Ухвала КАС ВС № 160/5740/20

УХВАЛА 01 лютого 2021 року Київ справа №160/5740/20 адміністративне провадження №К/9901/2398/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Желєзного І.В., суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року та ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року у справі №160/5740/20 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування припису, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області, винесеного на підставі акту перевірки №002242 від 24 березня 2020 року. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2020 року залишено без змін. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року виправлено описку у повному тексті постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року у справі №160/5740/20. У мотивувальній частині постанови замість : «Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановлені рішення допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, що у відповідності до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.» зазначити: «Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановлені рішення допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, що у відповідності до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.». У резолютивній частині постанови замість: «Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2020 року в адміністративній справі №160/5740/20 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2020 року в адміністративній справі №160/5740/20 залишити без змін.», зазначити: «Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2020 року в адміністративній справі №160/5740/20 задовольнити. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2020 року в адміністративній справі №160/5740/20 скасувати. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про визнання протиправним та скасування припису задовольнити. Визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 24 березня 2020 року.». 21 січня 20201 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року та ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року у справі №160/5740/20. Перевіривши відповідність вказаної касаційної скарги та доданих до неї документів вимогам ст. 328, 330 КАС України колегія суддів приходить до висновку, що вказана скарга підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 328 цього Кодексу підстави (підстав). Відповідно до абзацу 1 ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Касаційна скарга не відповідає вимогам, встановленим п. 4 ч. 2 ст. 330 КАС України, оскільки заявник у касаційній скарзі не обґрунтував наявність передбачених ст. 328 КАС України підстав, на яких подається касаційна скарга. Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 330 КАС України до касаційної скарги додаються документ про сплату судового збору, а також копії касаційної скарги відповідно до кількості учасників осіб. В порушення вказаних вимог, відповідачем не додано до касаційної скарги документа про сплату судового збору та копій касаційної скарги відповідно до кількості учасників осіб. Натомість до касаційної скарги додано клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке обґрунтоване особливостями бюджетних розрахунків суб`єкта владних повноважень. При розгляді та вирішенні вказаного клопотання суд враховує наступне. Частиною 2 статті 132 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Відповідно до частини 2 статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Умови, за яких суд може, зокрема, відстрочити сплату судового збору та перелік суб`єктів, до яких таке відстрочення застосовується, обумовлені статтею 8 Закону України "Про судовий збір". Відповідно до статтей 1, 2 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат; платники судового збору - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення. Таким чином, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи. Суд також виходить з того, саме на заявника покладається обов`язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про відстрочення від сплати судового збору; обов`язок сплатити судові збори, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов`язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права. При прийнятті таких висновків суд враховує положення пункту 1 частини 2 статті 129 Конституції України, згідно з яким однією із основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. У зв`язку із цим обставини пов`язані з відсутністю коштів призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для відстрочення від сплати судового збору. Органи Держпродспоживслужби є державними органами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та мають право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору. Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом. Особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору. Беручи до уваги обставини справи, колегія суддів доходить висновку, що заявник у цій ситуації не є суб`єктом, на якого поширюється дія частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" з питання відстрочення сплати судового збору, а отже фактичний склад цієї справи не містить підстав, з якими закон пов`язує можливість реалізації судом повноважень для встановлення іншої, більш пізньої дати сплати судових витрат. Тому Верховний Суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання даної касаційної скарги. З касаційної скарги та доданих до неї матеріалів вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом у 2020 році, заявив вимогу немайнового характеру. Пунктом 1 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" у редакції, яка була чинною на момент звернення позивача до суду першої інстанції з позовом у цій справі, передбачено, що за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою-підприємцем справляється судовий збір у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних. За змістом п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу суду становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Статтею 7 Закону України від 07 січня 2020 року "Про Державний бюджет України на 2020 рік" визначено, що станом на 01 січня 2020 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2102,00 грн. Таким чином, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою на ухвалу суду, складає 2102,00 грн, а ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою на рішення суду, складає 4204,00 (200% * 2102,00) грн. Реквізити для сплати судового збору: УК у Печерському районі/Печерський район/ 22030102; номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007; код ЄДРПОУ: 37993783 ; призначення платежу: "*; 101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір. Відповідно до ч. 2 ст. 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 330 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 169 цього Кодексу, а саме така касаційна скарга залишається без руху. Відтак, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати строк для усунення недоліків касаційної скарги особі, яка її подала, шляхом надання до суду документів про сплату судового збору, обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження згідно з ч. 4 ст. 328 КАС України та копій касаційної скарги відповідно до кількості учасників осіб. У випадку неусунення недоліків касаційної скарги, така буде повернута особі, яка її подала, відповідно до п.1 ч. 4 ст.169 та ч. 2 ст. 332 КАС України. Керуючись ст.ст. 121, 329, 333 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Відмовити Головному управлінню Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору у справі №160/5740/20. Залишити без руху касаційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року та ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року у справі №160/5740/20 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування припису. Надати скаржнику строк десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач І.В. Желєзний Судді Я.О. Берназюк Н.В. Коваленко