Постанова 4803 № 215/2279/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1273/21 Справа № 215/2279/20 Суддя у 1-й інстанції - Лиходєдов А. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 січня 2021 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Бондар Я.М. суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П. сторони справи : позивач- Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Преміум Актив» відповідач- ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому порядку згідно ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 -адвоката Каретної Євгенії Василівнина рішення Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 вересня 2020 року, ухваленого суддею Лиходєдовим А.В. в м.Кривому Розі Дніпропетровської області, (відомості про дату складення повного тексту судового рішення відсутні),- ВСТАНОВИВ : У квітні 2020 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Преміум Актив» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором кредиту. В обґрунтування позову зазначив, що 23.12.2018 р. між ТОВ «Фінансова Компанія є гроші» та відповідачем було укладено кредитний договір №3302415962-086025. ТОВ «Фінансова Компанія є гроші», було надано відповідачу 10000 грн. Строк на який було надано позику становив 16 днів. Дата надання позики 23.12.2018 р., дата повернення - не пізніше 07.01.2019 р. Проценти за користування позикою становили 1,99% за кожен день користування позикою, що становить 726,35 процентів річних. Крім того, додатково до основних процентів, позичальник зобов`язаний сплатити 3% додаткових відсотків від суми позики за кожен день прострочення з першого дня прострочення. У разі прострочення сплати заборгованості за кредитним договором більш ніж на 30 днів, додаткові відсотки позичальника збільшуються на 2%. Тобто загальна сума додаткових відсотків з 31 дня прострочення буде становити 5% від суми позики за кожен день прострочення з 31 дня прострочення до дня повного погашення заборгованості за позикою, включаючи день погашення, які позичальник зобов`язується сплатити позикодавцю. 02.05.2019 р. між позикодавцем та ТОВ «ФК «Преміум Актив», було укладено договір про надання фінансових послуг факторингу № 0205/2, відповідно до якого клієнт відступив фактору свої права вимоги заборгованості по кредитним договорам, тобто внаслідок укладення вказаного договору відбулася заміна кредитора, а саме ТОВ «ФК «Преміум Актив», набуло статусу нового кредитора. Позивач зазначив, що загальна сума боргу за договором кредиту складає - 233874 грн. заборгованості за кредитним договором №3302415962-086025 від 23.12.2018 р., з яких: - 10000 грн. заборгованість за кредитом; 3184 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 210690 грн. заборгованість по процентам за прострочку; 10000 грн. заборгованість зі сплати штрафу. З метою спонукання боржника до добровільної сплати заборгованості за договором ТОВ «ФК «Преміум Актив», було зменшено суму нарахованих процентів за неправомірне користування кредитними коштами. Також, сплачену відповідачем на користь позивача суму у розмірі 200 грн. було зараховано в якості часткової оплати заборгованості по процентам за прострочку. Таким чином, сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 159174 грн., з яких: - 10000 грн. - заборгованість за кредитом; - 3184 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; - 135990 грн. заборгованість по процентам за прострочку; - 10000 грн. заборгованість зі сплати штрафу. Рішенням Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 вересня 2020 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Преміум Актив» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволені. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Преміум Актив» з ОСОБА_1 159174 грн. заборгованості за договором про надання позики з яких: 10000 грн. заборгованість за кредитом; - 3184 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 135990 грн. заборгованість по процентам за прострочку; 10000 грн. заборгованість зі сплати штрафу та 2102 грн. судового збору, а всього - 161276 грн. В апеляційній скарзі, представник відповідача Каретіна Є.В. вказує на незаконність і необґрунтованість судового рішення та ставить питання про його скасування з ухваленням нового рішення про повну відмову позивачеві у задоволенні його позовних вимог до ОСОБА_1 . При цьому, скаржник зазначає, що суд першої інстанції позбавив права відповідача на публічний розгляд справи упродовж розумного строку, яке гатовано ст.6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод, оскільки суд надіслав на адресу ОСОБА_1 ухвалу про відкриття провадження у справі та копію позову і додані до нього документи тільки 10.09.2020 року, які відповідач отримала тільки 17.09.2020 року, тобто в день ухвалення рішення, у зв`язку з чим була позбавлена можливості надати відзив на позов, викласти свої доводи та заперечення щодо позовних вимог позивача та надати свої докази на підтвердження своїх заперечень. Представник відповідача вказує, що суд в порушення приписів ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не врахував правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року по справі №444/9519/12, де вказано, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. Зазначає, що в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Скаржник вважає, що у цій справі кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів, пені та штрафу. Наголошує на тому, що строк позики за цим кредитом складає 16 днів, позика має бути повернута до 07.01.2019 року, тому після 07.01.2019 року нарахування процентів за користування кредитом повинно припинитися, однак позивач безпідставно нарахував підвищені (додаткові) проценти за користування позикою у розмірі 210690 грн. за період з 08.01.2019 по 13.11.2019р., а також штраф у розмірі 10000 грн., які в багато разів перевищують суму наданої позики та є фактично джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором та непомірним тягарем для споживача, що не відповідає принципам справедливості, добросовісності і розумності. Вважає неправомірним стягнення штрафу, оскільки позичальник сплачує за дії, які здійснює позивач на власну користь, ці витрати позикодавця є його загальними витратами з обслуговування кредитної заборгованості та включається до реальної річної процентної ставки за договором, тобто погашення цих витрат здійснюється за рахунок процентів за кредитом. Звертає увагу на те, що розмір процентів за користування позикою становить 3184 грн. за 16 днів, що становить 31,84% від суми позики, тобто розмір процентів є достатнім для компенсації витрат позикодавця, у тому числі й на обслуговування кредитної заборгованості. Окрім того, представник відповідача вказує на те, що суд не перевірив обґрунтованість та правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості, яким сам по собі не може бути єдиним та безумовним доказом розміру наявної заборгованості за кредитним договором. Також, скаржник вважає, що оскільки нарахування та стягнення процентів та штрафу, які нараховані після 07.01.2019р. є неправомірними, тому сплачені відповідачем 200 грн. повинні бути спрямовані на погашення процентів за користування позикою, тобто заборгованість відповідача зі сплати процентів за користування позикою становить 2984 грн. (3184 грн.-200 грн.). Відзив на апеляційну скаргу не подано. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч.2 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менша розміру ста мінімальних заробітних плат. Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника відповідача ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом установлено та матеріалами справи підтверджено, що 23.12.2018 р. між ТОВ «Фінансова Компанія є гроші» та відповідачем було укладено кредитний договір №3302415962-086025. ТОВ «Фінансова Компанія є гроші», надало відповідачу ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 10000 грн. Строк на який було надано позику становив 16 днів. Дата надання позики 23.12.2018 р., дата повернення коштів не пізніше 07.01.2019 р. Проценти за користування позикою становлять 1,99% за кожен день користування позикою, що становить 726,35 процентів річних. Крім того, додатково до основних процентів, позичальник зобов`язаний сплатити 3% додаткових відсотків від суми позики за кожен день прострочення з першого дня прострочення. У разі прострочення сплати заборгованості за кредитним договором більш ніж на 30 днів, додаткові відсотки позичальника збільшуються на 2% і загальна сума додаткових відсотків, починаючи з 31 дня прострочення буде становити 5% від суми позики за кожен день прострочення до дня повного погашення заборгованості за позикою, включаючи день погашення, які позичальник зобов`язується сплатити позикодавцю. 02.05.2019 р. між позикодавцем ТОВ «Фінансова Компанія є гроші» та ТОВ «ФК «Преміум Актив», було укладено договір про надання фінансових послуг факторингу №0205/2, відповідно до якого клієнт відступив фактору свої права вимоги заборгованості по кредитним договорам, тобто внаслідок укладення вказаного договору відбулася заміна кредитора, а саме ТОВ «ФК «Преміум Актив», набуло статусу нового кредитора (а.с. 8-15, 21-42). Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором відповідач має заборгованість перед позивачем станом на 13.11.2019 р. у розмірі 233874 грн., яка складається з:10000 грн. заборгованість за кредитом; 3184 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 210690 грн. заборгованість по процентам за прострочку; 10000 грн. заборгованість зі сплати штрафу. З метою спонукання боржника до добровільної сплати заборгованості за договором ТОВ «ФК «Преміум Актив» зменшено суму нарахованих процентів за неправомірне користування кредитними коштами, сплачену відповідачем на користь позивача суму у розмірі 200 грн. було зараховано в якості часткової оплати заборгованості по процентам за прострочку. Таким чином, сума заборгованості, яку повинен сплати відповідач на користь позивача, становить 159174 грн., з яких: 10000 грн. - заборгованість за кредитом; 3184 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 135990 грн. заборгованість по процентам за прострочку; 10000 грн. заборгованість зі сплати штрафу. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про повне задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Преміум Актив» на підставі досліджених доказів виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань по поверненню кредиту та сплаті відсотків не виконала у строки, передбачені графіком погашення кредиту, кредит та проценти за його користування не сплатила у повному обсязі, порушивши вимоги кредитного договору та ст.ст. 525, 526, 530, 1054 ЦК України, позовні вимоги повинні бути задоволенні. За вимогами ст.ст.263, 264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. При ухваленні рішення суд зобовязаний зясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обовязково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи представника відповідача, викладені в апеляційній скарзі вважає, що суд першої інстанції у повній мірі з`ясував всі обставини, які мають значення для справи, та виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв`язку із чим рішення в даній справі є законним і належним чином обґрунтованим. Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У відповідності до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Матеріалами справи підтверджено, що 23.12.2018 р. між ТОВ «Фінансова Компанія є гроші» та відповідачем було укладено в електронній формі Договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №3302415962-086025 на суму 10000 грн. (загальна сума позики здорожчання позики за весь період її складає 13184 грн.), строком на 16 днів (дата надання позики 23.12.2018 р., дата повернення коштів не пізніше 07.01.2019 р.) шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок відповідача (банківська картка), який підписаний сторонами електронним підписом, інформаційною довідкою ТОВ «Платежі онлайн» від 03.03.2020 року про успішне проведення транзакції 10000 грн. на картку клієнта ОСОБА_1 23 грудня 2018 року о 15.27 год., Договором співробітництва №2829 від 28.12.2017 щодо проведення виплат, платіжним дорученням №24156 від 23 грудня 2019, графіком розрахунків терміну повернення позики та суми процентів за користування позикою (а.с.12-16, 21,22,23-24) Надані позивачем, вищезазначені докази підтверджують укладення між ТОВ «Фінансова Компанія є гроші» та ОСОБА_1 договору позики в електронній формі, отримання відповідачем позичених грошових коштів та їх неповернення позивачу, тобто невиконання відповідачем умов, укладеного договору позики в електронній формі, а також нараховані позивачем відповідно укладеного договору складові договору: тіло позики, проценти, додаткові проценти, штраф за користування кредитними коштами. Заборгованість відповідача, яку позивач просив стягнути становить 159 174 грн., з яких: 10 000 грн. - заборгованість за кредитом; 3 184 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 135 990 грн. заборгованість по процентам за прострочку; 10 000 грн. заборгованість зі сплати штрафу. Положеннями ч.1 статті 6 ЦК України визначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. За змістом норм ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Наданими позивачем доказами підтверджено укладення між сторонами електронного договору позики з використанням електронного підпису та ознайомлення відповідача з усіма істотними умовами отримання позики, встановленими договором, підписаним сторонами, а отже у відповідності до приписів статей 6, 627 ЦК України та статей 11,12 Закону України «Про електронну комерцію», укладений між позивачем та відповідачем електронний договір №3302415962-086025 вважається таким, що прирівнюється до договору у письмовій формі. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Пунктом 1.2 Договору визначено, що позика надається позичальнику виключно за допомогою Веб-сайту позикодавця, за умови ідентифікації позичальника та використання електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором. У п.1.5 Договору надання позики визначено, що строк та проценти за користування позикою за Договором позики обчислюються за фактичну кількість календарних днів користування позикою на наступних умовах: п.1.5.1-протягом строку позики, встановленого пунктом 1.3 Договору (16 днів, повернення 07.01.2019), розмір основних процентів складає-1,99% від суми позики, щоденно за кожен день користування позикою, починаючи з дня видачі позики до дати фактичного повернення позики включно, тобто строку зазначеного в п.1.3 цього Договору, що становить 726,35 процентів річних; п.1.5.2, у разі, якщо позичальник не повернув суму позики у строк, встановлений пунктом 1.3 Договору, нарахування процентів, встановлених пунктом 1.5.1 Договору проводиться за фактичну кількість календарних днів користування позикою та до дня повного погашення заборгованості за позикою, включаючи день погашення. Крім того, додатково до основних процентів позичальник зобов`язаний сплатити додаткові відсотки від суми позики за кожен день прострочення з першого дня прострочення. При цьому нарахування процентів проводиться в момент внесення позичальником коштів на погашення позики та належних на дату погашення платежів. В разі прострочення сплати заборгованості за кредитним договором більш ніж на 30 днів, додаткові відсотки позичальника збільшуються на 2% і загальна сума додаткових відсотків з 31 дня прострочення буде становить 5% від суми позики за кожен день прострочення з 31 дня прострочення до повного погашення заборгованості за позикою, включаючи день погашення, які позичальник зобов`язується сплатити позикодавцю. У пункті 2.2.2.4 Договору встановлено, що у випадку прострочення сплати заборгованості за цим Договором, позичальник повинен у повному обсязі сплатити основні та додаткові проценти за користування позикою, виходячи з фактичного строку користування позикою, та штраф. У п.4.3 Договору визначено, що в разі прострочення заборгованості більш ніж 61 день, позичальник зобов`язується виплатити штраф у розмірі суми кредиту, визначеному відповідно п.1.1 Договору. Штраф включає в себе витрати позикодавця на повідомлення різними способами позичальника про заборгованість, розшук позичальника для врегулювання у досудовому порядку спору та інші витрати, пов`язані із захистом своїх прав позикодавцем. Відповідно до п.4.4 Договору закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення умов, неналежне виконання цього Договору, яке мало місце під час дії цього Договору. Судом встановлено і не заперечується відповідачем, що дійсно між сторонами було укладено договір позики на умовах визначених у договорі, які були погоджені сторонами, оскільки обидві сторони підписали договір, тому, відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець (позивач) має право на одержання від позичальника (відповідача) процентів від суми позики у розмірі і порядку, встановленим у договорі. Оскільки у Договорі, підписаному сторонами обумовлена сплата основних процентів (1.5.1), додаткових процентів ( 1.5.2), а також сплата штрафу (п.2.2.2.4, 4.3), висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в обсязі, заявленому позивачем, колегія суддів вважає правильним і повністю з ним погоджується. Доводи скаржника про те, що нарахування процентів припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, колегія суддів відхиляє, оскільки умовами Договору позики, сторонами погоджено було нарахування основних процентів і додаткових процентів за фактичну кількість календарних днів користування позикою. Посилання представника позивача на необхідність застування позивачем вимог ч.2 ст.625 ЦК України, а не вимагати у відповідача сплати процентів, пені та штрафу, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки звернення з позовними вимогами в порядку ст.625 ЦК є правом кредитора, а не його обов`язком Доводи скаржника про порушення судом першої інстанції права відповідача на публічний розгляд справи упродовж розумного строку, неналежне повідомлення про дату, час і місце судового розгляду, колегія суддів відхиляє, оскільки з матеріалів справи видно, що судом першої інстанції ухвала про прийняття до розгляду та відкриття провадження у справі від 26.05.2020 року двічі надсилалась судом на домашню адресу відповідача-26.05.2020 (а.с.51), 07.07.2020 (а.с.52), при цьому слід зазначити, що розгляд справи вирішено було проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.49). Відповідно до Параграфу 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України» національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного терміну. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Така позиція викладена в рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України». В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції, як законне та обґрунтоване, без змін. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, немає. Керуючись ст.ст.367,368,374,375,381-384 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 -адвоката Каретної Євгенії Василівнизалишити без задоволення. Рішення Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 вересня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 28 січня 2021 року. Головуючий: Судді: