Постанова 4855 № 620/3743/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/3743/19 Суддя (судді) першої інстанції: Непочатих В.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів Аліменка В.О., Бєлової Л.В. за участю секретаря Островської О.В., розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ст. 229 КАС України у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2020 року (м.Чернігів, дата складання повного тексту - 03.02.2020) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И Л А : ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, в якому просить: - визнати протиправною відмову № 186 від 13.05.2019 ліквідаційної комісії УМВС України в Чернігівській області щодо призначення розслідування нещасного випадку за фактом травмування 24.05.2015 міліціонера взводу № 3 роти № 1 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Чернігів» УМВС України в Чернігівській області молодшого сержанта міліції ОСОБА_1, на блокпосту «Перехрестя доріг південніше смт. Станиця Луганська» смт. Станиця Луганська, Луганської області, та щодо створення Комісії з розслідування нещасного випадку за даним фактом; - зобов`язати ліквідаційну комісію УМВС України в Чернігівській області, з урахуванням вимог Порядку № 1346, призначити розслідування нещасного випадку за фактом травмування 24.05.2015 міліціонера взводу № 3 роти № 1 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Чернігів» УМВС України в Чернігівській області молодшого сержанта міліції ОСОБА_1 на блокпосту «Перехрестя доріг південніше смт. Станиця Луганська» смт. Станиця Луганська Луганської області та створити Комісію з розслідування нещасного випадку за даним фактом. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 24.05.2015 він отримав тілесні ушкодження на блокпосту «Перехрестя доріг південніше смт. Станиця Луганська» смт. Станиця Луганська, Луганської області, проте, відповідачем протиправно відмовлено йому в проведенні розслідування нещасного випадку за даним фактом, чим порушено вимоги Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.12.2002 № 1346. Позивач вважає, що наявні достатні та необхідні правові підстави для проведення відносно нього розслідування нещасного випадку, що трапився з ним 24.05.2015. У відзиві на адміністративний позов відповідачем зазначено, що позивач із заявою про призначення службового розслідування за фактом його травмування у 2015 році звернувся лише у травні 2017 року, наслідки розгляду якої було оформлено висновком службового розслідування від 14.07.2017. Зазначає, що після травмування лікарняний листок позивачу не видавався, рекомендація щодо переведення на легшу роботу не надавалась, лікування не призначалось. У подальшому позивач продовжив нести службу на кухні, за місцем дислокації БПСМОП «Чернігів» в смт. Станиця Луганська та до медичних закладів не звертався, тому у відповідача відсутні підстави для призначення розслідування нещасного випадку, згідно пункту 2.1. Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що стались в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.12.2002 № 1346. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2020 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області щодо не призначення розслідування нещасного випадку за фактом травмування 24.05.2015 міліціонера взводу № 3 роти № 1 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Чернігів» УМВС України в Чернігівській області молодшого сержанта міліції ОСОБА_1, на блокпосту «Перехрестя доріг південніше смт. Станиця Луганська» смт. Станиця Луганська, Луганської області. Зобов`язано Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області призначити та провести розслідування нещасного випадку за фактом травмування 24.05.2015 міліціонера взводу № 3 роти № 1 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Чернігів» УМВС України в Чернігівській області молодшого сержанта міліції ОСОБА_1 на блокпосту «Перехрестя доріг південніше смт. Станиця Луганська» смт. Станиця Луганська Луганської області та створити Комісію з розслідування нещасного випадку за даним фактом відповідно до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що стались в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.12.2002 № 1346. В решті позову відмовлено. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, неповного з`ясування обставин у справі. Свої доводи обґрунтовує тим, що в матеріалах справи відсутні будь-які медичні документи, підтверджуючі перебування позивача на лікарняному чи переведення чи необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу внаслідок отримання тілесних ушкоджень. Вказує, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для проведення розслідування нещасного випадку не відповідає нормам п.2.1 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що стались в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.12.2002 № 1346. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вказано про безпідставність доводів апеляційної скарги та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін. Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 під час відрядження до району проведення антитерористичної операції ніс службу на блокпосту «Перехрестя доріг південніше смт. Станиця Луганська» та 25.05.2015 отримав травму спини. У зв`язку з погіршенням стану здоров`я позивач 15.05.2017 звернувся до голови ліквідаційної комісії УМВС України в Чернігівській області з заявою про проведення службового розслідування за фактом його травмування (а.с. 64). За наслідками службового розслідування 14.07.2017 було складено висновок, яким встановлено, що 24.05.2014 позивач на блокпосту «Південніше смт. Станиця Луганська» отримав тілесні ушкодження, в тому числі і факт переведення позивача на роботу з меншим обсягом на період 25-27 травня 2015 року (а.с. 12-15). 24.05.2019 позивач звернувся із заявою до начальника Департаменту державного майна та ресурсів МВС України щодо розслідування нещасного випадку, який стався з ним 24.05.2015 під час перебування в зоні проведення АТО. Листом від 21.06.2019 за вих. № 25/5- М-285 позивача повідомлено, що Департаментом державного майна та ресурсів МВС України до ліквідаційної комісії УМВС в Чернігівській області направлено вимогу щодо проведення розслідування зазначеного нещасного випадку (а.с. 19). Відповідно до копії листа від 30.07.2019 за вих. № 912/124/05/23-2019 голова ліквідаційної комісії УМВС в Чернігівській області повідомив позивача, що складання відповідних актів Форми Н-5, Н-1 або НТ, не представилось можливим (а.с. 20). На повторне звернення позивача до МВС України Сектор державного нагляду за охороною праці МВС України листом від 11.09.2019 за № 21/М-8 проінформував позивача про те, що листом від 11.09.2019 № 21/М-8 до ліквідаційної комісії УМВС України в Чернігівській області направлено вимогу щодо проведення розслідування зазначеного нещасного випадку (а.с. 21). Листом від 15.11.2019 вих. №102/124/05/23-2019, з додатком від 18.10.2019 вих. № 1800/124/05/23-2019, позивачу було відмовлено в проведенні розслідування нещасного випадку, посилаючись на статтю 8 Закону України «Про звернення громадян», відповідно до якої повторні звернення не розглядаються (а.с. 23). Не погоджуючись з такими висновками відповідача, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суд за захистом своїх прав. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку наявні достатні та необхідні правові підстави, що передбачені пунктом 2.1 Порядку №1346, для проведення відносно позивача розслідування нещасного випадку, що трапився з ним 24.05.2015. При цьому, бездіяльність відповідача щодо не призначення розслідування нещасного випадку за фактом травмування позивача 24.05.2015 та не створення Комісії з розслідування нещасного випадку за фактом травмування позивача є протиправною і для відновлення його порушеного права необхідно зобов`язати відповідача призначити таке розслідування та створити відповідну комісію для його проведення. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ст. 14 Закону України «Про охорону праці», працівник зобов`язаний дбати про особисту безпеку і здоров`я, а також про безпеку і здоров`я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства. Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. У розумінні положень ст. 14 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю або настала смерть. Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.12.2002 № 1346, розроблено з метою врегулювання питань, пов`язаних з розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України розроблено. Згідно з приписами п. 2.1 Порядку, розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров`я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі (далі - нещасні випадки). Нормами п. 2.2 Порядку, визначено, що за результатами розслідування складаються акти за формою Н-1* (додаток 1) і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов`язків. Згідно з положеннями п. 2.4 Порядку, якщо за висновками роботи комісії з розслідування прийнято рішення, що про нещасний випадок не повинен складатися акт за формою Н-1*, тобто, нещасний випадок не пов`язаний з виконанням службових обов`язків, про такий нещасний випадок складається акт за формою НТ*. Відповідно до норм п. 3.8 Порядку, комісія з розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) зобов`язана протягом трьох діб після утворення комісії: обстежити місце події, опитати свідків і осіб, причетних до неї, і одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо; визначити відповідність умов служби (праці, навчання) вимогам нормативно-правових актів про охорону праці; з`ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку (у тому числі поранення), визначити осіб, які припустилися порушення нормативно-правових актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам; визначити, чи трапився нещасний випадок (у тому числі поранення) у період проходження служби при виконанні службових обов`язків (не пов`язаний з виконанням службових обов`язків) або в період проходження служби при виконанні службових обов`язків, пов`язаних з безпосередньою участю потерпілого в охороні громадського порядку, громадської безпеки або в боротьбі зі злочинністю; скласти акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* (додаток 4) у трьох примірниках, а також акт за формою Н-1* (НТ*) у п`яти примірниках і передати їх на затвердження керівнику підрозділу, який призначив комісію. Так, п. п. 3.1, 3.2 Порядку № 1346, визначено, що про кожний нещасний випадок (у тому числі поранення) працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу посадову особу підрозділу і вжити заходів до надання необхідної допомоги. Керівник (посадова особа), у свою чергу, зобов`язаний: терміново організувати надання медичної допомоги потерпілому, а в разі потреби доставити його до лікувально-профілактичного закладу; повідомити про те, що сталося, керівника підрозділу, службу охорони праці УМЗ, ВМЗ ГУМВС, УМВС. Якщо потерпілий є працівником іншого підрозділу, повідомити керівника цього підрозділу, у разі нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався внаслідок пожежі, - місцеві органи державної пожежної охорони, а при гострому професійному захворюванні (отруєнні) - відповідну санітарну епідеміологічну станцію (далі - СЕС) системи МВС України; зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку в тому стані, у якому вона була на момент події (якщо це не загрожує життю і здоров`ю інших працівників), а також ужити заходів до недопущення подібних випадків. У разі нещасного випадку (у тому числі поранення) з працівником головного управління, самостійного управління, департаменту чи відділу центрального апарату МВС, підрозділу прямого підпорядкування МВС України, розташованого в м. Києві, керівник зобов`язаний повідомити про це відділ державного нагляду за охороною праці Департаменту матеріального забезпечення МВС. Відповідно до п. 3.5 Порядку № 1346, керівник підрозділу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (у тому числі поранення), крім випадків зі смертельним наслідком та групових випадків травматизму, наказом або розпорядженням організовує його розслідування комісією не менше ніж три особи, до складу якої включаються: керівник (спеціаліст) служби охорони праці підрозділу (голова комісії), керівник (безпосередній або прямий начальник) структурного підрозділу, де працює потерпілий, інші посадові особи, а в разі гострих професійних захворювань (отруєнь) - також спеціаліст СЕС. Згідно з п. п. 3.19, 3.20 Порядку № 1346, нещасний випадок (у тому числі поранення), про який безпосереднього керівника потерпілого чи керівника підрозділу своєчасно не повідомили, або якщо втрата працездатності від нещасного випадку настала не одразу, незалежно від терміну, коли він стався, розслідується згідно з цим Порядком протягом місяця після одержання заяви потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси. Питання про складання акта за формою Н-1* (НТ*) вирішується комісією з розслідування, а в разі незгоди потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси, з рішенням комісії - в порядку, передбаченому чинним законодавством. Нещасний випадок (у тому числі поранення), що стався в підрозділі з працівником іншого підрозділу під час виконання ним завдання свого керівника, розслідується підрозділом, де стався нещасний випадок, і про нього складається акт за формою Н-1* (НТ*) комісією з розслідування за участю представників підрозділу, працівником якого є потерпілий. Такий нещасний випадок береться на облік підрозділом, працівником якого є потерпілий. Підрозділ, де стався нещасний випадок (у тому числі поранення), зберігає в себе один примірник затвердженого акта за формою Н-1* (НТ*). Крім того, згідно з п. 3.24 Порядку № 1346, нещасні випадки (у тому числі поранення) з працівниками, які виконували завдання (роботи) у складі зведених загонів (груп, бригад, транспортної колони), сформованих певним підрозділом, розслідуються цим підрозділом за участю представника підрозділу, що направив працівника. Такі випадки беруться на облік підрозділами, працівниками яких є потерпілі. Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу УМВС України в Чернігівській області від 24.04.2015 № 153 о/с позивач у складі ротаційної групи БПСМОП «Чернігів» був відряджений до смт. Станиця Луганська Луганської області для виконання завдань, передбачених Законом України «Про боротьбу з тероризмом», в зону проведення антитерористичної операції. Як підтверджується копіями довідок члена ліквідаційної комісії старшого інспектора аналітичної групи РПСПОП «Чернігів» ГУНП в Чернігівській області лейтенанта поліції Т.С. Полторака від 15.06.2017 вих. № 571/124/34/2017 та вих. № 572/124/34/2017, в період з 23.00 год. 24.05.2015 по 00.30 год. 25.05.2015 вівся обстріл з мінометної та гранатометної зброї по блокпосту «Перехрестя доріг південніше смт. Станиця Луганська» з території, яка контролювалася незаконними банд-формуваннями «ЛНР». Під час вказаного обстрілу колишній міліціонер взводу № 3 роти № 1 БПСМОП «Чернігів» УМВС України в Чернігівській області молодший сержант міліції ОСОБА_1 отримав ушкодження спини та був переведений на службу з меншим обсягом роботи, помічником кухара (а.с. 67). У зв`язку з отриманою травмою позивач звернувся до Станично-Луганської центральної районної лікарні де йому було встановлено діагноз: «забій поперекового відділу хребта»; амбулаторне лікування; акт обстеження на алкоголь № 566 від 25.05.2015 - тверезий, що підтверджується копією довідки Станично-Луганського районного територіального медичного об`єднання від 02.04.2018 № 555 (а.с. 18). Після цього позивач з 15.06.2015 по 26.06.2015, з 08.07.2015 по 23.07.2015 та з 04.08.2015 по 18.08.2015 проходив стаціонарне лікування спини в лікарні УМВС в Чернігівській області, про що свідчать виписні епікризи № 1100, № 1293, № 4587 (а.с. 52-53, 55, 56-57). Крім того, факт отримання позивачем тілесного ушкодження (забій поперекового відділу хребта) під час виконання службових обов`язків, при обстрілі блокпосту «Перехрестя доріг південніше смт. Станиця Луганська»; факт звернення позивача 25.05.2015 за медичною допомогою до Станично-Луганської центральної районної лікарні з травмою отриманою під час бойових дій та встановлення йому діагнозу: «забій поперекового відділу хребта»; факт переведення позивача на кухню (з меншим обсягом роботи), були встановлені під час проведення службового розслідування та відображені у висновку від 14.07.2017. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в даному випадку наявні достатні та необхідні правові підстави, що передбачені пунктом 2.1 Порядку № 1346, для проведення відносно позивача розслідування нещасного випадку, що трапився з ним 24.05.2015, оскільки бездіяльність відповідача щодо не призначення розслідування нещасного випадку за фактом травмування позивача 24.05.2015 та не створення Комісії з розслідування нещасного випадку за фактом травмування позивача є протиправною і для відновлення його порушеного права необхідно зобов`язати відповідача призначити таке розслідування та створити відповідну комісію для його проведення. Колегія суддів вказує, що доводи апелянта не спростовують наявність підстав для проведення розслідування, так як згідно пункту 3.19 Порядку № 1346, нещасний випадок (у тому числі поранення), про який безпосереднього керівника потерпілого чи керівника підрозділу своєчасно не повідомили, або якщо втрата працездатності від нещасного випадку настала не одразу, незалежно від терміну, коли він стався, розслідується згідно з цим Порядком протягом місяця після одержання заяви потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси. Таким чином, Порядком № 1346, чітко врегульований випадок, за якого нещасний випадок, про який безпосереднього керівника потерпілого чи керівника підрозділу своєчасно не повідомили має бути розслідуваний протягом місяця після одержання заяви потерпілого. При цьому, час, коли стався нещасний випадок не має значення. Крім того, повноваженнями щодо встановлення наявності чи відсутності причинного зв`язку між отриманою особою у період проходження служби при виконанні службових обов`язків травмою та подальшими захворюваннями, наділена комісія з розслідування нещасного випадку, а тому, при зверненні позивача із заявою про проведення розслідування нещасного випадку, який з ним стався, відповідачу необхідно було створити комісію з розслідування такого випадку, а не перебирати на себе повноваження комісії з порушеного питання. Питання по суті отриманої позивачем травми та проміжку часу від отримання травми до звернення з повідомленням про неї, обставини проходження медоглядів, здачі заліків з фізичної підготовки, визнання позивача придатним до служби, на переконання колегії суддів, мають вирішуватись саме створеною комісією з розслідування такого випадку, за наслідками роботи якої, нею мають бути зроблені відповідні висновки про обґрунтованість/необґрунтованість заяви позивача. Таким чином, колегія суддів вважає цілком обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відмова відповідача у проведенні розслідування нещасного випадку позивача, є протиправною. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не призначення розслідування нещасного випадку за фактом травмування 24.05.2015 позивача та зобов`язання відповідача призначити та провести розслідування нещасного випадку за фактом травмування 24.05.2015 позивача та створити Комісію з розслідування нещасного випадку за даним фактом, відповідно до Порядку № 1346. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має. Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 26.06.2020. Головуючий суддя: А.Ю. Кучма В.О. Аліменко Л.В. Бєлова