Постанова Луганський апеляційний суд № 415/5806/20

Головуючий суду 1 інстанції - Калмикова Ю.О. Доповідач -Карташов О.Ю. Справа № 415/5806/20 Провадження № 22-ц/810/959/20 ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 січня 2021 року місто Сєвєродонецьк Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати у цивільних справах: головуючий суддя Карташов О.Ю. судді Гаврилюк В.К., Коновалова В.А.. за участю секретаря судового засідання Вовчанської С.В. учасники справи: позивач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області від 30 листопада 2020 року, постановлену у складі судді Калмикової Ю.О., в залі судових засідань Лисичанського міського суду Луганської області у м. Лисичанську за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, а також відшкодування маральної шкоди,- ВСТАНОВИВ: У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, а також відшкодування маральної шкоди Ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області від 30 листопада 2020 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що після отримання ухвали суду від 29.10.2020 року позивачем у встановлений строк не усунуто недоліки на які зазначено в ухвалі, а саме, позивач не зазначив в позовній заяві реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України та відомі номери засобів зв`язку - відповідача; власне підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав та не надано засвідчених належним чином копій документів, доданих до позовної заяви. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області від 30 листопада 2020 року, посилаючись на те, що ухвала винесена із порушенням норм процесуального права. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Так, надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції). Частиною 1 статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» та статті 4 ЦПК України роз`яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Згідно висновків, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Raela Cavaniles v. Spain», «Beles and others v. the Czech Republic», «RTBF v. Belgium»). Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (Рішення суду з прав людини De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253-В). Частиною 3 ст. 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Згідно ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Частиною 3 ст. 185 ЦПК України передбачено, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Однак, повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції не врахував, що діючим цивільним процесуальним законодавством не передбачено обов`язкове зазначення у позовній заяві реєстраційних номерів облікової картки платника податків учасників справи, що зазначається за наявністю та номера і серії паспорта для фізичних осіб - громадян України, що зазначається, якщо такі відомості позивачу відомі. Також, суд не звернув уваги, що в уточненій заяві, яка міститься в матеріалах справи, позивач підтверджує те, що на даний час ним не подано іншого позову до цього ж відповідача з того ж самого предмету та з тих самих підстав. Як вбачається з тексту позовної заяви ОСОБА_1 у додатках зазначено рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 18.12.2019 року та від 01.09.2014 року, ухвала ВСС України від 22.04.2015 року, ухвала апеляційного суду від 01.12.2014 року. Процесуальні норми передбачають лише те, що сторона своїм підписом і зазначенням дати підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, а оригінал такого документа знаходиться в учасника процесу. За клопотанням учасника процесу або ж за власною ініціативою суд має право витребувати оригінал письмового доказу, щоб переконатися в достовірності копії витребуваного документа. У разі якщо учасник процесу не надасть оригінал документа, такий доказ суд не бере до уваги. Позивачем надано суду клопотання про витребування оригіналів зазначених документів для їх дослідження у судовому засіданні. На підставі викладеного та враховуючи фундаментальний принцип безперешкодного доступу до правосуддя, визначений Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод (п. 1 ст. 6), апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх передчасними, та такими, що не відповідають дійсним обставинам та дослідженим матеріалам справи, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, тому апеляційний суд приходить до висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до помилкового вирішення питання про повернення позовної заяви на підставі частини 3 ст. 185 ЦПК України. Відповідно до пункту 4 частини 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381, 382, 384 ЦПК України, Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області від 30 листопада 2020 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Повний текст постанови складено 29 січня 2021 року. Головуючий О.Ю. Карташов Судді В.К. Гаврилюк В.А. Коновалова