Постанова 4807 № 333/4222/19

Дата документу 20.01.2021 Справа № 333/4222/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 333/4222/19 Головуючий у 1 інстанції: Холод Р. С. Провадження № 22-ц/807/75/21 Суддя-доповідач: Маловічко С.В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 січня 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: Маловічко С.В., суддів Гончар М.С., Подліянової Г.С. при секретарі: Путій Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня №1» Запорізької міської ради про скасування наказів про переведення та стягнення недоплаченої заробітної плати, В С Т А Н О В И В: У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня №1» Запорізької міської ради про скасування наказів про переведення та стягнення недоплаченої заробітної плати, яку необхідно було виплатити за роботу на посаді лікаря акушера-гінеколога жіночої консультації поліклінічного відділення з 02.01.2019р. 09.01.2014р. відповідно до наказу № 8 к/п від 09.01.2014р. вона була зарахована на посаду лікаря акушера-гінеколога жіночої консультації поліклініки КЗ «Центральна лікарня Комунарського району», за переводом з КУ «Міська поліклініка імені 8 Березня». 11.04.2015р. відповідно до наказу № 146 к/п від 11.06.2015р. їй підтверджено першу кваліфікаційну категорію зі спеціальності акушерство і гінекологія. Рішенням сесії Запорізької міської Ради від 30.08.2017р. КЗ «Центральна лікарня Комунарського району» реорганізовано з 21.11.2017р. шляхом приєднання до КУ «Міська лікарня № 1», тому з нею з 21.11.2017р. продовжено строк дії трудового договору на підставі ст. 36 КЗпП України. У жовтні 2018 році її направили на передатестаційний цикл для атестації на вищу кваліфікаційну категорію зі спеціальності «Акушерство і гінекологія» відповідно до наказу КУ «Міська лікарня № 1», підписаного 17.10.2018р. головним лікарем медичної установи, який також підписав 02.11.2018р. звіт про її професійну діяльність за останні три роки. 26.11.2018р. відповідно до наказу Департаменту охорони здоров`я Запорізької ОДА № 599-о їй було присвоєно вищу кваліфікаційну категорію зі спеціальності акушерство і гінекологія. 10.12.2018р. керівництво КУ «Міська лікарня №1» попередило її про майбутнє звіль- нення у зв`язку зі скороченням штату на підставі наказів «Про скорочення штату працівників» та «Про попередження працівників КУ «Міська лікарня №1» про майбутнє звільнення» відповідно до статті 49-2 КЗпП України за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату 16 січня 2019 року. З цим повідомленням її ознайомлено 10 грудня 2018р., де також визначено, що від запропонованих посад вона відмовилася, про що також стоїть її підпис. 31.01.2019р. вона звернулась з листом до керівництва щодо переважного права на залишення на роботі, в якому вказала, що вона є лікар акушер-гінеколог вищої кваліфікаційної категорії, має стаж безперервної роботи за цією спеціальністю 26 років, та просила роз`яснити, чому після звільнення лікаря акушер-гінеколога ОСОБА_2 , яке відбулося 07.10.2018р., не було враховано її переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників, визначене ч. 1 ст. 42 КЗпП України, адже 26.11.2018р. наказом Департаменту охорони здоров`я Запорізької ОДА №599-о їй було присвоєно вищу кваліфікаційну категорію зі спеціальності акушерство і гінекологія, про що було відомо відповідачеві завчасно у зв`язку з особистим направленням її на передатестаційний цикл для атестації на вищу кваліфікаційну категорію зі спеціальності акушерство і гінекологія. 06.02.2019р. вона отримала відповідь, в якій зазначалося, що після звільнення лікаря акушера-гінеколога ОСОБА_2 26.10.2018р. відбулося засідання комісії зі скорочення штатної чисельності працівників, на якому було прийнято рішення щодо переважного права залишення на роботі при рівних кваліфікаційних категоріях працівників згідно з п. 3 ст. 42 КЗпП України на користь лікаря акушера-гінеколога ОСОБА_3 (стаж роботи за спеціальністю - 43 роки), в зв`язку з тим, що на момент засідання комісії 26.10.2018р. позивач знаходилась ще на курсах підвищення кваліфікації. Також зазначено, що посвідчення «Про присвоєння вищої кваліфікаційної категорії» було надано до відділу кадрів лікарні лише 18.12.2018р. Керівництво лікарні зазначило, що 30.01.2019р. їй запропоновано 0,25 ставки на посаді лікаря акушера-гінеколога (спецрахунок) та 0,25 ставки лікаря акушера-гінеколога в КУ «Міська лікарня №1», хоча згоди на такі умови вона не надала. У листі керівництво лікарні також зазначило, що 05.02.2019р. у присутності складу комісії їй нібито було запропоновано всі вакантні посади, які є станом на 05.02.2019р. в лікарні. У повідомленні про вакантні посади нею поставлено відмітку «ознайомлена», але не вказано щодо вибору вакантних посад. Також повідомлено, що у разі ненадання до відділу кадрів письмової згоди до 11.02.2019р. щодо подальшого бажання працювати на запропонованих посадах в КУ «Міська лікарня №1», її буде скорочено відповідно до вимог чинного законодавства України. Таким чином, ОСОБА_1 вважала, що її необґрунтовано попередили про звільнення 10.12.2018р. та 30.01.2019р. з пропозиціює зайняти вільну посаду на 0,25 ставки, без врахуванням її переважного права залишення на роботі, так як вона має вищу категорію. 08.02.2019р. вона була вимушена під тиском звільнення, без врахування права на першочергове залишення на роботі, написати заяву про переведення на 0,75 ставки лікаря акушера-гінеколога в КУ «Міська лікарня №1» ОСОБА_4 з 11.02.2019р. по 03.04.2019 р. (на час курсів останньої) та 0,25 ставки лікаря-акушера-гінеколога поліклінічного відділення (спецрахунок). Проте, їй не було відомо, що 02.01.2019р. вона фактично була переведена на посаду лікаря акушер-гінеколога жіночої консультації поліклінічного відділення, а її заява стала наслідком видачі наказу КУ «Міська лікарня №1» Департаменту охорони здоров`я Запорізької міської Ради № 164к/тр від 11.02.2019р., за яким вона була переведена на посаду лікаря акушера-гінеколога на 0,75 ставки на час курсів ОСОБА_4 та 0,25 ставки лікаря акушерагінеколога поліклінічного відділення з 11.02.2019р. по 03.04.2019р. На підставі рішення Запорізької міської Ради № 69 від 19.12.2018р. КУ «Міська ліка- рня № 1» реорганізована шляхом перетворення в КНП «Міська лікарня № 1» Запорізької міської Ради. В зв`язку з цим 03.04.2019р. вона переписала раніше складену заяву про її переведе- ння на 0,25 ставки лікарем акушером-гінекологом в КУ «Міська лікарня № 1» та 0,25 ставки лікаря-акушера-гінеколога поліклінічного відділення (спецрахунок) від 08.02.2019 р. на заяву з аналогічним змістом, тільки на ім`я перетвореної юридичної особи, а саме, КНП «Міська лікарня № 1», але без врахуванням 0,75 ставки ОСОБА_4 , навантаження якої їй надано було тимчасово до 03.04.2019р. Зазначає, що заяву писала під тиском звільнення, про що надає лист відповідача, яким їй запропоновано вакантні 0,25 ставки на посаді лікаря акушера-гінеколога поліклінічного відділення в зв`язку із запланованим звільненням за скороченням штату працівників, через наявність наказу відповідача від 11.02.2019р., згідно з яким вона тимчасово була переведена на 0,75 ставки на час курсів ОСОБА_4 , тобто з 11.02.2019р. по 03.04.2019р. Заяву про переведення на ім`я КНП «Міська лікарня №1» Запорізької міської Ради нею було написано під загрозою звільнення, а також через те, що вона була вимушена раніше, 08.02.2019р., написати заяву про переведення, на написання якої також її волевиявлення не було вільним, так як вона була заведена у кут відповідачем під загрозою звільнення, без врахування її права переважного залишення на роботі. Вказує, що 16.07.2019р. вона отримала копію трудової книжки, з якої встановила, що була введена в оману, так як: - наказ Департаменту охорони здоров`я Запорізької ОДА № 599-о, яким їй присвоєна вища кваліфікаційна категорія зі спеціальності акушерство і гінекологія, записаний до трудової книжки відповідачем ще 26.11.2018р., тобто на момент її повідомлення про майбутнє звільнення, а саме: 10.12.2018р., відповідач був вже ознайомлений про присвоєння їй вищої категорії, тобто на час попередження вона вже мала відповідно до ч.1 ст.42 КЗпП України на переважне право залишення на роботі; - відсутній запис про переведення на 0,25 ставки лікарем акушером-гінекологом в КУ «Міська лікарня №1» та 0,25 ставки лікаря-акушера-гінеколога поліклінічного відділення (спецрахунок), заяву про яке написано було 08.02.2019р. під загрозою звільнення, без врахування переважного права залишення на роботі. Натомість, є запис про те, що 02.01.2019р. вона відповідно до наказу відповідача від 02.01.2019р. переведена на посаду лікаря акушер-гінеколога жіночої консультації поліклінічного відділення. 01.10.2019р. відповідачем їй було запропоновано додаткові 0,25 ставки лікаря акушера-гінеколога жіночої консультації амбулаторно-поліклінічного підрозділу, з чим вона погодилася, так як була змушена відповідачем перед цим написати заяву проти її волі про переведення на посаду лікаря акушера-гінеколога жіночої консультації амбулаторно-поліклінічного підрозділу на 0,25 ставки та лікаря-акушера-гінеколога поліклінічного відділення (спецрахунок) на 0,25 ставки, через що наказ № 530к/тр від 01.10.2019р. «Про переведення ОСОБА_1 », яким її було переведено відповідачем на 0,5 ставки та 0,25 ставки лікаря акушера-гінеколога поліклінічного відділення (за рахунок спец. коштів) з 01.10.2019р., вважає також незаконним і таким, що підлягає скасуванню як похідний від незаконних наказів № 164к/тр від 11.02.2019р. та № 216 к/тр від 03.04.2019 р., за якими вона була незаконно переведена відповідачем. З урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд: - визнати незаконним та скасувати наказ Комунальної установи «Міська лікарня № 1» Департаменту охорони здоров`я Запорізької міської Ради № 164к/тр від 11.02.2019р., за яким вона переведена на посаду лікаря акушера-гінеколога на 0,75 ставки на час курсів ОСОБА_4 та 0,25 ставки лікаря акушерагінеколога поліклінічного відділення з 11.02.2019р. по 03.04.2019р.; - визнати незаконним та скасувати наказ Комунального некомерційного підприєм- ства «Міська лікарня №1» Запорізької міської Ради № 216 к/тр від 03.04.2019р., за яким позивач була переведена на посаду лікаря акушера-гінеколога жіночої консультації амбулаторно-поліклінічного підрозділу 0,25 ставки та лікаря акушера-гінеколога поліклінічного відділення (спецрахунок) 0,25 ставки; - визнати незаконним та скасувати наказ № 530к/тр від 01.10.2019р. «Про переведення ОСОБА_1 », яким вона була переведена відповідачем на 0,5 ставки та 0,25 ставки лікаря акушера-гінеколога поліклінічного відділення (за рахунок спец. коштів) з 01.10.2019р.; - стягнути з відповідача на її користь заробітну плату, яку їй повинні були сплатити за роботу на посаді лікаря акушера-гінеколога жіночої консультації поліклінічного відділення з 02.01.2019р. по час винесення рішення у справі. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 серпня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу , в якій посилаючись на незаконність, необгрунтованність, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, вислухавши позиції сторін у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом встановлено, що 09.01.2014р. ОСОБА_1 була зарахована на посаду лікаря акушера-гінеколога жіночої консультації поліклініки КЗ «Центральна лікарня Комунарського району» за переводом з КУ «Міська поліклініка імені 8 Березня». 11.04.2015р. відповідно до наказу № 146 к/п від 11.06.2015 року ОСОБА_1 підтверджено першу кваліфікаційну категорію зі спеціальності «Акушерство і гінекологія» (т.1 а.с.81-87). 06 липня 2018р. Департаментом охорони здоров`я Запорізької міської ради надано дозвіл з метою раціонального використання бюджетних коштів, оптимізації роботи поліклініки за адресою: вул.. Залізнична, 1 в м. Запоріжжі та жіночої консультації за адресою: АДРЕСА_1 провести їх об`єднання в одне поліклінічне відділення за адресою АДРЕСА_2 . 25 липня 2018р. Департаментом охорони здоров`я Запорізької міської ради надано згоду на скорочення та перепрофілювання штатних одиниць жіночої консультації по АДРЕСА_1 . 08.08.2018р. КУ «Міська лікарня № 1» був виданий наказ № 234р «Про скорочення штату працівників», згідно з яким визначено провести об`єднання двох поліклінік за адерсами: АДРЕСА_2 та вул.. Залізнична, буд. 1 в одне поліклінічне відділення за адресою: вул. Чумаченка, буд. 21 з наступним скороченням ставок лікарів, зокрема 7,75 ставок лікарів акушерів-гінекологів жіночої консультації по АДРЕСА_1 (т.1 а.с.103-105). 09.08.2018р. відбулось засідання профспілкового комітету, на якому профспілковий комітет дав згоду на скорочення чисельності та штату працівників (т.1 а.с.158). КУ «Міська лікарня № 1» 10.09.2018 видано наказ № 239р «Про попередження працівників КУ «Міська лікарня № 1» про майбутнє звільнення» (т. 1 а.с. 106-109). 17.10.2018р. видано наказ про направлення ОСОБА_1 на передатестаційний цикл для атестації на вищу кваліфікаційну категорію зі спеціальності «Акушерство і гінекологія» з 18.10.2018р. по 15.11.2018р. 26.10.2018р. відбулося засідання комісії зі скорочення штатної чисельності, на якому вирішувалось, зокрема, питання щодо переважного права залишення на роботі. Питання відносно ОСОБА_1 відповідачем розглядалось, що підтверджується протоколом № 4 засідання комісії про розгляд переважного права залишення на роботі від 26.10.2018р. (т.1 а.с. 162-163). З протоколу № 4 від 26.10.2018р. вбачається, що на засіданні комісії про розгляд переважного права залишення на роботі було затверджено списки кандидатур, які мають переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності штату працівників, у т. ч. лікар акушер-гінеколог ОСОБА_3 , яка має першу кваліфікаційну категорію, медичний стаж роботи - 46 років 9 місяців, стаж у даному закладі - з 1985 року, продуктивність праці за період з 01.01.2018 року по 24.05.2018 року 2,2, та лікар акушер-гінеколог ОСОБА_5 , яка має першу кваліфікаційну категорію, медичний стаж роботи - 19 років 10 місяців, стаж роботи у даному закладі - з 2014 року, продуктивність праці за період з 01.01.2018 року по 24.05.2018 року 2,7, а також має неповнолітню дитину та виховує її самостійно. Вбачається, що комісією обговорювалась і кандидатура ОСОБА_1 , яка є лікареи акушером-гінекологом першої кваліфікаційної категорії, має медичний стаж роботи 27 років, стаж у даному закладі - з 2001 року, продуктивність праці за період з 01.01.2018 року по 24.05.2018 року 0,8, але не визнана такою, що має переважне право перед вище зазначеними кандидатурами лікарів акушерів-гінекологів. Крім того, судом встановлено, що накази про преміювання за високі показники керівництвом відносно ОСОБА_1 не виносились. 26.11.2018р. відповідно до наказу Департаменту охорони здоров`я Запорізької ОДА № 599-о ОСОБА_1 присвоєна вища кваліфікаційна категорія зі спеціальності акушерство і гінекологія, про що свідчить посвідчення № б/н від 26.11.2018 року (т. 1 а.с. 110). Але комісією враховувались характеристики лікарів акушерів-гінекологів саме станом на день засідання комісії - 26.10.2018р., коли ОСОБА_1 ще мала першу кваліфікаційну категорію, як і інші лікарі ОСОБА_3 і ОСОБА_5 . Із наказом № 239р від 10.09.2018р. «Про попередження працівників КУ «Міська лікарня № 1» про майбутнє звільнення» були ознайомлені усі працівники, але позивач ОСОБА_1 була ознайомлена лише 10.12.2018р, оскільки перебувала на курсах підвищення кваліфікації та на лікарняних (т. 1 а.с. 109). Того ж дня, тобто 10.12.2018р. відповідачем було надано позивачу перелік вакантних посад, які були станом на 10.12.2018р. в КУ «Міська лікарня №1», але вона відмовилась обирати запропоновані посади, про що був складений акт від 10.12.2018р. Суд встановив, що у попередженні ОСОБА_1 про майбутнє звільнення від 10.12.2018р. зазначено, що звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату відбудеться з 16.01.2019р., проте фактично відповідачем було дотримано двомісячний строк з моменту попередження, протягом якого пропонувались їй наявні вакантні посади та ставки. Так, 30.01.2019р. позивачу було запропоновано 0,25 ставки на посаді лікаря акушера-гінеколога (спецрахунок), відповіді (згоди чи відмови) ОСОБА_1 не надала. 05.02.2019р. ОСОБА_1 знову запропоновано наявні вакантні посади, серед яких була і 0,25 ставки на посаді лікаря акушера-гінеколога (спец.рахунок), з даним переліком яких ОСОБА_1 ознайомилась під підпис, але графи «із запропонованих посад обрала» та «від запропонованих посад відмовилась» нею заповнені не були (т. 1 а.с. 19). Крім того, 06.02.2019р. адміністрацією лікарні було повідомлено ОСОБА_1 , що у разі ненадання до відділу кадрів письмової згоди до 11.02.2019р., до спливу двомісячного строку з дня попередження про скорочення, щодо подальшого бажання працювати на запропонованих вакантних посадах, її буде скорочено відповідно до вимог чинного законодавства України. Таким чином, КУ «Міська лікарня № 1» дотрималась двомісячного строку з дня попередження ОСОБА_1 про її звільнення, так як її попередили 10.12.2018 року, а скорочення відбудеться 11.02.2019 року, а також неодноразово пропонувала їй наявні вакантні посади та ставки за її спеціальністю лікаря акушера-гінеколога. 19.12.2018р. міським головою Запорізької міської ради Буряком В.В. було прийнято рішення про припинення юридичної особи КУ «Міська лікарня № 1» шляхом перетворення у КНП «Міська лікарня № 1» ЗМР (т. 2 а.с. 52). Тобто КУ «Міська лікарня № 1» є правонаступником усіх прав та обов`язків КНП «Міська лікарня № 1» ЗМР. 21.12.2018р. Департаментом охорони здоров`я Запорізької міської ради було видано наказ № 479, яким затверджено склад комісії з припинення юридичної особи КУ «Міська лікарня № 1» шляхом перетворення у КНП «Міська лікарня № 1» ЗМР (т. 1 а.с. 231-233). На виконання наказу № 234р від 08.08.2018р. КУ «Міська лікарня № 1» було видано наказ № 04к/тр від 02.01.2019р., згідно з яким всі лікарі акушери-гінекологи, які працювали у жіночій консультації по АДРЕСА_1 були переведені на тіж самі посади до жіночої консультації поліклінічного відділення по АДРЕСА_2 , серед яких була і ОСОБА_1 ( т. а.с. 112-114). Відповідний запис було внесено відділом кадрів до трудової книжки ОСОБА_1 , номер запису 24 від 02.01.2019 року (т. 1 а.с. 85). Дотримуючись вимог ч. 2 статті 40 КЗпП України, роботодавець продовжував намагатись перевести ОСОБА_1 до реорганізованої установи, пропонуючи наявні вакантні посади та ставки, зокрема, і тимчасові протягом двох місяців з дня попередження про скорочення (т. 1 а.с. 116-118). 08.02.2019р. ОСОБА_1 написала власноруч заяву про переведення її на посаду лікаря акушера-гінеколога жіночої консультації за адресою АДРЕСА_2 на 0,75 ставки на час курсів підвищення кваліфікації ОСОБА_4 та на 0,25 ставки лікаря акушера-гінеколога поліклінічного відділення за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, б. 21-а, з 11.02.2019 року до 03.04.2019 року, тобто тимчасово (т. 1 а.с. 119). Відповідним наказом по установі від 11.02.2019 року № 164к/тр її було переведено на посаду лікаря акушера - гінеколога жіночої консультації з адресою: АДРЕСА_3 , на 0,75 ставки на час курсів підвищення кваліфікації ОСОБА_4 та на 0,25 ставки лікаря акушера-гінеколога поліклінічного відділення за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, б. 21-а, з 11.02.2019 року до 03.04.2019 року, тобто тимчасово (т. 1 а.с. 166). З наказом ОСОБА_1 ознайомилась під розписку, незгоду з переводом при ознайомлені з наказом не зазначила. Вказані переведення відбувались в межах Комунальної установи «Міська лікарня № 1», але 02.04.2019р. відбулось припинення КУ «Міська клінічна лікарня № 1» та на його базі утворено Комунальну некормційну установу «Міська лікарня № 1». ОСОБА_6 продовжувала на час припинення КУ «Міська лікарня № 1» працювати у ній, обіймаючи нескорочені посади, на зайняття яких погодилась, та які зберігались і у новоствореній Комунальній некомерційній установі «Міська лікарня № 1» ЗМР. 03.04.2019р. ОСОБА_1 власноруч написала заяву про переведення (т.1 а.с.80), відповідно до якої наказом по КНП «Міська лікарня № 1» ЗМР № 216п/тр від 03.04.2019р. її було переведено до цієї установи на посаду лікаря акушера-гінеколога жіночої консультації амбулаторно-поліклінічного підрозділу (0,25 ставки) та на посаду лікаря акушера- гінеколога поліклінічного відділення за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, б. 21-а (спецрахунок) (0,25 ставки) (т. 1 а.с. 121). З наказом ОСОБА_1 була ознайомлена під розписку, незгоди з переводом при ознайомлені з наказом позивач не зазначила. Запис про даний наказ було внесено до трудової книжки ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 86), з яким позивач була ознайомлена наступного дня - 04.04.2020р., про що міститься відмітка у карті ознайомлення працівника із записами в трудових книжках, запис № 2 (т. 1 а.с. 81). У жовтні 2019 року ОСОБА_1 запропонували 0,5 ставки на посаді лікаря акушера-гінеколога жіночої консультації амбулаторно-поліклінічного підрозділу, на що вона погодилась та знову написала власноручно відповідну заяву (т. 2 а.с. 22). 01.10.2019р. видано наказ № 530 к/тр про переведення ОСОБА_1 лікаря акушера-гінеколога жіночої консультації амбулаторно-поліклінічного підрозділу на посаду лікаря акушер-гінеколога жіночої консультації амбулаторно-поліклінічного підрозділу (0,5 ставки) та на посаду лікаря акушера-гінеколога поліклінічного відділення за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, б. 21-а (спецрахунок) (0, 25 ставки) (т. 2 а.с. 21). Про ознайомлення з цим записом до трудової книжки ОСОБА_1 розписалась особисто у картці до трудової книжки. Встановивши всі вще перелічені обставини, суд не вбачав порушення прав позивача оспорюваними наказами, та вважав, що при перевденні позивача до реорганізованої установи були дотримані всі вимоги трудового законодавства, взявши одночасно до уваги і матеріали перевірки за зверненнями позивача, яку здіснено Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області Суд вказував, що у період з 02.08.2019р. по 06.08.2019р. було проведено інспекційне відвідування КНП «Міська лікарня № 1» ЗМР щодо стану дотримання законодавства про працю (перевірялось питання переважного права залишення на роботі при вивільненні працівників та додержання процедури переведення на іншу посаду відносно ОСОБА_1 ). Згідно акту № ЗП 2229/314/АВ від 06.08.2019 року Головного управління Держпраці у Запорізькій області порушень виявлено не було (т. 1 а.с. 75-77). В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 зазначає, що згідно з наказом № 04к/тр від 02.01.2019р., яким було переведено її на посаду акушера-гінеколога жіночої консультації поліклінічного відділення за адресою: вул.. Чумаченка, 21-а закінчилась процедура скорочення штату працівників щодо неї і в подальшому всі дії роботодавцем вчинялись незаконно. Але позивач не враховує існування наказу № 239р від 10.09.2018р., виданого на виконання наказу № 234 від 08.08.2018р. Так, саме наказом № 239р. і прийнято рішення про скорочення працівників жіночої консультації за адресою по АДРЕСА_1 , серед яких значиться і ОСОБА_1 ( т. 1 а.с. 106), а наказом № 234р від 08.08.2018р. проводиться скорочення 7,75 ставок лікарів акушерів-гінекологів вказаної жіночої консультації. Тому, за змістом всіх вище зазначених наказів у сукупності вбачається така ситуація: 02.01.2019р. відбувається фактично переміщення лікарів акушерів-гінекологів з жіночої консультації за адресою АДРЕСА_1 до жіночого поліклінічного відділення за адресою: вул.. Чумаченка, 21-а у зв`язку з об`єднанням двох структурних підрозділів, на що згоди працівників не потрібно, та саме після цього відбувається скорочення 7,75 ставок лікарів акушерів-гінекологів та вивільнення попереджених осіб у тому випадку, якщо вони не погоджуються обійняти вільні посади чи ставки, а тих, які погодились на пропозиції роботодавця, в подальшому переведено до перетвореної установи Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня № 1». Отже, для позивача переміщенням до жіночого поліклінічного відділення процес скорочення не закінчився її залишенням на ставці лікаря акушера-гінеколога, як помилково вважає позивача, оскільки її ставка фактично була скорочена, але роботодавцю слід було дотриматись двомісячного строку з дня її попередження про скорочення, тобто до 11.02.2019р., та виконати вимог ч. 2 статті 40 КЗпП України. Також є помилковими і доводи позивача в тій частині, що перебіг двомісячного строку для її звільнення розпочався з дати видання наказу № 234 від 08.08.2018р. та припинився 08.10.2018р., а тому всі подальші дії роботодавця щодо неї є незаконними. КЗпП України у ч. 1 статті 49-2 пов`язує початок відліку двомісячного строку саме з датою попередження працівника, а не з датою видання відповідного наказу про скорочення. В апеляційній скарзі вказується, що відносно позивача було порушено процедуру скорочення, а саме, ч. 3 статті 49-2 КЗпП України, щодо одночасного з попередженням про звільнення пропонування іншої роботи, яка була вперше запропонована їй тільки 30.01.2019р., а також порушено її переважне право на залишення на роботі, зокрема, не підлягали скороченню лікарі-гінекологи відділення профпатології по вул. Залізничній, 1-в ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які за передбаченими у статті 42 КЗпП України критеріями не мали переваги відносно неї. Вказані ствердження щодо не включення до працівників, що скорочуються ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , перед якими позивач ніби-то має переважне право, є безпідставними. З наказу № 234-р від 08.08.2018р. вбачається, що скорочувались лише ставки лікарів акушерів-гінекологів жіночої консультації за адресою АДРЕСА_1 , але цей наказ не містить вказівок про скорочення ставок лікарів-гінекологів відділення профпатології по вул. Залізничній, 1-в. А тому не можна порівнювати переважне право цих працівників з таким правом позивача. Також колегія наголошує на тому, що позивач не була звільнена, а тому не може ставити питання про порушення її переважного права на залишення на роботі. Вона залишилась на роботі, до теперішнього часу працює, а фактично ці доводи зводяться до наявного у неї переважного права на зайняття нею посади із повною ставкою лікаря акушера-гінеколога, що не є тотожнім праву, що регулюється вимогами ст. 42 КЗпП України. А ч. 3 статті 49-2 КЗпП дійсно передбачає одночасно з попередженням про звільнення запропонувати працівнику всі наявні вакантні посади, та такий обов`язок роботодавця кореспондує праву позивач бути працевлаштованим у випадку реорганізації та скороченні чисельності та штату працівників. Між тим, такий обов`язок покладається на роботодавця не тільки під час попередження, а весь двомісячний строк до дня звільнення працівника за вказаними підставами. Отже, суттєвим було б саме те, що роботодавець взагалі не пропонував ніякої роботи працівнику, який підлягає скороченню. Якщо протягом цього двомісячного строку працівнику пропонувалась робота, та він погодився на неї і залишився працювати, а не був звільнений, вважається, що порушень з боку роботодавця допущено не було. Вказівка в апеляційній скарзі, що порушення відповідачем процедури звільнення за ч. 1 статті 40 КЗпП України при перетворенні установи відповідача встановлено щодо працівника ОСОБА_9 судовим рішення (т. 1 а.с. 194-202), не створює для цієї справи преюдицію, оскільки це рішення стосувалось права іншого працівника, до того ж звільненого, а не залишеного на роботі та не переведеного до новоутвореної установи, як це відбулось з позивачем ОСОБА_1 . Посилання ОСОБА_1 на те, що написання нею заяв про переведення відбувалось під тиском, є безпідставними, оскільки не знайшли свого підтвердження у зібраних матеріалах справи. Те, що роботодавець примушував її під загрозою звільнення писати такі заяви, жодним належним доказом у справі не підтверджено. Колегія наголошує, що перспектива бути звільненою у позивача через реорганізацію установи відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України була відома їй у зв`язку з попередженнм 10.12.2018р. про ці обставини, та вона тягнулась протягом двох місяців, коли позивач мала обрати вільну наявну посаду чи відмовтись від пропозиції та бути звільненою. Тому вказані вимоги відповідача про обрання наявної вакансії чи ставки лікаря акушера-гінеколога під умовою звільнення у разі відмови не можна розцінювати як погрози або тиск, а вони є лише попередженням про наслідки певного вибору працівника. Крім того, суд правильно послався на те, що проведеною перевіркою Головного управління Держпраці у Запорізькій області за заявою ОСОБА_1 щодо порушення відповідачем її переважного право на залишення на роботі при вивільненні працівників та додержання процедури переведення на іншу посаду, вказаних у заяві порушень встановлено не було, про що складено акт № ЗП 2229/314/АВ від 06.08.2019 року (Т. 2 а.с. 18-20). Після завлишення на роботі у новоствореній установі вбачається, що відповідач весь час пропонує ОСОБА_1 вільні наявні ставки лікаря акушера-гінеколога, оскільки вона переведена була не на повну ставку, тобто виявляє певне піклування про працівника, зокрема, відповідно до пропозиції відповідача вона погодилась на додаткові 0,25 ставки лікаря акушера-гінеколога консультації амбулаторно-поліклінічного підрозділу. Наказом № 530к/р від 01.10.2019р. ОСОБА_1 була переведена на 0,5 ставки лікаря акушера-гінеколога жіночої кконсультації амбулаторно-поліклінічного підрозділу та 0,25 ставки лікаря акушера-гінеколога поліклінічного відділення, за адресою вул.. Чумаченка, 21-а (за рахнок спец. коштів) на 0,25 ставки з 01.10.2019р. (т. 2 а.с. 21). Але це переведення позивач також вважає незаконним як таке, що є наслідокм попередніх незаконних переведень наказами № 164к/тр від 11.02.2019р та № 216к/тр від 03.04.2019р. Вважає, що всі три накази підлягають скасуванню через вище навдені порушення вимог статей 42, 49-2 КЗпП України. Проте колегія вже вище зазначила, що всі переведення відбулись згідно з її заяв, та тиску або примусу у їх написанні встановлено не було, а також з дотриманням всіх вимог трудового законодаства. Крім того, колегія вважає, що, якщо скасувати всі вище вказані накази, як просить позивача, та залишити єдиним чинним наказ № № 04к/тр від 02.01.2019р., яким було переміщено позивача на посаду акушера-гінеколога жіночої консультації поліклінічного відділення за адресою: вул.. Чумаченка, 21-а у КУ «Міська лікарня № 1», то фактично позивач залишиться без роботи, оскільки такої установи вже не існує внаслідок її припинення 02.04.2019р. Зважаючи на все вище наведене, колегія визнає апеляційну скаргу необгрунтовано, а тому відповідно до вимог статті 375 ЦПК України її слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 серпня 2020 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 29 січня 2021 року. Головуючий: Маловічко С.В. Судді: Гончар М.С. Подліянова Г.С.