LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4822714/672/20

від 28.01.2021 ·

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 січня 2021 року м. Чернівці справа № 714/672/20 провадження 22-ц/822/105/21 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Перепелюк І. Б. суддів: Височанської Н.К., Литвинюк І.М. секретар Собчук І.Ю. розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 18 листопада 2020 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Герцаївської міської об`єднаної територіальної громади Чернівецької області про встановлення факту проживання однією із спадкодавцем сім`єю більше п`яти років до часу відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно встановив:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Герцаївської міської об`єднаної територіальної громади Чернівецької області про встановлення факту проживання однією із спадкодавцем сім`єю більше п`яти років до часу відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування. Позовні вимоги обґрунтовував слідуючими обставинами. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 внаслідок чого відкрилась спадщина на належне їй майно, а саме: домоволодіння розташоване за адресою АДРЕСА_1 , який належав померлій на підставі договору купівлі-продажу від 16.10.2002 року; земельна ділянка під вказаним домоволодінням кадастровий номер 73220710100:01:003:0252, площею 0,0847 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; та земельна ділянка площею 0,0582 га, кадастровий №7320710100:01:003:0223, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташована у межах м. Герца Герцаївського району Чернівецької області. Єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 являється її син ОСОБА_4 , який проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак за життя не оформив правовстановлюючі документи на спадкове майно в порядку спадкування після смерті матері. З жовтня 2002 року зі спадкодавцем ОСОБА_4 почали проживати разом однією сім`єю без реєстрації місця проживання позивач ОСОБА_2 та його матір ОСОБА_5 , яка після розірвання шлюбу із батьком позивача 22.10.2002 року поміняла дошлюбне прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ». ОСОБА_4 став для позивача справжнім батьком, так як доглядав за ним, опікувався, виховував, купував продукти харчування та іноді готував їсти, дбав про його духовний та фізичний розвиток, відав його у школу, ходив на класні заняття, відкритті заняття, грав з ним у футбол та інші вили спорту, давав карманні гроші на навчання, на покупку іграшок та всього необхідного тощо. Фактично проживали разом у одному господарстві як одна сім`я, а мати позивача була цивільною дружиною спадкодавця ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , у п`ятнадцятирічному віці позивача, померла його матір ОСОБА_5 . Після її смерті за неповнолітнім позивачем доглядав та піклувався саме ОСОБА_8 , який залишився для позивача єдиною рідною людиною. Проте, тяжко переживши смерть матері позивача, ОСОБА_4 помер через пів року після її смерті, ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого позивач залишився без рідних. Похорони ОСОБА_4 організували органи місцевого самоврядування, так як інших родичів на той час у померлого не було, а будинок був закритий ним на ключ. Постановою нотаріуса позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на вищенаведене спадкове майно як спадкоємцю четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_4 , мотивуючи ненаданням позивачем доказів проживання зі спадкодавцем однією сім`єю більш як п`ять років на час відкриття спадщини. Так як ОСОБА_4 був для позивача фактично батьком, вони жили однією сім`єю, вели спільне сімейне господарство, мали одним сімейний бюджет, просить суд встановити факт постійного його, ОСОБА_2 , проживання зі спадкодавцем однією сім`єю більше п`яти років на час відкриття спадщини, а саме з 2002 року по день смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для оформлення спадкових прав спадкоємця четвертої черги за законом. Просив визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 та на земельні ділянки кадастрові номера 7320710100:01:003:0252 та 7320710100:01:003:0223. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Герцаївського районного суду Чернівецької області від 18 листопада 2020 року позов ОСОБА_2 до Герцаївської міської об`єднаної територіальної громади Чернівецької області про встановлення факту проживання однією сім`єю з спадкодавцем більше п`яти років до часу відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно у порядку спадкування - задоволено. Встановлено юридичний факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , постійно проживав з ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , однією сім`єю більше п`яти років до часу відкриття спадщини. Визнано за ОСОБА_2 право приватної власності у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 , який складається з: житлового будинку лі. «А» загальною площею 36,90 кв.м., житловою площею 23,90 кв.м., сарай літ. «В», сарай літ. «Е», вбиральня літ «Ж». Визнано за ОСОБА_2 , право приватної власності у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , на земельну ділянку площею 0,0847 га., цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 7320710100:01:003:0252, розташоване по АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_2 , право приватної власності у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , на земельну ділянку площею 0,0582 га. цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, розташована у межах міста Герца Герцаївського району Чернівецької області, кадастровий номер 7320710100:01:003:0223. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 18 листопада 2020 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає, що рішення суду є необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що позивач ОСОБА_2 не проживав з померлим ОСОБА_4 ні однією сім`єю як батько і син, ні спільно протягом 5 років. Зазначає, що він є рідним сином померлого ОСОБА_4 та подав заяву про прийняття спадщини. Оскаржуваним рішенням, його фактично позбавлено право на спадкування, а право власності визнано за чужою людиною. Суд першої інстанції відмовив йому в залученні у справу, заначивши, що ним пропущено строк на подання заяви про вступ у спадщину, однак не надав жодної оцінки тому факту, що позивач також пропустив 6 місячний термін. Вважає, що дії позивача спрямовані на незаконне привласнення майна його батька. Померлий ОСОБА_4 не усиновляв позивача, не був його опікуном та батьком, позивач не перебував на його утриманні. В матеріалах справи відсутні будь-які належні докази, що позивач ОСОБА_2 проживав з померлим ОСОБА_4 та вів спільне господарство. Судом першої інстанції встановлено факти, які ґрунтується виключно на поясненнях 2 осіб, та які не відповідають дійсності та спростовується доказами наданими ОСОБА_1 . Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Просить закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 18 листопада 2020 року, оскільки його права не порушені.

Мотивувальна частина Обставини справи, встановлені судом Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 73 років померла ОСОБА_3 , що підтверджується Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00027336200 сформованого 07.08.2020 року. До складу спадкового майна ОСОБА_3 входить : Житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 , який згідно даних технічного паспорту складається з: житлового будинку літ. «А» загальною площею 36,90 кв.м., житловою площею 23,90 кв.м., сараю літ. «Б», огорожі №1, які належали спадкодавцю на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку серії ВАА №922601 від 16 жовтня 2002 року, зареєстрованого в реєстрі за №799 посвідченого нотаріально 19.11.2002 року, а також сараю літ. «В», сараю літ. «Е», вбиральні літ. «Ж» побудованих в 2003 році спадкодавцем після оформлення договору купівлі-продажу, що підтверджується також Довідкою начальника Герцаївської філії ЧКО БТІ ОСОБА_9 №19 від 10.08.2020 року. Земельна ділянка під вказаним домоволодінням по АДРЕСА_1 , кадастровий №7320710100:01:003:0252, площею 0,0847 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка належить на праві приватної власності спадкодавцю ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №22281281 від 21.10.2010 року, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-73056732320220 сформованого 11.08.2020 року. Земельна ділянка по АДРЕСА_1 , кадастровий №7320710100:01:003:0223, площею 0,582 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка належить на праві приватної власності спадкодавцю ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №860388 від 04.03.2010 року, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-7305673222020 сформованого 11.08.2020 року. Як вбачається з Інформаційної довідки зі спадкового реєстру №61227685 від 07.08.2020 року, спадкова справа на ім`я спадкодавця ОСОБА_3 заведена не була, а отже із відповідною заявою про прийняття спадщини після її смерті ніхто зі спадкоємців не звертався. Як вбачається з Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану щодо актового запису про народження №00027336258 сформованого 07.08.2020 року, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , являється рідним сином ОСОБА_3 . З Довідки виконавчого комітету Герцаївської міської ради Герцаївського району Чернівецької області №483-1 від 13.07.2020 року судом встановлено, що ОСОБА_4 , 1969 р.н., постійно проживав та був зареєстрований із матір`ю ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , по АДРЕСА_1 та був єдиним спадкоємцем після її смерті, а отже ОСОБА_4 вважається таким, що прийняв спадщину як спадкоємець першої черги за законом. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, що підтверджується Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00027336155 сформованого 07.08.2020 року. З матеріалів спадкової справи заведеної приватним нотаріусом Герцаївського районного нотаріального округу Опришко С.І. відносно спадкового майна ОСОБА_4 №84/2020 судом встановлено, що до складу спадкового майна входить вище перелічене спадкове майно, яке спадкодавець успадкував після смерті матері ОСОБА_3 , але за життя не оформив належним чином правовстановлюючі документи на спадкове майно. ОСОБА_4 постійно проживав і був зареєстрований по день смерті домоволодінні по АДРЕСА_1 . Заповіту за життя не складав. Як вбачається з ксерокопії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 13.10.1990 року, батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , записаний ОСОБА_8 , а отже ОСОБА_1 являється спадкоємцем першої черги за законом. В матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 посвідчена приватним нотаріусом Герцаївського районного нотаріального округу Чернівецької області Лис Л.Г., якою просить видати йому свідоцтво про право на спадщину як спадкоємцю першої черги за законом після смерті батька ОСОБА_4 на належне йому спадкове майно, що являється предметом спору, зареєстрована нотаріусом в реєстрі за №1029 від 12 листопада 2020 року. Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційне провадження по справі слід закрити. На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Конституцією України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частини перша та друга статті 55 Конституції України). Відмова суду в прийнятті позовних заяв, скарг, оформлених відповідно до процесуального закону, є порушенням права на судовий захист, яке за статтею 64 Конституції України не може бути обмежене. Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи. За правовим висновком, сформульованим Конституційним Судом України, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003). Отже, право на апеляційне оскарження судових рішень у контексті положень частин 1, 2 статті 55, пункту 8 частини 3 статті 129 Конституції України є складовою права кожної особи на звернення до суду. Частиною 1 ст.352 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. В силу ч.3 цієї статті після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи. Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, і поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. За таких обставин, судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги. Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно. Системний аналіз наведених процесуальних норм свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції. Відповідно до ст.ст. 1268-1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Судом встановлено, що апелянт ОСОБА_1 на день смерті спадкодавця не проживав з ним, та у встановлений законом строк не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. В матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 посвідчена приватним нотаріусом Герцаївського районного нотаріального округу Чернівецької області Лис Л.Г., в якій він просить видати йому свідоцтво про право на спадщину як спадкоємцю першої черги за законом після смерті батька ОСОБА_4 на належне йому спадкове майно, зареєстрована нотаріусом в реєстрі за №1029 від 12 листопада 2020 року. Однак ця заява не є належним доказом прийняття ОСОБА_1 спадщини в розумінні ст.ст. 1269-1270 ЦК України та не свідчить про прийняття ним спадщини, оскільки матеріали спадкової справи №84/2020 не містять вказаної заяви, як і будь якої іншої заяви ОСОБА_1 щодо прийняття спадщини після смерті батька. Належних доказів звернення ОСОБА_1 у шестимісячний термін з часу відкриття спадщини із відповідною заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, чи прийняття ним спадщини шляхом постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини матеріали справи не місять. Відповідно до ч.1 ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. Враховуючи зазначене, оцінка правильності встановлених обставин у спорі між сторонами по справі не впливає на права та обов`язки ОСОБА_1 , оскільки він вважається таким, що не прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 . Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно п.3 ч.1 ст.362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося. Враховуючи, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 не вирішувалося, апеляційне провадження по справі слід закрити. Керуючись п.3 ч.1, ч.2 ст. 362, ст.381 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою закрити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий І.Б. Перепелюк Судді Н.К. Височанська І.М. Литвинюк

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»