Постанова 4854 № 814/2836/15

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 лютого 2021 р.м.ОдесаСправа № 814/2836/15 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача - Турецької І. О., суддів - Стас Л. В., Шеметенко Л. П. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Снігір Єлизавети Олегівни, що діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління державної архітектурно - будівельної інспекції у Миколаївській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, за участі третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_1 (правонаступниця ОСОБА_3 ) В С Т А Н О В И В: Історія справи. У серпні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Управління державної архітектурно - будівельної інспекції у Миколаївській області (далі - УДАБІ у Миколаївській області) в якому просив: визнати протиправною бездіяльність, що полягає у незвернені до суду з позовом про знесення самочинно реконструйованої частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 ; зобов`язати, на підставі ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», звернутись з позовом про знесення самочинно реконструйованої частини житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 . Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач заявляє, що керівник УДАБІ у Миколаївській області, порушивши Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2014 р. № 294, Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 р. №3038 - VII (далі - Закон №3038 - VII), Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року №553 (далі - Порядок №553), проявив протиправну бездіяльність. На думку позивача, дана посадова особа повинна була, відповідно до наведених вище законодавчих норм, у випадку добровільного невиконання правопорушником, у сфері містобудівної діяльності, припису, звернутися до суду з позовом про знесення самовільно побудованого об`єкта з компенсацією витрат, пов`язаних з таким знесенням. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції вважав, що УДАБІ у Миколаївській області діяло на підставі, а також в межах повноважень, що встановлені законодавством та вжило всіх необхідних заходів реагування щодо виявлених порушень. Так, на думку суду першої інстанції, на підставі звернення позивача суб`єктом владних повноважень була проведена перевірка дотримання ОСОБА_3 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, складений акт, протокол про адміністративне правопорушення за 1 ст. 188-42 КУпАП, видано припис № 13 з вимогою оформити документи дозвільного характеру для прийняття до експлуатації об`єкту у відповідний термін, а у разі невиконання вказаної вимоги привести об`єкт у стан, що передував самочинному виконанню будівельних робіт. До того ж, як вважав суд першої інстанції, відсутність у технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 від 07.07.2015 р. (інвентаризаційна справа №4467), що належить ОСОБА_3 , позначок щодо самовільного будівництва, на відміну від технічного паспорту на вказаний об`єкт від 11.05.2012 р. (інвентаризаційна справа № 4467), свідчить про відсутність обґрунтованих підстав для подання позову до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2017 року апеляційна скарга ОСОБА_2 залишена без задоволення, а постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року - без змін. Відмовляючи в задоволенні апеляції та залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції вважав, що відповідачем як органом державного архітектурно-будівельного контролю, не вчинялись дії/не приймались рішення відносно позивача. Усі перевірки проводились відповідачем саме щодо об`єкту будівництва, що належить третій особі. Тобто, на думку апеляційної інстанції, в даному випадку не виникли управлінські відносини між позивачем та УДАБІ у Миколаївській області. Також, суд апеляційної інстанції відзначив, що позивач, звертаючись до суду з наведеними вимогами, жодним чином не обґрунтував, яким чином порушуються його права саме відповідачем, як органом державного архітектурно-будівельного контролю - суб`єктом владних повноважень, а так само взагалі, яким чином порушуються його права у даних відносинах. За результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_2 . Верховний Суд скасував постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2017 року, а справу направив на новий розгляд до Миколаївського окружного адміністративного суду. Підставою для прийняття такого рішення стало невірна кваліфікація повноваження органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо пред`явлення позову про знесення самочинно збудованого об`єкта, яке може здійснюватися (або не здійснюватися) на власний розсуд цього органу (дискреційне). Як відзначив касаційний суд, звернення до суду з позовом про знесення самочинного будівництва є способом захисту публічних інтересів у сфері містобудування, а не прав та законних інтересів Держархбудінспекції. Захист публічних інтересів у сфері містобудування не може ставитися у залежність від бажання Держархбудінспекції. З огляду на викладене, Верховний Суд зробив висновок, що у разі невиконання органом державного архітектурно-будівельного контролю його повноваження, передбаченого законом, особа, яка вважає, що така бездіяльність порушує її права або законні інтереси, має право звернутися до цього органу та вимагати вчинення відповідних дій. У разі відмови у задоволенні таких вимог, бездіяльність може бути оскаржено до суду. Окрім того, Суд звернув увагу на існування аналогічної правої позиції, що викладена в постанові Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 807/62/16. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. За результатами нового розгляду справи, рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року, ухваленого за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, позов ОСОБА_2 задоволено. Суд визнав протиправною бездіяльність УДАБІ у Миколаївській області, що полягає у незвернені до суду з позовом про знесення самочинно реконструйованої частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 та зобов`язав, на підставі ст. 38 Закону №3038 - VII, звернутись з позовом про знесення самочинно реконструйованої частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 . Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 не виконана вимога припису УДАБІ у Миколаївській області №13 щодо оформлення документів дозвільного характеру для прийняття до експлуатації самочинно збудованого об`єкту у термін до 30.11.2015 р., а у разі її невиконання привести об`єкт у стан, що передував самочинному виконанню будівельних робіт у термін до 30.11.2015 р. Окрім того, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність належних доказів, які підтверджують проведення ОСОБА_3 реконструкції житлового будинку до серпня 1992 р., що виключало б самочинне будівництво. Узагальнюючи викладене, суд першої інстанції зазначив, що УДАБІ у Миколаївській області, починаючи з 30.11.2015 р. зобов`язано було звернутись до суду із позовом про знесення об`єкту самочинного будівництва. Відсутність такого звернення, на думку суду, свідчить про наявність протиправної бездіяльності. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву. Правонаступник третьої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_1 , вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову ОСОБА_2 в позові. Обґрунтовуючи підстави для скасування судового рішення, ОСОБА_1 зазначила про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення. Передусім, на її думку, це обставини реєстрації в жовтні 2015 р. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності - право власності на спірні об`єкти, які позивач вважає самочинно збудованими. До того ж, скаржниця наполягала на тому, що позивач не обґрунтував, яке його право у сфері публічно-правових відносин порушено і яким чином його право порушив або у даному випадку не захистив відповідач, як орган державного архітектурно-будівельного контролю - суб`єкт владних повноважень. УДАБІ у Миколаївській області подало до суду апеляційної інстанції пояснення в яких зазначило про відсутність у нього обов`язку звернення до суду з позовом про знесення самочинного будівництва. В обґрунтування такого доводу відповідач зазначив про наявність листа КП «Миколаївське МБТІ» від 08.07.2015 р. №2-2521 в якому зазначено, що спірні об`єкти не є самочинним будівництвом, адже побудовані до 1992 р. Також відповідач у своїх поясненнях звернув увагу, що технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 від 07.07.2015 р. (інвентаризаційна справа №4467) не містить позначок щодо самочинного будівництва. Понад те, за його твердженням, відсутність у ОСОБА_3 об`єктів самочинного будівництва також підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та проведеними перевірками від 24.11.2015 р. та 09.06.2017 р. За таких умов, УДАБІ у Миколаївській області просить задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позову. У відзиві на апеляцію ОСОБА_2 зазначає про те, що суд апеляційної інстанції не повинен був відкривати апеляційне провадження у справі за декілька підставами. По - перше, на думку позивача, скаржниця ОСОБА_1 не є особою, яка брала участь у справі і щодо якої суд у своєму рішенні вирішив питання про її інтереси, права та обов`язки. По - друге, ОСОБА_2 заявляє про те, що ОСОБА_1 пропустила строк на апеляційне оскарження, адже останній строк подання апеляції припадає на 02.10.2020 р., а скарга подана 03.10.2020 р. По - трете, за поясненнями позивача, скаржниця не мала права подавати апеляцію безпосередньо до суду апеляційної інстанції, оскільки це є порушенням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідних положень КАС України. За таких умов, на думку ОСОБА_2 , апеляційна скарга ОСОБА_1 повинна залишитися судом апеляційної інстанції без розгляду. По - четверте, як вважає ОСОБА_2 , зміст апеляції адвоката Снігір Є. О. не відповідає вимогам ч.2 ст. 296 КАС України, зокрема, дана норма не встановлює права представника на подачу апеляції та її підписання. Є порушенням ст. 296 КАС України надання скаржницею до суду апеляційної інстанції доказів, які не були надані суду першої інстанції і не зазначення в апеляції причин їх неподання. Заперечуючи по суті апеляційної скарги адвоката Снігір Є. О., ОСОБА_2 указує, що надані витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності свідчать про наявність у нього та у третьої особи на праві спільної часткової власності об`єкта нерухомого майна, загальною площею 95,8 кв. м. та житлової 67,5 кв. м. Заперечуючи проти доводів апеляції про відсутність у нього в цій справі охоронюваного законом інтересу, позивач покликався на рішення Верховного Суду від 22.08.2018 р. у справі №807/62/16. Так, в цьому рішенні касаційний суд поділяє його правову позицію про те, що особа, яка вважає, що бездіяльність суб`єкта владних повноважень порушує її права або законні інтереси, має право звернутися до нього та вимагати вчинення відповідних дій. У разі відмови у задоволенні таких вимог, бездіяльність може бути оскаржено до суду. За підсумком викладеного, позивач просить відмовити в задоволенні апеляції та залишити рішення суду першої інстанції без змін. Справа розглянута в порядку письмового провадження, відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 311 КАС України, у зв`язку з відсутності клопотань від учасників справи про розгляд справи за їх участю. Обставини справи. Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_3 та позивач ОСОБА_2 володіють на праві спільної часткової власності садибним (індивідуальним) житловим будинком АДРЕСА_1 . Даний об`єкт нерухомого майна складається з житлового будинку літ. "А-1", гаражу літ. "Ж", погребу літ. "Мпд", підвалу, навісу літ. "Н", літньої кухні літ. "Ш", тамбуру до літньої кухні літ. "Ш-1", навісу літ "Щ", огорожі №1,3,7,8, споруди №1,2. Загальна площа 95,8 кв. м., житлова площа 67,5 кв. м. 3/10 частки даного будинку належить на праві власності ОСОБА_2 , а 7/10 - ОСОБА_1 . Відповідно до експлікації приміщень до плану садибного (індивідуального) будинку НОМЕР_1 , літ "А" даний житловий будинок має 3 квартири. Квартира №1 загальною площею - 40,6 кв.м., житловою - 34,6 кв.м., допоміжною -6,0 кв.м., а також квартира №2 загальною площею - 31,3 кв.м., житловою - 13,1 кв.м., допоміжною - 18,2 кв.м. належали ОСОБА_3 , а квартира №3 загальною площею 23,9 кв.м., житловою - 19,8 кв.м., допоміжною 4,1 кв.м. належать ОСОБА_2 . На підставі звернень гр. ОСОБА_4 , яка діяла в інтересах ОСОБА_2 УДАБІ у Миколаївській області у листопаді 2012 р. провело перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил об`єкта «Реконструкція житлового будинку та будівництво господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 ». За результатами перевірки виявлено, що за вищевказаною адресою ОСОБА_3 провів будівельні роботи, зокрема збільшив площу забудови житлового будинку літ. А-1 на 14,6 м кв., будівництво нежитлової прибудови літ. А2 до житлового будинку загальною площею 18,2 м. кв., господарських будівель сараю літ. Ф площею забудови 9,3 кв.м., погребу літ. М площею забудови 8,6 кв.м. Зазначено, що будівельні роботи виконані без відповідних документів, що надають право виконувати такі роботи, що є порушенням норм містобудівного законодавства (ст. 34 Закону №3038 - VII. Також указано, що на момент перевірки будівельні роботи не виконувались, вищевказані об`єкти експлуатувались без прийняття до експлуатації у визначеному законодавством порядку, що є порушенням ч. 8 ст. 39 Закону №3038 - VII. У технічному паспорті від 11.05.2012 р. на вказаний житловий будинок зазначено, що самочинно збудовано: житловий будинок літ. «А-1», нежитлова: прибудова літ. «А2», сарай літ. «Ф», погріб літ. «Мпд», літня кухня літ. «Ш», тамбур до літньої кухні літ. «Ш -1». У зв`язку з виявленими порушеннями норм містобудівного законодавства, 27.11.2012 р. УДАБІ у Миколаївській області складений акт перевірки, протокол про адміністративне правопорушення та видано припис № 596 з вимогою ввести самочинно побудовані об`єкти до експлуатації, у разі невиконання вказаної вимоги у строк до 27.02.2013 р. привести їх у стан, що передував самочинному виконанню будівельних робіт. 03.12.2012 р. ОСОБА_3 був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу за ч.1 ст.96 КУпАП, а саме: за порушення вимог законодавства, будівельних норм, стандартів і правил та затверджених проектних рішень під час нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту об`єктів чи споруд. ОСОБА_3 вказану постанову виконано добровільно та сплачено штраф. Проте, не погоджуючись з винесеним контролюючим органом приписом від 27.11.2012 р. № 596 ОСОБА_3 оскаржив його до суду. Миколаївським окружним адміністративним судом у справі № 814/721/14 було прийнято рішення про відмову в задоволенні позову. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2015 р. постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.04.2014 р. скасовано, провадження у справі залишено без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду. 05.10.2015 р. Миколаївський окружний адміністративний суд, розглянувши заяву ОСОБА_3 про перегляд постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.04.2014 року у справі № 814/721/14 залишив її без задоволення. Своє рішення, суд мотивував тим, що рішення, яке позивач просить переглянути за нововиявленими обставинами - скасовано. У січні 2015 р. УДАБІ у Миколаївській області провело позапланову перевірку щодо виконання ОСОБА_3 вимог припису від 27.01.2012 р. №

596. В ході перевірки встановлено його невиконання, що стало підставою для складання акта перевірки, протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 188-42 КУпАП та видання припису №13 від 29.01. 2015 р. з вимогою оформити документи дозвільного характеру для прийняття до експлуатації самочинно реконструйованого об`єкта, у термін до 30.11.2015 р., а у разі невиконання вказаної вимоги привести його у стан, що передував самочинному виконанню будівельних робіт у термін до 30.11.2015 р. 10.02.2015 р. позивач, на підставі постанови по справі про адміністративне правопорушення № 15, складеною УДАБІ у Миколаївській області, притягнутий до відповідальності у вигляді штрафу за ч. 1 ст. 188-42 КУпАП, а саме: за невиконання законних вимог (приписів) посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю. В ході перевірки в січні 2015 р. ОСОБА_3 подано до УДАБІ у Миколаївській області заяву від 29.01.2015 р. про те, що ним вживаються дії з виконання припису № 596 від 27.11.2012 р., зокрема, здійснюються необхідні заходи щодо оформлення правових документів на земельну ділянку та надано документи: - копію протоколу № 33 комісії з розгляду земельних спорів Миколаївської міської ради від 22.01.2013 р.; - копію протоколу № 49 комісії з розгляду земельних спорів Миколаївської міської ради, відповідно до якого ОСОБА_3 погоджено оформлення правових документів на земельну ділянку орієнтовною площею 499,45 кв.м для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 , без згоди суміжного землекористувача по АДРЕСА_5 від 10.12.2013 р.; - копію довідки, видану на ім`я ОСОБА_3 . Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради про пропозицію присвоїти 7/10 частинам житлового будинку з відповідними надвірними спорудами поштову адресу: АДРЕСА_6 від 23.04.14 № 15-1110. Актом обстеження, проведеного КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» 12.06.2015 р. встановлено, що збільшення житлової площі житлового будинку літ. "А-1" на 7.7 кв. м. було здійснено до серпня 1992 р., гараж літ. "Ж" побудований в 1989 р., літня кухня літ "П" побудована у 1985 р., будівництво сараю літ. "Ф" та підвалу літ. Мпд здійснено до серпня 1992 р., літня кухня літ "Ш" та тамбур до неї літ "Ш-1" побудовані в 1990 р. Відповідно до листа КП "Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації" від 08.07.2015 р. № 2-2521 перелічені вище об`єкти нерухомого майна не є самочинними, згідно Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.01 № 127 (зі змінами та доповненнями). Відповідно до технічного паспорту від 07.07.2015 р., інвентаризаційна справа №4467, на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 , відсутні позначки щодо самовільного будівництва, на відміну від технічного паспорту на вказаний об`єкт від 11.05.2012 р. інвентаризаційна справа № 4467. 24.11.2015 р. УДАБІ у Миколаївській області проводило позапланову перевірку виконання ОСОБА_3 вимог припису від 29.01.2015 р. № 13, де від останнього вимагалося оформити документи дозвільного характеру для прийняття в експлуатацію самочинно реконструйованого об`єкта, у термін до 30.11.2015 р. За результатом перевірки був складений акт дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил, в якому зазначено про виконання правопорушником вимог наведеного припису, що підтверджується актом обстеження КП "Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації" від 12.06.2015 р. та копіями витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02.10.2015 р. та 05.10.2015 р. Також 09.06.2017 р. УДАБІ у Миколаївській області була проведена позапланова перевірка дотримання ОСОБА_3 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил, яка встановила відсутність проведення з 21.01.2014 р. на день складання акта перевірки будівельних робіт. Як випливає з копії витягів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_3 на праві приватної спільної часткової власності об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 належить 17/100 частки. За описом даного об`єкта нерухомого майна він складається з житлового будинку літ А-1, гаражу літ Ж, погребу літ. Мпд, підвалу, навісу літ. Н, літньої кухні літ. Ф, літньої кухні літ Ш, тамбуру до літньої кухні літ Ш-1, навісу літ Щ, огорожі №1,3,7,8, споруди №1,2. Загальна площа 95,8 кв.м., житлова площа 67,5 кв.м. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі за заявою ОСОБА_1 відкрита спадкова справа №78/2020 після смерті ОСОБА_3 У складі спадщини є нерухоме майно, яке складається з частки житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції та висновків суду першої інстанції. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, а також перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що наявні підстави для часткового задоволення апеляції, з огляду на таке. Відповідно до ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. Ураховуючи, що спірні правовідносини допускають правонаступництво, а також те, що ОСОБА_1 є спадкоємницею після смерті свого чоловіка ОСОБА_3 , що підтверджується відкриттям спадкової справи, є підстави для проведення заміни третьої особи. Отже, скаржником та третьою особою на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог є ОСОБА_1 . Спірні правовідносини в даній справі склалися у сфері державного архітектурно-будівельного контролю між відповідачем та третьою особою. Вважаючи свої права та законні інтереси порушеними у зв`язку із самочинним будівництвом, позивач звернувся до УДАБІ у Миколаївській області. Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій зазначив про невірну кваліфікацію судами повноважень органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо пред`явлення позову про знесення самочинно збудованого об`єкта як повноваження, яке може здійснюватися (або не здійснюватися) на власний розсуд цього органу (дискреційне). Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд указав на обов`язок суду перевірити оскаржувану бездіяльність на предмет її відповідності вимогам частини другої статті 2 КАС України, а у разі встановлення протиправності такої бездіяльності, з метою ефективного захисту прав або законних інтересів фізичних осіб, юридичних осіб зобов`язати відповідача вчинити дії, які випливають з імперативних правових норм. Суд першої інстанції, аналізуючи обставини допущення органом державного архітектурно-будівельного контролю протиправної бездіяльності, встановив, що невиконання третьою особою припису №13 від 29.01.2015 р. у строк до 30.11.2015 р., свідчить про те, що починаючи з 30.11.2015 р. відповідач зобов`язаний був звернутись до суду із позовом про знесення об`єкту самочинного будівництва, чого ним не було зроблено. Колегія суддів не погоджується з таким висновком, з огляду на таке. Так, правовідносини, що виникли між суб`єктами у містобудівної діяльності визначаються, зокрема, Законом №3038 та Порядком №553. Як визначено пунктами 1, 3, 5, 7, 16-17, 20-22 Порядку №553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється посадовими особами інспекцій відповідно до їх посадових інструкцій та функціональних повноважень. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом. Підставами для проведення позапланової перевірки є, серед іншого, звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог містобудівного законодавства. За результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки. У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил (далі - припис). Відповідно до статті 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану. Порядок реалізації повноважень Держархбудінспекції щодо знесення самочинного будівництва визначено у спеціальному законі. Стаття 38 Закону №3038 - VII унормовує, що у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням. Отже, дана норма встановлює перелік юридичних фактів, які обумовлюють виникнення у органу державного архітектурно-будівельного контролю повноваження на пред`явлення позову про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсації витрат, пов`язаних з таким знесенням. Зокрема, пред`явленню органом державного архітектурно-будівельного контролю позову передують такі дії: виявлення факту самочинного будівництва об`єкта; визначення такого об`єкту як такого, що його перебудова з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб є неможливою; внесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; встановлення факту невиконання припису протягом встановленого строку. Якщо дотримуватися приписів даної норми, у органу державного архітектурно-будівельного контролю з`явився обов`язок звернутися до суду з позовом про знесення самочинно збудованого ОСОБА_3 об`єкта з 28.02.2013 р., оскільки припис №596 від 27.11.2012 р., який вимагав ввести самочинно збудований об`єкт до експлуатації або привести його в стан, що передував самочинному виконанню будівельних робіт встановлював дату для вчинення таких дій до 27.02.2013 р. З огляду на наведене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що тільки з 30.11.2015 р. відповідач зобов`язаний був звернутись до суду із позовом про знесення об`єкту самочинного будівництва. На думку колегії суддів, у органу державного архітектурно-будівельного контролю, при проведенні позапланової перевірки щодо виконання припису №596 від 27.12.2012 р., були відсутні підстави приймати припис №13 від 29.01.2015 р., де повторно ставилися вимоги або ввести самочинно збудований об`єкт до експлуатації або привести його в стан, що передував самочинному виконанню будівельних робіт до 30.11.2015 р. Таким чином, слід вважати, що протиправна бездіяльність виникла у відповідача, починаючи з 27.02.2013 р. та тривала до 05.10.2015 р., тобто до того часу, коли ОСОБА_3 набув право власності на самочинно побудовані об`єкти. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при вирішенні справи були порушені приписи ч.4 ст.9 КАС України згідно яких, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Такий принцип напряму стосується активної позиції суду з метою задоволення публічного інтересу при врівноваженні процесуального становища сторін у справі. Досліджуючи матеріали справи, колегія суддів установила, що справа судом була призначена за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. За судовими повістками, що є в матеріалах справи випливає, що учасники справи викликалися останній раз у судове засідання на 10.06.2020 р. (т.2 а.с.231-233). Від позивача ОСОБА_2 та представника третьої особи надійшло клопотання про слухання справи без їх участі. Утім від УДАБІ у Миколаївській області такої заяви не надходило. Справа 10.06.2020 р. судом не була розглянута. Не викликавши відповідача у наступне судове засідання та не витребувавши у останнього докази, суд першої інстанції розглянув справу 03.09.2020 р. в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами. Натомість, зміст принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі зобов`язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні. Наведене призвело до того, що суд не перевірив виконання третьою особою ОСОБА_3 припису №13 від 29.01.2015 р. та не перевірив наявність реєстрації права власності на спірні об`єкти нерухомості. Оскільки суд не може обмежити право сторони довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, колегія суддів вважає можливим взяти до уваги докази надані УДАБІ у Миколаївській області до суду апеляційної інстанції, а саме: складений ним акт від 24.11.2015 р. дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил, в якому зазначено про виконання правопорушником вимог припису №13 від 29.01.2015 р., що підтверджується актом обстеження КП "Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації" від 12.06.2015 р. та копіями витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02.10.2015 р. та 05.10.2015 р. Також суд апеляційної інстанції бере до уваги копії витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02.10.2015 р. та 05.10.2015 р. за якими за самочинно побудованими об`єктами нерухомого майна зареєстровано право власності. Як обґрунтовано зазначила адвокат Снігір Є. О. зазначені дані з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності є загальнодоступними, а тому неприбуття учасника справи до судового засідання не перешкоджає суду об`єктивно та повно з`ясувати всі обставини справи, що мають суттєво значення для вирішення справи. Досліджуючи доводи апеляції та відзиву на неї, колегія суддів зважає зазначити таке. Так, суд апеляційної інстанції вважає правильною правову позицію адвоката Снігір Є. О. про те, що узаконення самочинного будівництва виключає його знесення в примусовому порядку. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 12.06.2019 р. у справі № 916/1986/18 отримання право власності виключає можливість віднесення спірного об`єкту нерухомого майна до самочинного в силу його узаконення. Слушно зауважити, що стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» унормовує, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Тобто, отримавши право власності на побудовані об`єкти, ОСОБА_3 вважав, що отримав дане право у належний та легітимний спосіб завдяки владної участі державних органів. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» Суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Беєлер проти Італії», «Онер`їлдіз проти Туреччини», «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», «Москаль проти Польщі»). ОСОБА_2 у своєму відзиві не погоджуючись з доводами апеляції вказує, що витяг, наданий ОСОБА_1 , не підтверджує право власності третьої особи на самочинне збудоване майно, адже зазначена в ньому загальна та житлова площа об`єкту нерухомості належить кожному із співвласників у відповідних частках. Не можна погодитися з таким доводом позивача, адже усі об`єкти нерухомості, що були зазначені у технічному паспорті від 11.05.2012 р. як самочинно побудовані, містяться в наведених витягах як такі, що належать співвласникам у відповідних долях на праві власності. Реєстрація права власності позивача на будинок АДРЕСА_1 , відбулася за даними технічного паспорту від 07.07.2015 р. Оцінюючи доводи скаржниці про відсутність порушеного права позивача у спірних правовідносинах, оскільки обов`язковою умовою надання правового захисту є порушення саме суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, колегія суддів зазначає таке. Звернення до суду з позовом про знесення самочинного будівництва є способом захисту публічних інтересів у сфері містобудування, а не прав та законних інтересів Держархбудінспекції. Захист публічних інтересів у сфері містобудування не може ставитися у залежність від бажання Держархбудінспекції. У разі невиконання органом державного архітектурно-будівельного контролю його повноваження, передбаченого законом, особа, яка вважає, що така бездіяльність порушує її права або законні інтереси, має право звернутися до цього органу та вимагати вчинення відповідних дій. У разі відмови у задоволенні таких вимог, бездіяльність може бути оскаржено до суду. Наведена вища позиція є позицією Верховного Суду, що викладена в даній справі, а також у справі № 807/62/16. За таких умов довід скаржниці є таким, що не відповідає приписам законодавства. Суд першої інстанції задовольняючи позов, не погодився з актом обстеження, проведеного КП "Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації" 12.06.2015 р., в якому зроблений висновок, що рік самочинної забудови об`єктів нерухомості складає до серпня 1992 р., зазначивши, що відсутні з цього приводу належні докази. Разом із тим, УДАБІ у Миколаївській області прийняла даний акт до уваги, вважаючи його таким, що відповідає законодавству. Також органом державного архітектурно-будівельного контролю було взято до уваги і факт узаконення самочинно збудованих споруд. На думку суду апеляційної інстанції, правомірність наведеного акта обстеження, а також законність визнання права власності за ОСОБА_3 на спірні об`єкти нерухомості не може бути предметом розгляду в даному спорі. У даній справі розглядається публічно-правовий спір, де адміністративний суд повинен насамперед перевірити оскаржувану бездіяльність на предмет її відповідності вимогам частини другої статті 2 КАС України. Узагальнюючи викладене колегія суддів вважає, що відсутні підстави для зобов`язання відповідача вчинити дії, які випливають з імперативних правових норм щодо пред`явлення позову про знесення об`єктів будівництва, що належали ОСОБА_3 . Доводи відзиву ОСОБА_2 про порушення судом апеляційної інстанції процесуальних норм при прийнятті апеляційної скарги адвоката Снігір Є. О. не є обґрунтованими, з огляду на таке. По - перше, ОСОБА_1 мала право на оскарження рішення суду першої інстанції, оскільки є правонаступником прав та обов`язків її померлого чоловіка. По - друге, строк на апеляційне оскарження ОСОБА_1 не пропустила, оскільки відповідно до ч.1 ст.120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Отже, якщо рішення суду першої інстанції ухвалене 03.09.2020 р., строк оскарження починається з 04.09.2020 р. По - трете, за усталеною судовою практикою Верховного Суду, особа має право подавати апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.01.2020 року зазначила, що відсутність на цей час Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи жодним чином не створює перешкоди учасникам провадження та апеляційному суду в поданні та прийнятті апеляційних скарг у паперовій формі безпосередньо до апеляційних судів. По - четверте, відповідно до ст.ст. 55,57,59,60 КАС України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє її процесуальні права та обов`язки. За таких умов, адвокат Снігір Є. О. мала право на подання апеляції та її підпису. Стаття 317 КАС України передбачає, що однією з підстав для скасування рішення суду першої інстанції частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. На переконання суду апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції належить скасувати в частині зобов`язання УДАБІ у Миколаївській області звернутися до суду з позовом про знесення самочинно реконструйованої частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 , в іншій частині слід визнати рішення законним та обґрунтованим. Суд апеляційної інстанції не вирішує питання про розподіл судових витрат, оскільки це не передбачено ст.139 КАС України. Попри те, що розгляд справи судом першої інстанції здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів вважає, що у позивача є право на оскарження рішення суду апеляційної інстанції в касаційному порядку, позаяк позов ОСОБА_2 був пред`явлений у серпні 2015 року, тобто до набрання чинності нової редакції КАС України. Керуючись статтями 308, 311, 317, 322, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Снігір Єлизавети Олегівни, що діє в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року скасувати в частині задоволення вимог про зобов`язання Управління державної архітектурно - будівельної інспекції у Миколаївській області, на підставі ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», звернутись з позовом про знесення самочинно реконструйованої частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 . Ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Доповідач - суддя І. О. Турецька суддя Л. В. Стас суддя Л. П. Шеметенко Повне судове рішення складено 01.02.2021 року.