Постанова 4824 № 755/7848/20

Постанова Іменем України Єдиний унікальний номер справи 755/7848/20 Номер провадження 22-ц/824/2755/2021 Головуючий у суді першої інстанції В.П. Гончарук Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л.Д. Поливач 27 січня 2021 року місто Київ Номер справи 755/7848/20 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : головуючого - Поливач Л.Д. (суддя - доповідач), суддів: Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І. секретар судового засідання: Сіра Ю.М. сторони: позивач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 відповідач ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_4 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 26 листопада 2020 року, постановлену у складі судді Гончарука В.П. в приміщенні Дніпровського районного суду м.Києва, - в с т а н о в и в: У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гречана Р.Т., ОСОБА_5 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, скасування рішення та запису приватного нотаріуса, витребування майна. Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 26 листопада 2020 року провадження у даній справі закрито. Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 , через свого представника ОСОБА_4 , подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм процесуального права, просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що суд першої інстанції безпідставно закрив провадження у справі за заявою відповідача ОСОБА_3 , посилаючись на відсутність предмета спору. Суд не врахував, що підставою для подання позову слугувало те, що право власності на квартиру було набуте ОСОБА_3 в порядку звернення стягнення на нерухоме майно в період дії мораторію на примусове відчуження житла, зміст договору купівлі - продажу від 14.02.2020 порушує норми Закону України «Про іпотеку». Закриваючи провадження у справі суд не врахував, що в результаті укладення оспорюваного правочину позивач зазнала як моральних так і тяжких душевних страждань і переживань, а дії відповідачів в результаті укладення оскаржуваного договору були вчинені з порушенням норм чинного законодавства, направлені на незаконне позбавлення права власності позивача, тобто не встановив недійсність оскаржуваного позивачем договору купівлі - продажу, який було розірвано відповідачами під час розгляду справи судом. Своїм правом на подачу відзиву учасники справи (їх представники) не скористалися. Представник позивача ОСОБА_6 у судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити з викладених підстав. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції третя особа ОСОБА_5 проти доводів апеляційної скарги не заперечував та просив задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 , оскаржувану ухвалу суду скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та третя особа приватний нотаріус КМНО Гречана Р.Т. у судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись у відповідності до вимог закону. Про поважність причин своєї неявки суду не повідомили, будь-яких заяв або клопотань до суду апеляційної інстанції на час розгляду справи від останніх не надходило. З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, які не з`явилися у судове засідання, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України, оскільки їх неявка в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та не перешкоджає розгляду даної справи. Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які з`явилися у судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Закриваючи провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 255 ЦПК України суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність предмету спору, оскільки оспорюваний позивачем договір купівлі - продажу квартири було розірвано 18 листопада 2020 року на підставі договору про розірвання договору купівлі - продажу та поновлено право власності на спірну квартиру за позивачем ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру на нерухоме майно про реєстрацію права власності сформованого 18.11.2020 приватним нотаріусом КМНО Гречаною Р.Т. Проте апеляційний суд з такими висновками суду першої інстанції погодитись не може з огляду на наступне. Як вбачається із матеріалів справи, у червні 2020 року ОСОБА_1 подала до суду позов до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гречана Р.Т., ОСОБА_5 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, скасування рішення та запису приватного нотаріуса, витребування майна. Просила суд визнати недійсним договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 , що був укладений 14 лютого 2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом КМНО Гречаною Р.Т., реєстраційний номер

211. Скасувати запис про право власності №35498775 на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 427880480000 за ОСОБА_3 Витребувати у ОСОБА_3 на її користь квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 427880480000. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 04 червня 2020 року відкрито провадження у справі. 26 листопада 2020 року відповідач ОСОБА_3 подав клопотання про закриття провадження у справі мотивоване тим, що станом на 26.11.2020 між сторонами відсутній предмет спору. Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 26 листопада 2020 року провадження у даній справі закрито на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Згідно з пунктами 2, 10 частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, шляхом: визнання правочину недійсним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Так, закриття провадження у справі - це одна з форм закінчення розгляду цивільної справи без винесення рішення суду у зв`язку з виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість подальшого судового розгляду справи. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Відсутність предмету спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами, а припинення провадження у справі - це форма закінчення цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи. Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, скасування рішення та запису приватного нотаріуса, витребування майна. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України, суд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову. Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні). Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо. Подібного правового висновку Верховний Суд дійшов у постановах: від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19-ц (провадження № 61-1807св20), від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20 (провадження № 61-9658св20). Під час судового розгляду даної справи, а саме 18 листопада 2020 року, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір про розірвання договору купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 , що був укладений 14 лютого 2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом КМНО Гречаною Р.Т., реєстраційний номер

211. Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрації права власності сформованого 18.11.2020 право власності на спірну квартиру поновлено за ОСОБА_1 . Однак, звертаючись до суду у червні 2020 року із позовом ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , що був укладений 14 лютого 2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом КМНО Гречаною Р.Т., реєстраційний номер 211 і скасувати запис приватного нотаріуса про право власності №35498775 на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 427880480000 за ОСОБА_3 . Також просила суд витребувати у ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 427880480000. Так, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України, зокрема, частиною першою зазначеної статті передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Частиною третьою цієї статті передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). За змістом положень частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Статтею 236 ЦК України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється. Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Оскільки предметом спору у справі є недійсність договору і такий договір визнається недійсним з моменту вчинення, то укладення між відповідачами 18 листопада 2020 року договору про розірвання договору купівлі - продажу квартири від 14.02.2020 та повернення майна, не може вважатися правовою підставою для закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору. Зазначене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 27 листопада 2018 року у справі № 905/1227/17 (провадження № 12-112гс18), від 20 березня 2019 року у справі № 587/2110/16-ц (провадження № 14-25цс19). Суд зазначеного не урахував та не звернув увагу, що на момент звернення ОСОБА_1 до суду із даним позовом оскаржуваний договір купівлі - продажу спірної квартири був чинним та, на думку позивача, порушував її права та інтереси, як власника спірної квартири. Розірвання договору не є тотожним за змістом та наслідками з тими, що настають унаслідок визнання договору недійсним, а тому у разі заявлення у справі вимог щодо визнання недійсності правочину будь-хто із відповідачів може лише визнати ці вимоги повністю або частково, але задовольнити такі вимоги відповідачі не можуть. А тому суд дійшов помилкового та передчасного висновку про закриття провадження у справі з підстав відсутності предмету спору. Відповідно до п. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Колегія суддів вважає, що зазначені порушення судом першої інстанції норм процесуального права є підставою для скасування ухвали суду і направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду відповідно до вимог п.6 ч.1 ст.374 ЦПК України. Разом з тим, скасовуючи ухвалу суду про закриття провадження у справі, суд апеляційної інстанції зауважує, що передчасним у такому випадку є і скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 04 червня 2020 року, якою накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 . Такі заходи забезпечення позову продовжують діяти у порядку визначеному статтею 158 ЦПК України. Керуючись ст. ст. 367, 368, п.6 ч.1 ст. 374, ст.ст. 379, 381-384, 389 ЦПК України,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_4 задовольнити. Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 26 листопада 2020 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повна постанова складена 01.02.2021. Судді: Л.Д. Поливач А.М. Стрижеус О.І. Шкоріна