Постанова 4808 № 345/5249/21

Справа № 345/5249/21 Провадження № 22-ц/4808/538/22 Головуючий у 1 інстанції Юрчак Л. Б. Суддя-доповідач Бойчук ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 квітня 2022 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: судді-доповідача Бойчука І.В., суддів: Томин О.О., Девляшевського В.А., секретаря Пацаган В.В., з участю ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Комфорт-Дім» про визнання незаконними дій та зобов`язання виготовити технічну документацію на будинок за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Калуського міськрайонного суду від 13 січня 2022 року під головуванням судді Юрчака Л.Б. у м. Калуш, в с т а н о в и в: У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ТОВ «Управляюча компанія «Комфорт-Дім» про визнання незаконними дій щодо нарахування плати за послуги з утримання будинку та зобов`язання виготовити технічну документацію на будинок. Позов обґрунтовувала тим, що на підставі параметрів, які вказані в паспорті багатоквартирного будинку, розраховується частка кожного співвласника у загальному обсязі внесків та платежів на утримання будинку. Вказувала, що більше тридцяти років мешканцям м. Калуша нараховують плату за житлово-комунальні послуги при відсутності технічного паспорта та технічної документації на будинок. Посилаючись на те, що відсутність технічної документації, технічного паспорта на будинок є підставою для визнання нечинним розрахунку тарифів на послуги, просила: - визнати неправомірними дії ТОВ «Управляюча компанія «Комфорт-Дім» м. Калуша за нарахування за послугу з утримання будинку і прибудинкової території при відсутності технічного паспорту і технічної документації; - зобов`язати ТОВ «Управляюча компанія «Комфорт-Дім» виготовити технічну документацію на будинок. Рішенням Калуського міськрайонного суду від 13 січня 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. У апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що за фактом підроблення документів розглядається кримінальне провадження № 12020090170000126 cт. 358 КК України від 01.02.2020 стосовно ТОВ «Управляюча компанія «Комфорт-Дім» та виникає великий сумнів щодо достовірності протоколу від 25 лютого 2019 року як доказу, а угода до договору не визнається співвласниками укладеною, якщо вони не підписували протоколи зборів. Суд першої інстанції дійшов невірного висновку, що оскаржувані дії та рішення не залежать від того, чи були у користуванні, або чи були визначенні земельні площі ділянок як об`єкта цивільних прав шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою, чи ні у багатоповерховому будинку. Якщо законом не визначена прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, тобто не визначено актом на право власності або користування земельною ділянкою, то не мають права установи, організації визначати самостійно (на око) прибудинкову територію. Зазначає, що рішень про надання дозволу об`єднанню співвласникам багатоквартирного будинку на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування по АДРЕСА_1 для обслуговування багатоквартирного житлового будинку не передавалося. Управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками, а співвласниками в ТОВ «УК «Комфорт-Дім» нічого не передавалося. Самовибраний управитель викрадає гроші у співвласників і не звітується про витрачені кошти співвласникам за виконану роботу, в той час, коли він не має повноважень зборів співвласників на витрату коштів будинку, оскільки ніхто з жильців будинку не надавав право розпоряджатися спільним майном. Співвласниками будинку не затверджувався кошторис на послугу з управління багатоквартирним будинком, види послуг з управління будинком. За відсутності документів на користування прибудинковою території, а також технічної документації і технічного паспорта на будинок тарифи нарахування за послуги вважаються нечинними. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати неправомірними дії ТОВ «Управляюча компанія «Комфорт-Дім» за нарахування за послугу з утримання будинку і прибудинкової території по АДРЕСА_1 . ТОВ «Управляюча компанія «Комфорт-Дім» правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалося. В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 вимоги апеляційної скарги підтримала з мотивів, наведених у ній. Представник ТОВ «Управляюча компанія «Комфорт-Дім» в судове засідання повторно не з`явився, хоча належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи. З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України та необхідності дотримання судом строків розгляду, апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за відсутності представника ТОВ «Управляюча компанія «Комфорт-Дім». Заслухавши суддю-доповідача, ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з таких підстав. Згідно даних у копії протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 від 25.02.2019 убачається, що зборами вирішено визначити форму управління будинком із залученням управителя. Визначено управителем будинку ТОВ «Управляюча компанія «Комфорт-Дім» і погоджено форму типового договору згідно постанови КМ України від 05.09.2018 № 712, а також обрано ОСОБА_2 уповноваженим для укладення, внесення змін та розірвання договору з управителем (а.с. 14-26). Між співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 та ТОВ «Управляюча компанія «Комфорт-Дім» 25.06.2019 укладено договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком. Додатком 5 до договору визначено кошторис витрат на утримання будинку та прибудинкової території (а.с. 27-30). Згідно кошторису витрат на утримання будинку та прибудинкової території по АДРЕСА_1 загальна сума витрат з 01.01.2020 становить 213 275,69 грн (а.с. 4). За положеннями частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до положень ст. 55, 124 Конституції України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 1 статті 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами або договором. Відповідно до ч. 1, 2 та 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76, 77 ЦПК України). Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі. У сторін по справі виник спір з приводу нарахування оплати за послуги з утримання будинку і прибудинкової території при відсутності технічного паспорта та технічної документації на будинок АДРЕСА_1 . Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII (далі - Закон № 2189-VIII) предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг, зокрема, з управління багатоквартирним будинком. Згідно статті 5 Закону № 2189-VIII до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; (Абзац третій пункту 1 частини першої статті 5 в частині положення щодо знаходження, за даними Державного земельного кадастру, прибудинкової території у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, вводиться в дію з 1 січня 2023 року згідно із Законом № 1060-IX від 03.12.2020); купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами. Аналізом Закону № 2189-VIII встановлено, що право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг кореспондує обов`язок споживача оплачувати житлово- комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Крім того, положення щодо прибирання прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку, вводяться в дію лише 01.01.2023, а тому, станом на даний час не є законодавчо обов`язковими. Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону № 2189-VIII послуга з управління багатоквартирним будинком - це результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору. Відповідно до п. 7 ч. 1 статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управитель багатоквартирного будинку - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб. Згідно Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» прибудинкова територія багатоквартирного житлового будинку - це територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку. Порядок використання земельних ділянок багатоквартирних житлових будинків регулюється статтею 42 Земельного кодексу України, відповідно до якої земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. Відповідно до ст. 10 Закону № 2189-VIII вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування. Ціна послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з розрахунку на один квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення, якщо інше не визначено договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, та включає: 1) витрати на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку відповідно до кошторису витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, крім витрат на обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги, у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем; 2) винагороду управителю, яка визначається за згодою сторін. Кошторис витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території є невід`ємною частиною договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком. Кошторис витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території враховує обов`язковий перелік робіт (послуг), який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, а також періодичність виконання (надання) робіт (послуг) з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території. Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг» від 3 грудня 2020 року ,який набрав чинності 01 травня 2021 року, статтю 10 Закону № 2189-VIII доповнено абзацом восьмим такого змісту: «У разі якщо прибудинкова територія багатоквартирного будинку не оформлена у власність або користування співвласників багатоквартирного будинку, прибирання та інші послуги з обслуговування території навколо такого багатоквартирного будинку можуть бути включені до кошторису витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території (у тому числі при визначенні управителя на конкурсних засадах) виключно за згодою споживачів із визначенням на договірних засадах та погодженням з органом місцевого самоврядування меж та площі території, яку співвласники згодні утримувати». Відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.07.2018 № 190 послуга з прибирання прибудинкової території багатоквартирного будинку є однією з обов`язкових послуг, витрати на які включаються до складу витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території. Отже, вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін відповідно до вищенаведених вимог законодавства. При цьому, судом першої інстанції вірно вказано, що обов`язковість технічного паспорта такими не визначена. Судом першої інстанції вірно встановлено, що із долученого відповідачем протоколу зборів вбачається, що ціна на послугу узгоджувалася зборами співвласників, а позивачем не надано жодних доказів того, що саме відповідач зобов`язаний виготовляти технічну документацію на будинки. Постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.2018 року № 712 затверджено Правила надання послуги з управління багатоквартирним будинком та Типовий договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком. Відповідно до п. 9 Правил послуга з управління включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо земельна ділянка, на якій розташований багатоквартирний будинок, а також належні до нього будівлі, споруди та прибудинкова територія, згідно з відомостями про таку земельну ділянку, що містяться у Державному земельному кадастрі, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо. Абзац другий пункту 9 в редакції Постанови КМ № 994 від 22.09.2021 - положення абзацу другого пункту 9 у частині включення до витрат на управління багатоквартирним будинком витрат на прибирання та інші послуги з обслуговування території навколо такого багатоквартирного будинку, в разі коли земельна ділянка, на якій розташований багатоквартирний будинок, а також належні до нього будівлі, споруди та прибудинкова територія, згідно з відомостями про таку земельну ділянку, що містяться у Державному земельному кадастрі, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, або виключно за згодою співвласників із визначенням на договірних засадах та погодженням з органом місцевого самоврядування меж та площі території, яку співвласники згодні утримувати, вводяться в дію з 1 січня 2023 року. Згідно абзацу 3 п. 11 Правил у разі коли прибудинкова територія багатоквартирного будинку не оформлена у власність або користування співвласників багатоквартирного будинку, прибирання та інші послуги з обслуговування території навколо такого багатоквартирного будинку можуть бути включені до кошторису витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території (у тому числі в разі визначення управителя на конкурсних засадах) виключно за згодою співвласників із визначенням на договірних засадах та погодженням з органом місцевого самоврядування меж та площі території, яку співвласники згодні утримувати. Пункт 11 доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 994 від 22.09.2021 - положення абзацу третього пункту 11 у частині включення до витрат на управління багатоквартирним будинком витрат на прибирання та інші послуги з обслуговування території навколо такого багатоквартирного будинку, в разі коли земельна ділянка, на якій розташований багатоквартирний будинок, а також належні до нього будівлі, споруди та прибудинкова територія, згідно з відомостями про таку земельну ділянку, що містяться у Державному земельному кадастрі, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, або виключно за згодою співвласників із визначенням на договірних засадах та погодженням з органом місцевого самоврядування меж та площі території, яку співвласники згодні утримувати, вводяться в дію з 1 січня 2023 року. З цих підстав не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на незаконність оскаржуваного рішення суду, оскільки законом не визначена прибудинкова територія, як територія навколо багатоквартирного будинку, тобто не визначено актом на право власності або користування земельною ділянкою. Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Суд першої інстанції, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Доводи апелянта про те, що майно співвласниками будинку на утримання управителю не передано, також не підтверджені будь-якими доказами. Посилання апелянта на те, що зареєстровано кримінальне провадження № 12020090170000126 cт. 358 КК України від 01.02.2020 стосовно ТОВ «УК «Комфорт-Дім» висновків суду першої інстанції не спростовує, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України саме вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Колегія суддів крім того зауважує, що обраний позивачем спосіб захисту права не є належним та ефективним, оскільки правовідносини сторін врегульовані договором, який укладено у встановленому законом порядку і не визнаний недійсним повністю чи частково. Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу і спростовані зібраними у справі доказами та не впливають на правильність і обґрунтованість судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 щодо зобов`язання відповідача виготовити технічну документацію на будинок апелянтом не оскаржено, тому у суду апеляційної інстанції відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України відсутні підстави для його перегляду. При цьому судом при постановленні рішення у цій частині не порушено вимог матеріального чи процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційний суд дійшов переконання, що судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності та обґрунтованості. Підстав для його скасування з мотивів, наведених у апеляційній скарзі, не встановлено. Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України. Частиною першою зазначеної статті встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно ч. 7 вказаної статті якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. ОСОБА_1 у апеляційній скарзі просила ухвалити нове рішення, яким визнати неправомірними дії ТОВ «Управляюча компанія «Комфорт-Дім» за нарахування за послугу з утримання будинку і прибудинкової території по АДРЕСА_1 і така вимога позивачки відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» пов`язана з порушенням її права як споживача. Тому відсутні підстави стягнення з неї судового збору та компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і відповідач у суді не заявляв щодо стягнення витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Калуського міськрайонного суду від 13 січня 2022 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 19 квітня 2022 року. Суддя-доповідач: І.В. Бойчук Судді: О.О. Томин В.А. Девляшевський