Постанова 4857 № 380/8105/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 грудня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/8105/22 пров. № А/857/14343/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Матковської З.М., суддів: Кузьмича С.М., Улицького В.З., при секретарі судового засідання: Юник А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року у справі №380/8105/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності (головуючий суддя першої інстанції Карп`як О.О., час ухвалення - 11.10 год., місце ухвалення м. Львів, дата складання повного тексту 05.09.2022),- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції у Львівській області, яка полягала у непроведенні розслідування нещасного випадку, який мав місце 01.04.2016 року з заступником начальника відділу Личаківського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області майором поліції ОСОБА_1 під час затримання громадянина ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 в ході чого заступник начальника відділу Личаківського ВП ГУНП у Львівській області майор поліції ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження: синець на чолі, садно на нижній губі з права, які згідно висновку судово-медичної експертизи від 01.04.2016 року № 630 утворились від дії тупого предмету, могли утворитись від ударів гантелею, елементами посуду, скляними банками 01.04.2016 року та відносяться до легкого ступеня тяжкості, відповідно до Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженому Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05 жовтня 2020 року № 705 Про затвердження Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2020 р. за № 1139/35422, та нескладенні за результатами розслідування вказаного нещасного випадку Акту розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку за Формою Н-1 (ПВ/НПВ); зобов`язати Головне управління Національної поліції у Львівській області провести розслідування нещасного випадку, який мав місце 01.04.2016 року з заступником начальника відділу Личаківського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області майором поліції ОСОБА_1 під час затримання громадянина ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході чого заступник начальника відділу Личаківського ВП ГУНП у Львівській області майор поліції ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження: синець на чолі, садно на нижній губі з права, які згідно висновку судово-медичної експертизи від 01.04.2016 року № 630 утворились від дії тупого предмету, могли утворитись від ударів гантелею, елементами посуду, скляними банками 01.04.2016 року та відносяться до легкого ступеня тяжкості, відповідно до Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженому Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05 жовтня 2020 року № 705 Про затвердження Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2020 р. за № 1139/35422, та скласти за результатами розслідування вказаного нещасного випадку Акт розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку за Формою Н-1 (ПВ/НПВ). Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано відмову Головного управління Національної поліції у Львівській області у створенні комісії з розслідування нещасного випадку за фактом травмування 01.04.2016 року заступник начальника відділу Личаківського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області майора поліції ОСОБА_1 , викладену у листі від 11.01.2022 №Ш-105/Оп/04/18-2022. Зобов`язано Головне управління Національної поліції у Львівській області провести розслідування нещасного випадку, що стався 01.04.2016 року з заступником начальника відділу Личаківського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області майором поліції ОСОБА_1 під час затримання громадянина ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході чого заступник начальника відділу Личаківського ВП ГУНП у Львівській області майор поліції ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження: синець на чолі, садно на нижній губі з права, та оформити його результати з урахуванням вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1346 від 27.12.2002 р. та з урахуванням висновків суду по даній справі. В інший частині позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з Головного управління Національної поліції у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 992,40 грн. сплаченого судового збору. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що ГУНП у Львівській області не погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його ухваленим із неправильним застосуванням норм матеріального права, із невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, виходячи з наступного. Апелянт зазначає, що наказом т.в.о. начальника ГУНП у Львівській області №731 від 04.04.2016 призначено службове розслідування за фактом отримання тілесних ушкоджень працівниками Личаківського ВП ГУНП у Львівській області. За фактом травмування працівників Личаківського ВП ГУНП у Львівській області було проведено службове розслідування, та акти з приводу травмування ОСОБА_1 не було складено, оскільки ОСОБА_1 на лікуванні з приводу втрати працездатності не перебував. Жодних заяв з приводу повторного проведення службового розслідування та складання актів до ГУНГІ у Львівській області у 2016 році не надходило. Лише 20 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до ГУНП у Львівській області з приводу призначення та проведення розслідування нещасного випадку, що мав місце 01.04.2016 року та скласти акти за формою Н-1* та Н-5*. 11 січня 2022 року представникові ОСОБА_1 надано відповідь про безпідставність проведення службового розслідування, оскільки Порядком розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05 жовтня 2020 року № 705, а саме п. 6 розділу І строк давності для розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку становить три роки з дня його настання. У разі встановлення факту нещасного випадку рішенням суду розслідування (спеціальне розслідування) нещасного випадку проводиться незалежно від дати його настання. Принагідно повідомляємо, що факт нещасного випадку в судовому порядку не встановлювався, а факт травмування був встановлений ще у 2016 році. Оскільки за даним фактом проводилось службове розслідування, з приводу даного питання ОСОБА_1 до ГУНП у Львівській області не звертався (з 2016 року), тому й строк давності для розслідування вже минув. Щодо порушення норм процесуального права зазначає. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно - правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними: після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду з цим позовом не вказано жодної обставини, яка об`єктивно унеможливила б його звернутись до суду за захистом своїх прав протягом визначеного законом строку в шість місяців, а вказані ним у заяві про поновлення строку звернення до суду причини не можуть бути визнані судом поважними, оскільки не носять ознак об`єктивності та непереборності. Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України (Строк звернення до адміністративного суду), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Оскільки позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, введено суд в оману із приховуванням реального моменту ознайомлення з оскаржуваними наказами та не зазначено об`єктивних обставин, що перешкоджали йому скористатися правом на звернення до адміністративного суду у встановлений законом строк, то суд залишає позовну заяву без розгляду. Проте, при винесенні оскаржуваного рішення, судом дані твердження взято до уваги не було. З урахуванням наведеного вище просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Сторони в судове засідання не прибули. Позивач надіслав заяву про розгляд справи у його відсутності. Відповідач був повідомлений про дату судового засідання на офіційну електронну адресу. Частинами другою та третьою статті 129 КАС України визначено, що учасник судового процесу повинен за допомогою електронної пошти (факсу, телефону) негайно підтвердити суду про отримання тексту повістки. Текст такого підтвердження роздруковується, а телефонне підтвердження записується відповідним працівником апарату суду, приєднується секретарем судового засідання до справи і вважається належним повідомленням учасника судового процесу про дату, час і місце судового розгляду. В такому випадку повістка вважається врученою учаснику судового процесу з моменту надходження до суду підтвердження про отримання тексту повістки. Якщо протягом дня, наступного за днем надсилання тексту повістки, підтвердження від учасника судового процесу не надійшло, секретар судового засідання складає про це довідку, що приєднується до справи і підтверджує належне повідомлення учасника судового процесу про дату, час і місце судового розгляду. В такому випадку повістка вважається врученою з моменту складання секретарем судового засідання відповідної довідки. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справі з 13.08.2001, з 07.11.2015 перебував на посаді заступника начальника відділу Личаківського ВП ГУНП у Львівській області. 01.04.2016 року під час затримання громадянина ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 заступнику начальника відділу Личаківського ВП ГУНП у Львівській області Фок Ю.Р. було нанесено громадянином ОСОБА_2 тілесні ушкодження синець на чолі, садно на нижній губі з права, які згідно висновку судово медичної експертизи від 01.04.2016 року №630, що проводилась в рамках кримінального провадження, утворилась від дії тупого предмету, могли утворитись від ударів гантелею, елементами посуду, скляними банками 01.04.2016 та відносяться до легкого ступеня тяжкості. За даним фактом на підставі наказу ГУНП у Львівській області від 04.04.2016 №731 проводилось службове розслідування та складено висновок службового розслідування за фактом травмування працівників Личаківського ВП ГУНП у Львівській області від 27.04.2016, відповідно до якого заступник начальника відділу Личаківського ВП ГУНП у Львівській області майор поліції ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді: синця на чолі, садна на нижній губі з права при виконанні службових обов`язків. Після отримання зазначеної травми було доставлено до лікувального закладу, після чого позивач перебував на амбулаторному лікуванні у ВНМД 01.04.2016 -10:05, що підтверджується довідкою від 29.11.2021 №1928 та витягом з журналу реєстрації хворих. При цьому зі слів позивача до керівника із відповідним рапортом про проведення розслідування нещасного випадку не звертався, а керівництво в свою чергу не ставило питання про необхідність його проведення. Про факт нещасного випадку та про факт звернення позивача у зв`язку з цим до медичного закладу лікарем ТП №2 КНП « 8-ма міська клінічна лікарня м. Львова» ОСОБА_4 було повідомлено 01.04.2016 о 13:45 через лінію екстреного виклику поліції, де вказане повідомлення було зареєстроване в Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події за номером ЖЄО №7089 від 01.04.2016, про що зазначено у висновку службового розслідування за фактом травмування працівників Личаківського ВП ГУНП у Львівські області від 27.04.2016. У відповідь на адвокатський запит, відповідач повідомив позивача листом від 14.12.2021 №Ш-129/Аз/05/13-2021 про неможливість надання документів, відтак, акти за формою Н-1*, Н-5* позивачу не були надані. 20.12.2021 позивач звернувся до ГУ НП у Львівській області з заявою, просив призначити та провести розслідування вказаного нещасного випадку відповідно до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого Наказом МВС України від 27.12.2002 №1346 із змінами, скласти за результатами розслідування вказаного нещасного випадку акти за формою Н-1*, Н-5* та видати їх йому або його представнику на руки або надіслати за вказаною адресою. У відповідь ГУНП у Львівській області листом від 11.01.2022 №Ш-105/Оп/04/18-2022 відмовила позивачу, оскільки строк давності для розслідування нещасного випадку становить три роки з дня його настання згідно п.6 розділу І Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, що сталися із поліцейськими, що затверджений наказом МВС України від 05.10.2020 №705. У зв`язку з чим, позивачем 03.02.2022 подано до Залізничного районного суду м. Львова заяву про встановлення факту нещасного випадку. Ухвалю Залізничного районного суду м. Львова від 29.04.2022 у справі №462/631/22 заяву залишено без розгляду, роз`яснено право подання позову на загальних підставах. У зв`язку з чим, 04.05.2022 позивачем подано до Галицького районного суду м. Львова позовну заяву до ГУ НП у Львівській області про встановлення факту нещасного випадку. Який мав місце 01.04.2016. Ухвалою Галицького районного суду від 24.05.2022 у справі №461/2210/22 закрито провадження у справі та роз`яснено позивачу, що даний спір відноситься до юрисдикції адміністративного суду, визначеного за правилами підсудності згідно положень КАС України, в порядку адміністративного судочинства. (повний текст ухвали виготовлений 26.05.2022). Не погоджуючись з відмовою відповідача від 11.01.2022, позивач звернувся до суду із оскарженням. Суд першої інстанції позов задовольнив частково з тих підстав, що нормами Порядку №1346, не передбачено будь-яких строків для звернення про розслідування нещасних випадків, тому відмова відповідача, оформлена листом від 11.01.2022 №Ш-105/Оп/04/18-2022 є необґрунтованою. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне. Щодо строків звернення до суду. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАСУ для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу. Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України. Аналогічна позицію викладена у постанові від 11.02.2021 Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі №240/532/20, яка ґрунтується на правильному застосуванні судом статті 122 КАС України та не суперечить Рішенню Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012, яким розтлумачено статтю 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу в аспекті неоднозначної судової практики розгляду трудових спорів у порядку цивільного судочинства. Згідно із частиною 1 статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. При визначенні початку цього строку суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав є не тільки її дії, спрямовані на захист порушених прав, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав. Так, за змістом позовних вимог, позивач оскаржує бездіяльність відповідача щодо не проведення службового розслідування нещасного випадку, що стався 01.04.2016 при виконанні службових обов`язків під час затримання громадянина. Слід відмітити, що нещасний випадок з позивачем стався у період проходження служби у Національній поліції, тобто у період проходження публічної служби, а тому для звернення до суду у даному випадку необхідно застосовувати місячний строк. Відповідно до ст. 123 КАСУ у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Одночасно відповідно до ст. 121 КАСУ суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою. ОСОБА_1 відразу ж після настання нещасного випадку вжив всіх необхідних та розумних заходів щодо повідомлення про вказаний нещасний випадок свого керівництва та органу поліції, в якому він працював, а також вжив всіх необхідних та розумних заходів щодо надання собі невідкладної медичної допомоги шляхом самостійного звернення в медичний заклад, який в свою чергу також повідомив органи поліції про вказаний нещасний випадок та про факт звернення у зв`язку з цим за медичною допомогою ОСОБА_1 . Відповідно до п. 3.2 Порядку №1346 керівник (посадова особа), у свою чергу, зобов`язаний: терміново організувати надання медичної допомоги потерпілому, а в разі потреби доставити його до лікувально-профілактичного закладу; повідомити про те, що сталося, керівника підрозділу, службу охорони праці УМЗ, ВМЗ ГУМВС, УМВС. Якщо потерпілий є працівником іншого підрозділу, повідомити керівника цього підрозділу, у разі нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався внаслідок пожежі, - місцеві органи державної пожежної охорони, а при гострому професійному захворюванні (отруєнні) - відповідну санітарну епідеміологічну станцію (далі - СЕС) системи МВС України; зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку в тому стані, у якому вона була на момент події (якщо це не загрожує життю і здоров`ю інших працівників), а також ужити заходів до недопущення подібних випадків. У разі нещасного випадку (у тому числі поранення) з працівником головного управління, самостійного управління, департаменту чи відділу центрального апарату МВС, підрозділу прямого підпорядкування МВС України, розташованого в м. Києві, керівник зобов`язаний повідомити про це відділ державного нагляду за охороною праці Департаменту матеріального забезпечення МВС. З аналізу вищевикладених положень Порядку №1346 випливає, що після отримання повідомлення про вказаний нещасний випадок, що мав місце 01.04.2016 року з заступником начальника відділу Личаківського ВП ГУНП у Львівській області майором поліції ОСОБА_1 при виконанні ним службових обов`язків під час затримання громадянина ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , керівництво ГУНП у Львівській області було зобов`язане негайно організувати розслідування вказаного нещасного випадку відповідно до Порядку № 1346, зокрема, керівництво ГУНП у Львівській області було зобов`язане відповідно до п. 3.5 Порядку № 1346 видати письмовий наказ щодо організації розслідування вказаного нещасного випадку відповідно створеною для цього комісією В даному випадку у період з 01.04.2016 року по 24.11.2021 року Позивач - ОСОБА_1 , виконавши зі свого боку всі необхідні та розумні дії та виконавши свій обов`язок відповідно до вимог пункту п. 3.1 Порядку № 1346 щодо негайного повідомлення керівництва ГУНП у Львівській області про вказаний нещасний випадок, мав впевненість в тому, що таке розслідування керівництвом ГУНП у Львівській області було проведено у відповідності до порядку № 1346 і що за його результатами були складені відповідний пакет документів та Акти. В даному випадку, позивач дізнався про порушення своїх прав з листа ГУНП у Львівській області від 11.01.2022 №Ш-105/Оп/04/18-2022. При цьому, судом враховується та обставина, що з цього моменту позивачем вчинялись дії щодо захисту порушеного права шляхом звернення до Залізничного районного суду м. Львова та Галицького районного суду м. Львова. 03.02.2022 подано до Залізничного районного суду м. Львова заяву про встановлення факту нещасного випадку. Ухвалю Залізничного районного суду м. Львова від 29.04.2022 у справі №462/631/22 заяву залишено без розгляду, роз`яснено право подання позову на загальних підставах. У зв`язку з чим, 04.05.2022 позивачем подано до Галицького районного суду м. Львова позовну заяву до ГУ НП у Львівській області про встановлення факту нещасного випадку. Який мав місце 01.04.2016. Ухвалою Галицького районного суду від 24.05.2022 у справі №461/2210/22 закрито провадження у справі та роз`яснено позивачу, що даний спір відноситься до юрисдикції адміністративного суду, визначеного за правилами підсудності згідно положень КАС України, в порядку адміністративного судочинства. (повний текст ухвали виготовлений 26.05.2022). Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права. Відповідно до ст. 6 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини. У справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення». У справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права». Відповідно рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Іліан проти Туреччини» правило встановлення обмежень доступу до суду в зв`язку з пропуском строку звернення до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи. У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Отже, як свідчить позиція Європейського Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим адміністративним позовом із поважної причини. Щодо оскарженої бездіяльності відповідача. З метою врегулювання питань, пов`язаних з розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.12.2002 №1346 розроблено Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України (надалі Порядок № 1346). Згідно пункту 2.1 Порядку №1346, розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров`я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі (далі - нещасні випадки). Пунктом 3.1 Порядку № 1346 про кожний нещасний випадок (у тому числі поранення) працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосередньо керівника робіт чи іншу посадову особу підрозділу і вжити заходів до надання необхідної допомоги. Відповідно до пункту 3.5 Порядку №1346 керівник підрозділу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (у тому числі поранення), крім випадків зі смертельним наслідком та групових випадків травматизму, наказом або розпорядженням організовує його розслідування комісією не менше ніж три особи, до складу якої включаються: керівник (спеціаліст) служби охорони праці підрозділу (голова комісії), керівник (безпосередній або прямий начальник) структурного підрозділу, де працює потерпілий, інші посадові особи, а в разі гострих професійних захворювань (отруєнь) - також спеціаліст СЕС. Отже, положення зазначеного пункту містить єдину підставу організації розслідування нещасного випадку одержання керівником повідомлення про нещасний випадок. Пунктом 3.5 прямо передбачено, що керівник підрозділу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (у тому числі поранення), наказом або розпорядженням організовує його розслідування комісією. Із наведеного випливає, що саме рішення (відмова) відповідача є формою виконання повноважень, покладених на даний орган. Таким чином значення для позивача є саме оскарження рішення (відмови) у проведенні розслідування нещасного випадку. Предметом позову у цій справі є відмова Головного управління Національної поліції у Львівській області у створенні комісії з розслідування нещасного випадку за фактом травмування 01.04.2016 року заступника начальника відділу Личаківського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області майора поліції Фока Юрія Романовича, викладена у листі від 11.01.2022 №Ш-105/Оп/04/18-2022. Відповідно до п. 3.19 Порядок № 1346, нещасний випадок (у тому числі поранення), про який безпосереднього керівника потерпілого чи керівника підрозділу своєчасно не повідомили, або якщо втрата працездатності від нещасного випадку настала не одразу, незалежно від терміну, коли він стався, розслідується згідно з цим Порядком протягом місяця після одержання заяви потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси. Питання про складання акта за формою Н-1* (НТ*) вирішується комісією з розслідування, а в разі незгоди потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси, з рішенням комісії в порядку, передбаченому чинним законодавством. Отже, нормами Порядку № 1346 не передбачено будь-яких строків для звернення про розслідування нещасних випадків. За змістом листа від 11.01.2022 №Ш-105/Оп/04/18-2022 підставою для відмови позивачу у створенні комісії з розслідування нещасних випадків стало те, що строк давності для розслідування нещасного випадку становить три роки з дня його настання згідно п.6 розділу І Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, що сталися із поліцейськими, що затверджений наказом МВС України від 05.10.2020 №705. Таким чином, оскільки нормами Порядку № 1346, не передбачено будь-яких строків для звернення про розслідування нещасних випадків, тому відмова відповідача, оформлена листом від 11.01.2022 №Ш-105/Оп/04/18-2022 є необґрунтованою. Також є вірним висновок суду першої інстанції про те, що у даному випадку мало місце прийняття рішення, а не бездіяльність відповідача, у зв`язку з чим суд вважав за необхідне на підставі ч. 2 ст. 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Національної поліції у Львівській області у створенні комісії з розслідування нещасного випадку за фактом травмування 01.04.2016 року заступника начальника відділу Личаківського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області майора поліції Фока Юрія Романовича, викладену у листі від 11.01.2022 №Ш-105/Оп/04/18-2022. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Перевіривши правомірність прийнятого відповідачем рішення згідно до вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що таке вказаним вище критеріям не відповідає, тому є протиправним та підлягає скасуванню Також ураховуючи наведені вище висновки суду, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність зобов`язати Головне управління Національної поліції у Львівській області провести розслідування нещасного випадку, що стався 01.04.2016 року з заступником начальника відділу Личаківського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області майором поліції Фок Ю.Р. під час затримання громадянина ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході чого заступник начальника відділу Личаківського ВП ГУНП у Львівській області майор поліції ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження: синець на чолі, садно на нижній губі з права, та оформити його результати з урахуванням вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1346 від 27.12.2002 р. та з урахуванням висновків суду по даній справі. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.07.2022 у справі №816/633/17. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року у справі №380/8105/22 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя З. М. Матковська судді С. М. Кузьмич В. З. Улицький У зв`язку із перебуванням судді Кузьмича С.М. в період з 15.12.2022 по 16.12.2022 включно у щорічній відпустці, повний текст постанови складено 19.12.2022.