Постанова 4809 № 395/352/20

ПОСТАНОВА Іменем України 07 серпня 2020 року м. Кропивницький справа № 395/352/20 провадження № 22-ц/4809/988/20 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Єгорової С. М. (суддя-доповідач), Карпенка О. Л., Мурашка С. І., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційними скаргами Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 09 квітня 2020 року у складі головуючого судді Забуранного Р. А. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції. У березні 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі АТ КБ «Приватбанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути заборгованість у розмірі 14485,62 грн за кредитним договором б/н від 03.10.2018. Позовні вимоги мотивовано тим, що 03.10.2018 між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № б/н, згідно умов якого відповідач отримала кредит в розмірі 5000,00 грн, у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердила своїм підписом в анкеті-заяві свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір, про надання банківських послуг. Банк свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме наддав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, у межах встановленого кредитного ліміту. У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 20.12.2019 має заборгованість в сумі 14485,62 грн, яка складається з: 8175,74 грн - заборгованість за тілом кредита; 8175,74 грн - заборгованість за простроченим тілом кредита; 2534,68 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 2609,22грн - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 0,00 - грн нарахована пеня; а також відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн - штраф (фіксована частина); 665,98 грн - штраф (процентна складова). Відповідач ухиляється від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав АТ КБ «Приватбанк». Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 09 квітня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість по наданому кредиту в розмірі 8175,74 грн, та судовий збір в розмірі 1186,36 грн, а всього стягнуто 9362,10 грн. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не виконує взятих на себе зобов`язань, не повертає одержані кредитні кошта, тому підлягає стягненню 8175,74 грн - заборгованості за кредитом. В іншій частині позовних вимог необхідно відмовити за необгрунтованістю. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. АТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування судового рішення в частині відмовлених позовних вимог, та ухвалення в цій частині нового рішення, яким позовні вимоги задовольнити, в іншій частині рішення залишити без змін. Зазначило, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам. Не враховано, що під час підписання анкети-заяви відповідач ознайомилась та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, не заперечувала щодо умов кредитування, тобто приєдналась до запропонованих банком умов. Відсутність підпису відповідача на Тарифах, Умовах та правилах не свідчить про не укладення договору, оскільки суть договору приєднання і полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певним чином згоду на них. Відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку. Після отримання картки за умовами укладеного з Банком договору ОСОБА_1 активувала і користувалась карткою, отримувала кредитні кошти з власної ініціативи. Активація картки та користування картковим рахунком також свідчать про укладення між сторонами кредитного договору. Вказані обставини підтверджуються, зокрема, наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості. Додатково для підтвердження вказаних обставин та всебічного встановлення обставин справи до суду апеляційної інстанції надається виписка по рахункам відповідача, оскільки про підстави відмови в частині позовних вимог позивач дізнався безпосередньо з судового рішення; надати додаткові докази для повного та всебічного встановлення обставин справи не було необхідності. Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженим наказом Мін`юсту від 12.04.12 р. № 578/5 (далі - Перелік № 578/5). У виписці по руху коштів прослідковується, що за вказаним кредитом було встановлено кредитний ліміт, відповідач отримувала кошти, зокрема через банкомати, користувалась послугами «Оплата частинами» та «Миттєва розстрочка», знімала кредитні кошти, розраховувалась в торгівельній мережі, потім частково погашала заборгованість за договором і знову користувалась кредитними коштами, тобто скористалась одержаною кредитною картою. На думку позивача, відповідач повинна повернути не лише одержаний кредит а і сплатити нараховані відсотки і штрафи, що не було враховано судом. ОСОБА_1 також подала апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування судового рішення і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю. Зазначила, що суд першої інстанції в порушення положень ст. 89 ЦПК України не надав анкеті-заяві позичальника належну оцінку та не звернув увагу на те, що в ній відсутні умови договору про визначення процентної ставки та встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її розмір. Зазначені відомості відображені у Витягу з Тарифів на обслуговування кредитних карток «Універсальна», однак підпис позичальника на них відсутній. Позивач, посилаючись на подані ним розрахунки заборгованості зазначав, що станом на 20.12.2019 року у відповідача виникла заборгованість в сумі 14 485 грн. 62 коп. Проте, на підтвердження своїх доводів позивач не надав довідку про те, що за кредитним договором б/н від 03.10.2018 року ОСОБА_1 отримала кредитну картку, не надав жодної інформації стосовно строку дії картки. Також не надав виписку по рахунку відповідача, а долучив лише роздруківки таблиці власних розрахунків, які незрозуміло ані яким чином розраховані, ані на підставі яких формул. Відсутня взагалі ідентифікація відповідача, крім заголовку власноруч введеною представником банку. Тобто жодних підтверджень того, що даний розрахунок стосується відповідача не надано, а як наслідок не зрозуміло, чому заборгованість за тілом кредиту становить саме 8175,74 грн. (при наданому кредитному ліміті у розмірі 5000 грн.). Аналізуючи наданий позивачем розрахунок заборгованості, визначену позивачем заборгованість за процентами та пенею, на думку відповідача, не можна перевірити, оскільки в розрахунку взагалі відсутня графа заборгованості за тілом кредиту, що унеможливлює нарахування відсотків та пені. Банк не надав суду всіх необхідних вихідних даних для проведення розрахунку заборгованості. Виписка по рахунку відсутня. За таких обставин визначена заборгованість по наданому кредиту в сумі 8175,74 грн не підтверджується складовими, зазначеними в розрахунку. В розрахунку заборгованості, наданому банком, містяться дані щодо витрат клієнтом кредитних коштів та про включення в заборгованість нарахованих відсотків, штрафів, пені. З наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач періодично здійснювала поповнення рахунку, таким чином, фактично отримані та використані кошти повернуті АТ КБ «Приватбанк» в добровільному порядку. Банком самостійно були збільшені відсотки за наданим кредитом. В результаті погашення заборгованості за кредитом кошти були зараховані в рахунок погашення відсотків, а не тіла кредиту, що відповідач вважає неправомірним. Наданий позивачем розрахунок заборгованості не містить відомостей на яку суму кредиту, а саме на поточне та/або прострочене тіло кредиту нараховувались відсотки за користування кредитом. Іншого розрахунку заборгованості за кредитним договором, Банк до суду першої інстанції не надав. Сума заборгованості за кредитом за висновком відповідача розрахована неправильно. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи. Відповідач подала відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, скасувати оскаржене рішення суду і відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 позивачем не подано. Позиція апеляційного суду. Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (ч. 4 ст. 19 ЦПК). Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК). У порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій ст. 274 ЦПК України (ч.ч.1-2 ст. 274 ЦПК). Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає АТ КБ «ПриватБанк» частковому задоволенню, апеляційна скарга ОСОБА_1 - залишенню без задоволення, а судове рішення в частині відсотків та штрафів скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення цих позовних вимог. Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом. Відповідно до наданої позивачем копії анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг від 03.10.2018 ОСОБА_1 виявила бажання отримувати послуги АТ КБ «ПриватБанк», щодо узгодження умов про обраний тариф, відсоткову ставку, пеню, комісію зі змісту цієї заяви не вбачається (а.с.9). Вказана копія анкети-заяви містить підпис клієнта банку від імені ОСОБА_1 , який ніким не оспорюється. В анкеті-заяві ОСОБА_1 зазначила, що вона згодна з тим, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, які розміщені на банківському сайті http://privatbank.ua, складає між сторонами договір. Згідно копії паспорта споживчого кредиту, який підписаний ОСОБА_1 , сторони погодили відсоткову ставку за користування кредитом у розмірі 43,2% річних, відсотки від суми неповернутого в строк кредиту відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України - 86,4%, штраф за прострочення більше ніж на 30 днів за обов`язковими платежами за карткою - 500 грн плюс 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом (а.с.10-11). До позовної заяви долучено витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку та тарифи, які не містять підпису відповідача (а.с.12-29). Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 20.12.2019 відповідач має заборгованість в сумі 14485,62 грн, яка складається із: 8175,74 грн - заборгованість за тілом кредиту; 8175,74 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 2534,68 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 2609,22 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 0,00 - грн нарахована пеня; а також штрафи: 500,00 грн - штраф (фіксована частина); 665,98 грн - штраф (процентна складова) (а.с.7-8). Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд. Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК). Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК). Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК). Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Встановлено, що ОСОБА_1 належним чином умови кредитного договору не виконувала, допускала несвоєчасне зарахування коштів на картку, у зв`язку з чим виникла заборгованість по тілу кредиту в сумі 8175,74 грн, розмір якої зазначено у розрахунку (а.с. 8). Відповідач після отримання копії позовної заяви і долучених до неї доказів ( тому числі розрахунку заборгованості), подала до суду першої інстанції заяву про розгляд справи без її участі, зазначивши про не визнання позовних вимог (а. с. 55, 56), не спростувала належними і допустими доказами обставини, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, щодо укладення кредитного договору і одержання нею кредитних коштів, не надала доказів погашення простроченої кредитної заборгованості і свого розрахунку заборгованості. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 8175,74 грн є обґрунтованими і підлягають задоволенню. ОСОБА_1 в своїй апеляційній скарзі заперечує одержання нею кредитної карти і користування кредитними коштами, не визнає розміру непогашеної заборгованості, проте ці доводи спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, зокрема наданою банком випискою по картковому рахунку ОСОБА_1 (а.с. 77-78). Позивачем наданий розрахунок заборгованості, згідно якого станом на 20.12.2019 на використані позичальником кредитні кошти (тіло кредиту) в загальній сумі 8175,74 грн банком нараховано проценти за користування кредитом в сумі 2534,68 грн, виходячи з процентної ставки - 43,2 % річних (а.с.8). Встановлено, що між сторонами укладено кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви позичальника, у якій вказано, що вона разом з Пам`яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку складає між сторонами договір про надання банківських послуг. Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача. Належні і допустимі докази, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мала на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та відповідно, чи брала на себе зобов`язання відповідач зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов`язання з повернення кредиту, у справі відсутні. У підписаній ОСОБА_1 анкеті-заяві про видачу кредиту відсутня інформація про обраний тариф та відсоткову ставку. У позовній заяві банк просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитом, заборгованість за процентами відповідно до п.2.1.1.12.6 Правил користування платіжною карткою та у розмірі, визначеному на підставі Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна". Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за вказаним договором, банк послався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, що розміщені на банківському сайті як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщених на банківському сайті, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору та інші умови. При цьому, позивач не надав суду підтвердження, що саме цей Витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами саме у зазначеному в документі, що доданий банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ КБ ''ПриватБанк'' в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За відсутності доказів про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві відомостей про домовленість сторін щодо розміру відсотків за користування кредитними коштами, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що належить до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Поряд з цим, в матеріалах справи міститься копія паспорта споживчого кредиту (де викладена інформація про умови кредитування), підписаний від імені ОСОБА_1 , свіфй підпис остання не оспорювала, в якому сторони договору погодили відсоткову ставку за користування кредитом у розмірі 43,2% річних, відсотки від суми неповернутого в строк кредиту відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України - 86,4%, штраф за прострочення більше ніж на 30 днів за обов`язковими платежами за карткою - 500 грн плюс 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом (а.с. 10-11). Суд першої інстанції не дав належної оцінки вказаному доказу і безпідставно вважав, що позивачем не надано доказів щодо погодження відсоткової ставки за користування кредитними коштами і розміру неустойки. Враховуючи наявні у матеріалах справи докази щодо укладення між сторонами кредитного договору і узгодження відсоткової ставки за користування одержаним кредитом та встановлення відповідальності за несвоєчасне виконання умов договору у вигляді штрафів, висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог про стягнення процентів за користування кредитом і штрафів є безпідставними. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що вимоги позову в цій частині є обгрунтованими і підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню проценти за користування кредитом в сумі 2534,68 грн та штрафи: 500,00 грн (фіксована частина), та 535,52 грн (процентна складова - 5 % від суми заборгованості). З доводами позивача щодо необхідності стягнення також відсотків за передбаченою паспортом споживчого кредиту ставкою - 86,4% від суми неповернутого в строк кредиту на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, колегія суддів погодитися не може з огляду на таке. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). За частиною ж другою цієї статті якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому на підставі статті 1048 цього Кодексу. Водночас за змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх, тому підстави для застосування аналогії закону відсутні. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання. З вказаних підстав вимога банка по стягнення із відповідача 2609,22 грн заборгованості за відсотками згідно ст. 625 ЦК України є неправомірною, й задоволенню не підлягає. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в частині стягнення відсотків за користування кредитом та штрафів є помилковим і не відповідає вимогам норм матеріального права, зроблений з порушенням норм процесуального права, без врахування і належної оцінки всіх обставин справи та наданих сторонами доказів. У зв`язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, на підставі ст. 376 ЦПК України, в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитом та штрафів оскаржене рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення цих позовних вимог і стягнення процентів за користування кредитом в сумі 2534,68 грн, та штрафів: 500,00 грн (фіксована частина) та 535,52 грн (процентна складова). Вирішуючи питання про перерозподіл судових витрат, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, виходячи із пропорційності задоволених вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4260,75 грн (5255 грн (а.с.1, 69) / 81,08%) сплаченого судового збору за подання позову та апеляційної скарги, оскільки апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на особу, яка його сплатила. Керуючись ст. ст. 7, 367, 368, 371, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 09 квітня 2020 року в частині відмови у стягненні відсотків за користування кредитом та штрафів, стягнення судового збору скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за відсотками за користуванням кредитом в сумі 2534,68 грн, штрафу в сумі 1035,52 грн. У стягненні 2609,22 грн заборгованості за відсотками згідно ст. 625 ЦК України відмовити. Рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 09 квітня 2020 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) в сумі 8175,74 грн залишити без змін та поновити його дію. В порядку розподілу судових витрат стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 4260 грн сплаченого судового збору. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня їїприйняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді С. М. Єгорова О. Л. Карпенко С. І. Мурашко