Постанова Київський апеляційний суд № 939/2169/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 червня 2020 року м. Київ Унікальний номер справи № 939/2169/19 Апеляційне провадження № 22-ц/824/6363/2020 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б., суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТ ФІНАНС» на рішення Бородянського районного суду Київської області від 04 лютого 2020 року, ухвалене під головуванням судді Унятицького Д.Є., по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,- в с т а н о в и в : У вересні 2019 року позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою та просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 5184400000 від 18 листопада 2018 року у розмірі 7 208,00 грн., судовий збір у розмірі 1 921,00 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 750,00 грн. Свої вимоги обґрунтовував тим, що відповідно до укладеного договору № 5184400000 від 18 листопада 2018 року у формі електронного документу з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідач отримала кредит у розмірі 2 000,00 грн. шляхом перерахування грошових коштів на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,40 % на залишок суми кредиту за кожен день користування кредитними коштами та 2,40 % за кожен день користування кредитом на залишок фактичної заборгованості по кредиту в разі порушення умов договору, строком дії на 21 день, але у будь-якому разі до повного виконання позичальником своїх зобов`язань. Позивач своє зобов`язання виконав, перерахував кошти на банківську карту відповідача, яку вона вказала при реєстрації на сайті. Внаслідок порушення зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 14 серпня 2019 року має заборгованість за кредитом в сумі 7 208,00 грн., що складається з суми кредиту - 2 000,00 грн., процентів за користування кредитом - 840,00 грн., заборгованості по додатковим процентам, які передбачені п. 6.3. договору - 4 368,00 грн. у разі не повернення кредиту в строк, передбачений договором (а.с. 1-6). У відзиві на позовну заяву представник відповідача - адвокат Лазаренко Н.О. зазначила, що позов задоволенню не підлягає, оскільки позивач не довів факту укладення з відповідачем договору № 5184400000 від 18 листопада 2018 року та отримання будь-яким чином коштів. Документи, надані позивачем на підтвердження позовних вимог, належним чином не завірені. На останньому аркуші копії договору № 5184400000 від 18 листопада 2018 року у графі «позичальник» міститься друкований запис «електронний підпис», у графі «кредитор» міститься друкований запис «електронний підпис (М.С. Купріянов)». Будь-яких автентичних (рукописних) підписів осіб у цьому документі не міститься. Аналогічна форма посвідчення та записи містяться і у документі під назвою «графік розрахунків». Отже, договір у порядку передбаченому законом, позивачем не посвідчений, про наявність у нього оригіналу електронного доказу в позовній заяві не зазначено. Пунктами 2.7, 2.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ від 21 квітня 2004 року № 22, зареєстрованої в Мін`юсті 29 березня 2004 року за № 377/8976 передбачено, що примірник розрахункового документа, реєстр платіжних вимог, які залишаються в банку мають містити підписи/підпис відповідальних/відповідальної осіб/особи, зразки підписів яких/якої заявлені в банку в картці із зразками підписів. Крім того, під час підписання розрахункового документа не дозволяється використовувати факсиміле, а також виправлення та заповнення розрахункового документа в кілька прийомів. Будь-яких доказів, що саме відповідач будь-яким способом застосувала одноразовий ідентифікатор позивачем не надано, докази отримання нею будь-яким чином цього одноразового ідентифікатора та її реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача відсутні. Крім цього, оскільки позивач разом з першою заявою по суті спору не подав суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, також відсутні докази звернення позивача до відповідача за позасудовим вирішенням спірного питання, тому у стягненні з відповідача судових витрат необхідно відмовити (а.с. 49-53). Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 04 лютого 2020 року у задоволенні позову відмовлено (а.с. 56-58). Не погодившись з рішенням районного суду, 05 березня 2020 року представник ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТ ФІНАНС» - адвокат Мельник О.С. подав до суду апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення та ухвалити нове рішення по справі, яким задовольнити вимоги апелянта в повному обсязі (а.с. 63-69). В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що між сторонами було укладено кредитний договір в особистому кабінеті на сайті позивача. Договір було укладено за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, на підтвердження чого докази не потрібні. Відповідно до Правил надання грошових коштів у вигляді позики, що розміщені на сайті ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТ ФІНАНС», відповідач акцептувала оферту, здійснивши дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заявки на сайті із зазначенням реквізитів банківської карти, на рахунок якої в подальшому відповідачу було перераховано грошові кошти. На підставі заповненої заяви було укладено договір. При здійсненні позивачем верифікації банківської карти, що вказала відповідач, було встановлено, що позичальник володіє відкритим на власне ім`я банківським рахунком, куди і було перераховано кошти. Представник ОСОБА_1 - адвокат Лазаренко Н.О. направила до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просила рішення залишити без змін, а скаргу без задоволення (а.с. 129-134). За правилами ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТ ФІНАНС» на рішення Бородянського районного суду Київської області від 04 лютого 2020 року розглянута апеляційним судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні). Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково враховуючи наступне. Як вбачається з матеріалів справи, згідно розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 16 травня 2017 року № 1680 ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТ ФІНАНС» було видано ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, а саме на: надання послуг з факторингу, надання коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту (а.с. 30). Наказом № 15/11-1 від 15 листопада 2018 року генерального директора ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТ ФІНАНС» затверджено Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТ ФІНАНС», копія яких міститься у матеріалах справи (а.с. 13-20). До позовної заяви позивачем долучено договір № 5184400000 від 18 листопада 2018 року, за яким ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТ ФІНАНС»зобов`язується надати ОСОБА_1 кредит на суму 2 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності в межах встановленого кредитного ліміту, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Згідно з п. 1.2. договору кредит надається позичальнику строком до 09 грудня 2018 року відповідно до графіку платежу, але у будь-якому разі договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором. Відповідно до п. 2.1. договору кредит надається позичальнику виключно за допомогою Веб-сайту кредитора cashberry.com.ua, за умови ідентифікації позичальника та використання електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором. Пунктом 2.2. договору визначено, що цей договір є укладеним з моменту підписання сторонами та набуває чинності з моменту перерахування суми кредиту на банківський рахунок (банківську картку), вказану позичальником для укладення цього договору. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється наступним чином: 1,40 % на залишок суми кредиту за кожний день користування кредитними коштами, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту визначеного в п. 1.2. цього договору. Річна процента ставка становить 511% (п. 3.1. договору). Згідно з п. 6.3. договору у разі порушення позичальником зобов`язання щодо строку погашення суми кредиту та/або процентів за цим договором, то розмір процентної ставки для такого позичальника збільшуватиметься на 1 (один) процент від процентної ставки, визначеної в п. 1.4.1. цього договору та нараховуватиметься щоденно на залишок фактичної заборгованості по кредиту, починаючи з першого дня порушення позичальником умов договору до моменту повного погашення простроченої заборгованості за кредитом. У графі «позичальник» вказаного договору зазначено « ОСОБА_2 », в графі «фізична особа» міститься напис «електронний підпис» (а.с. 8-12). У додатку № 1 до договору № 5184400000 від 18 листопада 2018 року міститься графік розрахунків заборгованості із зазначенням терміну платежу, а саме 21 день, сума кредиту - 2 000,00 грн., річна процентна ставка - 511 %, до сплати разом - 2 588,00 грн. (а.с. 11-12). З інформаційної довідки № 100/07 від 26 липня 2019 року, виданої директором ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН», вбачається, що 18 листопада 2018 року о 18 год. 02 хв. на сайті CASHBERRY.COM.UA через платіжний сервіс «Platon» була проведена успішна транзакція типу «виплата» на суму 2 000,00 грн. на карту № НОМЕР_2 (Приватбанк), номер транзакції 24255-69216-09698 (а.с. 21) Також позивачем було надано до суду персональну інформацію ОСОБА_2 у вигляді таблиці, яку вона зазначила при укладенні договору та довідку з внутрішньої системи Веб-сайту щодо заповнення відповідачем інформації в якій зазначено необхідну для отримання кредиту інформацію і номер банківської карти на яку слід зарахувати отримані як кредит гроші (а.с. 24-26). Відповідно до розрахунку заборгованості, який надав позивач до суду першої інстанції, станом на 14 серпня 2019 року загальна сума заборгованості по кредитному договору становить 7 208,00 грн. з урахуванням добровільного погашення на суму 2 700,00 грн., а саме: 2 000,00 грн. - сума кредиту, 840,00 грн. - відсотки за користування кредитом, 4 368,00 грн. - відсотки за порушення зобов`язань (а.с. 27-28). Надавши оцінку правовідносинам, які виникли між сторонами та наявним у справі доказам, колегія суддів дійшла наступних висновків. Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (частини 1, 2 статті 1047 ЦК України). Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних. У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII). Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону (частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII). Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»). Згідно встановлених судом фактичних обставин справи, Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТ ФІНАНС» перебувають в загальному доступі, розміщенні на офіційному сайті фінансової установи та в розумінні статей 641, 644 ЦК України є публічною пропозицією (офертою) на укладення договору позики із визначенням порядку і умов кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору. 18 листопада 2018 року о 16 год. 37 хв. ОСОБА_2 оформила заявку для отримання позики шляхом заповнення всіх полів заявки на офіційному веб-сайті ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТ ФІНАНС» CASHBERRY.COM.UA (у заявці відповідач зазначила: ПІБ, паспортні дані, номер телефону, адресу реєстрації, місце роботи, розмір кредиту 2 000,00 грн., строк виплати 09 грудня 2018 року, номер банківської картки НОМЕР_2 ) (а.с. 24-26). Строк позики за цим договором складає 21 день, позика має бути повернута згідно Графіку розрахунків (додаток до договору № 1) до 09 грудня 2018 року (п. 1.2. договору). Встановлені по справі обставини і докази свідчать, що відповідач ОСОБА_2 у встановленому п.п. 4.1, 4.2. Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТ ФІНАНС» порядку, оформила на сайті заявку для отримання позики у розмірі 2 000,00 грн. шляхом заповнення всіх полів заявки із зазначенням даних банківської картки, на яку просила перерахувати кошти, що підтверджується роздруківкою заявки з офіційного веб-сайту ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТ ФІНАНС». Факт реєстрації заявки позичальника на отримання позики на сайті кредитодавця, проведення перевірки дійсності банківської платіжної картки позичальника та ухвалення кредитодавцем рішення про надання позики у заявленому розмірі підтверджується наявними у справі доказами (а.с. 21, 24-26, 91). На підтвердження здійснення переказу коштів відповідачці, позивач надав до суду інформаційну довідку № 100/07 від 26 липня 2019 року, видану директором ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН», про те, що 18 листопада 2018 року о 18 год. 02 хв. на сайті CASHBERRY.COM.UA через платіжний сервіс «Platon» була проведена успішна транзакція типу «виплата» на суму 2 000,00 грн. на карту № НОМЕР_2 (Приватбанк), номер транзакції 24255-69216-09698, код авторизації 609865 (а.с. 21). Таким чином, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору позики, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Витягом з сайту privatbank.ua/sendmomey підтверджено, що банківська картка № НОМЕР_2 належить ОСОБА_2 (а.с. 91). У пункті 3.1. договору сторони погодили, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється наступним чином: 1,40 % на залишок суми кредиту за кожний день користування кредитними коштами, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту визначеного в п. 1.2. цього договору. Річна процента ставка становить 511%. Сторони досягли згоди, що повернення позики та сплата процентів за користування позикою здійснюватиметься у відповідності до графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору - пункт 5.1. договору. Згідно визначеного сторонами графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною договору позики, повернення позики здійснюється позичальником в термін 21 день у розмірі 2 588,00 грн. (2 000,00 грн. - сума кредиту, 588,00 грн. - проценти) (а.с. 11). У зв`язку з порушенням позичальником строку повернення позики та процентів за користування позикою ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТ ФІНАНС» (позикодавець) заявило вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором позики в сумі 7 208,00 грн. з урахуванням добровільного погашення на суму 2 700,00 грн., а саме: 2 000,00 грн. - сума кредиту, 840,00 грн. - відсотки за користування кредитом, 4 368,00 грн. - відсотки за порушення зобов`язань (а.с. 27-28). Позивач ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТ ФІНАНС» визнав факт добровільної сплати позичальником ОСОБА_2 2700 грн. на погашення заборгованості за договором позики про що свідчить зміст позовної заяви, додана до неї довідка-розрахунок, цих обставин апелянт не заперечував і в поданій апеляційній скарзі. Зокрема, в доданій до апеляційної скарги довідці-розрахунку позивач також зазначив про сплату ОСОБА_2 на погашення заборгованості 2700 грн. Тому, з огляду на положення частини 1 ст. 82 ЦПК України суд визнав вказані обставини встановленими.(а.с.1-6, 27-28, 63-69, 87-88). Перевіривши вимогу позивача в частині стягнення процентів за користування позикою після закінчення строку кредитування за період з 10 грудня 2018 року по 26 червня 2019 року в сумі 252,00 грн. (840 грн. нарахованих процентів - 588 грн. процентів обумовлених договором позики за час дії договору) та 4 368,00 грн. процентів за порушення зобов`язань, передбачених п. 6.3. договору, колегія суддів виходила з наступного. За положеннями статей 1046, 1049 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18. Так, за умовами укладеного сторонами договору № 5184400000 від 18 листопада 2018 року ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТ ФІНАНС», як фінансова установа, надало позичальнику суму позики, а ОСОБА_2 зобов`язувалася повернути надану позику у повному обсязі 09 грудня 2018 року (п. 1.2. договору). Таким чином, позикодавець ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТ ФІНАНС» відповідно до статті 1048 ЦК України має право на стягнення заборгованості по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто до 09 грудня 2018 року. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти. Досліджений колегією суддів розрахунок заборгованості свідчить про те, що визначена позивачем до стягнення заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування позикою в сумі 252,00 грн. та 4 368,00 грн. за процентною ставкою 2,40 % включає період з 10 грудня 2018 року по 26 червня 2018 року, який виходить за межі строку кредитування. Оскільки після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості по процентах та процентах за порушення зобов`язання за користування позикою поза межами строку кредитування. Встановивши, що позичальник ОСОБА_2 за договором позики мала б повернути позикодавцю 2 000,00 грн. - сума кредиту, 588,00 грн. - проценти, а кредитор ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТ ФІНАНС» визнав факт сплати ОСОБА_2 на погашення заборгованості 2700 грн., суд дійшов висновку про виконання позичальником ОСОБА_3 взятих на себе зобов`язань з повернення позики, а нарахування основних і додаткових процентів понад строки визначені договором позики суперечить вищенаведеним вимогам законодавства. Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені статтею 625 ЦК України, проте таких вимог у цьому провадженні позивач не заявляв. Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з того, що між сторонами не було укладено договір, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню. Відповідно до статті 376 ЦПК України оскаржуване рішення підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову з інших підстав. Інші доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила. Щодо судових витрат. На підставі статті 141 ЦПК України не підлягають задоволенню вимоги позивача про відшкодування понесених ним судових витрат за рахунок відповідачки. З огляду на положення частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах касаційному оскарженню не підлягають, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТ ФІНАНС» - задовольнити частково. Рішення Бородянського районного суду Київської області від 04 лютого 2020 року - скасувати, ухвалити нове. Відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець О.В. Борисова В.М. Ратнікова