Ухвала КЦС ВС № 335/3635/16-ц

УХВАЛА 21 січня 2021 року м. Київ справа №335/3635/16 провадження № 61-35ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С., розглянувши питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 01 вересня 2020 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» про поновлення на роботі на посаді директора Запорізької Дирекції Південно-Східного регіонального центру з роздрібного бізнесу Публічного акціонерного товариства «Банк Форум», стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ: У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Банк Форум» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 грудня 2017 року відмовлено у задоволенні позову. Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 24 липня 2018 року рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 грудня 2017 року скасовано, а провадження у справі закрито. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції розглянув справу з порушенням норм процесуального права, оскільки не звернув увагу на те, що є судове рішення, яке набрало законної сили, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. 26 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про перегляд постанови Запорізького апеляційного суду від 24 липня 2018 року за виключними обставинами. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 01 вересня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Запорізького апеляційного суду від 24 липня 2018 року за виключними обставинами. Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відсутня підстава для перегляду постанови суду апеляційної інстанції за виключними обставинами, оскільки судом при вирішенні справи не застосовувався закон, конституційність якого була визнана рішенням Конституційного Суду України від 04 вересня 2019 року №6-р(Т1)/2019 у справі №3-425/2018(6960/18), на яке посилається ОСОБА_1 , оскільки закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції керувався нормами процесуального права та не розглядав спір по суті. У січні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарги ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 01 вересня 2020 року, в якій скаржник просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Касаційна скарга мотивована тим, що рішенням Конституційного Суду України від 04 вересня 2019 року №6-р(Т1)/2019 у справі №3-425/2018(6960/18) встановлено відповідність Конституції України положень частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Відповідно до пункту першого частини третьої статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є, зокрема, встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане. Так рішенням Конституційного Суду України (далі - КСУ), на яке посилається ОСОБА_1 , встановлено конституційність положень частини третьої статті 40 КЗпП України. Диспозиція пункту першого частини третьої статті 423 ЦПК України передбачає, що визначальною умовою для перегляду судового рішення за виключними обставинами саме на цій підставі є: 1. встановлення КСУ конституційності або неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення; 2. застосування саме цього закону, іншого правового акта чи їх окремого положення судом при вирішенні спору. Зі змісту постанови Запорізького апеляційного суду від 24 липня 2018 року, яку просить переглянути за виключними обставинами ОСОБА_1 , вбачається, що закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції керувався лише нормою пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України. Переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, апеляційний суд Запорізької області не застосовував норми частини третьої статті 40 КЗпП. Суд апеляційної інстанції в мотивувальній частині постанови від 24 липня 2018 року чітко вказав, що були відсутні підстави для розгляду позовних вимог ОСОБА_1 в межах справи № 335/3635/16, оскільки на час розгляду цієї справи вже було судове рішення, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що є безумовною підставою для скасування рішення суду першої інстанції, ухваленого з порушенням норм саме процесуального права, та для закриття провадження у цій справі. За таких підстав колегія суддів вважає касаційну скаргу необґрунтованою, правильне застосовування норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення, а тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити. Керуючись статтями 261, 394 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 01 вересня 2020 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» про поновлення на роботі на посаді директора Запорізької Дирекції Південно-Східного регіонального центру з роздрібного бізнесу Публічного акціонерного товариства «Банк Форум», стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді А. А. Калараш Є. В. Петров О. С. Ткачук