Постанова Житомирський апеляційний суд № 279/5861/20

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №279/5861/20 Головуючий у 1-й інст. Невмержицька О. А. Категорія 39 Доповідач Галацевич О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Галацевич О.М., суддів: Борисюка Р.М., Микитюк О.Ю., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області, ухвалене 02 лютого 2021 року суддею Невмержицькою О.А. у м. Коростені, у справі №279/5861/20 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в : У листопаді 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі Банк, АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із позовом у якому, посилаючись на невиконання ОСОБА_1 умов кредитного договору №б/н від 20 серпня 2018 року, просило стягнути з останнього заборгованість станом на 14 жовтня 2020 року в сумі 10740,88 грн, з яких: 7142,05 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту, 1031,51 грн заборгованість за простроченими процентами, 2567,32 грн заборгованість за процентами, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України та судові витрати. Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 02 лютого 2021 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банка заборгованість за кредитним договором №б/н від 20 серпня 2018 року в сумі 7142,05 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В апеляційній скарзі представник Банка, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог Банка, ухвалити у цій частині нове - про задоволення позову, а в решті рішення залишити без змін. На його думку, суд залишив без уваги, що Банком до позовної заяви долучено підписаний відповідачем паспорт споживчого кредитування, у якому визначено умови кредитування, у тому числі щодо розміру процентів за користування кредитом. Відповідач отримані кредитні кошти він не повернув, розрахунок заборгованості не спростував, у зв`язку з чим суд дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 20 серпня 2018 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с. 9). За умовами вказаного договору позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. Своїм підписом у заяві ОСОБА_1 підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua/terms/, складає договір про надання банківських послуг. Зобов`язання за кредитним договором позичальник не виконував. За розрахунком Банку станом на 14 жовтня 2020 року за кредитним договором утворилась заборгованість в сумі 10740,88 грн, з яких: 7142,05 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту, 1031,51 грн заборгованість за простроченими процентами, 2567,32 грн заборгованість за процентами, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову про стягнення процентів за користування кредитом, суд першої інстанції виходив з того, що з позичальником не було погоджено умови кредитування щодо сплати процентів за користування кредитними коштами. Разом з тим, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що Банком до позовної заяви доданий підписаний відповідачем паспорт споживчого кредиту, в якому його повідомлено про основні умови кредитування з використанням кредитної картки, у тому числі: тип кредиту, пільговий період користування коштами, процентна ставка в межах (43,2%) та поза межами пільгового періоду (86,4%); тип процентної ставки; реальна річна процентна ставка; порядок повернення кредиту; права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, розміри і порядок нарахування інших платежів за кредитним договором та інше (а.с. 10-11). Крім того, у паспорті споживчого кредиту зазначається, що кредит повертається щомісяця до 25 числа поточного місяця у розмірі 5% від заборгованості на кінець попереднього місяця, але не менше 100 грн, у зв`язку з чим у разі несплати щомісячного платежу заборгованість за тілом кредиту та процентами переходила в прострочену. Отже, підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, яка є складовою частиною кредитного договору, та паспорт споживчого кредиту ОСОБА_1 відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодився на такі умови кредитного договору, взяв на себе відповідні зобов`язання. З виписки руху коштів за рахунком (а.с. 40) вбачається, що ОСОБА_1 отримав та використовував кредитні кошти, в подальшому неодноразово порушував умови договору, оскільки не сплачував обов`язкові платежі у встановлені строки. Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на відповідача, кредитний ліміт збільшувався до 5000 грн (а.с. 7). Також позичальнику видавалася кредитна картка, зі строком дії до 31 травня 2022 року (а.с. 8). Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Враховуючи вищенаведене та те, що ОСОБА_1 належним чином не виконував умови кредитного договору щодо своєчасного й повного повернення тіла кредиту та сплати процентів, які були обумовлені сторонами у паспорті споживчого кредиту, унаслідок чого виникла заборгованість, рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позову про стягнення процентів за користування кредитом підлягає скасуванню, з ухваленням колегією суддів нового судового рішення про задоволення позову і стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по вказаним платежам станом на 14 жовтня 2020 року в сумі 1031,51 грн. Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про наявність підстав для стягнення заборгованості за нарахованими процентами на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, оскільки з позичальником не узгоджено у письмовому вигляді умови сплати процентів, нарахованих на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги у цій частині відсутні. Окрім того, Банк звернувся до суду з позовом у листопаді 2020 року, тобто до спливу строку кредитування. Тому, оскільки на час звернення з позовом прострочення виконання грошового зобов`язання відсутнє, підстав для застосування положень ст. 625 ЦК України не має. У відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь Банку підлягає стягненню 1608,03 грн судових витрат (704,39 грн судового збору за подання позову до суду та 903,64 грн судового збору за подання апеляційної скарги). Дана справа є малозначною, оскільки визначена у ній ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Тому, відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, судове рішення у частині, яка переглядалась судом апеляційної інстанції, не підлягає касаційному оскарженню. В іншій частині рішення суду не оскаржувалось, а тому судом апеляційної інстанції не переглядалось. Керуючись ст. ст. 259, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 02 лютого 2021 року у частині відмови у задоволенні позову про стягнення процентів за користування кредитом скасувати, ухваливши нове судове рішення про часткове задоволення позову у цій частині. Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: м.Київ, вул. Грушевського, 1-д, код ЄДРПОУ 14360570) проценти за користування кредитом в сумі 1031,51 грн та судові витрати в сумі 1608,03 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Судді Повний текст постанови складений 14 червня 2021 року.