Постанова Миколаївський апеляційний суд № 487/2436/20

02.02.21 22-ц/812/248/21 Справа №487/2436/20 Провадження № 22-ц/812/248/21 Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М. П О С Т А Н О В А Іменем України 02 лютого 2021 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого - Яворської Ж.М., суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» на заочне Заводського районного суду міста Миколаєва від 12 жовтня 2020 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Нікітіним Д.Г., дата складання повного тексту невідома, у цивільній справі за позовом акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- В С Т А Н О В И В: У квітні 2020 року акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК» (далі - АТ «А-Банк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договром. Обґрунтовуючи позовні вимоги вказували, що 04 грудня 2018 року між банком та ОСОБА_1 , шляхом підписання анкети-заяви було укладено кредитний договір № SAMABWFC00001826289, за умовами якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, зі сплатою за користування кредитом процентів у розмірі 44.40 % щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідно до умов договору відповідач зобов`язалася погашати кредит, нараховані відсотки за користування кредитом, заборгованість по перевитраті платіжного ліміту, оплачувати комісії на умовах, передбачених договором. Окрім того зазначили, що відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана Анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК» та «Тарифами користування кредитною карткою «Універсальна»», які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між ним та Банком кредитний договір, що підтверджується підписом у Анкеті-заяві. Наголосили на тому, що при укладанні Договору відповідач дала свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і відповідач дає право банку в будь який момент змінити кредитний ліміт, а також, що підписання даного договору є прямою і безумовною згодою відповідача щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком. У зв`язку з невиконанням позичальником зобов`язань станом на 03 квітня 2020 року утворилася заборгованість у розмірі 21053 грн. 41 коп., яка складається із заборгованості: за кредитом 10483 грн 71 коп., за відсотками - 10569 грн 70 коп. Враховуючи вищенаведене, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 21053, 41 грн. за кредитним договором SAMABWFC00001826289 від 04 грудня 2018 року та 2102 грн. судових витрат. Заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 12 жовтня 2020 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «АКЦЕНТ-БАНК» заборгованість за кредитним договором №SAMABWFC00001826289 від 04 грудня 2018 року в сумі 16271,09 грн. 09 коп. та 1046,70 грн. судових витрат. Рішення суду мотивовано тим, що надані разом із позовною заявою Витяг з Тарифів та Витяг з Умов і Правил відповідачем не підписані, докази, що вона ознайомилася і погодилася з ними - відсутні, а тому такі Умови та Правила не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору, укладеного банком з відповідачкою шляхом підписання анкети-заяви, а саме по собі підписання відповідачем Паспорту споживчого кредиту без підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці умови та правила банківських послуг не може бути взята судом до уваги як доказ підтвердження конкретних умов кредитування. На користь зазначеного свідчить і невідповідність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором паспорту споживчого кредиту щодо розміру на порядку нарахування її складових. За такого, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також умови щодо повернення кредиту, тому вимоги позивача про стягнення з відповідачки нарахованих відсотків задоволенню не підлягають у зв`язку з недоведеністю. Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку повністю не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а тому позивач вправі вимагати захисту своїх прав, шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, суд вважав необхідним стягнути з відповідачки суму непогашеної заборгованості за кредитом. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач АТ «Акцент-Банк» подало апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просило рішення скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Зокрема посилались, що судом не враховано, що відповідач 04 грудня 2018 року підписала паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», в якому Банк повідомив позичальника про основні умови кредитування, строки та процентну ставку. Крім того, позивач вказував, що відповідач в анкеті-заяві своїм підписом підтвердила факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов`язалась в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті Банку. Зазначав, що боржник користувалась кредитом, що підтверджується розрахунком заборгованості та свідчить про її ознайомлення з Умовами та правилами надання банківських послуг і погодження з ними, оскільки даний кредитний договір є договором оферти. Відзив на апеляційну скаргу відповідач не подавала. Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог сторонами не оскаржується, а тому не є предметом апеляційного перегляду в цій частині. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 186/1743/15-ц, яка зокрема зазначає, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду у даній справі лише в частині не задоволених позовних вимог банку про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками. Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України). Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій (ч. 5 ст. 12 ЦПК України). Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Рішення суду вказаним положенням закону в повній мірі не відповідає. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2 ст. 367 ЦПК України). Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 04 грудня 2018 року між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №SAMABWFC00001826289 шляхом підписання Анкети заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку та паспорту споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка». Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно із статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини. Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особина захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути з відповідача, у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), складові його повної вартості, зокрема заборгованість за процентами. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку та паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка». Разом з тим, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що в матеріалах справи наявний підписаний відповідачем паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» в якому визначена процентна ставка, яка становить 3,7 % в місяць ( 44,4 % річних). Враховуючи викладене, суд першої інстанції не врахував те, що оскільки сторонами було погоджено, зокрема процентну ставку та її розмір, то суду слід було визначити й стягнути таку заборгованість відповідно до положень закону та підписаних відповідачем анкети-заяви та паспорту споживчого кредиту. Підписавши вказану анкету-заяву, яка є складовою частиною кредитного договору, та паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» ОСОБА_1 відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодився на такі умови кредитного договору, взяла на себе відповідні зобов`язання. У матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості за договором № SAMABWFC00001826289 від 04 грудня 2018 року, виданий банком, за яким заборгованість за відсотками по вказаному кредитному договору станом на 03 квітня 2020 року становить 10569 грн 70 коп. А тому, зазначена сума заборгованості за відсотками підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. За такого, рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні заборгованості за відсотками підлягає скасування з ухвалення нового судового рішення про стягнення з ОСОБА_1 10569, 70 грн. заборгованості по відсоткам. В іншій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржувалось, а тому підстави для його перегляду відсутні. Відповідно до ч.1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За правилами ст.141 ЦПК України апеляційний суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений останнім судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3153 грн. Крім того, ч. 13 ст. 141 ЦПК України, встановлено якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За такого, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2102 грн. за розгляд справи судом першої інстанції. Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381,3824 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» задовольнити. Заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 12 жовтня 2020 року в частині відмови у стягненні заборгованості по відсоткам та розподілу судових витрат скасувати та в цій частині ухвалити нове судове рішення. Позовні вимоги акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками задовольнити. Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» 10569 (десять тисяч п`ятсот шістдесят дев`ять) грн. 70 коп. заборгованості по відсоткам та 2102 (дві тисячі сто дві) грн. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» 3153 (три тисячі сто п`ятдесят три) грн. судових витрат пов`язаних з розглядом справи судом апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий Ж.М. Яворська Судді Т.М. Базовкіна Л.М. Царюк Повний текст постанови складено 02 лютого 2021 року.