Ухвала КЦС ВС № 761/20415/14-ц

Ухвала 29 січня 2021 року м. Київ справа № 761/20415/14-ц провадження № 61-413ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Яремка В. В. розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лекс Навігатор» на постанову Київського апеляційного суду від 11 грудня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лекс Навігатор» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженої відповідальності «Лекс Навігатор» про визнання кредитного договору недійним, ВСТАНОВИВ: У липні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором від 04 серпня 2005 року № 49.4/88/05-Z у розмірі 78 565,38 грн в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, звернути стягнення на предмет іпотеки ? квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 70,70 кв. м, що належить на праві власності ОСОБА_3 . У березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Дельта Банк» про визнання кредитного договору недійсним, в якому просив визнати кредитний договір, укладений між ним та ПАТ «Дельта Банк», недійним. Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 30 січня 2019 року у зв`язку зі смертю відповідача ОСОБА_3 до участі у справі залучено його правонаступників: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 13 вересня 2019 року до участі у справі залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Лекс Навігатор» (далі - ТОВ «Лекс Навігатор») як правонаступника ПАТ «Дельта Банк». Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 02 грудня 2019 року первісний позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Лекс Навігатор» заборгованість за кредитним договором у розмірі 78 565,38 грн. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 04 серпня 2005 року № 49.4/88/05-Z, яка станом на 12 травня 2014 року становить 6 776,48 дол. США, що в еквіваленті ? 78 565,38 грн, суд звернув стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 04 серпня 2005 року № 33/88/Z/Z-05, а саме, на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 70,70 кв. м, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону. Зустрічний позов залишено без задоволення. Постановою Київського апеляційного суду від 11 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 02 грудня 2019 року в частині вирішення первісних позовних вимог скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення. У задоволенні позову відмовлено. 06 січня 2021 року ТОВ «Лекс Навігатор» із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду із касаційного скаргою на зазначене рішення суду апеляційної інстанції. Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню із таких підстав. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У поданій касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не навів передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження судових рішень. Посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення конкретних випадків, наведених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження. Згідно з пунктом 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року). Враховуючи те, що заявник не виконав процесуального закону при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судових рішень, така скарга підлягає поверненню заявнику. Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення. Керуючись статтями 185, 389, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лекс Навігатор» на постанову Київського апеляційного суду від 11 грудня 2020 року вважати неподаною та повернути заявнику. Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя В. В. Яремко