Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/5159/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 28 січня 2021 року м. Дніпросправа № 280/5159/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В., за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Головного правління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.09.2020 року (суддя Лазаренко М.С., м. Запоріжжя, повний текст рішення виготовлено 21.09.2020 року) у адміністративній справі №280/5159/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, суд, - в с т а н о в и в: У жовтні 2019 року ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі по тексту відповідач), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.04.2019 року: №0007821305, яким визначено суму грошового зобов`язання податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 109372,76 грн., штрафні (фінансові) санкції в сумі 27343,19 грн.; №0007831305, яким визначено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб-штрафні (фінансові) санкції в сумі 340 грн.; №0007811305, яким визначено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується за результатами річного декларування в сумі 9114,40 грн., штрафні (фінансові) санкції в сумі 2278,60 грн. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21.09.2020 року позовні вимоги задоволено. З рішенням суду першої інстанції не погодилось ГУ ДПС у Запорізькій області та подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги обґрунтувало тим, що податковим органом у зв`язку з одержанням податкової інформації від прокуратури Запорізької області від 08.08.2018 року №04/5-2164-16 щодо внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань кримінального провадження №3201608000000121 від 18.11.2016 року щодо громадян, які отримували доходи від підприємств зазначених у кримінальному провадженні, ненадання податкової інформації про доходи, отримані у 2016-2017 роках була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка платника податків-фізичної особи, яка не є суб`єктом господарювання ОСОБА_1 з питань додержання вимог податкового законодавства та з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року, за результатами якої 22.04.2019 року були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення. Апелянт зазначав, що суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що ОСОБА_1 загубила картку АТ КБ «Приватбанк», проте не надано доказів отримання позивачем коштів, оскільки надано виписки з рахунків. Апелянт вважав безпідставним твердження суду про не проведення перевірки ТОВ «Орбіта ДТ», оскільки позивач вказувала, що не перебувала у трудових відносинах з жодним підприємством. Апелянт вважав, що позивачем відповідно до чинного законодавства не було сплачено військовий збір з доходу отриманого у вигляді інших доходів. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 23.10.2020 року здійснено заміну відповідача у справі, з Головного правління ДФС у Запорізькій області на належного - Головне правління ДПС у Запорізькій області. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не отримувала доходи, які відповідно до п.п.14.1.47 п.14.1 ст.14 ПК України віднесені до категорії - додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу). Також, позивач не отримувала доходи, які перелічені у п.п.14.1.54 п.14.1 ст.14 ПК України. Суд врахував, що позивач окрім пенсії, ніякого іншого доходу не отримувала протягом 2016-2017 років (період, за який донараховані податки оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями), позивач отримала картку в відділенні АТ КБ «Приватбанк» разом з пін-кодом, які загубила при невідомих обставинах. Суд вважав, що позивач не є відповідно до вимог п.162.1 ПК України платником ПДФО та військового збору, нарахованих прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, що оскаржуються. Суд зазначав, що відповідачем доведено, що згідно банківських виписок по картковому рахунку № НОМЕР_1 , який відкрито у АТ КБ «Приватбанк» на рахунок ОСОБА_1 надійшли кошти на загальну суму 607626,40 грн., у тому числі у 2016 році на суму 11014,65 грн., у 2017 році на суму 596611,75 грн., однак відповідачем не надано доказів на підтвердження факту отримання зазначених доходів позивачем протягом періоду, що перевірявся. Також відповідачем під час перевірки не з`ясовано та не проведено перевірку ТОВ «Орбіта ДТ», яке перераховувало кошти на картку, яка була відкрита на ім`я позивача. Суд зазначив, що ТОВ «Орбіта ДТ», підприємство з рахунків якого відповідно до банківських виписок перераховувались кошти на картковий рахунок, який відкрито у АТ КБ «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_1 , у даному випадку є податковим агентом, який нарахував (виплатив, надав) оподатковуваний дохід на користь платника податку, який не є працівником підприємства, а тому ТОВ «Орбіта ДТ» зобов`язане утримувати податок із суми такого доходу, використовуючи ставку податку, визначену в ст.167 ПК України, а також військовий збір, визначений п.п.164.2.20 п.164.2 ст.164 ПК України. Суд зазначив, що відповідачем під час перевірки позивача не встановлено яким чином відображені у бухгалтерському обліку ТОВ «Орбіта ДТ» перераховані кошти на картковий рахунок, відкритий на ім`я позивача, а також не встановлено, чи ТОВ «Орбіта ДТ» утримувало ПДФО та військовий збір з сум, зарахованих на картку, відкриту на ім`я ОСОБА_1 . Суд вважав, що висновок контролюючого органу про виявлені порушення позивачем є передчасним, оскільки цей висновок не відповідає фактам, покладеним в його основу. Матеріалами справи встановлено, що у період з 27.02.2019 року по 13.03.2019 року на підставі наказу №309 від 29.01.2019 року працівниками Енергодарського управління ГУ ДФС у Запорізькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 з питань додержання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року, за результатами якої 20.03.2019 року складено акт №132/08-01-13-05/ НОМЕР_2 , відповідно до висновків акту встановлені порушення: п.п.16.1.3 п.16.1 ст.16, п.п.49.18.4 п.49.18 ст.49, п п.168.2.1 п.168.1 ст.168, п.п. «в» п.176.1 ст.176, п.179.1 ст.179 ПК України в частині неподання у встановлений законодавством строк, а саме - до 01.05.2017 року податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік, до 01.05.2018 року податкової декларації про майновий стан та доходи за 2017 рік, та невідображення в них доходу, отриманого протягом 2016 року у розмірі 11014,65 грн. та протягом 2017 року у розмірі 596611,75 грн.; порушення: п.п.14.1.47 п.п.14.1.54 п.14.1 ст.14, п.п.164.2.20 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167 ПК України в частині не нарахування та неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб з доходу, отриманого як інші доходи на загальну суму 109372,76 грн., у тому числі за 2016 рік у сумі 1982,64 грн., за 2017 рік у сумі 107390,12 грн.; порушення: п.п.14.1.47, п.п.14.1.54 п 14.1 ст.14, п.п.164.2.20 п.164.2 ст.164, п.п.1.3 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України в частині не визначення об`єкту оподаткування військовим збором, що призвело до не нарахування та не перерахування до бюджету військового збору на загальну суму 9114,40 грн., у тому числі за 2016 рік у розмірі 165,22 грн., за 2017 рік у розмірі 8949,18 грн. Встановлено, що вказана документальна позапланова невиїзна перевірка платника податків фізичної особи ОСОБА_1 була проведена відповідно до п.78.1.2 п.78.1 ст.78 ПК України у зв`язку з надходженням до ГУ ДФС у Запорізькій області податкової інформації від прокуратури Запорізької області від 08.08.2018 року №04/5-2164-16 щодо внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань кримінального провадження №3201608000000121 від 18.11.2016 року щодо громадян, які отримували доходи від підприємств зазначених у кримінальному провадженні, не надання податкової декларації про доходи, отримані у 2016 2017 роках. Матеріалами справи підтверджено, що ГУ ДФС у Запорізькій області на адресу ОСОБА_1 було направлено запит про надання пояснень та документального підтвердження про порушення вимог законодавства від 11.09.2018 року №7773/14/08-01-13-05-09, яке ОСОБА_1 одержала 13.09.2018 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Пояснення ОСОБА_1 у встановлений строк не надала. Встановлено, що ГУ ДФС у Запорізькій області Тараненко Г.С. було направлено наказ від 29.01.2019 року №309 про проведення документальної позапланової перевірки, який ОСОБА_1 одержала 31.09.2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. За результатами перевірки та на підставі акту перевірки відповідачем 22.04.2019 року прийняті податкові повідомлення-рішення: №0007821305, яким визначено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 109372,76 грн., штрафні (фінансові) санкції в сумі 27343,19 грн.; № 0007831305, яким визначено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб - штрафні (фінансові) санкції в сумі 340 грн.; № 0007811305, яким визначено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується за результатами річного декларування в сумі 9114,40 грн., штрафні (фінансові) санкції в сумі 2278,60 грн. Відповідно до ч.1 ст.77, ч.1 ст.78, статей 74, 75, 76 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заяві по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до частин 2, 3 ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були дослідженими в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Як вбачається з пояснень ОСОБА_2 в позовній заяві, остання стверджувала, що будь-яких доходів, крім пенсії не отримувала, у тому числі і протягом 2016-2017 років. Ці обставини не підлягають спростуванню відповідно до ч.1 ст.78 КАС України. Крім того, ОСОБА_1 у позові зазначила, що банківська картка разом з конвертом, який їй видали та пін-кодом була нею загублена при невідомих обставинах та, оскільки на рахунку картки коштів не було, вона не заявляла в правоохоронні органи про її загублення та не блокувала отриману картку і не повідомляла банк. Відповідно до ч.2 ст.75, ч.1 ст.77 КАС України вище вказані обставини мають бути підтверджені відповідними засобами доказування, а позивач ОСОБА_1 у свою чергу має довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не надала доказів на підтвердження того, що нею була загублена банківська картка з пін-кодом. Суд апеляційної інстанції зазначає, що банківська картка з пін-кодом є власністю позивача ОСОБА_1 , який зобов`язаний здійснювати відповідні дії зі своєю власністю, зокрема зберігати та нести відповідальність за незаконні дії з використанням власності. Матеріалами справи підтверджується рух грошових коштів на рахунку банківської картки № НОМЕР_1 , який відкрито у АТ КБ «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_1 у періоді, який перевірявся податковим органом за 2016-2017 роки та недекларування нею свого майнового стану і доходів за 2016, 2017 роки, несплату податку на доходи фізичних осіб з доходу, отриманого як інші доходи за грудень 2016 року, 2017 року та несплату військового збору за цей період. У зв`язку з цим суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції щодо неспростування податковим органом того, що ОСОБА_1 не отримувала грошові кошти, того, що ТОВ «Орбіта ДТ», яка перераховувала грошові кошти на банківську карту № НОМЕР_1 не перевірялось та у зв`язку з цим, товариство є податковим агентом та перераховувало кошти як працівнику, є необґрунтованими, такими, що суперечать матеріалам справи та базуються на припущеннях. Відповідно до пп.9.1.2, п.9.1 ст.9, 14.1.54 п.14.1 ст.14, пп.162.1.1 п.162.1 ст.162, ст.163, п.164.1., 164.2 та 164.6 ст. 164 України ПК України передбачено, що податок на доходи фізичних осіб відноситься до загальнодержавних податків, сплата якого є обов`язковою на всій території України. Серед платників цього податку, зокрема фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи. Об`єктом оподаткування є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (для нерезидентів - з джерелом походження в Україні); доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання). Дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді, зокрема заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю. Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Як вбачається з пояснень позивача ОСОБА_1 , остання не працювала, окрім пенсії, ніякого іншого доходу не отримувала протягом 2016-2017 років. Суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що позивач, відповідно до вимог пп. 162.1.1 п.162.1 ст.162 ПК України, не є платником податку на доходи фізичних осіб та військового збору, нарахованих прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, що оскаржуються; про те, що відповідачем не надано доказів на підтвердження факту отримання зазначених доходів позивачем протягом періоду, не з`ясовано та не проведено перевірку ТОВ «Орбіта ДТ», яке перераховувало кошти на картку, яка була відкрита на ім`я позивача. Відповідно до пп.16.1.3 п.16.1 ст.16, пп.48.18.4 п.48.18 ст.48, пп.168.2.1 п.168.2 ст.168, п.176.1 ст.176, п.179. ст.179 ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів. Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу. Платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов`язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів. Платники податку зобов`язані подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов`язковим. Платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу. Відповідно до п.120.1 ст.120 ПК України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 протягом 2016 та 2017 років не декларувала одержані на рахунок банківської картки № НОМЕР_1 доходи, чим допустила порушення передбачене п.120.1 ст.120 ПК України. Відповідно до п.16-1 Підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені п.162.1 ст.162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст.163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного пп.1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст.168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у ст.171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені ст.176 цього Кодексу. Матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 протягом 2016 та 2017 років не сплачувала військовий збір з доходів, одержаних на рахунок банківської картки № НОМЕР_1 . Суд апеляційної інстанції вирішуючи спір, виходить з положень ч.1 ст.77 КАС України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Суд апеляційної інстанції ухвалюючи нове рішення вирішує питання про розподіл судових витрат. Судові витрати здійснені позивачем повертаються йому тільки у тому разі коли його позовні вимоги задоволено. Не передбачено повернення судових витрат у разі відмови у задоволенні позовних вимог. Враховуючи докази у справі та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню. Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід скасувати, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, у задоволенні позовних вимог відмовити. Керуючись статтями 315, 317, 321, 322 КАС України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області задовольнити. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22.09.2020 року у адміністративні справі №280/5159/19 скасувати. Прийняти нове рішення. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити. Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду відповідно до статей 328, 329 КАС України. Головуючий - суддя О.М. Лукманова суддя Л.А. Божко суддя Ю. В. Дурасова