовах строкового договору, які відповідно до наказу № 49-к/тр від 05.06.2020 «Про продовження трудових відносин із ОСОБА_1 на умовах строкової трудової угоди», винесеного на підставі такої заяви ОСОБА_1 , продовжено на один рік. При цьому, відповідно до вимог закону наслідком незгоди з продовженням трудових відносин на умовах строкового трудового договору було б припинення трудових відносин з позивачем згідно з п. 9 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Доводи апелянта про неврахування судом гарантій працівника щодо звільнення в період тимчасової непрацездатності, що є підставою для поновлення на роботі, спростовуються таким. Згідно листка непрацездатності серії АЛЕ №713181 ОСОБА_1 перебувала на лікуванні з 19.08.2021 по 09.09.2021 включно (а.с. 3), а спірний наказ «Про закінчення дії строкової трудової угоди (строкового трудового договору) із ОСОБА_1 » видано 22.08.2021. Відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Рішенням Конституційного Суду України від 04.09.2019 № 6-р (II)/2019 у справі за конституційною скаргою особи щодо відповідності Конституції (конституційності) положень ч. 3 ст. 40 КЗпП визнано такими, що відповідають Конституції (є конституційними), положення ч. 3 ст. 40 КЗпП України. Конституційний Суд України зазначив, що положеннями ч. 3 ст. 40 КЗпП України закріплені гарантії захисту працівника від незаконного звільнення, що є спеціальними вимогами законодавства, які мають бути реалізовані роботодавцем для дотримання трудового законодавства. Однією з таких гарантій є, зокрема, сформульована у законодавстві заборона роботодавцю звільняти працівника, який працює за трудовим договором і на момент звільнення є тимчасово непрацездатним або перебуває у відпустці. Отже, нерозповсюдження такої вимоги на трудові правовідносини за контрактом (строковим договором) є порушенням гарантій захисту працівників від незаконного звільнення та ставить їх у нерівні умови порівняно з працівниками інших категорій. Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення ч. 3 ст. 40 КЗпП України є такими, що поширюються на усі трудові правовідносини. Суд першої інстанції правильно врахував, що наказ про звільнення з роботи позивача видано 22.08.2021, тобто у період, коли вона була непрацездатною, що є порушенням ч. 3 ст. 40 КЗпП України. Наслідком звільнення працівника у період його непрацездатності є зміна дати звільнення, а не поновлення на роботі. Аналогічний за змістом висновок висловлений у постановах Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 545/1151/16-ц (провадження № 61-17196вв19), від 11 грудня 2019 року у справі № 522/3410/15-ц (провадження № 61-43676св18), від 16 червня 2020 року у справі № 750/8456/17 (провадження № 61-22946св18), від 04.11.2020 (справа N 389/2004/16-ц, провадження N 61-3903св20). Суд першої інстанції вірно вважав, що підлягає до часткового задоволення позовна вимога про скасування наказу про звільнення шляхом зміни дати звільнення позивача з 22.08.2021 на 10.09.2021. Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не вирішив питання оплати праці не заслуговують на увагу, оскільки відсутні підстави для вирішення питання виплати середньомісячного заробітку за вимушений прогул. Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати. Положення статті 235 КЗпП України встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування, а ОСОБА_1 перебувала на лікуванні з 19.08.2021 по 09.09.2021 включно. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційний суд дійшов переконання, що судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Вимоги апеляційної скарги не є доведеними, а рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, тому його слід залишити без змін. Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Калуського міськрайонного суду від 12 січня 2022 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 24 березня 2022 року. Суддя-доповідач: І.В. Бойчук Судді: О.В. Пнівчук В.А. Девляшевський