Постанова 4857 № 1.380.2019.006981

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.006981 пров. № А/857/15350/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючої судді Хобор Р.Б., суддів Сеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М. з участю секретаря судового засідання Смолинця А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року, ухвалене суддею Кравцівом О.Р. у м. Львові о 17 год. 33 хв. у справі № 1.380.2019.006981 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області, Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить суд визнати протиправним та скасувати Акт розслідування нещасного випадку (аварії) від 29.12.2018 року (форма Н-5) та Акт № 104-2018 від 29.12.2018 року про нещасний випадок невиробничого характеру (форма НТ) і зобов`язати відповідача повторно здійснити розслідування нещасного випадку, який стався з ОСОБА_1 , 13.07.2000 року близько 19 год. 00 хв в м. Червонограді, по вулиці Сокальській, 3 у відповідності до вимог «Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України», затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 року № 1346 (далі - Порядок № 1346), і за результатами розслідування скласти акти за формою Н-1 і Н-5. У обґрунтування позовних вимог позивач зазначає те, що 13.07.2000 року при спробі затримати осіб, які вчиняли адміністративне правопорушення передбачене статтями 173 та 178 КУпАП на території Червоноградського міського ринку, отримав травму ноги (перелом лотеральної кістки лівої гомілки), внаслідок чого близько одного місяця перебував на стаціонарному лікуванні та близько двох місяців на амбулаторному лікуванні. 07.12.2017 року позивач звернувся з рапортом до голови ліквідаційної комісії ГУМВС України у Львівській області з проханням організувати проведення розслідування нещасного випадку, який трапився з ним у липні 2000 року. Наказом голови ліквідаційної комісії ГУМВС України у Львівській області № 3244 від 28.11.2018 року створено комісію для проведення розслідування вищевказаного нещасного випадку. 29.12.2018 року комісія підписала акт форми Н-5 розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався з позивачем 13.07.2000 року та акт № 104-2018 про нещасний випадок невиробничого характеру форми НТ. Комісія, на підставі встановлених обставин, дійшла висновку, що нещасний випадок із ОСОБА_1 стався в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків. Проте, позивач вважає, що такий висновок комісії не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки, як зазначив позивач, травму отримав під час виконання своїх службових обов`язків щодо затримання осіб, які вчиняли адміністративне правопорушення, що підтвердили свідки події, а саме інші працівники міліції, які здійснювали переслідування правопорушників разом з ним, а також стороння особа, яка перебувала в той час близько місця вчинення адміністративного правопорушення. Позивач вважає, що обставини нещасного випадку відповідають вимогам пункту 3.9 Порядку № 1346, що, у свою чергу, є підставою для визнання нещасного випадку таким, що трапився при виконанні службових обов`язків. Позивач зазначив, що відповідач не об`єктивно провів розслідування нещасного випадку, що трапився з ним під час виконання службових обов`язків та вважає, що захист порушеного права можливий шляхом скасування акта розслідування нещасного випадку форми Н-5 і акта № 104-2018 форми НТ та зобов`язання відповідача повторно провести розслідування нещасного випадку, що трапився з ОСОБА_1 у липні 2000 року. Позиція відповідача зводиться до того, що за заявою позивача від 12.11.2018 року ліквідаційна комісія ГУ МВС України у Львівській області провела службове розслідування, за результатами якого склала висновок та акти Н-5 та НТ. За результатами проведеного розслідування, перевіривши та з`ясувавши всі обставини нещасного випадку, комісія надала об`єктивну оцінку всім зібраним матеріалам, поясненням свідків події, дійшла висновку, що нещасний випадок з позивачем стався в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків. При цьому, на думку відповідача, комісія не здійснювала владні управлінські функції на підставі законодавства, а розслідувала нещасний випадок на виробництві, про що 29.12.2018 року склала вказані акти, які не є рішеннями суб`єкта владних повноважень та не можуть бути предметом оскарження в адміністративному суді. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив позивач, який просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов. У обґрунтування апеляційних вимог, позивач зазначає те, що суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи та дійшов до помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Суд першої інстанції, на думку позивача, не надав належної оцінки тим обставинам, що відповідач не навів жодних доказів, які б заперечили позицію позивача. Під час проведення службового розслідування відповідач не навів інших доказів, крім тих, які надав позивач і, які, стверджують про те, що нещасний випадок трапився з позивачем під час виконання службових обов`язків. Позивач вважає, що відповідач діяв протиправно, а суд не звернув на це належної уваги. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивача та предстаника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань. Суд першої інстанції встановив те, що 07.12.2017 року позивач звернувся до голови ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області із заявою про проведення службового розслідування. Листом від 29.12.2017 року № Л-35/18-2017 «Про розгляд заяв» відповідач повідомив позивача про те, що на момент отримання травм, а саме 13.07.2000 року Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затверджений наказом МВС України від 27.12.2002 року № 1346 не діяв, а тому підстав для проведення розслідувань немає. 07.01.2020 позивач повторно скерував заяву про проведення службового розслідування. Листом від 05.02.2018 року № Л-1/05/18-2018 «Про розгляд заяв» відповідач повідомив позивача про те, що згідно з п. 2.1. Порядку № 1346 підстав для проведення розслідувань немає. 12.11.2018 року позивач втретє звернувся до відповідача із заявою про проведення службового розслідування. Листом від 06.12.2018 року № Л-415/05/13/5-2018 відповідач повідомив позивача, що за фактом отримання травми у липні 2000 року призначено службове розслідування, про результати якого позивач буде повідомлений додатково. Запрошено позивача на 10 год. 00 хв. 12.12.2018 року до Головного управління Національної поліції у Львівській області для надання пояснень з приводу звернення. 22.12.2018 року відповідач листом № Л-41/05/13/5-2018 повідомив позивача про проведення перевірки та затвердження відповідного висновку. 22.12.2018 року головою ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області затверджено висновок перевірки за зверненням колишнього працівника Червоноградського МВ УМВС України у Львівській області ОСОБА_1 , відповідно до якого, ОСОБА_1 перебуваючи на посаді оперуповноваженого КМСН Соснівського МВМ Червоноградського МВ УМВС України у Львівській області, 14.07.2000 року звернувся до КЗ СРР ЛО Сокальська ЦЛР, де йому встановлено діагноз «закритий перелом зовнішньої кістки лівої гомілки», який він отримав 13.07.2020 року. Однак встановити будь-які об`єктивні дані щодо обставин, крім наведених ОСОБА_1 , а також рекомендованими ним очевидцями, яких можна вважати зацікавленими особами, не надалось можливим. З огляду на викладене, подальше проведення перевірки завершено. Копії висновку та матеріалів перевірки скеровано в УЛМТЗ ГУ НП у Львівській області для створення комісії та складання актів встановленої форми, відповідно до Порядку № 1346. Згідно з висновком комісії, нещасний випадок з ОСОБА_1 трапився в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків. 29.12.2018 року ліквідаційна комісія Головного управління МВС у Львівській області склала акт про нещасний випадок невиробничого характеру форми НТ № 104-2018. 29.12.2018 року ліквідаційна комісія Головного управління МВС у Львівській області склала акт розслідування нещасного випадку (аварії), що стався (сталася) 13.07.2000 року близько 18 год. 30 хв. форми Н-5, відповідно до якого, обставиною, яка привела до нещасного випадку стала власна необережність ОСОБА_1 . Вказані акти скеровані позивачу листом від 27.06.2019 року і отримані позивачем 09.08.2019 року. Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів те, що нещасний випадок, який трапився з ним, пов`язаний з виконання службових обов`язків, а саме під час виконання завдань з припинення або запобігання злочинам або правопорушенням. Апеляційний суд не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступні обставини. Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров`я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні врегульовані Законом України «Про охорону праці» від 14.10.1992 року № 2694-ХІІ (далі - Закон № 2694). Статтею 1 Закону № 2694 визначено поняття охорони праці - як системи правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров`я і працездатності людини у процесі трудової діяльності. Згідно з правовими нормами статті 14 Закону № 2694, працівник зобов`язаний: дбати про особисту безпеку і здоров`я, а також про безпеку і здоров`я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства; знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту; проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди. Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. У відповідності до статті 22 Закону № 2694 встановлено, що роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об`єднаннями профспілок. На час коли трапився нещасний випадок з позивачем діяло Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 623 від 10.08.1993 року, яке введено в дію в органах внутрішніх справ, на підставі наказу МВС України від 13.01.1994 року № 18 (далі - Положення № 623). Відповідно до пункту 1 розділу 1 Положення № 623 розслідуванню підлягають травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні отруєння та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори (далі - нещасні випадки), що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності перевести потерпілого на іншу (легшу роботу) терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті на підприємстві. Пунктом 10 Положення № 623 передбачено, що про кожний нещасний випадок свідок, працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні терміново повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу посадову особу і вжити заходів до надання необхідної допомоги. Водночас, пунктом 17 Положення № 623 визначено, що нещасний випадок, про який безпосереднього керівника потерпілого чи власника підприємства своєчасно не повідомили, або якщо втрата працездатності від нього настала не зразу, незалежно від терміну, коли він стався, розслідується згідно з цим Положенням протягом місяця після одержання заяви потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси. Отже, Положення № 623 не встановлює конкретних термінів чи строків до настання яких чи протягом яких особа повинна повідомити безпосереднього керівника чи власника підприємства про нещасний випадок. Підзаконним нормативно-правовим актом, який регулює порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України і який діяв на час повідомлення позивача органу МВС України у якому проходив службу позивач про нещасний випадок - є Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України», затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.12.2002 року № 1346 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.01.2003 року № 83/7404. Цей нормативно-правовий акт розроблено з метою врегулювання питань, пов`язаних з розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України. Згідно з пунктом 2.1 Порядку № 1346 розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров`я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі (далі - нещасні випадки). Відповідно до пункту 2.2. Порядку № 1346 за результатами розслідування складаються акти за формою Н-1 (додаток 1) і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов`язків. Положеннями пункту 2.4. Порядку № 1346 передбачено, що якщо за висновками роботи комісії з розслідування прийнято рішення, що нещасний випадок не пов`язаний з виконанням службових обов`язків, то складається акт за формою НТ (додаток 2). Згідно з пунктами 3.1 та 3.2 Порядку № 1346 про кожний нещасний випадок (у тому числі поранення) працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу посадову особу підрозділу і вжити заходів до надання необхідної допомоги. Керівник (посадова особа), у свою чергу, зобов`язаний: - терміново організувати надання медичної допомоги потерпілому, а в разі потреби доставити його до лікувально-профілактичного закладу; - повідомити про те, що сталося, керівника підрозділу, службу охорони праці УМЗ, ВМЗ ГУМВС, УМВС. Якщо потерпілий є працівником іншого підрозділу, повідомити керівника цього підрозділу, у разі нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався внаслідок пожежі, - місцеві органи державної пожежної охорони, а при гострому професійному захворюванні (отруєнні) - відповідну санітарну епідеміологічну станцію (далі - СЕС) системи МВС України; - зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку в тому стані, у якому вона була на момент події (якщо це не загрожує життю і здоров`ю інших працівників), а також ужити заходів до недопущення подібних випадків. У відповідності із пунктом 4.6. Порядку № 1346 за результатами розслідування складається акт спеціального розслідування за формою Н-5 (додаток 4), а також оформляються інші матеріали, передбачені пунктом 4.13 цього Порядку, у тому числі карта обліку професійного захворювання (отруєння) на кожного потерпілого, якщо нещасний випадок пов`язаний з гострим професійним захворюванням (отруєнням). Негайне повідомлення керівника про нещасний випадок зумовлене тим, щоб комісія, яка розслідуватиме нещасний випадок могла оцінити обстановку нещасного випадку в тому стані, у якому вона була на момент події. Водночас, у пункті 3.19 зазначено, що нещасний випадок (у тому числі поранення), про який безпосереднього керівника потерпілого чи керівника підрозділу своєчасно не повідомили, або якщо втрата працездатності від нещасного випадку настала не одразу, незалежно від терміну, коли він стався, розслідується згідно з цим Порядком протягом місяця після одержання заяви потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси. Питання про складання акта за формою Н-1* (НТ*) вирішується комісією з розслідування, а в разі незгоди потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси, з рішенням комісії - в порядку, передбаченому чинним законодавством. Отже, Порядок № 1346 не встановлює конкретних строків протягом яких необхідно провести службове розслідування у зв`язку із нещасним випадком, який трапився із працівником МВС. Таким чином, позивач, звернувшись у грудні 2017 року до відповідача про розслідування нещасного випадку, який трапився з ним у липні 2000 року під час проходження служби, мав на це право. Пунктом 3.5 передбачено, що керівник підрозділу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (у тому числі поранення), крім випадків зі смертельним наслідком та групових випадків травматизму, наказом або розпорядженням організовує його розслідування комісією не менше ніж три особи, до складу якої включаються: керівник (спеціаліст) служби охорони праці підрозділу (голова комісії), керівник (безпосередній або прямий начальник) структурного підрозділу, де працює потерпілий, інші посадові особи, а в разі гострих професійних захворювань (отруєнь) - також спеціаліст СЕС. Згідно з пунктом 3.8. Порядку № 1346 комісія з розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) зобов`язана протягом трьох діб після утворення комісії: - обстежити місце події, опитати свідків і осіб, причетних до неї, і одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо; - визначити відповідність умов служби (праці, навчання) вимогам нормативно-правових актів про охорону праці; - з`ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку (у тому числі поранення), визначити осіб, які припустилися порушення нормативно-правових актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам; - визначити, чи трапився нещасний випадок (у тому числі поранення) у період проходження служби при виконанні службових обов`язків (не пов`язаний з виконанням службових обов`язків); - скласти акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* (додаток 4) у трьох примірниках, а також акт за формою Н-1* (НТ*) у п`яти примірниках і передати їх на затвердження керівнику підрозділу, який призначив комісію. Відповідно до пункту 3.9 Порядку № 1346, комісія з розслідування визнає, що «нещасний випадок трапився при виконанні службових обов`язків», якщо він трапився в період проходження служби під час: - припинення або запобігання злочинам або правопорушенням; - вчинення дій із забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав і свобод; - охорони і забезпечення громадського порядку; - несення постової чи патрульної служби; - виявлення і розкриття злочинів, розшуку осіб, що їх учинили; - забезпечення безпеки дорожнього руху; - участі в ліквідації наслідків аварії, пожежі, катастрофи, стихійного лиха та інших надзвичайних подій; - виконання потерпілим трудових (посадових, функціональних) обов`язків за режимом роботи підрозділу, у тому числі у відрядженні; - перебування на робочому місці, на території підрозділу або в іншому місці роботи чи служби (далі - робота) з моменту прибуття потерпілого в підрозділ до його відбуття, що фіксується відповідно до правил внутрішнього розпорядку підрозділу, у тому числі протягом робочого та надурочного часу, або, за дорученням керівника, у неробочий час; - підготовки до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь праці, засобів захисту, одягу, а також здійснення заходів щодо особистої гігієни, пересування по території підприємства перед початком роботи і після її закінчення; - проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить підрозділу, або іншому транспортному засобі відповідно до укладеного договору; - проведення навчання, тренувань, обов`язкових фізичних занять у встановлений час, участі в спортивних змаганнях, професійних та кваліфікаційних конкурсах; - використання власного транспорту в інтересах підрозділу з дозволу або за письмовим дорученням керівника підрозділу; - провадження дій в інтересах підрозділу, у якому проходить службу (працює) потерпілий; - прямування працівника до об`єкта (між об`єктами) обслуговування за затвердженими маршрутами; - прямування потерпілого до місця чи з місця відрядження згідно з установленим завданням про відрядження. Пунктом 3.11 Порядку № 1346 передбачено, що комісія визнає, що «нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків», якщо нещасний випадок (у тому числі поранення) стався: - за обставин, які не підпадають під дію пунктів 3.9, 3.10 цього розділу і не пов`язані з виконанням службових обов`язків; - унаслідок дій, учинених у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, а також унаслідок дії алкоголю, наркотичних або інших отруйних речовин (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо) за наявності медичного висновку, якщо це не викликано застосуванням цих речовин із службовою метою або порушення вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, був відсторонений від служби (роботи) згідно з установленим порядком; - під час скоєння злочинів або інших правопорушень, якщо ці дії підтверджені рішенням суду; - у разі природної смерті або самогубства, за винятком випадків, зазначених у пункті 3.10 цього розділу, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та органів досудового розслідування; - унаслідок порушення потерпілим службової (трудової) дисципліни. Апеляційний суд звертає увагу на те, що факт настання нещасного випадку - травми ноги (перелом лотеральної кістки лівої гомілки), який трапився з позивачем 13 липня 2000 року, за межами робочого часу, комісією встановлено та сторонами не заперечується. На думку апеляційного суду, важливим у цьому спорі є з`ясування того, чи нещасний випадок, який трапився в період проходження служби пов`язаний з виконанням службових обов`язків, чи ні. ОСОБА_1 в ході проведення розслідування нещасного випадку надав пояснення, що на час, коли трапився нещасний випадок, він разом із іншими працівниками відділення кримінальної міліції у справах неповнолітніх Червоноградського МВ ГУ МВС у Львівській області ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , повертаючись додому після робочої наради, проходячи по території автобусного вокзалу, що по вул. Сокальській, 3, близько 19 год 00 хв., помітив групу осіб, молодого віку, чоловічої статті в кількості 4 осіб, які справляли свої природні потреби у громадському місці, відповідальність за що передбачена статтями 173, 178 КУпАП. З метою припинення адміністративного правопорушення він та інші працівники міліції, які були з ним на місці події прийняли рішення про затримання вказаних осіб. Під час їх переслідування ОСОБА_1 невдало став лівою ногою, збігаючи з перона, внаслідок чого отримав травму ноги (перелом лотеральної кістки лівої гомілки). Вказані обставини під час розслідування нещасного випадку підтвердили інші працівники Червоноградського МВ ГУ МВС у Львівській області, які здійснювали переслідування правопорушників разом із позивачем, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про що надали відповідні пояснення. Цей факт зафіксований у висновку службового розслідування нещасного випадку. Вказані обставини також підтвердив громадянин ОСОБА_4 , який у цей момент перебував на автобусному вокзалі чекаючи рейсового автобуса та який був опитаний у ході службового розслідування нещасного випадку, що трапився із позивачем. Документи, які підтверджують нещасний випадок - травму ноги (Закритий перелом зовнішньої кісточки лівої гомілки. Застарілий розрив тібіофібулярного синдезмозу лівої гомілки, латеральний підвивих стопи): виписка з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого від 13.04.2018 року КЗ СРР ЛО Сокальська ЦЛР; виписний епікриз № 733 ДУ «ТМО МВС України по Львівській області»; лист ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» від 09.07.2018 року про періоди втрати працездатності, загальна втрата працездатності 119 днів. Водночас, апеляційний суд звертає увагу на те, що в обов`язки комісії входить повно та об`єктивно з`ясувати всі обставини події, тому комісія під час складання висновку розслідування нещасного випадку не може посилатися на те, що встановити об`єктивні дані щодо обставин події неможливо. Зокрема, комісія для здійснення своїх повноважень зобов`язана обстежити місце події, опитати свідків і осіб, причетних до неї, і одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо. Комісія опитала свідків і осіб, причетних до події, і одержала пояснення від потерпілого. Однак, комісія не виконала свій обов`язок і не обстежила місце події. Також, апеляційний суд вважає, що комісія не проаналізувала медичну документацію щодо обставин травми позивача. Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що комісія з розслідування нещасного випадку, який трапився із позивачем не встановила час коли трапився нещасний випадок, оскільки позивач вказує на те, що нещасний випадок трапився з ним близько 19 год. 00 хв., а за твердженнями комісії близько 18 год. 30 хв. Комісія не співставила цей час із робочим часом позивача. Також у висновку службового розслідування нещасного випадку, який трапився із позивачем зазначено те, що комісією скеровано запит у Червоноградський ВП ГУНП у Львівській області щодо надання інформації з приводу реєстрації в Червоноградському МВ УМВС України повідомлення про скоєння, 13.07.2000 року на території автобусного вокзалу по вул. Сокальській у місті Червонограді, адміністративного правопорушення, реєстрації повідомлення ОСОБА_1 про отримання ним у цей день тілесного ушкодження. На цей запит комісія отримала відповідь про те, що надати запитувану інформацію неможливо, оскільки у листопаді 2015 року у Червоноградському МВ УМВС України проведено заходи що ліквідації нетаємної документації, про що складено ліквідаційний акт № 8201 від 06.11.2015 року. Однак, комісія із розслідування нещасного випадку не провела аналіз ліквідаційного акта на предмет того, чи є в його описі відомості про документи, які стосуються реєстрації в Червоноградському МВ УМВС України повідомлення про скоєння, 13.07.2000 року на території автобусного вокзалу по вул. Сокальській у місті Червонограді, адміністративного правопорушення, а також реєстрації повідомлення ОСОБА_1 про отримання ним у цей день тілесного ушкодження. Вказане свідчить про те, що комісія неповно та необ`єктивно провела службове розслідування, що стосується нещасного випадку, який трапився із позивачем 13.07.2000 року, внаслідок чого, на думку апеляційного суду, дійшла до необґрунтованого висновку з приводу того, що нещасний випадок із позивачем трапився під час проходження служби в органах внутрішніх справ, однак не пов`язаний з виконанням службових обов`язків. Зважаючи на наведені вище міркування, апеляційний суд вважає, що акти Н-5 та НТ є необґрунтованими, а тому їх належить скасувати. Тому, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції зробив не вірний висновок про відмову в задоволенні позову. Вирішуючи вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача вчинити дії з розслідування нещасного випадку та скласти за його результатами акти за формою Н-5 та Н-1, за висновком яких слід вважати, що нещасний випадок трапився в період проходження служби і пов`язаний із виконанням службових обов`язків, апеляційний суд вважає, що належним способом захисту порушеного права у цьому випадку є зобов`язання відповідача повторно провести службове розслідування нещасного випадку, який трапився із позивачем 13.07.2000 року, із врахуванням висновків апеляційного суду, викладених у цій постанові, з тією метою, щоб комісія об`єктивно встановила всі обставини події. Відповідно до ч. 1, 4 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. З огляду на вищевикладене, у зв`язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та адміністративний позов задовольнити частково. Визнати протиправним оскаржене рішення відповідача та зобов`язати відповідача повторно провести службове розслідування нещасного випадку, який трапився із позивачем 13.07.2000 року, із врахуванням висновків апеляційного суду, викладених у цій постанові. Що стосується розподілу судових витрат, то апеляційний суд виходить із наступного. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду. Апеляційний суд встановив те, що за подання адміністративного позову позивач сплатив 1536,80 грн, а за подання апеляційної скарги 2305,20 грн. Щодо витрат, пов`язаних з прибуттям в судове засідання, апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 135 КАС України витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Розмір витрат, пов`язаних з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, визначається вартістю квитків на залізничний, автомобільний, водний, повітряний транспорт або ж підтвердженою вартістю пального, необхідного для переїзду до суду власним автотранспортом. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 826/13271/16. Положеннями ч. 3 ст. 135 КАС України встановлено, що граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов`язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», додатком до якої встановлено (компенсація в адміністративних справах), що витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла, - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, її представникові не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження (далі - постанова № 590). Постановою від 02 лютого 2011 року № 98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» Кабінет Міністрів України затвердив суми витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, згідно з додатком 1 (далі - постанова № 98). Відповідно до п. 1 п. 7 постанови № 98 державним службовцям, а також іншим особам, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок коштів бюджетів, за наявності підтвердних документів відшкодовуються витрати, зокрема, на проїзд (у тому числі на перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад, а також за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті). Отже витрати на проїзд відшкодовуються у повному обсязі. Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 травня 2020 року у справі № 1340/3510/18 та Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2020 року у справі № Н/806/1943/18. Позивач надав докази про те, що для прибуття у судове засідання до Львівського окружного адміністративного суду: 29.01.2020 року за маршрутом автобусного сполучення Сокаль (зі станції Червоноград) - Львів - Сокаль (до станції Червоноград) витратив на автобусні квитки 129.10 грн.; 21.02.2020 року за маршрутом автобусного сполучення Сокаль (зі станції Червоноград) - Львів - Сокаль (до станції Червоноград) витратив на автобусні квитки 129.10 грн.; 24.06.2020 року за маршрутом автобусного сполучення Сокаль (зі станції Червоноград) - Львів - Сокаль (до станції Червоноград) витратив на автобусні квитки 126.80 грн.; 22.07.2020 року за маршрутом автобусного сполучення Сокаль (зі станції Червоноград) - Львів - Сокаль (до станції Червоноград) витратив на автобусні квитки 126.90 грн.; 05.08.2020 року за маршрутом автобусного сполучення Сокаль (зі станції Червоноград) - Львів - Сокаль (до станції Червоноград) витратив на автобусні квитки 129.10 грн.; 23.09.2021 року за маршрутом автобусного сполучення Сокаль (зі станції Червоноград) - Львів - Сокаль (до станції Червоноград) витратив на автобусні квитки 129.10 грн.. Таким чином, витрати позивача пов`язані із прибуттям до суду належить стягнути з відповідача на користь позивача в сумі 770 грн. 10 коп. Керуючись ст..ст. 308, 310, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року у справі № 1.380.2019.006981 скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково. Визнати протиправними та скасувати Акт розслідування нещасного випадку (аварії), що стався (сталася) 13 липня 2000 року близько 18 год. 30 хв. від 29.12.2018 року (форма Н-5) та Акт № 104-2018 від 29.12.2018 року про нещасний випадок невиробничого характеру (форма НТ) за висновками яких нещасний випадок з ОСОБА_1 стався в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків. Зобов`язати ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області повторно здійснити розслідування нещасного випадку, який стався з ОСОБА_1 , 13.07.2000 року близько 19 год. 00 хв в м. Червонограді, по вулиці Сокальській, 3, у відповідності до вимог «Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України», затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 року № 1346, з врахуванням висновків суду викладених у цій постанові. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 3842 (три тисячі вісімсот сорок дві) гривні 00 копійок та витрат пов`язаних із прибуттям до суду в сумі 770 (сімсот сімдесят) гривень 10 копійок, а всього в сумі 4612 (чотири тисячі шістсот дванадцять) гривень 10 копійок. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, за наявності яких, постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Р. П. Сеник Н. М. Судова-Хомюк Повний текст постанови складений 29.01.2021 року