Постанова Київський апеляційний суд № 759/4560/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 січня 2021 року м. Київ Єдиний унікальний номер справи № 759/4560/20 Апеляційне провадження №22-ц/824/125/2021 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Іванченка М.М. суддів: Коцюрби О.П., Білич І.М. при секретарі: Рудик О.Л. за участю: скаржника: ОСОБА_1 розглянув у відкритому судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця при винесення постанови про арешт майна боржника, заінтересована особа: відділ державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції України в м. Києві за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва постановлену 24 вересня 2020 року в приміщенні суду в складі судді Петренко Н.О.,- В С Т А Н О В И В: Скаржник звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з скаргою, в якій просив визнати постанову про арешт його майна від 25 червня 2018 року як протиправну та скасувати її. В обґрунтування скарги посилався на те, що 10 серпня 2016 року на посту поліції в Полтавській області смт. Климентове співробітники поліції зупинили авто з причепом ПФ 01 Фермер 2010р.в., д/н НОМЕР_1 , який належить йому і залишили на штраф майданчику, як такий, що знаходиться в розшуку. 12 серпня 2016 року ОСОБА_1 дізнався, про наявність постанови про розшуку майна, а саме причепа д/н НОМЕР_1 , яку винесено в рамках виконавчого провадження 46319990 щодо виконання виконавчого листа виданого Святошинським районним судом м. Києва №2-1035 від 17 березня 2008 року про стягнення з нього заборгованості перед КП «Спецжитлофонд» в розмірі 3 331 грн 59 к. Вказує, що 3 лютого 2015 року державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження. Повідомляє, що з 25 березня 2011 року по теперішній час, ОСОБА_1 має статус безробітного, знаходиться на обліку в Святошинському РЦЗ м. Києва і не отримує доходу, мешкає постійно за місцем реєстрації і ні від кого не переховується. До березня 2011 року працював, отримував заробітну плату та для нього не було жодних перешкод розрахуватись з КП «Спецжитлофонд», якби державний виконавець вчасно виконував свої обов`язки. 24 червня 2015 року державним виконавцем винесена постанова про розшук майна. 14 листопада 2016 року Святошинським районним судом м. Києва визнано постанову про розшуку майна неправомірною. 23 грудня 2019 року державним виконавцем на виконання ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 14 листопада 2016 року виносить постанову про припинення розшуку майна боржника. Таким чином причіп з 10 серпня 2016 року до 25 червня 2018 року взагалі був не арештований, неописаний і не було акту приймання-передавання арештованого майна на відповідальне зберігання. Причеп, як його майно без жодних підстав знаходиться на штраф майданчику на протязі двох років взагалі без опису і нагляду за технічним станом. вказує, що він позбавлений можливості використовувати його за призначенням. Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 24 вересня 2020 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 - відмовлено. Не погоджуючись з ухвалою суду, 2 листопада 2020 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права та неповного з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення даного питання просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, та призначити розгляд скарги в іншому складі суду. Вказує, що на безпідставність посилання суду про те, що ОСОБА_1 маючи заборгованість за рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 17 березня 2008 року не виконує його. Вказує, що 25 березня 2011 року по теперішній час, ОСОБА_1 має статус безробітного, знаходиться на обліку в Святошинському РЦЗ м. Києва і не отримує доходу тому не має можливості оплатити заборгованість. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Скаржник у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у ній. Інші учасники процесу у судове засідання не з`явились про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином про причини неявки суду не повідомляли. Враховуючи положення ст. 372 ЦПК України, апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності осіб, що не заявились. Заслухавши доповідь судді-доповідача та з`ясувавши обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні скарги суд першої інстанції вважав, що дії державного виконавця при постановленні спірної постанови є правомірними, оскільки ОСОБА_1 має заборгованість за рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 17 березня 2008 року, яке не виконує, а тому суд не вбачає підстав для скасування вказаної постанови. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, на виконанні ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві перебуває виконавче провадження № 463199990 щодо виконання виконавчого листа виданого Святошинським районним судом м. Києва №2-1035 від 17 березня 2008 року про стягнення з нього заборгованості перед КП «Спецжитлофонд» в розмірі 3 331 грн 59 к. 3 лютого 2015 року державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження. Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 14 листопада 2016 рокускасовано постанову державного виконавця ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві про розшук майна боржника від 24 червня 2015року ВП № 463199990. 25 червня 2018 року державним виконавцем Охтирського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Сумській області про опис та арешт майна боржника винесено постанову про арешт майна боржника. Відповідно до листа Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління МЮ (м. Київ) від 3 лютого 2020 року № Р-17 ОСОБА_1 повідомлено, що 24 червня 2015 року державним виконавцем, керуючись ст.40 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції закону, яка діяла на той час) винесено постанову про розшук майна боржника. 25 червня 2018 року на адресу Відділу надійшла постанова Охтирського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Сумській області про опис та арешт майна боржника. Відповідно до постанови та долученого до неї акту приймання-передавання арештованого майна на відповідальне зберігання, причіп Фермер, д/н НОМЕР_1 переданий на зберігання до Сумської філії ДП «Сетам». Звертаючись до суду з даною скаргою ОСОБА_1 не погоджувався з постановою виконавця від 25 червня 2018 року з посилань на те, що тривалий час виконавцем не здійснювались відповідні заходи щодо виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 березня 2008 року. Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. Згідно зі ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Відповідно до ч.1-3 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Відповідно до ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Отже, судом першої інстанції вірно застосовані норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки саме по собі не прибуття у судове засідання належним чином повідомленого державного виконавця не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали та задоволення скарги щодо визнання протиправною та скасування постанови про арешт майна по суті її вимог. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04). Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення. Оскільки рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд не вбачає підстав для його скасування, а відтак відсутні підстави для перерозподілу судових витрат. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 24 вересня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя: Судді: