Постанова Київський апеляційний суд № 755/4585/18

Єдиний унікальний номер справи 755/4585/18 Провадження №22-ц/824/590/2021 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 січня 2021 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Журби С.О., суддів Писаної Т.О., Приходька К.П., за участю секретаря Сас Ю.В., розглянувши справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства «Альфа-Банк» на додаткове рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 08 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Рожівське» в особі Державного реєстратора філії комунального підприємства «Рожівське» по місту Києву Лати Дмитра Олександровича, акціонерного товариства «Альфа-Банк», за участю третіх осіб публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання дій незаконними, визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, В С Т А Н О В И В: Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 06 серпня 2020 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до комунального підприємства «Рожівське» в особі Державного реєстратора філії Комунального підприємства «Рожівське» по місту Києву Лати Дмитра Олександровича, Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання дій незаконними, визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності. 11 серпня 2020 року позивач звернувся до суду із заявою про розподіл судових витрат, а саме солідарного стягнення з комунального підприємства «Рожівське» та акціонерного товариства «Альфа-Банк» витрат на професійну правничу допомогу. Додатковим рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 08 вересня 2020 року на користь ОСОБА_1 стягнуто з відповідачів витрати на професійну правничу допомогу в розмірі по 8 500,00 грн. з кожного. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач акціонерне товариство «Альфа-Банк» подало апеляційну скаргу, оскаржуване додаткове рішення вважає незаконним, та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вважає висновки суду першої інстанції помилковими, у зв`язку з чим просив скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви. Крім того просив стягнути з позивача на користь відповідача АТ «Альфа-Банк» понесені судові витрати за подання апеляційної скарги. За результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду проходить до наступних висновків: У відповідності до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для зміни чи скасування судового рішення лише у випадку, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи по суті питання. Розглянувши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що підстави для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення відсутні. Оскаржуючи додаткове рішення суду першої інстанції, апелянт таку свою незгоду обґрунтовував наступними доводами: 1. разом з першою заявою по суті спору позивач не подав орієнтовний розрахунок судових витрат; 2. позивачем не було належним чином доведено заявлений розмір витрат; 3. заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи; З такою позицією апелянта колегія суддів апеляційного суду погодитися не може. У відповідності до положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі й витрат на професійну правничу допомогу. Положеннями ст. 134 ЦПК України дійсно встановлено, що разом із першою заявою по суті спору сторона має подати до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. В той же час зазначеною нормою не встановлено в якості обов`язкового наслідку такого незазначення попереднього розрахунку витрат необхідність відмови в стягненні за результатами розгляду справи витрат на правову допомогу. Фактично дана норма направлена на забезпечення необхідності доведеності та обґрунтованості такого роду витрат. На виконання зазначених вимог позивачем було подано до суду відповідне клопотання та докази на підтвердження витрат на правову допомогу, зокрема договір про надання правової допомоги, розрахунок вартості послуг, акт виконання робіт та докази фактичної сплати вказаних коштів. Вказані документи чітко врегламентовують питання, за що саме позивач сплачував адвокату винагороду за правову допомогу, вид та розмір такої допомоги, винагороди за неї, перелік наданих адвокатських послуг, порядок та факт їх оплати. Таким чином посилання апелянта на неналежне доведення факту отримання та оплати правової допомоги позивачем не відповідають дійсності. Фактично з цього приводу апелянт обмежився лише висловленням своєї незгоди зі стягненням з нього вказаних сум, однак контрдоказів на підтвердження своєї позиції не представив. Не було належним чином доведено й твердження про неспівмірність заявлених витрат на правову допомогу, оскільки з цього приводу доводи апелянта також залишилися такими, що не підтверджені належними та достатніми доказами. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем було заявлено та представлено відповідні докази щодо понесення витрат на правову допомогу у розмірі 35 000, 00 грн., в той час як суд першої інстанції фактично лише частково задовольнив дане клопотання в сумарному розмірі 17 000, 00 грн. (по 8 500, 00 грн. з обох відповідачів). З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку про те, що апелянтом не було доведено наявності процесуальних порушень, які призвели до невірного вирішення питання витрат на правову допомогу, що в свою чергу обумовлює відсутність підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Альфа-Банк» залишити без задоволення. Додаткове рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 08 вересня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий С.О. Журба Судді Т.О. Писана К.П. Приходько